П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38783/24
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 17.02.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
13.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправними дії щодо відмови внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти; зобов'язання Міністерства освіти і науки України та технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної ст.10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО зазначено про порушення послідовності поточного здобуття позивачем освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», що на його думку є протиправним, оскільки у нього наявний (здобутий) перший (бакалаврський) рівень вищої освіти та наразі він навчається у вищому навчальному закладі для здобуття другого рівня освіти (магістерського), тобто процес здобуття освіти є послідовним у розумінні п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позов задоволено частково; визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ; зобов'язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує»; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий і підтверджують здобутий рівень освіти. Оскільки, позивач проходив навчання для здобуття освіти за рівнем «спеціаліст», але навчання не завершив та відповідний диплом не отримав, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача залишився попередній рівень вищої освіти «бакалавр», що не перешкоджає повторному вступу на навчання для отримання кваліфікаційного рівня «магістр» і таке зарахування не є порушенням послідовності здобуття освіти у розумінні п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Разом з тим, враховуючи, що Міністерство освіти і науки України забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги зобов'язального характеру мають бути покладені саме на Міністерство освіти і науки України. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що внесення до ЄДЕБО та підтримання в ЄДЕБО в повному, актуальному та достовірному стані інформації про здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, не відносяться до компетенції державного підприємства «Інфоресурс», у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язальних дій до державного підприємства «Інфоресурс».
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Міністерство освіти і науки України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що ч.2 ст.2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. При цьому, за міркуваннями апелянта, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, оскільки з 01.09.2016 був зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до НТУ «Харківський політехнічний інститут», в подальшому відрахований 13.02.2017, та протягом цього часу в даному навчальному закладі набув сукупність систематизованих знань, умінь та практичних навичок. Враховуючи, що наразі позивач навчається за освітнім рівнем магістра, скаржник вважає, що позивач повторно зарахований на навчання для здобуття зазначеного освітньо-кваліфікаційного рівня. Разом з тим, апелянт зазначає, що позовна вимога зобов'язального характеру є необґрунтованою та безпідставною, оскільки міністерство не є суб'єктом, який вносить до ЄДЕБО інформацію про фізичних осіб здобувачів освіти, визначену Положенням про ЄДЕБО.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, що підтверджується інформацією із застосунку «Дія» про дипломом бакалавра НОМЕР_1 . /а.с.11 з.б./
01.09.2016 року, на підставі наказу від 09.08.2016 №1477 СТ, позивача зараховано на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» на 5 курс денної форми навчання до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на спеціальність « 131 Прикладна механіка. Обладнання та технології ливарного виробництва» на механіко-технологічному факультеті. /а.с.13/
13.02.2017, на підставі наказу №245 «СТ», позивача було відраховано з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за невиконання навчального плану. /а.с.14/
01.09.2024, на підставі наказу від 30.08.2024 №130/01-39, позивача зараховано до Луцького національного технічного університету на денну форму навчання на спеціальність « 131 Прикладна механіка» на факультет транспорту та механічної інженерії, освітній ступінь «магістр». /а.с.21/
Згідно з довідкою від 03.09.2024 №252822, на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти вказано, що ОСОБА_1 порушує послідовність рівнів здобуття освіти відповідно до ст.10 Закону України «Про освіту». /а.с.15/
23.11.2024 позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просив вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». /а.с.16-17/
На вказану заяву, листом від 27.11.2024 №3/9355-24, міністерство повідомило, що повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. З огляду на те, що ОСОБА_1 01.09.2016 зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до НТУ «Харківський політехнічний інститут», відрахований 13.02.2017, 30.08.2024 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Луцького національного технічного університету, міністерство зазначило, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, у зв'язку з чим у довідці, що міститься в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено: «Ні, порушує». Також, було повідомлено, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності. /а.с.24-25/
Не погоджуючись з вказаними діями Міністерства освіти і науки України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-3 ст.53 Конституції України гарантовано, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Так, спірним у даній справі є питання дотримання позивачем послідовності здобуття ним освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII, у контексті застосування п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII для отримання довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із формуванням «Так, не порушує».
Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначені приписами Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII (надалі - Закон України №2145-VIII).
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України №2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За змістом ч.2 ст.17 Закону України №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами ст.40 Закону України №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 ч.1 ст.1 Закону України №2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII (надалі - Закон України №1556-VII).
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Закону України №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.6 Закону України №1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.7 Закону України №1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1556-VIІ освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році; вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
За аналізом наведених положень, можна дійти висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації. При цьому, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 21.06.2016 закінчив НТУ «Харківський політехнічний інститут» і здобув кваліфікацію бакалавр з інженерної механіки. /а.с.11/
Згідно витягу з наказу по НТУ «Харківський політехнічний інститут» від 09.08.2016 №1477СТ позивач з 01.09.2016 зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» на 5 курс денної форми навчання: 131 Прикладна механіка. Обладнання та технології ливарного виробництва, однак, за невиконання навчального плану, відрахований з університету 13.02.2017. /а.с.13-14/
Колегія суддів наголошує, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації. Основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Таким чином, після здобуття у 2016 освітнього ступеню «бакалавр», позивачем не було здобуто жодного вищого кваліфікаційного рівня, оскільки у 2017 його відраховано з 5-го курсу денної форми навчання у НТУ «Харківський політехнічний інститут» під час здобуття освітнього ступеня спеціаліста. Протилежного матеріали справи не містять.
Разом з тим, згідно довідки Луцького національного технічного університету від 10.09.2024 №32624 позивач з 01.09.2024 зарахований до університету на денну форму навчання для здобуття освітнього ступеню магістра. /а.с.21/
Тобто, освітній ступень магістра є наступним після здобуття першого (бакалаврського) рівня, як визначено ч.2 ст.10 Закону України №2145-VIII та ст.5 Закону України №1556-VII.
З рахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності зазначення у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону України №2145-VIII.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти та, як наслідок, особа, яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Апелянт вважає, що для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти у відповідності до положень ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу вищої освіти особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи апелянта, виходячи з того, що ключовим є розуміння терміну «здобутий», що означає «вже завершений», у свою чергу «здобуває» вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон України «Про освіту» визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. Законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, а незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.
Стосовно правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.8 Закону України № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.
Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
Статтею 74 Закону України №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних, Про авторське право і суміжні права та Про публічні електронні реєстри.
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до п.1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620 (надалі - Положення №620) це Положення розроблено відповідно до ст.74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство Інфоресурс, що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З урахуванням приписів розділу ІV Положення №620, колегія суддів дійшла висновку, що саме Міністерство освіти і науки України, як розпорядник (адміністратор) ЄДЕБО, приймає рішення про внесення інших змін до електронної бази, зокрема щодо внесення змін про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
При цьому, відповідні зміни вносяться Міністерством через технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП «Інфоресурс», яке саме по собі не приймає рішення про наявність/відсутність підстав для внесення будь-яких виправлень до ЄДЕБО без прийняття відповідного рішення адміністратором Реєстру.
Саме до повноважень Міністерства освіти і науки України віднесено можливість корегувати відомості у довідках ЄДЕБО щодо послідовності отримання освіти, а ДП «Інфоресурс» здійснює лише технічну реалізацію доручень Міністерства.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України та зобов'язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної ст.10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» вказати «Так, не порушує».
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство освіти і науки України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв