26 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/355/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 р. (суддя Врона О.В) в адміністративній справі №160/355/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати йому в повному обсязі при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 419 525,16 грн.;
- стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні зі служби та виключенні зі списків особового складу частини, без застосування пропорційності часу, що минув з дати виникнення права на отримання речового майна по дату підписання наказу про виключення зі списків частини у розмірі 419 525,16 грн.;
- стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 і виключений зі списків особового складу частини з 30 грудня 2016 р. На виконання рішення суду у справі №160/24799/23 йому виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно. Натомість, він вважає, що така компенсація виплачена йому в неповному розмірі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати в повному обсязі ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за неотримане речове майно, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна по дату підписання наказу про виключення зі списків частини. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та в частині розподілу витрат на
правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції не було застосовано нормативно-правові акти, які мають істотне значення при вирішення спору по справі, а саме: постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час"; наказ Міністра оборони України від 01 жовтня 1998 р. № 350 "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1135"; постанову Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. №1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час"; постанову Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 265 "Питання забезпечення речовим майном військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту"; наказ Міністерства інфраструктури України від 10 березня 2016 р. № 97 "Про затвердження предметів бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту".
Грошову компенсацію за неотримане речове майно було нараховано та виплачено позивачу відповідно до положень Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178, без будь - якого застосування пропорційності часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна позивачем до дати підписання наказу про виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 і виключений зі списків особового складу частини з 30 грудня 2016 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/24799/23 від 20 листопада 2023 р. зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На підставі рішення суду грошову компенсацію за речове майно в сумі 13 528,68 грн. було виплачено ОСОБА_1 - 18 грудня 2024 р.
Вважаючи, що грошова компенсація виплачена не в повному розмірі, позивач через представника 23 грудня 2024 р. звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати копії документів: витяг з діючих на момент проходження служби норм належності речового майна особистого користування; керівного документа (витягу), в якому визначено вартість речового майна для проведення компенсації; арматурних карток з підписами по рокам про ознайомлення ОСОБА_1 (або картки, якщо заведено та зареєстровано лише одна); копії накладних та/або відомостей згідно яких ОСОБА_1 отримував майно.
Не отримавши відповіді, позивач звернувся до суду.
У прийнятому рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу суму грошової компенсації за неотримане речове майно, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 р. затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Пунктами 2, 3 Порядку № 178 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно із додатком (п. 5 Порядку №178).
Як вбачається із наявного в матеріалах справи копії листа відповідача №1937 від 30 грудня 2024 р., який було надано на адвокатський запит, визначення вартості речового майна позивача для проведення компенсації здійснювалось на основі закупівельної вартості відповідного майна станом на 01 січня 2016 р., тобто рік звільнення позивача з військової служби. (а.с.34- зворот, 35).
Частиною 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не надано довідки про вартість речового майна станом на 01 січня 2016 р., оформлену згідно із Додатком відповідно до Порядку №178.
Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу суму грошової компенсації за неотримане речове майно.
Щодо стягнення судом з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
Частиною 1 статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1,3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач заявив до відшкодування 10 000,00 грн. витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції здійснив аналіз наданих позивачем документів на підтвердження заявленої суми, а саме: договір про надання правової допомоги від 19 грудня 2024 р. №1912/2, акт прийому - передачі виконаних робіт від 04 січня 2025 р., платіжну інструкцію від 20 грудня 2024 р. №0.0.4074944078.1.
Колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції до відшкодування на користь позивача сума витрат на професійну правничої допомогу в загальному розмірі 3000,00 грн., є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи те, що судом першої інстанції рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні підставі для його скасування у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025р. в адміністративній справі №160/355/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 серпня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник