Справа № 22ц-1722 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія право власності -Міщенко С.В.
Доповідач в апеляційній інстанції - Бабенко В.М.
"15" вересня 2006 року Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Сіренка Ю.В., Бабенко В.М.
при секретарі Ковтун Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду від 4 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на половину вказаного житлового будинку,-
Вивчивши матеріали справи, судова палата, -
встановила: Позивач ОСОБА_1 звернулая в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на половину вказаного житлового будинку.
Свою заяву позивач пояснює тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі з 05.01.1973 р. по 02.11.2000 р. За час їх спільного проживання ними був побудований житловий будинок по АДРЕСА_1. В грудні 2005 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом про усунення порушень прав власника, вселення, виділ в натурі частки житлового будинку та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним. Готуючись до участі в розгляді справи позивачка 19.12.2005 р. звернулася до Золотоніського відділку ЧОБТІ з заявою про проведення технічного обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1. І під час спілкування з працівниками БТІ вона дізналася, що в БТІ приблизно в 1997 році звертався її, тоді ще чоловік - ОСОБА_2 з приводу реєстрації за ним на праві приватної власності житлового будинку в АДРЕСА_2, який він придбав за договором купівлі-продажу, але потім відмовився реєструвати договір. Після цього позивачка звернулася за підтвердженням до ОСОБА_3, що зі слів працівників ЧОБТІ допомагав відповідачу оформляти той будинок. Останній зазначив, що в 1997 році дійсно у приватного нотаріуса ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку і придбав вказаний будинок ОСОБА_2. Після цього позивачка звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_4 з проханням надати докази укладення вказаного правочину. Але нотаріус їй відмовила, оскільки вона на даний час не являється дружиною ОСОБА_2. і порадила звернутися до суду. Посилаючись на вищевикладене, оскільки договір купівлі-продажу відповідачем був укладений під час його перебування у шлюбі з позивачкою, ОСОБА_1 вважає, що будинок за АДРЕСА_2 відповідно до ст.41 Конституції України та ст.60 СК України, ст. 16 Закону України «Про власність" належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, як такий що придбаний в шлюбі і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Однак оскільки відповідач приховав укладення договору купівлі-продажу цього будинку, то довести чи встановити факт укладення вказаного договору купівлі-продажу неможливо інакше як судом, в порядку, що передбачений ст.ст.256-259 ЦПК України, оскільки відповідач не зареєстрував договір в БТІ з метою приховати майно набуте під час шлюбу. Факт укладення договору купівлі-продажу житлового будинку їй необхідно встановити для подальшого визнання за нею права власності на половину (1/2 частину) вказаного будившу, оскільки позивачка вважає, що вказаний будинок є спільною власністю і в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Оскільки в момент розлучення факт купівлі житлового будинку був прихований відповідачем, позивачка вважає, що є всі підстави для визнання цього будинку спільною сумісною власністю подружжя, а через те, що шлюб на даний час вже розірвано, просила суд про розподіл спільної сумісної власності і визнання за нею права власності на частину вказаного будинку, не зважаючи на те, що з моменту розірвання шлюбу з відповідачем минуло більше 3-хроків строку протягом якого один з подружжя відповідно до ст. 72 СК України може пред'явити позов про поділ їх майна, оскільки про порушення свого права вона дізналася лише 19.12.2005 р.через вказані обставини.
Рішеним суду від 4.07.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи в межах апеляції судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що шлюбні відносини між відповідачем та позивачкою були припинені в 1996 році, і це було встановлено судом при розгляді цивільної справи про розірванні шлюбу.
Зазначений будинок придбаний відповідачем за особисті кошти, а позивач жодного відношення до його придбання не має, так як вони з 1996 р. не живуть сім'єю і не ведуть спільного господарства. Вказана обставана, крім того, також була підтверджена показаннями свідків по справі та самою ОСОБА_2. Також свідками підтверджено і той факт, що останні знала про придбання будинку відповідачем ще з моменту укладення договору купівлї-продажу.
За таких обставин судова палата вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах. Відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.ст.З07,308 ЦПК України, судова палата, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду від 4 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на половину вказаного житлового будинку залишити без змів.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців.