15 вересня 2025 року Справа № 280/6197/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.06.2025 № 083950025749 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до його страхового стажу період роботи з 04.04.1996 по 24.06.1996 за даними трудової книжки НОМЕР_1 та до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 періоди роботи з 06.10.1999 по 14.05.2000 та з 15.05.2005 по 30.08.2005, у зв'язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.06.2025.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру серії АР №1252741 від 17.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.05.2025 позивач звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки 27.06.2025 мав набути 50-річного пенсійного віку та мав більше 43 років страхового та більше 10 років пільгового стажу за Списком №1. Разом з тим, 06.06.2025 відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням 51-річного пенсійного віку, оскільки до пільгового стажу за Списком № 1 враховано лише 9 років 6 місяців 8 днів. Позивач вважає, що періоди його роботи з 06.10.1999 по 14.05.2000 та з 15.05.2005 по 30.08.2005 повинні бути зараховані до пільгового стажу, оскільки відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Крім того, позивач не погоджується з незарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 04.04.1996 по 24.06.1996 з огляду на відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу, оскільки правильність оформлення трудової книжки не є відповідальністю працівника, що підтверджується наступним. З наведених підстав позивач вважає рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пільгової пенсії протиправним, що позбавляє його права на належне пенсійне забезпечення.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
26.08.2025 судом отримано клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про долучення витребуваних судом доказів.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області), про розгляд справи повідомлена належним чином, жодних пояснень щодо предмета спору до суду не надходило.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21.07.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у строк для подання відзиву на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 30.05.2025 з доданими до неї матеріалами, які подавались ним для вирішення питання про призначення пенсії, та інші докази, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення.
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно відомостей з паспорта громадянина України зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
30.05.2025 позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.06.2025 №083950025749, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що вік заявника - 49 років 11 місяців 3 дні. Пенсійний вік, визначений п. 1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
Страховий стаж особи - 43 роки 3 місяці 15 днів, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - 9 років 6 місяців 8 днів.
За наданими документами до страхового стажу за даними трудової книжки НОМЕР_1 не зарахований період роботи з 04.04.1996р. по 24.06.1996р., оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу.
До пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць згідно пільгової довідки №078 від 23.04.2025р. не зараховані періоди роботи з 06.10.1999р. по 14.05.2000р., з 15.05.2005р. по 30.08.2005р., оскільки за вказані періоди відсутні накази про проведення атестації робочого місця.
Додатковий коментар: За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058 заявник матиме після досягнення 51 року, тобто з 28.06.2026 року.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в частині першій статті 26 Закону № 1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач повинен досягти 50-річного віку, мати страховий стаж не менше 25 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.
Предметом спору є відмова у призначенні позивачу пенсії за віком, підставою для якої відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.06.2025 № 083950025749, стала відсутність необхідного пільгового стажу 10 років, у зв'язку з чим, на думку пенсійного органу, заявник матиме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 51 року.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.04.1996 по 24.06.1996 з огляду на відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу слід зазначити наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Суд зазначає, що на момент внесення спірних записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), яка містить положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно із пунктом 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено пунктом 2.14 Інструкції № 58, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до абзацу другого пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії.
При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
Під час дослідження трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.07.1993 судом встановлено, що на сторінках 4-5 перед записом про прийняття на роботу від 04.04.1996 відсутній заголовок із зазначенням повного найменування підприємства, що є порушенням пункту 2.14 Інструкції № 58.
Разом з тим, суд бере до уваги, що на сторінках 10-11 наявна читабельна печатка підприємства, з якого позивач був звільнений 24.06.1996, а саме Приватне підприємство «Тайфун». Записи про прийняття та звільнення з роботи не містять виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, у зв'язку з чим відсутність зазначення назви підприємства, куди було прийнято позивача, не може ставити під сумнів його період роботи, та не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак зазначений період трудової діяльності відповідно до трудової книжки позивача має бути зарахований йому до загального страхового стажу.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 з огляду на відсутність наказів про проведення атестації робочого місця, у зв'язку з чим не зараховані періоди роботи з 06.10.1999 по 14.05.2000, з 15.05.2005 по 30.08.2005, суд зазначає наступне.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно з довідкою №078 від 23.04.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ОСОБА_1 працював повний робочий день, зокрема, на металургійній ділянці електротермічного цеху силуміну і кремнію і за період з 03.09.1997 по 31.01.2006 виконував роботи у металургійному виробництві (кольорові метали) за професією плавильник металу та сплавів, робітники, одержанням металу плавильним і електротермічним способами, що передбачено Списком 1, розділ VІІ, підрозділ 5а, шифр професії 1070500а-16613, затверджений постановою Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994, Списком 1, розділ VІІ, підрозділ 5а, позиція 7.5а, код КП 8122.2, затверджений постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.02.2003.
Наведене узгоджується із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.07.1993, в якій також наявний запис від 31.08.2005 про проведення атестації робочого місця за професією плавильника (наказ №451 від 31.08.05).
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, що набрав чинності 21.08.1992, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних них факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація робочих місць за умовами проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного року.
Згідно із підпунктами 4.1 - 4.3 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами з 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджено за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Отже, за періоди до 21.08.1992 проведення атестації робочих місць не вимагалось, але за періоди після 21.08.1992 підтвердження проведення атестації робочих місць для призначення пільгової пенсії за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV та пунктом 3 Порядку № 383 є обов'язковим.
Водночас своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №№1, 2, робоче місце за якою підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, із урахуванням наведених вище правових висновків, періоди роботи позивача з 06.10.1999 по 14.05.2000 та з 15.05.2005 по 30.08.2005 повинні бути зараховані до його пільгового стажу за Списком № 1.
Враховуючи протиправне незарахування відповідних періодів роботи позивача до його страхового та пільгового стажу, суд дійшов висновку, що відмова позивачу у призначені пенсії за віком є передчасною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.06.2025 №083950025749 не обґрунтоване, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та як наслідок скасування.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.
За змістом частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У контексті наведеного суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому буде мати право на призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, у зв'язку з чим позовні вимоги про призначення позивачу пенсії є передчасними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне самостійно обрати спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.04.1996 по 24.06.1996 згідно із записами трудової книжки та до пільгового стажу спірні періоди роботи з 06.10.1999 по 14.05.2000 та з 15.05.2005 по 30.08.2005 відповідно до довідки АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 23.04.2025 №078, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає про відсутність правових підстав для незарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового та пільгового стажу за Списком №1, що зумовлює висновок про передчасність оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 17.07.2025 № 6761-2379-2996-4266 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.06.2025 №083950025749 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.04.1996 по 24.06.1996 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.07.1993, а також до його пільгового стажу періоди роботи з 06.10.1999 по 14.05.2000 та з 15.05.2005 по 30.08.2005 відповідно до довідки АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 23.04.2025 №078, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд.43, м.Суми, 40009; код ЄДРПОУ 21108013.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва