про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
15 вересня 2025 року м. Київ № 320/15918/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАНУ про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАНУ, в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправними дії ІПМ ім І.М.Францевича НАНУ Код ЄДРПОУ 05416930, місцезнаходження: вул.Пріцака Омеляна,3, м.Київ, 03142 щодо невчасної виплати розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , з 09.01.2025 року по 30.01.2025 року;
- зобов'язати ІПМ ім І.М.Францевича НАНУ Код ЄДРПОУ 05416930, місцезнаходження: вул.Пріцака Омеляна,3, м.Київ, 03142 виплати заборгованість розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , з 09.01.2025 року по 30.01.2025 року;
- стягнути з ІПМ ім І.М.Францевича НАНУ Код ЄДРПОУ 05416930, місцезнаходження: вул.Пріцака Омеляна,3, м.Київ, 03142 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , витрати на сплату судового збору та юридичних послуг за договором 0806202502 від 08.06.2025 року.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Тому до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статі 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічну службу визначено як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, для визначення юрисдикційної належності спору у даній справі підлягає з'ясуванню, чи пов'язаний спір з прийняттям, проходженням чи звільненням особи з публічної служби.
Поняття публічної служби є широким, оскільки включає в себе державну службу, службу в органах місцевого самоврядування та службу в публічних установах.
Сутність публічної служби полягає в трьох аспектах, а саме: у функціональному аспекті вона постає як діяльність з метою виконання загальнодержавних завдань управління; в інституційному - окреслює певне коло осіб, оскільки виконання публічних справ становить їх соціальну функцію; у юридичному - охоплює правове регулювання особливих публічно-правових, службових відносин.
Під «публічною службою» необхідно розуміти врегульовану виключно Конституцією та законами України професійну публічну діяльність осіб, які заміщують посади в державних органах і органах місцевого самоврядування щодо реалізації завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування. Публічну службу в найширшому розумінні можуть здійснювати працівники усіх організацій публічного сектору: органами державної влади (тобто не лише виконавчої, а й законодавчої та судової); державними підприємствами та установами; органами місцевого самоврядування; комунальними підприємствами та установами.
Як вбачається зі змісту позову, вказані вимоги позивача стосуються виплати заробітної плати.
Необхідно зазначити, що Національна академія наук України - вища наукова самоврядна організація України, що заснована на державній власності і є найбільшим центром наукових досліджень в Україні. Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину і суспільство, розроблення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни, всебічне сприяння застосуванню результатів наукових досліджень, підготовка висококваліфікованих наукових кадрів, формування наукового світогляду в суспільстві. НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук
Отже, у спірних правовідносин Інститут проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України не здійснює публічно-владних управлінських функцій в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, а спірні рішення, відповідно, не є публічно-правовими, а діяльність директора Інститут проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України та завідувача відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту не належать до публічної служби, визначеної КАС України.
Отже, в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб'єктами, суд дійшов висновку, що відносини з приводу призначення, звільнення, продовження відпустки та виплати заробітної плати працівників підприємства, установи чи організації є трудовими.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України до юрисдикції загальних судів відносяться, зокрема, справи, які розглядаються у порядку цивільного судочинства, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи, що оскаржувані дії стосуються виплати заробітної плати під час звільнення особи з посади, яка не відноситься до публічної служби, тому цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач заявив позов на захист своїх трудових прав.
Аналогічні правові позиції щодо юрисдикції судів у подібному спорі висловлені в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 363/4064/16-а (адміністративне провадження № К/9901/5401/17) від 31.01.2018 у справі №К/9901/1489/18 (№802/3530/14-а).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, на підставі викладеного вище суддя вважає, що цей спір не є публічно-правовим. Такий спір має приватно-правовий характер, з огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, що, у свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону України від 27.02.2020 №3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки сплата судового збору позивачем за звернення до адміністративного суду підтверджується квитанцією від 07.02.2025 №2626-7184-4472-0249 на суму 1211,20 грн, наявні підстави повернути його у вказаному розмірі.
Оскільки доказів понесення позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 9, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/15918/25 за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАНУ про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, згідно з квитанцією від 07.02.2025 №2626-7184-4472-0249.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.