03 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4123/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. (суддя Рябчук О.С) в адміністративній справі №160/4123/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства не проведено з ним остаточного розрахунку при звільненні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким направити справу на новий розгляд.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом не встановлено фактичні терміни перебування ОСОБА_1 на військовій службі, не встановлено періоди проходження чи не проходження останнім строкової служби чи служби в органах Міністерства внутрішніх справ, адже такі строки впливають на періоди необхідні для розрахунку виплат одноразової допомоги при звільненні в разі закінчення контракту служби в ЗСУ або взагалі можуть бути причиною невиплати такою допомоги, адже не мають враховуватись при розрахунку такої допомоги. Окрім цього судом чітко не визначено період, за який необхідно провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про вірний висновок суду, що він має достатню кількість вислуги років, необхідних для нарахування йому одноразової
грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 січня 2022 р. №31 молодшого сержанта ОСОБА_1 - командира 3 гранатометного відділення пританкового взводу роти вогневої підтримки, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 31 січня 2022 № 27-РС у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», визначено вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік. Вислуга років станом на 31 січня 2022 р.: календарна - 08 років 00 місяців 00 днів, пільгова - 03 роки, 06 місяців 04 дні.
У прийнятому рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача та визначив йому обов'язок нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 р. у справі №380/2427/20 вказано, що норма частини 2 статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності десяти і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги є наявність «вислуги 10 років і більше».
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 січня 2022 р. №31 календарна вислуга років ОСОБА_1 складає - 08 років 00 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні - 03 роки 06 місяців 04 дні. Загальна вислуга - 11 років 06 місяців 00 днів.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність відповідача та визначив йому обов'язок нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. в адміністративній справі №160/4123/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 вересня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак
суддя О.О. Круговий