Справа № 420/27706/25
05 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, при секретарі Вікторії САВЧУК, за участю представника позивача Климентія БАЗИЛЮКА, розглянувши в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом
Військової частини НОМЕР_1
до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про визнання протиправною та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Білгород- Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталії Сергіївни №ВП78516488 від 11.08.2025 про накладання штрафу на військову частину НОМЕР_1 за невиконання у встановлений строк виконавчого листу №420/2031/25 від 18.06.2025, стягнути з Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34890175) на користь позивача 2 422,40 грн. судового збору.
Позивач вважає спірну постанову протиправною, оскільки вчинив усі необхідні дії спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення суду. Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону "Про виконавче провадження" . Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Військова частина НОМЕР_1 є державною установою, що фінансується виключно за рахунок державного бюджету. Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. На адреси військових частини надійшов лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства Оборони України "Щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" зі замісту якого вбачається, що до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з військових частин та органів військового управління надходять численні листи щодо виділення бюджетних призначень для виконання рішень судів з окремих питань виплати грошового забезпечення та індексації військовослужбовцям Збройних Сил України. У зв'язку з цим повідомляється, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано. Міністерством оборони України, з метою своєчасного забезпечення у 2024 році належних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, порушено питання перед Міністерством фінансів України, зокрема, щодо збільшення видатків на виконання судових рішень. Міністерство фінансів України листами від 19.06.2024 № 10010-27- 5/18577 та від 18.07.2024 № 10010-27-5/21266 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив органам сектору безпеки і оборони вжити заходів, зокрема стосовно призупинення внесення пропозицій щодо перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (доручення від 10.07.2024 №16515/0/2-24). Генеральним штабом Збройних Сил України, за пропозиціями Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту, поінформовано Міністра оборони України щодо зазначених проблемних питань (вих. № 300/1/С/30031 від 08.10.2024) та відповідно до доручення Міністра оборони України від 08.10.2024 № 34679/з в Міноборони вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення вищезгаданої потреби. Після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, відповідно до наданих заявок.
З викладеного вбачається що боржником добровільно виконано рішення в межах повноважень командування військової частини НОМЕР_1 в частині проведення перерахунку та підготування заявок на виділення коштів, проте питання видалення коштів на фінансування виконання судових рішень по даній категорії справ цілком залежить від Міністерства Оборони України. Таким чином існують поважні причини, що роблять неможливим виконання військовою частиною НОМЕР_1 вищевказаного рішення суду, що свідчить про відсутність складу та події адміністративного правопорушення з боку посадових осіб боржника, та як наслідок відсутність підстав для накладання штрафу за невиконання судового рішення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 19.08.2025 Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, судове засідання призначено на 04.09.2025.
Представник відповідача надіслав до суду відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що оскаржена постанова є правомірною. Державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 78516488 від 04.07.2025 додержані всі вимоги Закону України "Про виконавче провадження". При проведенні виконавчих дій відповідно до вимог ст. 27, ст. 42 ст. 63 та ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у межах ВП № 78516488 04.07.2025 винесені постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та постанова про накладання штрафу до Військової частини НОМЕР_1 , направлені відповідні постанови позивачу. На адресу Відділу ДВС з моменту відкриття, а саме 04.07.2025 по 11.08.2025 жодних повідомлень про виконання рішення не надходило.
Розгляд справи проведений в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву відповідач просив розглянути справу без присутності його представника.
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі (ч.1, 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 420/2031/25 було зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, за період з 17.05.2021 по 20.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із урахування виплачених сум. Рішення набрало законної сили 27.05.2025, виданий виконавчий лист.
04.07.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП № 78516488 з примусового виконання виконавчого листа № 420/2031/25 виданого Одеським окружним адміністративним судом 18.06.2025. постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику, отримані останнім 09.07.2025.
Цією постановою було зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 11.08.2025 держвиконавцем винесена постанова про накладання штрафу в сумі 5100 грн. за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право., зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Своєю чергою, стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому, Законом №1404-VIII встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання або ж невиконання в повному обсязі. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання.
З наведеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Окрім того, згідно з практикою Верховного Суду (постанова від 21.11.2018 у справі № 373/436/17) невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В цьому разі накладення державним виконавцем штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішення суду було частково виконано, проведений перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та подана заявка на виділення коштів до Міноборони. Питання видалення коштів на фінансування виконання судових рішень по даній категорії справ є компетенцією Міністерства оборони України.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечив факт ненадання у 10-денний строк відповіді на постанову про відкриття виконавчого провадження через надмірне навантаження та з огляду на бойові завдання, які виконуються позивачем, разом з тим повідомив, що неодноразово на особистих прийомах начальник Білгород-Дністровського ВДВС був проінформований керівництвом військової частини про стан фінансування в/ч щодо виконання судових рішень та про причини невиконання судових рішень в інших справах в частині виплат грошових коштів.
Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення державним виконавцем запитів до військової частини щодо виконання рішення, вимог державного виконавця (вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення) . Суд, звертає увагу, що державним виконавцем з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено факту причин невиконання, поважність причин невиконання судового рішення.
Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, виконує функції оборони держави, визначені Законом України "Про Збройні Сили України", фінансується з державного бюджету. Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Згідно з ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.
Як встановлено судом, 16.06.2025 позивачем здійснений розрахунок коштів для виконання судового рішення, потреба склала 218260 грн. 91 коп. 18.06.2025 на адресу командира в/ч НОМЕР_2 , яка є розпорядником бюджетних коштів, надісланий службовий лист про погодження розрахунку потреби у коштах для виконання рішення суду щодо ОСОБА_1 . Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, питання виділення необхідної суми було погоджено, але кошти ще не надійшли. Вказані виплати здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідним бюджетним призначенням. Виділення коштів на фінансування даної бюджетної програми (та, відповідно, можливість проведення виплат заборгованості за рішенням суду) не залежить від бажання військової частини, та відповідач не має можливості провести відповідні виплати без відповідного бюджетного призначення.
Верховний Суд в постановах від 07.11.2019р. у справі № 420/70/19, від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 та від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021р. у справі № 360/4708/20 та від 13.10.2021р. у справі № 360/4705/20 зазначив, що невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин, оскільки стосуються виплати коштів за рахунок державного бюджету, а тому підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція у рішенні ВС від 31 березня 2020 року справа №640/11079/19 адміністративне провадження №К/9901/5676/20.
Суд дійшов висновку, що державний виконавець достеменно не пересвідчився у наявності/відсутності поважних причин, які перешкоджали позивачу виконати рішення суду, та, як наслідок, передчасно прийняв спірну постанову про накладення штрафу.
На підставі зазначеного , суд приходить до висновку, що часткове невиконання судового рішення позивачем через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки об'єктивно не залежить від позивача. Отже, що постанова про накладення штрафу є необгрунтованою, без встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, без направлення жодного запиту до боржника та інших державних органів, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ВП78516488 від 11.08.2025 року .
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч. 3ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40грн., необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов військової частини НОМЕР_1 . Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталії Сергіївни №ВП78516488 від 11.08.2025 року про накладання штрафу на військову частину НОМЕР_1 за невиконання у встановлений строк виконавчого листу №420/2031/25 від 18.06.2025 року;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34890175) на користь військової частини НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення підписано 15.09.2025.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА