15 вересня 2025 року справа № 320/46508/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, з 01.07.2023. В решті позовних вимог - відмовлено.
Представник позивача звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі. Заява мотивована тим, що вказане рішення Київського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області з 01.01.2025 не виконується, бо відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до ст. 45 Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" в частині приведення розмірів доплати за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Ухвалою суду було призначено до розгляду у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №320/46508/23.
Цією ж ухвалою було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали надати письмові пояснення на заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Станом на час розгляду заяви, пояснення від відповідача до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю, зважаючи на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені ст.ст. 381-1, 382, 382-1 КАС України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.1, 2 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані вище положення не розкривають умови, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Втім, очевидно, що такими умовами можуть бути невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, з 01.07.2023. В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до заяви позивачки, необхідність зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду пов'язує з тим, що з 01.01.2025 відповідач на виконання рішення суду не здійснює їй нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії у відповідному розмірі.
Як вбачається судом з листа відповідача від 27.03.2025, наданого на адвокатський запит від 20.03.2025 № 13, Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області повідомило, що до 01.01.2025 розмір пенсії заявниці визначався з урахуванням доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі № 320/46508/23.
З 01.01.2025 статтею 45 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361,00 гривень.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання в зоні безумовного (обов?язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов?язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" встановлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону № 4059-IХ, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Даними Державної міграційної служби не підтверджено факт реєстрації заявниці на території гарантованого добровільного відселення, згідно матеріалів пенсійної справи, зокрема паспортних даних, дата реєстрації в зоні - 27.10.1997, відповідно доплата за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 01.01.2025 не встановлена. Розмір пенсії з 01.01.2025 становив 2725,00 грн, станом на березень 2025 року складає 3038,00 гривень.
Зважаючи на викладене, суд звертає увагу, що ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №480/7252/23.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняв дії по його виконанню, а з 01.01.2025 ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", приписи якої є обов'язковими для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд не вбачає підстав встановлювати строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.
Те, що позивач вважає, що рішення суду виконується неналежним чином, не є підставою зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між ним і відповідачем після ухвалення судом рішення у справі і не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.
Будь-яких інших підстав в обґрунтування встановлення судового контролю саме у цій справі позивачем не наведено, що унеможливлює встановлення судового контролю за виконанням рішення. При цьому, суд звертає увагу позивача, рішенням суду від 30.04.2024 захищено право позивача, яке було порушене відповідачем саме на час його порушення, а не те (право), яке може бути порушене у майбутньому. А тому, суд не надає оцінку будь-яким подальшим діям відповідача, вчиненим після виконання рішення суду, оскільки такі дії не були предметом розгляду в даній справі.
Суд зазначає, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
За таких обставин, враховуючи не наведення обґрунтованих підстав та не надання доказів позивачем на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 381-1, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 320/46508/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.
Суддя Діска А.Б.