Справа № 420/20940/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 грудня 2023 року №4320;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса реєстрації: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ: 20987385) нарахувати та виплатити утримані з квітня 2024 року по листопад 2024 року суми коштів у розмірі 18321,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , з 03.05.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, під час перевірки пенсійної справи в порядку контролю, Відповідачем було виявлено, що в електронній пенсійній справі містяться дві довідки МСЕК №525120 від 14 травня 2022 року про первинне встановлення інвалідності з 14 березня 2022 року №490443 від 05 травня 2023 року про повторне встановлення інвалідності з 03 травня 2023 року, тому зважаючи на існування двох довідок, відповідачу мала бути призначена пенсія з 31 липня 2023 року, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Після доопрацювання пенсійної справи відповідача, на підставі листа Головного управління від 01 грудня 2023 року №38208/03-1, рішенням від 06 грудня 2023 року уточнено дату права призначення пенсії 31 липня 2023 року.
За наведених вище обставин, за період з 03 травня 2023 року по 30 липня 2023 року виникла переплата пенсії в сумі 18321,59 грн., у зв'язку з чим, винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 22 грудня 2023 року №4320.
Позивач вважає, що Відповідачем протиправно прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії ОСОБА_1 з огляду на те, що помилка сталася не внаслідок вини Позивача або подання страхувальником недостовірних даних, а саме з вини Відповідача.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Електронний примірник адміністративного позову доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд» 30.06.2025 року, про що сформовано довідку від 09.07.2025 року.
Електронний примірник ухвали суду від 07.07.2025 доставлений до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд» 07.07.2025 року, про що сформовано довідку від 09.07.2025 року.
Отже, відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 07.07.2025 року строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк та станом на момент розгляду справи до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.
09.09.2025 року до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 07.07.2025 року матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідо до матеріалів справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.01.2025 року вих. №1112-34251/Я -02/8-1500/25, відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 14.03.2022 серії 12 ААВ № 525120 (первинний огляд) позивачу встановлена II група інвалідності від загального захворювання до 01.04.2023. Згідно із заявою від 31.07.2023 та долученими документами, зокрема, випискою з акту огляду МСЕК від 03.05.2023 серії 12 АА7 № 490443 (повторний огляд) з встановленою II групою інвалідності до 01.04.2025, позивачу з 03.05.2023 призначено пенсію по інвалідності. За перевіркою електронної пенсійної справи встановлено, що не вірно визначена дата права призначення пенсії. Розпорядженням, від 06.12.2023 електронну пенсійну справу приведено у відповідність та позивачу з 31.07.2023 призначено пенсію по інвалідності II групи. У зв'язку із зазначеним, за період з 03.05.2023 по 30.07.2023 виникла переплата пенсії в сумі 18321,59 грн.
22.12.2023 року відповідачем винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №4320, а також рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 4320.
22.02.2024 року Головне управління звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою від №1500-0905-7/27638 щодо вирішення питання погашення позивачем переплати пенсії.
18.03.2024 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву з проханням вираховувати кожного місяця переплату у розмірі 20% від його пенсії починаючи з 01.04.2024 до повного погашення, в зв'язку з виникненням переплати в сумі 18321,59 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року по справі №523/3479/24 в задоволенні позовних вимог Головного управління до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат відмовлено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29.10.2024 року по справі № 523/3479/24 апеляційну скаргу Головного управління залишено без задоволення.
Однак, починаючи з квітня 2024 року по листопад 2024 року відповідачем проводилися утримання переплати пенсії в розмірі 20 відсотків від розміру пенсії позивача.
Листом від 25.11.2024 року вих. № 31506-29881/Я-02/8-1500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу, що на підставі його заяви від 18.03.2024 про утримання переплати в сумі 18321,59 грн, згідно рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 22.12.2023 № 4320 з 01.04.2024 по 30.11.2024 здійснювалися утримання в розмірі 20 % від нарахованої пенсійної виплати. Станом на 01.12.2024 переплата пенсії погашена в повному обсязі.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням про прийняття суми переплати пенсії на облік, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788), органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Статтею 103 Закону № 1788 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695.
Згідно із вимогами п. 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону № 1788 у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.
Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV, Закону № 1788 та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695, вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
При цьому відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року по справі № 639/9467/16-а.
Так, в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058 та статтею 103 Закону № 1788, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788 є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу здійснено перерахунок та утримання пенсії за результатом розгляду пенсійної справи, відповідно до якої встановлено, що сума переплати 18321,59 грн., утворилася за період з 03.05.2023 по 30.07.2023 року.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі № 173/424/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при перерахунку пенсії, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 грудня 2023 року № 4320 та рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 4320 від 22 грудня 2023 року є протиправними та належать до скасування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що для поновлення прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити утримані з квітня 2024 року по листопад 2024 року суми коштів у розмірі 18321,59 грн.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 грудня 2023 року № 4320 та рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 4320 від 22 грудня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити утримані з квітня 2024 року по листопад 2024 року суми коштів у розмірі 18321,59 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук