ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" вересня 2025 р. справа № 300/4148/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА МОРІСТА ПРО СТОР М1 2019» про стягнення податкового боргу у розмірі 3054,15 грн, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА МОРІСТА ПРО СТОР М1 2019» про стягнення податкового боргу у розмірі 3054,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 3054,15 грн, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 0,15 грн, який виник відповідно до податкової декларації за 2018 рік, поданої 31.01.2019 на суму 30086 грн (враховуючи часткове погашення сума до стягнення складає 0,15 грн) та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 3054 грн згідно з податковими деклараціями за лютий 2019 року №9049787502 від 18.03.2019 на суму 2287 грн та за січень 2019 року №9025756721 від 19.02.2019 на суму 2554 (залишок не сплаченого боргу, що підлягає стягненню становить 767 грн). Враховуючи, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу від 04.06.2019 №264792-17, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в загальному розмірі 3054,15 грн добровільно не сплачена, позивач просить стягнути таку заборгованість з відповідача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі з позначкою "судова повістка" направлена відповідачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про що свідчить наявний у справі витяг з відповідного державного реєстру (а.с.23). Однак, кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.27).
Відповідно до ч. 8, ч.11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Крім того, відповідач був повідомлений про розгляд даної справи у порядку ч.1 ст. 130 КАС України, а саме на офіційному веб-порталі судової влади України у встановлений строк було розміщено відповідне оголошення (а.с.31).
Проте, ТОВ «САНТА МОРІСТА ПРО СТОР М1 2019» правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористалося.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа належить до вирішення за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «САНТА МОРІСТА ПРО СТОР М1 2019» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача становить 3054,15 грн, який утворився, зокрема, внаслідок несплати податку на прибуток підприємств, а саме основного платежу, який виник відповідно до податкової декларації за 2018 рік, поданої 31.01.2019 на суму 30086 грн (враховуючи часткове погашення сума до стягнення складає 0,15 грн) та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 3054 грн згідно з податковими деклараціями за лютий 2019 року №9049787502 від 18.03.2019 на суму 2287 грн та за січень 2019 року №9025756721 від 19.02.2019 на суму 2554 грн (залишок не сплаченого боргу, що підлягає стягненню становить 767 грн).
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надсилалась відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 04.06.2019 за №264792-17, рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення.
У встановлений законом строк відповідач не сплатив суму грошових зобов'язань в загальному розмірі 3054,15 грн.
На підставі вказаного, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ «САНТА МОРІСТА ПРО СТОР М1 2019» податкового боргу в розмірі 3054,15 грн з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків та зборів належать податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком.
Пунктом 37.2 Податкового кодексу України передбачено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 38.2 статті 38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно з підпунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.
Положенням пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" №264792-17 від 04.06.2019.
Вищевказана податкова вимога направлена за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку п.42.2 ст.42 ПК України (поштове відправлення повернулось із відміткою "за закінченням терміну зберігання") та вважається належним чином врученою (а.с.6).
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов'язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 0,15 грн та з податку на додану вартість в сумі 3054 грн утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства від 31.01.2019 №9309216062, податковою декларацією з податку на додану вартість №9049787502 від 18.03.2019, податковою декларацією з податку на додану вартість №9025756721 від 19.02.2019, податковою вимогою від 264792-17 від 04.06.2019, витягом з облікової картки платника податку та довідкою про борг за платежем від 09.06.2025.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на прибуток в розмірі 0,15 грн та з податку на додану вартість в сумі 3054 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 3054,15 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення 3054,15 грн. з відповідача є обґрунтованими та позов підлягає до задоволення.
Враховуючи те, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) не належать до стягнення з відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «САНТА МОРІСТА ПРО СТОР М1 2019» (код ЄДРПОУ 41043721, вул. Симона Петлюри, буд. 10, кв. (офіс) 3, м. Івано-Франківськ, 76018) та за рахунок готівки, що йому належить, податковий борг в розмірі 3054,15 грн (три тисячі п'ятдесят чотири гривні п'ятнадцять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.