іменем України
14 листопада 2006 року Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі: Головуючого - судді Русинчука М.М., суддів - Расевича С.І., Стрільчука В.А., при секретарі - Царук О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області про визнання рішення протиправним і його скасування за апеляційною скаргою відповідача на постанову Луцького міськрайонного суду від 24 липня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивачка - ОСОБА_1; представник позивачки - ОСОБА_2;
відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області;
представники відповідача - Петрик Лариса Олександрівна, Денисюк Олег Олександрович, Гундер Лариса Миколаївна .
Колегія суддів
Постановою Луцького міськрайонного суду від 24 липня 2006 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення комісії Управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області НОМЕР_1 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в позові з підстав порушення судом при вирішенні розглядуваного спору норм матеріального права.
В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу з наведених в ній підстав підтримали, просили її задовольнити.
Позивачка і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, вважаючи оскаржувану постанову законною і обгрунтованою.
Справа № 22а-272/06 Категорія 21
Головуючий в І інстанції Шептицька Н.В. Доповідач Русинчук М.М.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін з таких підстав.
Відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до ЗО років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 60 цього Закону передбачено, що робота в лепрозорних протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів, а також у психіатричних закладах зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Очевидно, що таке пільгове обчислення стажу роботи (в тому числі і спеціального) законодавець встановив у зв'язку тяжкими і шкідливими умовами праці персоналу названих закладів (відділень) по обслуговуванню хворих, які в них перебувають на лікуванні. І тому при вирішенні питання про право особи на зазначену пільгу слід виходити не тільки з формальної назви лікувального закладу чи відділення, закріпленої в Законі, яка в силу певних причин може мінятися в процесі їх діяльності, а варто враховувати функціональні повноваження, властиві для перелічених закладів охорони здоров'я і їх структурних підрозділів. У випадку, коли функціональні повноваження цих закладів чи відділень фактично виконуються закладами чи підрозділами з іншою назвою, положення ст. 60 Закону повинні поширюватись і на працівників останніх. Такий висновок випливає із змісту наявного в матеріалах розглядуваної справи спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України, Міністерства охорони здоров'я України щодо застосування ст. 60 Закону, (а.с. 124 )
Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що ОСОБА_1 працювала медсестрою з 4 січня 1987 року по 2 січня 1989 року (1 рік 11 місяців 28 днів) реанімаційного відділення, а з 2 січня 1989 року по 20 червня 2000 року (11 років 5 місяців 18 днів) медсестрою - анестезистом у відділенні анестезіології і екскорпоральних методів дезинтоксикації, штучної нирки №3 Волинської обласної дитячої лікарні, перейменованої в подальшому в обласне дитяче територіальне об'єднання (а.с.5-6,60).
Згідно з штатними розписами, наказом головного лікаря №1 від 01.02.1989 року названої лікарні (а.с. 7,23-34), .) в січні 1989 року існуюче до цього відділення анестезіології-реанімації, в якому працювала ОСОБА_1, було реорганізоване у відділення анестезіології та екскорпоральних методів дезінтоксикації, штучної нирки №3, куди в цей період була переведена позивачка. В 1989-1990 роках в названому лікувальному закладі функціонували окремо відділення реанімації та інтенсивної терапії і відділення анестезіології та екскорпоральних методів дезинтоксикації. В подальшому перше із зазначених відділень в штатних розписах не значиться, а друге з 1992 року носить назву «відділення анестезіології-реаніматології та екскорпоральних методів дезинтоксикації». Включно по 1995 рік в штаті останнього із згаданих відділень перебували лікарі анестезіологи-реаніматологи. Відповідно до пункту 4.3 Положення про відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії обласної (міської) дитячої лікарні (а.с. 75), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 року, це відділення серед інших функцій здійснює також реанімацію та подальшу інтенсивну терапію хворих.
Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відділення, в яке в січні 1989 року була переведена позивачка, зберегло функціональні повноваження реанімаційного відділення, а тому її робота в цьому відділенні відповідно до ст. 60 Закону повинна зараховуватись до стажу роботи (в тому числі і спеціального) у подвійному розмірі. В такому ж розмірі повинен зараховуватися до стажу і час роботи позивачки з 4 січня 1987 року по 2 січня 1989 року, що відповідачем визнається.
Сумарно позивачка має 26 років 6 місяців 2 дні (13 років 5 місяців 16 днів ) спеціального стажу в закладах охорони здоров'я, якого достатньо для призначення їй пенсії за вислугу незалежно від віку за пунктом «е» ст. 55 Закону.
За наявності у позивачки права на пенсію за вислугу років як працівника охорони здоров'я відповідач неправомірно своїм рішенням НОМЕР_1(а.с.4) припинив її виплату, у зв'язку з чим суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, обгрунтовано визнав його незаконним і скасував.
Доводи апелянта, які зводяться до заперечення права позивачки на пільгове обчислення її стажу в період з січня 1989 року по червень 2000 року, спростовуються вище зазначеними обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205,206 КАС України, колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 24 липня 2006 року по даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Русинчук М.М., Судді Расевич С.І., Стрільчук В.А.,