П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4546/25
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів - Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 р. у справі № 420/4546/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ФРУТС» до Головного управління ДПС в Одеській області , Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.05.2025 позов задовольнив.
На зазначене рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області 26.08.2025 подало апеляційну скаргу, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.09.2025 визнав неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС в Одеській області строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 420/4546/25.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишив без руху та надав апелянту строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів на підтвердження існування таких інших підстав.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа від 03.09.2025, копія ухвали апеляційного суду від 01.09.2025 була доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС в Одеській областів підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» 02.09.2025 о 21:32 год.
Таким чином, документ вважається доставленим апелянту 03.09.2025, а тому недоліки апеляційної скарги мали бути усунені у строк до 12.09.2025 включно.
11.09.2025 апелянт надіслав до апеляційного суду заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Водночас, у заяві апелянт не зазначив інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів на підтвердження існування таких інших підстав.
Як зазначено у п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Згідно висновків Верховного Суду у справах № 826/9136/17, № 806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).
Колегія суддів звертає увагу апелянта на висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ від 20 вересня 2022 року у справі “ЗАВАЛІЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (Заява № 23342/14). Фактичні обставини даної справи зводяться до того, що суб'єктом владних повноважень подавилась апеляційна скарга, яка поверталась судом у зв'язку із несплатою судового збору. В подальшому, поза межами встановленого законодавством строку апеляційного оскарження, суб'єктом владних повноважень повторно подавалась апеляційна скарга разом із клопотанням про поновлення строку, яке задовольнялось судами. За висновками ЄСПЛ, у цій справі суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження. У зв'язку з цим Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Поряд з цим, колегія суддів наголошує, що факт попереднього звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою (навіть за умови сплати судового збору), оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 280/9676/21(К/990/9325/23).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням не виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністативного суду від 01.09.2025 в частині зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів на підтвердження існування таких інших підстав, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги не підлягає задоволенню.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 298, 299, 325, 328 КАС України, суд КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 420/4546/25.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик