05 вересня 2025 року Справа № 280/3790/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., за участю секретаря судового засідання: Горенко В.Р., представника позивача: Мартинів А.І., представника відповідача: Савенко В.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати ППР по податку на нерухоме майно від 30.07.2024 №0714806-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 108 648,0 грн (за 2021 рік); від 30.07.2024 № 0714805-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 39 234,00 грн (за 2022 рік) від 30.07.2024 № 0714804-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 242 647,20 грн (за 2023 рік).
Позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 3124,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 30.07.2024 №0714806-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 108 648,0 грн (за 2021 рік); від 30.07.2024 № 0714805-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 39 234,00 грн (за 2022 рік) від 30.07.2024 № 0714804-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 242 647,20 грн (за 2023 рік) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3621,6 кв.м. щодо якого відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є нежитловою нерухомістю, тваринницьким комплексом, спорудою сільськогосподарської діяльності, тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має пільгу відповідно абз. ж пп. 266.2.2. ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Податкові повідомлення-рішення, в порушення діючих податкових норм, було направлено не за адресою місця реєстрації позивача. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13 червня 2025 року о 14:00 год.
21 травня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача Мартинів А.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача Мартинів А.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач надав до суду 28 травня 2025 року відзив на позовну заяву. Головне управління ДПС у Запорізькій області заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Позивачем не надано будь-яких доказів того, що описана вище будівля, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, використовувались (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції, як про це стверджує позивач у своїх письмових поясненнях. Не надано позивачем і жодних доказів використання спірної будівлі для здійснення сільськогосподарської діяльності. Твердження позивача, що ТОВ «Агрофірма «НІВА» є сільськогосподарським виробником та використовує у своїй діяльності належний йому об'єкт нерухомості - приміщення - тваринницький комплекс літ.А, загальною площею 3621,6 м2 з урахуванням наданих позивачем документів є бездоказовим. Відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач 28 травня 2025 року подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси позивача. Лист повернуто 06.09.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
02 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується із твердженнями відповідача з наступного. Для здійснення сільськогосподарської діяльності ТОВ «Агрофірма «Нива»» фізична особа ОСОБА_1 використовує земельні ділянки та приміщення щодо яких ним набуто право власності, як фізичною особи.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив від 10 червня 2025 року. Відповідач наполягає, що надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівлі, призначеної для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником позов та додані документи не містять.
13 червня 2025 року позивачем подані до суду додаткові пояснення у справі, в яких позивач повідомляє, надані ним докази безпосередньо підтверджують як і факт здійснення позивачем у відповідних періодах сільськогосподарської діяльності (розведення ВРХ), так і факт використання у його господарській діяльності за призначенням нежитлового приміщення, по якому прийняті оскаржувані рішення.
Відповідач 13 червня 2025 року заявив до суду клопотання про долучення до справи в якості доказів відомості про об'єкти оподаткування платника податків, сформовані на підставі заяв про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, поданих ТОВ «Агрофірма «НІВА».
Протокольною ухвалою суду від 13 червня 2025 року відкладене підготовче засідання до 11 липня 2025 року - 14:00 год.
10 липня 2025 року позивач подав до суду клопотання про долучення доказів: уточнених відомостей про об'єкти оподаткування платника податків (форма 20-ОПП) поданих ТОВ «Агрофірма «Нива» до контролюючого органу.
11 липня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання, у якому зазначено, що «Заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (уточнена)», яка подана 23.06.2025 не стосується періоду, за який винесені спірні податкові повідомлення рішення.
Ухвалою суду від 11 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позову без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 11 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 серпня 2025 року - 13:00 год.
14 липня 2025 року позивач надав до суду додаткові пояснення. Позивач пояснив, що раніше відомості за формою 20-ОПП підприємство щодо цього об'єкту не подавало, у зв'язку з необізнаністю щодо необхідності подавати такі відомості щодо всіх об'єктів, хоча і використовувало його в тих самих цілях і в 2021, 2022, 2023 роках.
30 липня 2025 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких позивач, зокрема, повідомляв, що ним наданий розширений комплекс прямих і документальних доказів, які беззаперечно підтверджують здійснення ним саме сільськогосподарської діяльності.
01 серпня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05 вересня 2025 року - 13:00 год.
У додаткових пояснення у справі від 11 серпня 2025 року, позивач повідомив, що згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «НИВА» від 01 серпня 2017 належне йому приміщення, розташоване в селі Наталівка, Запорізького району, Запорізької області по вул. Тваринницька, буд. 2, загальною площею 3621,6 кв.м, вирішено використовувати за призначенням в сільськогосподарській діяльності ТОВ «Агрофірма «НИВА»» на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України та статті 319 Цивільного кодексу України, без права здачі в оренду, лізинг, позичку.
Відповідач подав до суду 19 серпня 2025 року заперечення на додаткові пояснення у справі. Подання клопотання та заяви учасника справи після закриття підготовчого засідання, за доводами відповідача, є порушенням судового процесу і є неприпустимим зі сторони учасника процесу. Доданий до додаткових пояснень документ «Рішення загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «НІВА» від 01.08.2017 року не є достатнім та достовірним доказом. Згідно доказів, наявних в матеріалах справи, а саме витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна, на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а також на час судового розгляду справи відсутня державна реєстрація речового права господарського відання ТОВ «Агрофірма «НІВА» на об'єкт нерухомості, що належить відповідачу на праві власності - тваринницький комплекс літ.А, загальною площею 3621,6 м2 за адресою: Запорізька область Запорізький район с.Наталівка, вул. Тваринницька буд.2.
У судовому засіданні 05 вересня 2025 року заслухавши вступне слово та пояснення, надані сторонами, досліджені письмові докази, надані сторонами, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення, надані представником відповідача, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.
Відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна за позивачем обліковуються об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: - тваринницький комплекс літ.А, загальною площею 3621,6 м2 за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Наталівка, вул. Тваринницька, буд.2, дата державної реєстрації - 07.07.2017.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» на вищезазначений об'єкт нежитлової нерухомості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 30.07.2024:
- за 2021 рік №0714806-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 108648,00 грн,
- за 2022 рік №0714805-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 39234,00 грн,
- за 2023 рік №0714804-2410-0829-UA23060270000087706 на суму 242647,20 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 30.07.2024 направлені 22.08.2024 за податковою адресою позивача засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600954776964 на податкову адресу платника податків, який повернувся 06.09.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України)
За визначенням пп 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пп 14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості.
До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі;.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначає об'єкти, які не є об'єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, в підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України вказано, що не є об'єктом оподаткування: споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 09 травня 2023 року по справі № 380/10802/22 дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов:
1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
3) об'єкт нерухомості не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За обставинами справи, позивач вказує, що він є власником нежитлового приміщення, яке використовується ним у сільськогосподарській діяльності, тому не є об'єктом оподаткування.
Судом встановлено, що право власності за позивачем на нежитлову будівлю - тваринницький комплекс літ. А, загальною площею 3621,6 кв.м., набуто ним 07.07.2017, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про реєстрацію права власності.
Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується та не є спірним між сторонами, що вказаний об'єкт нерухомого майна є тваринницьким комплексом (корівник) та відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Матеріалами справи не підтверджено та судом, не встановлено здачі власником вказаного об'єкта нерухомості в оренду, лізинг, позичку.
При цьому, суд звертає увагу, що земельні ділянки на яким розміщений вказаний об'єкт нерухомого майна здані позивачем в оренду ТОВ «Агрофірма «НИВА».
Вирішуючи питання про наявність такої обов'язкової ознаки для застосування пільги як здійснення позивачем (власником об'єкта нерухомості) сільськогосподарського товаровиробництва, суд враховує, що поняття сільськогосподарський товаровиробник міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції.
Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (договорів, обладнання, наявності сільськогосподарських тварин, доказів зберігання кормів, в тому числі зерна тощо) матеріали справи не містять і судом не встановлено.
Варто додати, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Зазначена правова позиція відображена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує те, що позивачем не надано доказів безпосереднього здійснення господарської діяльності у сфері сільського господарства (товаровиробництва), зокрема, подання звітності про результати господарської діяльності до податкового органу та/або сплати податків.
Суд враховує, що позивач є учасником ТОВ «Агрофірма «Нива» та володіє часткою капіталу у розмірі 34,5 відсотків, проте, з наданих доказів не встановлено, які функції та обов'язки виконує позивач у господарській діяльності товариства у сфері сільського господарства (товаровиробництва).
Це, на думку суду, не є безумовною підставою для нарахування податку, але також може враховуватись судом у разі відсутності первинних доказів щодо використання будівлі у безпосередній господарській діяльності.
Щодо передачі вказаного нерухомого майна ТОВ «Агрофірма «Нива» в господарське відання, на що звертає увагу позивач та вказує, що це є підставою для звільнення від сплати податку, то суд зазначає таке.
Так, в обґрунтування позовних вимог, зазначено, що для здійснення сільськогосподарської діяльності ТОВ «Агрофірма «Нива» позивач використовує земельні ділянки та приміщення щодо яких ним набуто право власності, як фізичною особи.
Проте, такі доводи не підтверджуються матеріалами справи.
Зокрема, в підтвердження використання ТОВ «Агрофірма «Нива» вказаного об'єкта нерухомості позивачем до матеріалів справи наданий протокол загальних зборів Учасників ТОВ «Агрофірма «Нива» від 01 серпня 2017 року, відповідно до якого, учасниками вирішено погодити використання нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 3621,6 кв.м. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Наталівка, вул. Тваринницька, 2, за призначенням у господарській діяльності ТОВ «Агрофірма «Нива» на праві господарського відання без права передачі в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно частини першої та другої статті 136 Господарського кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Частиною ж першою статті 133 Господарського кодексу України передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Згідно пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону.
Державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).
Суд звертає увагу на те, що відсутні відомості про Державну реєстрацію права господарського відання за ТОВ «Агрофірма «Нива», однак наявні відомості про те, що описане нерухоме майно належить позивачеві на праві приватної власності.
Додані до справи документи на підтвердження використання ТОВ «Агрофірма «Нива» цієї будівлі в цілях виробництва сільськогосподарської продукції, а саме звіт форми № 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 20.06.2024 та від 23.06.2025 не мають відношення до спірного періоду - 2021, 2022, 2023 роки.
Інші надані позивачем до справи документи не відображають передачу позивачем на праві господарського відання ТОВ «Агрофірма «Нива» вказаного нерухомого майна.
Так, позивачем не надано акта приймання-передачі зазначеного нерухомого майна, жодними іншими документами не підтверджується перебування на балансі у ТОВ «Агрофірма «Нива» у спірному періоді вказаного нерухомого майна.
Відтак вказані документи не доводять, що у спірний період позивач використовував спірні будівлі у діяльності сільськогосподарського товаровиробника.
При цьому, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що сам по собі протокол загальних зборів Учасників ТОВ «Агрофірма «Нива» від 01 серпня 2017 року про намір учасниками використання нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 3621,6 кв.м. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Наталівка, вул. Тваринницька, 2, за призначенням у господарській діяльності ТОВ «Агрофірма «Нива» на праві господарського відання без права передачі в оренду, лізинг, позичку, не є тим документом, який підтверджує передачу вказаного об'єкта нерухомого майна на баланс ТОВ «Агрофірма «Нива» на праві господарського відання та не надає право позивачу на пільгу зі сплати податку на таку нерухомість за 2021-2023 роки.
Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено правових підстав для застосування до спірних правовідносин пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та, як наслідок, звільнення позивача від обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірний період за 2021 - 2023 роки.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не протиправності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663).
Повне судове рішення складено 15.09.2025.
Суддя Б.В. Богатинський