Справа №22 ц-2053 Головуючий у І інстанції Бичківська К.Г.
Категорія 41 Доповідач Плотіцина Н.А.
Ухвала
Іменем України
13 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Плотіциної Н.А.
суддів : Кашапової Л.М.,
Омельчука М.І.
при секретарі Константіновій І.А.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лугинської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лугинського районного суду від 8 вересня 2006 року,
встановив:
У липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що з 01 січня 2005 року він працював начальником комунального підприємства « Армійське" за контрактом , укладеним між ним та Лугинською селищною радою, 23 травня 2006 року в зв'язку з незабезпеченням належних умов укладеного контракту та статуту підприємства, він був вимушений з письмовою заявою про розірвання контракту.
З моменту написання ним заяви про розірвання контракту продовжував працювати ще 16 днів. 7 червня 2006 р. його запросили в селищну раду і повідомили, що із займаної посади він звільнений.
Вважає звільнення незаконним, оскільки після двох тижнів попередження продовжував працювати і вважав, що згідно ст. 38 КЗпАП України , якщо після закінчення строку попередження про звільнення він не залишив роботи і продовжував працювати, то відповідач не вправі його звільняти.
Рішенням Лугинського районного суду від 8 вересня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Лугинської селищної ради про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі, яка розглядається, порушується питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд. Апелянт зазначає, що суд неповно з'ясував обставини справи , дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам, а тому рішення є незаконним. Він вважав себе звільненим за ст. 38 КЗпП України. Про внесення змін в розпорядження про звільнення не знав.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України суд прийшов до висновку по відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 працював начальником житлово-комунального господарства КП « Армійське" за контрактом, укладеним з Лугинською селищною радою 01 січня 2005р. і продовжений до 01 січня 2008 р. 23 травня 2006 р. позивач звернувся з заявою до голови Луганської селищної ради про розірвання контракту, в зв'язку з тим, що йому не надані відповідні умови для роботи на посаді начальника і не бажає в подальшому працювати при таких умовах.
7 червня 2006 року розпорядженням НОМЕР_1 Лугинського селищного голови розірвано контракт від 01 січня 2005 року з ОСОБА_1 згідно його заяви, а розпорядженням НОМЕР_2 внесені зміни у попереднє НОМЕР_1 розпорядження, зокрема, що позивач звільнений із займаної посади на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України.
За вказаних вище обставин суд прийшов до правильного висновку, що підстав для поновлення позивача не вбачається, оскільки останній не звільнений за ст. 38 КЗпП України, а за п. 8 ст. 36 КЗпП України, а саме за його заявою про розірвання контракту.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять ознак порушення норм матеріального і процесуального законодавства, а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218,303,307,308,313-315, 325 ЦПК України, апеляційний
СУД,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лугинського районного суду від 8 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.