П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8674/24
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 06.01.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.08.2024 №821/24/4 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю протягом трьох місяців з дати прийняття рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та наразі проходить службу в ЗСУ. У зв'язку з несумісністю військової служби з адвокатською діяльністю, з 25.11.2022 його право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено. Позивач зазначає, що до КДКА Київської області від голови Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) ОСОБА_2 надійшли три скарги на його дії, як адвоката, стосовно порушення ним Правил адвокатської етики, що полягало у розміщенні публікацій на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook з висловлюваннями про неналежні дії керівництва НААУ та інших осіб РАУ. У квітні 2024 матеріали скарг були скеровані до КДКА Миколаївської області, яка, за результатами їх розгляду прийняла рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосувала стягнення у вигляді зупинення його права на зайняття адвокатською діяльністю протягом трьох місяців з дати прийняття рішення у зв'язку з порушенням адвокатської етики. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем, при його прийнятті, не досліджено всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, позивач зазначає, що відомості у його публікаціях не містять конкретики про обставини, час та місце та не можуть бути перевірені, тобто є суб'єктивною думкою позивача, а тому не можуть бути предметом спору. Крім того, позивач посилається на порушення ВКДКА підвідомчості розгляду скарг.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у задоволенні позову відмовлено, з огляду на наявність в діях позивача (публічне надання коментарів в якості особистих суджень, які принижують авторитет адвокатури) складу дисциплінарного проступку, передбачено п.3 ч.2 ст.34 Закону України №5076-VI (порушення правил адвокатської етики). Разом з тим, суд першої інстанції вважав необґрунтованими посилання позивача про те, що на момент публікації оскаржуваної інформації, останній був військовослужбовцем, при цьому його адвокатська діяльність була зупинена, а тому Правила адвокатської етики на нього не могли поширюватися, зазначивши, що сам по собі факт зупинення адвокатської діяльності не свідчить про відсутність адвокатського обов'язку дотримуватися Правил адвокатської етики.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що тексти дописів, оприлюднених ним на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook, є оціночним судженням (висловлюваннями, які не містять фактичних даних та відомостей про час, місце, обставини та не можуть бути перевіреними), а не фактичним твердженням, а тому не містять ознак дисциплінарного проступку. Позивач вважає, що суд першої інстанції не врахував ст.30 Закону України «Про інформацію», яка передбачає, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Разом з цим, апелянт посилався на практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства, базовою умовою прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. До цього, апелянт наголосив, що при вираженні ним суб'єктивних думок особливе значення має його статус військовослужбовця, який формує нові погляди в контексті подій в Україні. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки того факту, що у його публікаціях оціночні судження були висловлені саме щодо публічних осіб, які (особи), в силу положень Декларації про свободу політичних дебатів у ЗМІ (схвалена 12.02.2004 на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи) підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнавати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того як вони виконували чи виконують свої функції. Також, доводами апеляційної скарги є неврахування судом першої інстанції строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визначених ч.2 ст.35 Закону України №5076-VI (1 рік з моменту вчинення дисциплінарного проступку). Крім того, позивач наголошує, що є військовослужбовцем, учасником бойових дій та, в силу приписів п.1 ч.1 ст.31 Закону України №5076-VI, з 25.11.2022 його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено з підстав виникнення обставин несумісності. При цьому, скаржник зауважує про необхідність врахування тих обставин, що обов'язок дотримання правил адвокатської етики поширюються на адвоката саме під час здійснення адвокатської діяльності. Також, позивач вказує на те, що розгляд скарг щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності повинен був відбуватись КДКА Київської області, оскільки його робочим місцем, зазначеним в ЄРАУ, є м.Київ, що свідчить, як вказує апелянт, на порушення Вищою КДКА ч.3 ст.33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2750/10 від 27.01.2005. /а.с.16/
Позивач є військовослужбовцем та наразі проходить військову службу в ЗСУ, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.04.2015 є учасником бойових дій. /а.с.15/
Відповідно до відомостей з Державного реєстру адвокатів України з 25.11.2022 право на заняття адвокатською діяльністю позивача зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». /а.с.175/
До КДКА Київської області від голови Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) ОСОБА_2 надійшли скарги на дії адвоката Костіна І.П.:
від 05.10.2023 (вх. від 06.11.2023 №1055) мотивована тим, що 24.09.2023 о 19:24 на особистій сторінці соціальної мережі Facebook розміщено публікацію із зазначенням, що секретар РАУ ОСОБА_3 , член ради РАУ ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 та учасники волонтерського руху ГО «Адвокати ЗСУ» є колаборантами та не є українцями. Крім того, публікація містить нецензурну/ненормативну лексику; /а.с.29-33/
від 13.10.2023 (вх. від 06.11.2023 №1056) мотивована тим, що 08.05.2023 о 15:15 на особистій сторінці соціальної мережі Facebook розміщено публікацію, в якій позивач стверджує, що керівництво НААУ займає колабораційну позицію та є колаборантами; /а.с.35-43/
від 08.11.2023 (вх. від 13.11.2023 №1074) обґрунтована тим, що на особистій сторінці соціальної мережі Facebook розміщено публікації: 10.05.2023 о 16:27 в якій позивач стверджує, що керівництво НААУ допомагає адвокатам-зрадникам уникати покарання за участь в тортурах українських полонених; 16.05.2023 о 08:54, в якій позивач, вживаючи у публікації русизм «легітимізація» стверджує, що НААУ легітимує кримських зрадників та зробило все, щоб не осудити адвокатів-сепаратистів у Криму та не створити орган адвокатського самоврядування для кримських адвокатів України, які не зрадили. /а.с.45-51/
З урахуванням наведеного, вказані дописи позивача у загальному доступі спрямовані на негативне враження, зниження ділової репутації та підривають авторитет адвокатури, свідчать про порушення адвокатом ОСОБА_1 ст.ст.12, 50, 51, 57, 59 Правил адвокатської етики та принципів поведінки адвокатів в соціальній мережі, а тому ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
22.11.2023 дисциплінарною палатою КДКА Київської області, за результатом розгляду заяв про самовідвід, прийнято рішення про передачу матеріалів скарг до ВКДКА для подальшого перерозподілу КДКА іншого регіону з підстав відсутності кворуму для прийняття рішення по скаргам, які в подальшому були передані до КДКА Одеської області.
20.02.2024 дисциплінарною палатою КДКА Одеської області з аналогічних підстав передано матеріали скарг до ВКДКА, які 18.03.2024 знову повернулись до КДКА Одеської області.
21.03.2024 дисциплінарною палатою КДКА Одеської області було додатково заявлено самовідвід ДП КДКА, який задоволено у зв'язку з відсутністю кворуму для розгляду скарг, матеріали повторно направлені до ВКДК та у квітні 2024 направлені на розгляду до КДКА Миколаївської області.
31.05.2024 на відкритому засіданні дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області прийнято рішення №821/24/4П про порушення дисциплінарної справи щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку. /а.с.18-27/
21.06.2024 позивач надав відповідачу письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні скарг. /а.с.54-59/
22.08.2024 дисциплінарною палатою відповідача притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та, за вчинення дисциплінарного проступку, застосовано стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю протягом трьох місяців з дати прийняття рішення. /а.с.63-66/
У вказаному рішенні дисциплінарна палата, з урахуванням положень ч.2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку, дійшла висновку, що по публікаціям від 08.05.2023 та 10.05.2023 сплив строк для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, в той же час ДП КДКА Миколаївської області визнало винним позивача в скоєнні дисциплінарного проступку стосовно публікації від 24.09.2023, оскільки в її тексті автором використовується ненормативна лексика та інші висловлювання, що суперечить ст.ст.51, 57, 59, 60 Правил адвокатської етики.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №5076-VI).
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.1 Закону України №5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги (п.1 ч.1 ст.21 Закону України №5076-VI).
Частинами 1, 2, 3 ст.31 Закону України №5076-VI визначено, що Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: 1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення кримінального правопорушення, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 цього Закону; 3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.
Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: 1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката; 2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; 3) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
Відповідно до ст.33 Закону України №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
За приписами ч.ч.1,2 ст.34 Закону України №5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Статтею 35 Закону України №5076-VI передбачено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (ч.1 ст.36 Закону України №5076-VI).
Згідно ст.40 Закону України №5076-VI розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правничою допомогою адвоката.
У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.
Розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката є відкритим, крім випадків, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення адвокатської таємниці.
Під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем засідання.
Частиною 1 ст.41 Закону України №5076-VI визначено, що За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Відповідно до Преамбули Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборчим З'їздом адвокатів України 09.06.2017 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Правила), Правила слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
За положеннями ст.2 Правил їх дія поширюється, на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально-публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов'язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії.
Статтею 12 Правил визначено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов'язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості їх оскарження у встановленому законом порядку.
Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.
Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.
Розділом VIIІ Правил визначені правила дотримання адвокатської етики при використанні мережі Інтернет.
Відповідно до ст.57 Правил Участь адвоката у соціальних мережах (наприклад, але не обмежуючись: Facebook, Twitter, LinkedIn, Pinterest, Google Plus+, Tumblr, Instagram, Flickr, MySpace та інших), інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте адвокат може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету адвокатів та адвокатури в цілому.
Адвокат при користуванні соціальними мережами, інтернет-форумами та іншими формами спілкування в мережі Інтернет повинен дотримуватись своїх професійних обов'язків, передбачених чинним законодавством України, цими Правилами, рішеннями З'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України.
Використання адвокатом соціальних мереж, інтернет-форумів та інших форм спілкування в мережі Інтернет повинно відповідати наступним принципам: незалежності; професійності; відповідальності; чесності; стриманості та коректності; гідності; недопущення будь-яких проявів дискримінації; толерантності та терпимості; корпоративності та збереження довіри суспільства; конфіденційності.
Правила дотримання адвокатом принципів незалежності, професійності та відповідальності, чесності, стриманості, коректності та гідності, толерантності та терпимості, корпоративності, збереження довіри суспільства, конфіденційності та недопущення будь-яких проявів дискримінації при користуванні адвокатом соціальними мережами, Інтернет-форумами та іншими формами спілкування в мережі Інтернет закріплені у статтях 58, 59 та 60 Правил адвокатської етики.
Статтею 70 Правил При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики та/або Професійних етичних (деонтологічних) норм поведінки адвокатів іноземної держави (у випадках, передбачених цими Правилами), що діють в країнах, в яких такі адвокати мають право здійснювати адвокатську діяльність, дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.
Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.
Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його відповідальність, затверджене рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.06.2015 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, надалі - Положення №120).
Відповідно до п.3 Положення №120 адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Пунктом 7 визначено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Так, спір у даній справі виник у зв'язку з притягненням (на підставі рішення від 22.08.2024 №821/24/4 ДП КДКА Миколаївської області) адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю протягом трьох місяців з дати прийняття рішення. /а.с.63-66/
Предметом розгляду дисциплінарної справи (порушена рішенням КДКА Миколаївської області від 31.05.2024 №821/24/4П) щодо адвоката ОСОБА_1 було з'ясування обставин, зазначених у скаргах Головою комітету з питань захисту прав людини НААУ ОСОБА_2 від 05.10.2023 (вх. від 06.11.2023 №1055), від 13.10.2023 (вх. від 06.11.2023 №1056), від 08.11.2023 (вх. від 13.11.2023 №1074), стосовно можливого дисциплінарного проступку про порушення останнім Правил адвокатської етики, що полягало у розміщенні публікацій на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook з негативними висловлюваннями про керівництво НААУ та інших осіб РАУ, що формує негативне враження, зниження ділової репутації та в цілому підриває авторитет адвокатури України.
У спірному рішенні КДКА Миколаївської області, посилаючись на положення ч.2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку адвоката, вказала, що по публікаціям від 08.05.2023 та 10.05.2023 сплив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, в той же час ДП КДКА Миколаївської області визнає винним у скоєнні адвокатом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Тобто, зважаючи на сплив законодавчо встановленого строку для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності на підставі скарг від 13.10.2023 (вх. від 06.11.2023 №1056 щодо публікації адвоката від 08.05.2023), від 08.11.2023 (вх. від 13.11.2023 №1074 щодо публікації адвоката від 10.05.2023), відповідач визнав останнього винним у скоєнні дисциплінарного проступку, що, на думку суду апеляційної інстанції є порушенням з боку відповідача приписів ч.2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки у комісії були відсутні правові підстави для розгляду таких скарг.
Також, предметом дослідження КДКА Миколаївської області була скарга від 05.10.2023 (вх. від 06.11.2023 №1055), яка мотивована тим, що 24.09.2023 о 19:24 на особистій сторінці соціальної мережі Facebook ОСОБА_1 розміщено публікацію із зазначенням того, що секретар РАУ ОСОБА_3 , член ради РАУ ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 та учасники волонтерського руху ГО «Адвокати ЗСУ» є колаборантами та не є українцями. Крім того, публікація містить нецензурну/ненормативну лексику. /а.с.29-32/
До скарги додано скріншот сторінок із соціальної мережі Facebook « ОСОБА_6 » та допису від 24.09.2023 наступного змісту: «Шановні колеги адвокати. Цей пост пишу під емоціями. Евгений ОСОБА_7 опублікував патріотичний пост. Серед людей які є на фото, є особа, ОСОБА_8 , що має радянські та російські погляди, не підтримував АТО і тепер переродилася у патріота…Бля. Ті, хто ставить лайки і думає про щирість осіб які тепер патріоти, такі як ОСОБА_8 , секретар Ради адвокатів України, адвокати Осика, Сердюк, члени ГО Адвокати ЗСУ, помиляєтесь. Вони не українці. Вони колаборанти. Ніхто і нічого не забуде. Всі не загинуть».
За результатами вивчення зазначеної скарги, відповідач у своєму рішення наголосив на тому, що в тексті автором використовується ненормативна лексика та інші висловлювання автора, яка суперечить ст.ст.51, 57, 59 ПАЕ.
Позивач не заперечує, що зазначений допис до публікації від 24.09.2023 зроблений ним, однак наголошує на тому, що такі висловлювання є оціночним судженням автора, а не фактичним твердженням та відповідно не містять ознак дисциплінарного проступку.
Надаючи оцінку вказаним аргументам, колегія суддів вважає за можливе застосувати висновки Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 30.04.2025 у справі №333/8006/23.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.34 Конституції України і ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Разом із тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.12.2021 у справі №905/902/20 зазначила, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта щодо можливості врахування при розгляді справи положень ст.30 Закону України «Про інформацію», якими встановлено заборону на притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
У постанові від 06.08.2025 у справі №646/1972/23 Верховний Суд вказав, що судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №760/23818/20 зазначено, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду та практики ЄСПЛ, враховуючи характер оспорюваної інформації, контекст подій, які зумовили її поширення, колегія суддів вважає, що публікація ОСОБА_1 , розміщена ним на сторінці соціальної мережі Facebook 24.09.2023, не містить фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень, зокрема у вчиненні кримінальних або інших правопорушень, а є власною суб'єктивною думкою, критикою та оцінкою.
При цьому, доречно буде врахувати, що в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, стосовно який йде мова у дописі позивача від 24.09.2023, звертались до суду за захистом своїх особистих немайнових благ (честь, гідність і ділова репутація), які охороняються цивільним законодавством.
Надаючи оцінку спірному рішенню щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за допущення дисциплінарного проступку шляхом порушення правил адвокатської етики, суд апеляційної інстанції враховує, що у випадку допущення адвокатом саме такого дисциплінарного проступку дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до положень п.4 ч.2 ст.32 Закону України №5076-VI може застосовуватися виключно у разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Разом з тим, для реалізації зазначених положень закону необхідна або ознака систематичності порушення Правил, тобто їх повторюваність протягом певного періоду часу, або одноразовість вчинюваного порушення, але за умови притаманності останньому грубого характеру.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 821/1904/14 вказав, що зважаючи на те, що ані приписами Закону України №5076-VI, ані нормами Правил не визначено поняття «грубе», то воно є оціночним та суб'єктивним, тому кваліфікаційно - дисциплінарним органам адвокатури, при кваліфікації проступку як дисциплінарного, слід чітко та детально регламентувати в чому полягає грубість вчиненого порушення.
При кваліфікації дисциплінарного проступку як грубе одноразове порушення правил адвокатської етики необхідно враховувати щоб таке порушення було одноразове, тобто не вчинялося адвокатом до цього.
При кваліфікації дисциплінарного проступку як систематичне порушення правил адвокатської етики необхідно виходити з того, що це порушення представляє собою скоєння протягом періоду притягнення адвоката до відповідальності декількох порушень цих правил.
З урахуванням наведеного, посилання КДКА Миколаївської області лише на зазначення порушення позивачем ст.ст.51, 57, 59 ПАЕ без конкретизації кваліфікації установленого порушення адвокатом правил адвокатської етики шляхом чіткого визначення яке порушення має місце: систематичне чи одноразове грубе, є недостатнім для належного обґрунтування свого рішення.
При цьому, колегія суддів бере до уваги той факт, що позивач наразі є військовослужбовцем та з 25.11.2022 його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено з підстав виникнення обставин несумісності, як того вимагає положення п.1 ч.1 ст.31 Закону України №5076-VI.
Тобто, відповідачем застосовано до позивача стягнення, яке, на думку суду апеляційної інстанції, не можна вважати дієвим способом відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у випадку, як зазначено у спірному рішенні про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку.
Підсумовуючи наведене, з огляду на наведені обставини, переглядаючи рішення КДКА Миколаївської області про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, враховуючи, що відповідачем порушено положення ч.2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також у сукупності не надано оцінку підставам та мотивам, із яких виходила КДКА, ухвалюючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів доходить висновку, що спірне рішення не відповідає критеріям вмотивованості, обґрунтованості, є протиправним та підлягає скасуванню.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 322, 328, 329 України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області від 22 серпня 2024 року №821/24/4 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю протягом трьох місяців з дати прийняття рішення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв