Справа № 420/6830/25
04 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Дубровної В.А
при секретарі: Дитюку П.В.
за участю представників:
позивача - Поляновського В.Г.
відповідачів - Соколовської А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства “Універсальна буксирна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
I. Зміст позовних вимог
До суду з позовом звернулось Дочірнє підприємство “Універсальна буксирна компанія» (далі - позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), у якому, просить
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA5000002024306 від 26.11.2024 р., яким нарахована сума грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 987 958,94 грн., винесене Одеською митницею ДМС України на підставі акту документальної невиїзної перевірки ДП “Універсальна буксирна компанія» № 53/24/7.10-19/39537372 від 21.10.2024 р.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA5000002024305 від 26.11.2024 р. яким нарахована сума грошового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 1 358 163,15 грн., винесене Одеською митницею ДМС України на підставі акту документальної невиїзної перевірки ДП “Універсальна буксирна компанія» № 53/24/7.10-19/39537372 від 21.10.2024 р.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, на підставі висновків акту № 53/24/7.10-19/39537372 від 21.10.2024 р. документальної невиїзної перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією (далі - МД) від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279, та з врахуванням листа Одеської митниці № 7.10T5/19-02/13/20598 від 22.11.2024 р. про розгляд заперечень ДП «УБК», Одеською митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) № UA5000002024306 від 26.11.2024 р. на суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 987 958,94 грн. та за № UA500|0002024305 від 26.11.2024 р. на суму грошового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 1 358 163,15 грн. ( далі ППР), з якими позивач не погоджується з огляду на таке. Так, позивач вказує на відсутність у Одеської митниці законних підстав для проведення вказаної перевірки, оскільки ч. 2 ст. 345 МК України встановлено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України. У даному випадку проведення перевірки стосовно пільг за митною декларацією від 28.12.2016 р. згідно договору бербоут-чартеру № AZ/UTC/J/05 від 01.11.2017 р. між ДП «УБК» та компанією «Azzurile Limited» (Кіпр) майже через 8 років, явно перебуває за межами дозволеного законом періоду. Крім того, вважає, що відсутність підпису одного з членів робочої групи проведення документальної невиїзної перевірки в Акті перевірки, його думку позивача, є порушенням частини другої статті 354 Митного кодексу України (далі - МК України). Щодо встановлених порушень та підстав для нарахування вказаних сум грошового зобов'язання з ПДВ та ввізного мита, то позивач стверджує, буксир «Юпітер» був ввезений на митну територію України ще у 2008 році та на дату його поміщення в режим тимчасового ввезення митні платежі були сплачені в повному обсязі та в розмірі, що сплачується при випуску транспортних засобів у вільний обіг, що підтверджується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 року у справі № 815/4717/16. Вказане на думку Позивача знімає з нього в майбутньому обов'язок у сплаті додаткових платежів. Тому безпідставними та необґрунтованими є посилання Відповідача на норми ч. 7 ст. 106 МК України, п.п. 206.16, 132.1 ПК України, які передбачають повну сплату митних платежів при порушенні митних режимів, в яких надавалось часткове (умовне) звільнення. Крім того, продовження Одеською митницею митного режиму тимчасового ввезення буксиру «Юпітер» за МД від 05.12.2019 № UA500120/2019/012031, від 05.10.2022 № 22UA500110007280U5, від 21.03.2023 № 23UA500110000909U8 підтверджує відсутність в діях ДП «УБК» порушень щодо сплати митних платежів за «Буксир «Юпітер». Крім того, Позивач звертає увагу, що складені на підставі Договору бербоут -чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 між ДП «УБК» та компанією «AZZURILE LIMITED CYPRUS» (Кіпр), МД були прийняті та оформлені митницею без будь-яких зауважень та заперечень щодо їх оформлення на підставі такого договору, без вимог щодо необхідності реекспорту судна. Щодо позиції митного органу про виникнення підстав для повторного декларування та донарахування додаткових платежів внаслідок зміни судновласника, то позивач наголошує, що зміна судновласника і особи, відповідальної за дотримання режиму тимчасового ввезення, не передбачає обов'язку з подання додаткових декларацій. Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України при зміні судновласника відносини найму судна зберігаються, така зміна не є і не може бути підставою для зміни / припинення митного режиму судна.Також Позивач зазначає на неврахуванні Одеською митницею під час розгляду заперечення на Акт перевірки наявності сертифіката № 6500-24-1917 про форс-мажорні обставини, виданого Херсонською торгово-промисловою палатою 15.10.2024, яким підтверджується неможливість дотримання ДП «УБК» процедури реекспорту.
27.03.2025 р. судом зареєстровано від представника відповідача відзив на позов, яким заперечує проти її задоволення з огляду на таке. Щодо доводу позивача про відсутність у Одеській митниці підстав для проведення перевірки, то відповідач вказує, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 351 МКУ документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Отже, вказаний в акті перевірки від 21.10.2024 предмет перевірки «дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарів за митною декларацією № 500040605/2016/007279 від 28.12.2016» повністю відповідає вимогам закону, а наявність інформації про можливе порушення законодавства України з питань митної справи є підставою для призначення документальної невиїзної перевірки. Одеська митниця наголошує на тому, що відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» після укладення ДП «УБК» нового договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ//UTC/J/05 з новим судновласником «AZZURILE LIMITED CYPRUS» (Кіпр) щодо товару «Буксир «Юпітер», поміщеного у митний режим тимчасового ввезення, позивачем не здійснені заходи, передбачені статтями 104, 106, 112 МК України, зокрема, не завершено режим тимчасового ввезення товару за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 та не подано нову МД для поміщення товару у режим тимчасового ввезення на підставі нового договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ//UTC/J/05. Отже, саме виявлення факту подачі МД типу ІМ31ДМ від 05.12.2019 № UA500120/2019/012031 та вірогідного неправомірного продовження строку тимчасового ввезення буксиру «Юпітер» на умовах нового Договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 з іншим нерезидентом «AZZURILE LIMITED (Кіпр)» із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів за кодом « 198», зумовило необхідність проведення документальної невиїзної перевірки з метою виконання Одеською митницею своїх функцій, як контролюючого органу. Щодо результатів перевірки ДП «УБК», то встановлено порушення ДП «УБК» вимог статей 3, 103, 104, частини другої статті 106, статті 112, пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України, пункту 190.1. статті 190, пункту 206.7.2 пункту 206.7, статті 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, які відбулися через те, що ДП «УБК», всупереч новому Договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05, неправомірно подало заяву на продовжено перебування буксиру «Юпітер» на митній території України за МД типу ІМ31ДМ № UA500120/2019/012031, не здійснило заходи щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення та неправомірно подало митну декларацію ІМ31ДМ без сплати митних платежів. Оскільки результати митного контролю, отримані після закінчення митного оформлення товару «Буксир «Юпітер», поміщеного у митний режим тимчасового ввезення за МД від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279, свідчать про заниження ДП «УБК» податкових зобов'язань, контролюючий орган відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України самостійно визначив суму грошових зобов'язань та на основі підпункту 102.2.1 пункту 102.2 Податкового кодексу України без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті (1095 днів).
01.04.2025 судом зареєстровано від представника позивача відповідь на відзив, яким звертає увагу суду, що майже всі «доводи» Відповідача зводяться до повторення його ж обґрунтування, наведеного раніше в Акті перевірки та Відповіді на заперечення, які були спростовані Позивачем як в межах процедури адміністративного оскарження, так і аргументами позовної заяви, на які Відповідач по суті ніяк не відреагував. Жодного іншого переконливого доводу на підтримку своєї позиції Відповідач так і не навів.
03.04.2025 судом зареєстровано від представника відповідача заперечення на відповідь на відзив, якими не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці та відхиляє їх, покликаючись на доводи викладені у відзиві на позов.
В судовому засіданні 04.09.2025 р представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
В судовому засіданні 04.09.2025 представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 12.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.
Ухвалою суду від 02.04.2025 р. забезпечена участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05. 2025 року об 11:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 06.05.2025 закінчено з'ясування обставин у справі та оголошено перерву до 17.06.2025 о 12:00 р.
Судове засідання, призначене на 17.06.2025 р., не відбулось та було відкладено до 08.07.2025 у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці, про що складено довідку про нездійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Протокольною ухвалою суду від 08.07.2025 р. оголошено про перехід до ухвалення судового рішення та дату його проголошення 18.07.2025 о 12:00 год.
Судове засідання, призначене на 18.07.2025 р. не відбулося у зв'язку із проблемами з доступом до сервера запису, про що складено довідку про нездійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Протокольною ухвалою суду від 21.07.2025 року повернуто до стадії з'ясування обставин у справі, оголошено перерву, наступне судове засідання відбудеться 29.07.25р. о 11:00
Протокольною ухвалою суду від 29.07.2025 року оголошено перерву, зобов'язано відповідача направити на електронну адресу представника позивача в читабельному форматі доказ, який був долучений до матеріалів справи 29.07.2025 р., наступне судове засідання відбудеться 04.09.2025 року о 14: 00 хв.
В судовому засіданні 04.09.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини повного тесту судового рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дочірнє підприємство «Універсальна буксирна компанія» ( далі - ДП « УБК») є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 МК України та наказу Одеської митниці від 10.09.2024 № 608, з урахуванням змін, внесених наказом Одеської митниці від 18.09.2024 № 638, проведена документальна невиїзна перевірка ДП «УБК» стосовно обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України у режимі тимчасового ввезення товару «Буксир «Юпітер», митне оформлення якого здійснено за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів, за результатами якої складено акт перевірки від 21.10.2024 № 53/24/7.10-19/39537372.
Так, при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію товару у режимі тимчасового ввезення, митне оформлення якого здійснено за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279, встановлено таке.
ДП «УБК» за вищевказаною МД у митному режимі тимчасового ввезення оформлено товар № 1 « 1. Плавучій засіб - морський буксир - кантовщик «Юпітер», що був у використанні, 1 шт; - Прапор - Україна; - Регістровий номер - 1-400101; - Ідентифікаційний номер IMO - 8027157;…» із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів за кодом « 508».
Правовою підставою для оформлення буксиру «Юпітер» у митний режим тимчасового ввезення за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 був Договір бербоут-чартеру від 28.04.2015 № HF/UT/J/08, укладений між іноземною компанією «HENFORD LOGISTICS LIMITED» (Гонконг), що виступає Судновласником, та ДП «УБК» (код ЄДРПОУ 39537372, Україна), як Фрахтувальником зазначеного буксиру.
Пунктом 23 «Реквізиція або відчуження» Договору бербоут-чартеру від 28.04.2015 № HF/UT/J/08 передбачено, що у випадку, коли Судновласники позбавляються права власності на судно будь-якою постановою про обов'язкове відчуження судна або реквізицією права власності майном, то незалежно від дати обов'язкового відчуження в період дії чартеру, така дата повинна вважатися датою закінчення строку дії чартеру.
Тобто, з 01.11.2017 року після укладання ДП «УБК» нового Договору бербоут-чартеру № AZ/UTC/J/05 оренди буксиру «Юпітер» всі ризики, повернення буксиру переходять новій фірмі-нерезиденту «AZZURILE LIMITED (Кіпр)», а у разі відчуження Судновласником судна - строк дії чартеру завершується.
При цьому, ДП «УБК» здійснювало сплату за фрахт буксиру спочатку на адресу нерезидента «HENFORD LOGISTICS LIMITED» (Гонконг) на умовах Договору бербоут-чартеру від 28.04.2015 № HF/UT/J/08, а починаючи з 01.11.2017 р. - з укладанням нового Договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 - на адресу нерезидента«AZZURILE LIMITED (Кіпр)».
Строк перебування буксиру «Юпітер» на митній території України у режимі тимчасового ввезення за вказаною МД - 06.12.2019 р.
05.12.2019 ДП «УБК» після укладання нового бербоут-чартеру № AZ/UTC/J/05 з новим нерезидентом «AZZURILE LIMITED (Кіпр)» подано МД типу ІМ31ДМ № UA500120/2019/012031 та продовжено строк тимчасового ввезення буксиру «Юпітер» на умовах вже нового Договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 з іншим нерезидентом «AZZURILE LIMITED (Кіпр)» із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів за кодом « 198» (товари, що можуть поміщуватись в режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік)) згідно з Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».
Так, за МД типу ІМ31ДМ № UA500120/2019/012031 подальше перебування буксиру «Юпітер» на митній території України оформлено без сплати митних платежів із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) за кодом « 198».
Таким чином, перевіркою встановлено факт укладання ДП «УБК» нового договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 з новим нерезидентом «AZZURILE LIMITED» (Кіпр) стосовно тимчасового використання буксиру «Юпітер» на митній території України, без сплати митних платежів у відповідності до вимог частини другої статті 106 Митного кодексу за МД типу ІМ31ДМ від 05.12.20219 № UA500120/2019/012031.
За висновками вказаного акту перевірки Одеською митницею встановлені порушення:
- статей 3, 103, 104, частини другої статті 106, статті 112, пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України, та пункту 206.16 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 1 210 047,02 грн ;
- пункту 190.1. статті 190, пункту 206.7.2 пункту 206.7, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 2 662 103,45 гривень.
12.11.2024 року ДП « УБК» подало до Одеської митниці заперечення на висновки акту перевірки від 21.10.2024 № 53/24/7.10-19/39537372.
22.11.2024 р. Одеська митниця листом № 7.10T5/19-02/13/20598 повідомила ДП «УБК» про розгляд заперечень, яким зменшила суму податкового зобов'язання, визначеного у Акті перевірки та додатку 2 до нього.
26.11.2024 р. на підставі акта перевірки та висновків про результати розгляду заперечень Одеська митниця винесла податкові повідомлення-рішення
№ UA5000002024306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у розмірі 2 987 958,94 грн, з яких за податковими зобов'язаннями - 2 390 367, 15 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 597 591, 79 грн.
№ UA5000002024305 яким нараховано грошового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 1 358 163,15 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 1 086 530, 52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 271 632, 63 грн.
17.12.2024 ДП «УБК» оскаржив вказані ППР до Державної митної служби, яка рішенням № 1/10-06/13/1071 від 18.02.2025 залишила ППР Одеської митниці від 26.11.2024 №№ UA5000002024306, UA5000002024305 без змін, а скаргу ДП «УБК» від 17.12.2024 №17-12/24/1 дата отримання скарги 20.12.2024, вх. № 33830/13/1) - без задоволення.
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI ( далі - МК України) визначено, зокрема
- законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. ( стаття 1 МК України)
- при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. ( частина 1 статті 3 МК України)
- у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. ( частина 4 статті 3 МК України)
- умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Питання, пов'язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом. ( стаття 73 МК України)
- тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. ( стаття 103 МК України)
- митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем. Законодавством України з питань митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим тимчасового ввезення замість митної декларації. ( частини 1 та 2 статті 104 МК України)
- для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;
3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;
4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу. ( частина 6 статті 104 МК України)
- у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків. (частина 1 статті 106 МК України)
- у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. ( частина 2 статті 106 МК України)
- сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 цього Кодексу. ( частини 3-4 статті 106 МК України)
- загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. ( частина 5 статті 106 МК України)
- строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. ( частина 1статті 108 МК України)
- з урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів відповідно до частини першої цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до частини другої цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов'язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови. ( частина третя статті 108 МК України)
- митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частинами третьою та п'ятою цієї статті. ( частина перша статті 112 МК України)
- умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 106 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 цього Кодексу. Порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено статтею 106 цього Кодексу. ( стаття 284 МК України)
- до товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу. ( абзац перший частини 7 статті 286 МК України)
- обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України; після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання. ( пункти 1 та 4 частини 1 статті 289 МК України)
- особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків. ( частини 1 та 2 статті 293 МК України)
- митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ( пункт 7 частини 1 статті 336 МК України)
- документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. (частина перша статті 345 МК України)
- документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. (частина друга статті 345 МК України)
- митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита. (пункти 1 та 2 частини третьої статті 345 МК України)
- результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України. ( частина шоста статті 345 МК України)
- предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. (частина перша статті 351 МК України)
- документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів ( пункт 1 частини другої статті 351 МК України)
- документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. ( частина третя статті 351 МК України)
- оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом. ( частина дев'ята статті 351 МК України)
- результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (частина перша статті 354 МК України).
- у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, він зобов'язаний підписати акт або довідку із запереченнями, які він має право подати протягом 10 робочих днів з дня отримання акта або довідки. До заперечення додаються документи та пояснення, зокрема документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу (частина сьома статті 354 МК України)
- рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення. (частина одинадцята статті 354 МК України)
- податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надсилання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом п'яти робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству ( частина дванадцята статті 354 МК України).
VI. Оцінка суду.
Аналізуючи вищевказані норми митного законодавства, слід дійти висновку, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання декларантами законодавства України з питань митної справи.
Одним із спірних питань у даній справі є правомірність проведення митним органом документальної невиїзної перевірки ДП «УБК» стосовно обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України у режимі тимчасового ввезення товару «Буксир «Юпітер», митне оформлення якого здійснено за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів.
Так, за позицією позивача, частиною 2 ст. 345 МК України встановлено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України. У даному випадку проведення перевірки стосовно пільг за митною декларацією від 28.12.2016 р. згідно договору бербоут-чартеру № AZ/UTC/J/05 від 01.11.2017 р. між ДП «УБК» та компанією «Azzurile Limited» (Кіпр) майже через 8 років, явно перебуває за межами дозволеного законом періоду.
Відповідач в свою чергу заперечуючи щодо вказаного доводу позивача, вказує, що необхідність проведення документальної невиїзної перевірки ДП «УБК» пов'язано з виявленням факту подачі МД типу ІМ31ДМ від 05.12.2019 № UA500120/2019/012031 та вірогідного неправомірного продовження строку тимчасового ввезення буксиру «Юпітер» на умовах нового Договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 з іншим нерезидентом «AZZURILE LIMITED (Кіпр)» із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів за кодом « 198». Оскільки предметом спірної перевірки є «дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарів за митною декларацією №500040605/2016/007279 від 28.12.2016», то вказане повністю відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 351 МКУ щодо підстави для призначення документальної невиїзної перевірки у разі виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи. Стосовно доводу позивача в частині пропущення строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, з огляду на положення частини другої статті 345 Митного кодексу, то Одеська митниця наголошує на тому, що відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» після укладення нового договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ//UTC/J/05 з новим судновласником «AZZURILE LIMITED CYPRUS» (Кіпр) ДП «УБК» щодо товару «Буксир «Юпітер», поміщеного у митний режим тимчасового ввезення, не здійснені заходи, передбачені статтями 104, 106, 112 МК України, зокрема, не завершено режим тимчасового ввезення товару за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 та не подано нову МД для поміщення товару у режим тимчасового ввезення на підставі нового договору бербоут - чартеру від 01.11.2017 № AZ//UTC/J/05. Оскільки Позивачем, усупереч положенням законодавства, не було подано нову МД для поміщення товару у режим тимчасового ввезення на підставі нового договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ//UTC/J/05, Одеською митницею, на основі підпункту 102.2.1 пункту 102.2 Податкового кодексу України, було розпочато провадження у справі про стягнення грошового зобов'язання без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті (1095 днів).
Надаючи правову оцінку вказаним доводам сторін з означеного вище спірного питання, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом Одеської митниці від 10.09.2024 № 608 « Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ДП «Універсальна Буксирна Компанія» (код ЄДРПОУ 39537372) вимог законодавства України з питань митної справи» на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-УІ (зі змінами та доповненнями) наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ДП «Універсальна Буксирна Компанія» (код ЄДРПОУ 39537372) вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарів за МД від 28.12.2016 № № 500040605/2016/007279 тривалістю 12 робочих днів з 30.09.2024.
Питання щодо предмету та підстав проведення документальних невиїзних перевірок врегульовано статтею 351 МКУ, якою передбачено, що предметом такої перевірки є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами. При цьому, однією з підстав проведення документальної невиїзної перевірки є виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, у т.ч. під час аналізу електронних копій митних декларацій. ( пункт 1 частини другої статті 351 МКУ).
Огляду на вказані норми МКУ підставою проведення документальної невиїзної перевірки є виявлення фактів, які можуть свідчити про порушення законодавства України з питань митної справи, отриманні у т.ч. під час аналізу електронних копій митних декларацій.
Як зазначалось вище, предметом спірної перевірки є обґрунтованість та законність надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені ДП «Універсальна Буксирна Компанія» на митну територію товару у режимі тимчасового ввезення, митне оформлення якого здійснено за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279, що свідчить про те, що під час аналізу вказаної митної декларації митний орган дійшов висновку про необхідність проведення вказаної перевірки.
Щодо покликання позивача на не дотримання митним органом положень ч. 2 ст. 345 МКУ в частині проведення спірної перевірки з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, то на думку суду вказане питання не впливає на підстави її призначення.
Щодо відсутності підпису на примірнику Акта перевірки від 21.10.2024 головного державного інспектора відділу супроводження митного аудиту управління проведення аудиту Одеської митниці Шовкалюк О.Ф., через перебування її на лікарняному з 20.10.2024 по 24.10.2024 та з 25.10.2024 по 28.10.2024, то суд приймає до увагу позицію Верховного Суду у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки».
А відтак суд не вбачає підстав порушення відповідачем порядку призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Універсальна Буксирна Компанія» з огляду на вказані доводи позивача.
Стосовно правомірності прийняття митними органами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.11.2024 р. № UA5000002024306, № UA5000002024305, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 р. у справі № 815/4717/16, яке набрало законної сили 20.12.2016 року, за позовом Дочірнього підприємства Універсальна буксирна компанія до Одеської митниці ДФС України визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці ДФС України № 500040605/2016/00043 від 08.09.2016 року.
Як вбачається з мотивувальної частини даного судового рішення, то під час розгляду справи № 815/4717/16 судом встановлено наступні обставини.
У червні 2008 року ТОВ СБК НОВОФЛОТ (ЄДРПОУ 35321496) було ввезено на митну територію України та оформлено у митний режим тимчасового ввезення за митною декларацією №500040624/8/000196 від 07.06.2008 року буксир «Юпітер» (IMO 8027157).
Правовою підставою для оформлення вищезазначеного буксиру у митний режим тимчасового ввезення став договір Бербоут - чартеру № В1/08 від 31.03.2008 року, укладений між Судновласником - компанією «HENFORD LOGISTICS LIMITED» (Гонконг) та Фрахтувальником - ТОВ СБК НОВОФЛОТ (Україна).
21.11.2014 року Бербоут-чартер № В1/08 від 31.03.2008 року було припинено достроково за згодою сторін згідно з додатковою угодою від цієї ж дати.
01.04.2015 року між компанією «HENFORD LOGISTICS LIMITED» та Державним підприємством Універсальна буксирна компанія (код ЄДРПОУ 39537372) (далі - ДП УБК) був укладений інший договір бербоут-чартеру, який з організаційних питань припинений та того ж дня укладений новий договір.
17.04.2015 року ТОВ СБК НОВОФЛОТ звернулось до Одеської митниці ДФС з заявою (вих. № 003 від 17.04.2015) про передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення відносно буксиру «Юпітер» (IMO 8027157) на користь ДП УБК та про внесення змін до митної декларації №500040624/8/000196 від 07.06.2008 року шляхом оформлення аркушу коригування щодо заміни декларанта.
27.04.2015 року Одеська митниця ДФС надала згоду на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення відносно буксиру «Юпітер» (IMO 8027157) на користь ДП УБК без внесення змін до митної декларації. До заяви додавався договір бербоут-чартеру між іноземною компанією «HENFORD LOGISTICS LIMITED» (Гонконг), що виступає Судновласником, та ДП Універсальна буксирна компанія, що вступає Фрахтувальником, тобто своєю згодою митниця визнала факт заміни сторін у договорі.
Під час вирішення справи № 815/4717/16 щодо протиправної відмови Митного посту «Чорноморськ» 08.09.2016 року в прийнятті митної декларації по буксиру «Юпітер», де декларантом зазначено ДП «УБК», через не нарахування та несплату митних платежів і вимогами подання нової ВМД з вірним заповненням графи 47 декларації, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці ДФС України № 500040605/2016/00043 від 08.09.2016 року, оскільки усі митні платежі вже були сплачені при поміщенні судна у режим тимчасового ввезення 07.06.2008 року, на підставі Закону України « Про єдиний митний тариф», який діяв до набрання чинності МК України від 13.02.2012 року, а саме: повна ставка мита та ПДВ без умовно часткового звільнення від оподаткування.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевказані обставини, які не підлягають не доказуються при розгляді справи, яка розглядається, судом встановлено, що у червні 2008 року іншим фрахтувальником/декларантом - ТОВ «СБК «Новофлот» було ввезено на митну територію України буксир «Юпітер» та обравши митний режим « тимчасове ввезення» оформлено митну декларацію № 500040624/8/000196 від 07.06.2008 р. з повною оплатою митних платежів (мито та ПДВ).
Щодо вказаних обставин, то під час розгляду справи Одеська митниця доказів зворотного суду не надала.
Крім того, Одеською митницею не заперечувалось, що на підставі даного судового рішення ДП «УБК» було продовжено режим тимчасового ввезення стосовно буксиру «Юпітер» до 06.12.2019 р. шляхом подання та оформлення митної декларації типу IM31AA № 500040605/2016/007279 від 28.12.2016 р., яка була прийнята Одеською митницею.
Як вбачається з акту документальної невиїзної перевірки ДП «Універсальна Буксирна Компанія» від 21.10.2024 № 53/24/7.10-19/39537372, то митний орган встановив настпне, зокрема
- ДП «УБК» за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 у митному режимі тимчасового ввезення оформлено товар № 1 « 1. Плавучій засіб - морський буксир - кантовщик «Юпітер», що був у використанні, 1 шт….»
- відповідно до графи 9 МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 особою відповідальною за дотримання митного режиму тимчасового ввезення виступає ДП «УБК»
- вказаний товар оформлено із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі плати митних платежів за кодом « 508» (товари, транспортні засоби комерційного призначення, які тимчасово ввозяться на митну територію України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами) згідно з Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезнні товарів на митну територію України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій»
- ввезення буксиру «Юпітер» за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 здійснено ДП «УБК» на підставі Стандартного бербоутного чартеру Балтійського і Міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» від 28.04.2015 р. № HF/UT/J/08 (далі - Договір бербоут-чартеру від 28.04.2015 № HF/UT/J/08), відповідно до якого Судновласником виступає іноземна компанія «HENFORD LOGISTICS LIMITED» (Гонконг), ДП «УБК» (код ЄДРПОУ 39537372, Україна) - Фрахтувальником.
- строк перебування буксиру «Юпітер» на митній території України у режимі тимчасового ввезення за вказаною МД (графа 31.4) встановлено до 06.12.2019 року.
- в подальшому строк тимчасового ввезення стосовно буксиру «Юпітер» митним органом продовжено відповідно до 31.10.2022, 01.04.2023 та 30.04.2024 за МД типу ІМ31ДМ від 05.12.2019 № UA500120/2019/012031, від 05.10.2022 № 22UA500110007280U5 та від 21.03.2023 № 23UA500110000909U8 відповідно.
Разом з тим, під час перевірка обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію буксиру «Юпітер» в режимі тимчасового ввезення за митної декларації типу IM31AA № 500040605/2016/007279 від 28.12.2016 р, митний орган повернувшись до обставин, які мали місце під час надання Одеською митницею 05.12.2019 р. за МД типу ІМ31ДМ № UA500120/2019/012031 згоди на продовження перебування буксиру «Юпітер» на митній території України до 31.10.2022 р. за заявою ДП «УБК» (вх. Одеської митниці № 4834/10-62 від 29.11.2019) встановив, що продовження строку тимчасового ввезення буксиру «Юпітер» відбулось на умовах вже нового Договору бербоут-чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 з іншим нерезидентом «AZZURILE LIMITED (Кіпр)» із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів за кодом « 198» (товари, що можуть поміщуватись в режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік)) згідно з Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».
Вказані обставини за позицією митного органу свідчить про те, що за МД типу ІМ31ДМ від 05.12.20219 № UA500120/2019/012031 подальше перебування буксиру «Юпітер» на митній території України оформлено у відповідності до вимог частини другої статті 106 МКУ без сплати митних платежів із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) за кодом « 198», чим ДП «УБК» порушено умови, передбачені статтями 3, 103, 104, частини другої статті 106, статті 112 МКУ, пункту 206.7.2 пункту 206.7, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам митного органу, суд зазначає про таке.
Митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частинами третьою та п'ятою цієї статті. ( частина перша статті 112 МК України).
З огляду на вказану норму МКУ суд не погоджується з доводами відповідача, що в межах даних спірних правовідносин має місце факт ввезення на митну територію буксиру «Юпітер» в режимі тимчасового ввезення за митної декларації типу IM31AA № 500040605/2016/007279 від 28.12.2016 р, оскільки митним органом не надано доказів, що внаслідок ввезення буксира «Юпітер» у червні 2008 року фрахтувальником ТОВ СБК НОВОФЛОТ з розміщенням його в митному режимі тимчасового ввезення за митною декларацією №500040624/8/000196 від 07.06.2008 р. його митний режим тимчасового ввезення завершився шляхом реекспорту, тобто буксир «Юпітер» був вивезений за межі митної території України.
Натомість, відповідач не заперечує, що у період з 2008 року та по теперішній час буксир «Юпітер» перебуває на митній території в режимі тимчасового ввезення за згодою митного органу, а відтак не вивозився за межі митної території України.
В контексті вказаного суд також зауважує, що судовим рішенням у справі № 815/4717/16 було встановлено, що при ввезенні буксира «Юпітер» у червні 2008 року фрахтувальником ТОВ СБК НОВОФЛОТ та розміщення його в митному режимі « тимчасове ввезення» за митною декларацією №500040624/8/000196 від 07.06.2008 р. останнім були сплачені усі митні платежі.
При цьому, загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. ( частина 5 статті 106 МК України)
Як стверджує відповідач, то позивачем подано МД типу ІМ31ДМ від 05.12.2019 № UA500120/2019/012031 та продовжено строк тимчасового ввезення буксиру «Юпітер» на умовах вже нового Договору бербоут - чартеру від 01.11.2017 № AZ/UTC/J/05 з іншим нерезидентом «AZZURILE LIMITED (Кіпр)» із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів за кодом « 198» (товари, що можуть поміщуватись в режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами…..)
Проте, суд вважає, що за відсутності завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом реекспорту товару та враховуючи, що при ввезенні такого товару були сплачені усі митні платежі, розмір яких складають суму, яка підлягала б сплаті у разі випуску його у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення, то в межах встановлених обставин на думку суду відсутні підстави для їх нарахування з огляду на вказані вимоги МКУ.
Щодо доводу митного органу про те, що Митним кодексом України та Конвенцією про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік) не передбачена зміна власника іноземного товару та відсутня процедура щодо подальшого використання ввезеного товару у митному режимі тимчасового ввезення та прийняття відповідного рішення митним органом, то в межах спірних правовідносин наявні підстави для застосування положень частини 4 статті 3 МК України, якими передбачено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Щодо позиції митного органу стосовно того, зміна власника-нерезидента має суттєвий вплив на перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення та відповідно потребує оформлення нової МД, оскільки через нові факти, які мають юридичне значення, стають не актуальними відомості граф 2, 11, 44 МД, то суд вважає їх необґрунтованим та такими, що не узгоджуються з вищенаведеними нормами МКУ, які регулюють питання митного режиму тимчасового ввезення товару та сплатити митних платежів із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції).
Не узгоджуються з нормами статей 3, 103, 104, частини другої статті 106 МКУ, які покладені в основу порушень позивача, висновок митного органу стосовно того, що оскільки відомості щодо зміни судновласника, які внесені до окремих граф МД від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279, стали некоректними, а внесення відповідних змін до МД не вбачається можливим, то завершення митного режиму тимчасового ввезення товару «Буксир «Юпітер» шляхом його реекспорту є об'єктивно можливим.
Щодо позиції митного органу, побудованій на аналізі Договору бербоут- чартеру від 28.04.2015 № HF/UT/J/08, що у разі відчуження Судновласником судна - строк дії чартеру завершується, то суд вважає її такою що фактично не відповідає умовам вказаного договору.
Так, пунктом 23 «Реквізиція або відчуження» Договору бербоут-чартеру від 28.04.2015 № HF/UT/J/08 передбачено, що у випадку, коли Судновласники позбавляються права власності на судно будь-якою постановою про обов'язкове відчуження судна або реквізицією права власності майном, то незалежно від дати обов'язкового відчуження в період дії чартеру, така дата повинна вважатися датою закінчення строку дії чартеру.
Тобто, вказаним пунктом фактично передбачено підстави завершення дії чартеру у разі позбавлення Судновласника права власності на судно будь-якою постановою про обов'язкове відчуження судна або його реквізицією, що не є тотожнім зміні права власності на судно на добровільних або взаємовигідних умовах.
Таким чином суд погоджується з позивачем, що зміна судновласника чи продовження режиму тимчасового ввезення не є підставами для повторного декларування та донарахування додаткових митних платежів при не настанні обставин, з якими законодавець пов'язує їх донарахування.
Частиною другою статті 270 Митного кодексу визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України визначено: «Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів».
Згідно підпункту 206.7.2. пункту 206.7. ст.. 206 ПКУ до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України: умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 106 Митного кодексу України. Сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.
Пунктом 206.16. ст. 206 ПКУ передбачено, зокрема, в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що в розглядуваному випадку у Одеській митниці відсутні правові підстави для донарахування грошових зобов'язань (мита та ПДВ) ДП « УБК», оскільки результатами перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митною декларацією, яка була об'єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України у режимі тимчасового ввезення товару «Буксир «Юпітер», митне оформлення якого здійснено за МД типу ІМ31АА від 28.12.2016 № 500040605/2016/007279 із застосуванням тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати митних платежів, не доведено обов'язок ДП « УБК» вчиняти дії щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення та подання митну декларацію ІМ31ДМ зі сплатою митних платежів, що наслідком порушення вимог статей 3, 103, 104, частини другої статті 106, статті 112, пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України, пункту 190.1. статті 190, пункту 206.7.2 пункту 206.7, статті 206.16 статті 206 Податкового кодексу України.
Щодо доводу позивача про ігнорування відповідачем документально підтверджених обставин непереборної сили відносно нездійснення своєчасного реекспорту буксиру «Юпітер» по закінченню строку дії митного режиму тимчасового ввезення у 2024 році, то суд не приймає його до уваги, оскільки спірні правовідносини стосуються періоду, який не охоплюється форс-мажорними обставинами, про що вказував відповідач в ході розгляду справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 16 жовтня 2024 року №UA205000202492, №UA205000202493, №UA205000202494 є обґрунтованими, прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі при дотриманні процесуальних вимог проведення документальної невиїзної перевірки, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. ( частина 1 ст. 77 КАС України).
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
VІІІ. Розподіл судових витрат
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 30 280,00 грн., що підтверджується платіжним документом № 45 від 05.03.2025 р.
З огляду на викладене та в враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 30280,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Універсальна буксирна компанія» (вул. Маразліївська, буд. 6, м. Одеса, 65014, ЄДРПОУ: 39537372) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № UA5000002024306 від 26.11.2024 р. на суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 987 958,94 грн. (два мільйони дев'ятсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 94 копійки), № UA5000002024305 від 26.11.2024 р. на суму грошового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 1 358 163,15 грн. (один мільйон триста п'ятдесят вісім тисяч сто шістдесят три гривні 15 копійок), винесені Одеською митницею ДМС України на підставі акту документальної невиїзної перевірки ДП «Універсальна буксирна компанія» № 53/24/7.10-19/39537372 від 21.10.2024 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Дочірнього підприємства “Універсальна буксирна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 280,00 ( тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок ) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст складено та підписано 15 вересня 2025 року.
Суддя В.А. Дубровна