16 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/1937/25
Провадження № 11-кп/820/619/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025244000000398 від 26 лютого 2025 року, за апеляційною скаргою прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полонне Хмельницької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, не працює, неодруженого, судимого 04 березня 2025 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу, який сплачено;
визнано винним за ч.1 ст.382 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Згідно зі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Судом вирішено питання речових доказів.
За вироком суду, постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року (справа №682/1384/21), яка набрала законної сили 18 червня 2021 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Маючи реальну можливість виконувати цю постанову в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ч.2 cт.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.1 ст.129 Конституції України відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України, ОСОБА_9 умисно не виконав вказану постанову суду, що набрала законної сили, та продовжував керувати транспортним засобом, а саме 26 лютого 2025 року о 14 год 33 хв на вулиці 400-річчя Шепетівка в місті Шепетівка Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Крім цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свою протиправну діяльність щодо невиконання постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року (справа №682/1384/21), яка набрала законної сили 18 червня 2021 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн з позбавленням праві керування транспортними засобами на строк 10 років, маючи реальну можливість виконувати вказану постанову в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.1 ст.129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України, умисно не виконав вказану постанову суду, що набрала законної сили, та повторно продовжував керувати транспортним засобом, а саме 13 березня 2025 року о 14 год 06 хв на вулиці Старокостянтинівське шосе в місті Шепетівка Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Таким чином, дії ОСОБА_7 , що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, судом першої інстанції кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_8 просив скасувати вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року та ухвалити новий вирок, яким:
- уважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.382 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- за епізодом від 13 березня 2025 року кваліфікувати його дії за ч.3 ст.382 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
- на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
- згідно зі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 рік та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України (періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання).
Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, прокурор уважав, що вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року, яким діяння обвинуваченого перекваліфіковано з ч.3 ст.382 на ч.1 ст.382 КК України підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Зауважував, що ОСОБА_7 було засуджено вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, після чого він, продовжуючи свої злочинні дії щодо невиконання постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року, в місті Шепетівка 13 березня 2025 року повторно керував транспортним засобом марки «Маzda», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Так, ч.3 ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Тому, на думку прокурора, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що оскільки вирок Славутського міськрайонного суду від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України на час вчинення останнім 13 березня 2025 року нового аналогічного злочину не набрав законної сили, то в його діях відсутня відповідна кваліфікуюча ознака ч.3 ст.382 КК України, як вчинення особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Натомість судом не надано належної правової оцінки тому факту, що на момент розгляду кримінального провадження в суді вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України в апеляційному порядку не оскаржувався, в подальшому не скасований та набрав законної сили 04 квітня 2025 року.
Про наявність відповідного вироку достовірно було відомо самому обвинуваченому ОСОБА_7 , який свідомо, умисно продовжив свою злочинну діяльність, вчиняючи аналогічний злочин, усвідомлюючи, що його діяння має наслідком більш сувору кваліфікацію саме за ч.3 ст.382 КК України.
При цьому обов'язковість врахування саме вироку на момент його постановлення при розгляді кримінального провадження, передбачена ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційним судом установлено, що постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року (справа №682/1384/21), яка набрала законної сили 18 червня 2021 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Маючи реальну можливість виконувати цю постанову в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ч.2 cт.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.1 ст.129 Конституції України відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України, ОСОБА_9 умисно не виконав цю постанову суду, що набрала законної сили, та продовжував керувати транспортним засобом, а саме 26 лютого 2025 року о 14 год 33 хв на вулиці 400-річчя Шепетівки в місті Шепетівка Хмельницької області він керував транспортним засобом марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Крім цього, ОСОБА_7 , будучи засудженим вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на шлях виправлення не став та, продовжуючи свою протиправну діяльність щодо невиконання постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року (справа №682/1384/21), що набрала законної сили 18 червня 2021 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, маючи реальну можливість виконувати вказану постанову в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.1 ст.129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України, умисно не виконав цю постанову суду, що набрала законної сили, та повторно продовжував керувати транспортним засобом, а саме 13 березня 2025 року о 14 год 06 хв на вулиці Старокостянтинівське шосе в місті Шепетівка Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, тому апеляційним судом вирок у цій частині не переглядається.
Водночас колегія суддів уважає слушними та обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, визнав повністю. Вказував, що, знаючи про наявність постанови суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, 26 лютого 2025 року керував транспортним засобом марки «Mazda», оскільки відвозив дитину в лікарню та був зупинений працівниками поліції. Знаючи про наявність вироку суду щодо нього за аналогічне правопорушення, 13 березня 2025 року знову керував цим же транспортним засобом, оскільки відвозив автомобіль для продажу та був зупинений працівниками поліції. Щиро каявся у вчиненому, наголошував, що транспортними засобами не керує, усвідомив, що судове рішення слід виконувати.
Достовірно встановлено, що ОСОБА_7 було засуджено вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Після цього він 13 березня 2025 року, продовжуючи свої злочинні дії щодо невиконання постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року, в місті Шепетівка повторно керував транспортним засобом марки «Маzda», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Зазначені обставини підтверджені матеріалами кримінального провадження та сторонами не оспорювались.
У ч.3 ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки вирок Славутського міськрайонного суду від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України на час вчинення останнім 13 березня 2025 року нового аналогічного злочину не набрав законної сили, то в його діях відсутня відповідна кваліфікуюча ознака за ч.3 ст.382 КК України, як вчинення особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Дійсно, вирок Славутського міськрайонного суду від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України на час вчинення останнім 13 березня 2025 року нового аналогічного злочину не набрав законної сили.
При цьому судом не надано належної правової оцінки тому факту, що на момент судового розгляду кримінального провадження вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України в апеляційному порядку не оскаржувався, не був скасований та набрав законної сили 04 квітня 2025 року.
Про наявність цього вироку достовірно було відомо самому обвинуваченому ОСОБА_7 , який свідомо, умисно продовжив свою злочинну діяльність, вчиняючи аналогічний злочин, усвідомлюючи, що його діяння має наслідком більш сувору кваліфікацію саме за ч.3 ст.382 КК України.
Воднораз, колегія суддів уважає, що особа засуджується саме обвинувальним вироком стосовно неї, відповідно з цього моменту вона стає судимою та залишається такою, якщо відповідний вирок стосовно неї не було скасовано у встановленому порядку або до погашення судимості. Підставою виникнення судимості є саме юридичний факт призначення засудженому вироком покарання, а не набрання вироком законної сили.
Також лише ч.ч.3, 4 ст.88 КК України визначено чіткий та вичерпний перелік осіб, які не мають судимості, до яких обвинувачений ОСОБА_7 не належить, а ст.ст.89, 90 КК України встановлено порядок та строки погашення судимості, де немає прив'язки до моменту набрання вироком законної сили, а лише до часу його постановлення та відбуття відповідного покарання.
Тобто, для визначення наявності в діях винної особи ОСОБА_7 кваліфікуючої ознаки за ч.3 ст.382 КК України, а саме вчинення нею цього злочину, будучи раніше судимою за вказаною статтею, важливе значення має саме час постановлення судом попереднього вироку (призначення засудженому покарання обвинувальним вироком), про який достовірно відомо винній особі, яка незважаючи на це продовжує свою злочинну діяльність, а не набрання цим вироком законної сили, якщо він у подальшому набрав законної сили та не був скасований у встановленому порядку.
Натомість факт набрання вироком законної сили, як це передбачено ч.1 ст.88 КК України, лише свідчить про його законність, з урахуванням презумпції невинуватості особи, при цьому час (дата) набрання цим вироком законної сили не впливає на сам факт засудження особи саме датою ухвалення стосовно неї обвинувального вироку та призначення цим вироком відповідного покарання.
Частиною 1 ст.382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
За ознаками суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст.382 КК України, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Об?єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об?єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб?єкт був зобов?язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов?язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об?єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Суб'єкт вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України є спеціальним, а саме особа, яка раніше судима за злочин, передбачений цією статтею.
З огляду на викладене, дії ОСОБА_7 за епізодом від 26 лютого 2025 року за фактом умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Разом з тим, дії ОСОБА_7 за епізодом від 13 березня 2025 року за фактом умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, слід кваліфікувати за ч.3 ст.382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України, зокрема, те, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таке покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра, в органі пробації, не перебуває, не працює, неодружений, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді Шепетівського райвідділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області від 05 червня 2025 року, ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як середні, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч.ч.1, 3 ст.382 КК України у виді позбавлення волі, передбачених санкцією ч.1 ст.382, та ч.3 ст.382 КК України із застосуванням приписів ч.1 ст.70 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Одночасно з цим, колегія суддів уважає за можливе на підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 цього Кодексу.
Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Отож, неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність є відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині кваліфікації його дій та призначення покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок.
ОСОБА_7 вважати засудженим за ч.1 ст.382 КК України на 1 рік позбавлення волі.
За епізодом від 13 березня 2025 року його дії кваліфікувати за ч.3 ст.382 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно зі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3