16 вересня 2025 року м.Суми
Справа №577/6167/24
Номер провадження 22-ц/816/1061/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 року, в складі судді Галяна С.В., ухваленого в м. Конотоп,
У листопаді 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 квітня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1379-8318, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 9900 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена відсоткова ставка - 2,50% в день, стандартна відсоткова ставка - 2,50 % в день. Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та відсотків, а тому станом на 08 серпня 2024 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 38857,50 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9900 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 28957,50 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник позивача просить суд стягнути кредитну заборгованість у зазначеній сумі, а також понесені судові витрати по справі.
Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1379-8318 від 12 квітня 2024 року в розмірі 13365,00 грн, а також 823,60 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13365,00 грн та 823,60 грн витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 38857,50 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 9900,00 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 28957,50 грн. Судові витрати, пов'язані розглядом справи, покласти на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до кредитного договору №1379-8318 від 12.04.2024 р. строку кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику і надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює строк кредитування. Тому, враховуючи, що дата повернення Кредиту 05.02.2025 р, позивач законно нараховував проценти за користування кредитом в межах строку договору.
Також зазначає, що відповідач, при заповненні заявки на отримання грошових коштів сам обрав базовий період, а саме 14 днів, протягом якого він буде сплачувати саме відсоток.
Окрім того, звертає увагу на те, що ніяких штрафних санкцій відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання не нараховувалось.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2024 р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1379-8318, тобто кредитний договір (а.с.9-17).
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитодавець, взяло на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- сума кредиту - 9900,00 грн;
- строк кредитування - 300 днів;
- базовий кредит - 14 днів;
- знижена % ставка - 2,50 % в день;
- стандартна % ставка - 2,50 % в день.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Отже, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції спірні умови кредитного договору трактував на корись споживача, виходячи зі строку кредитування 14 днів та відповідної ціни кредиту у розмірі 13365 грн, які первинно узгоджувались учасниками, а тому враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача частково, а саме: стягнути 9900 грн - заборгованість за кредитом та 3465 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не узгоджуються з вимогами закону та матеріалами справи.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 9900 грн підтверджено довідкою про перерахування суми кредиту ( а.с 40).
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору не повернув.
Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Укладаючи кредитний договір №1379-8318 сторони погодили наступні умови:
Відповідно до пунктів 4.10.та 10.1. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:
Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за процентною ставкою та / або зниженою, та / або пільговою процентною ставкою).
Знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Заявлений строк користування кредитом, який складає 14 днів і нараховані за цей період проценти в сумі 3 465,00 грн, на стягнення яких і погодився відповідач, відповідно до пункту 2.3. кредитного договору №1379-8318 є обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та / або зниженою процентною ставкою.
Відповідно до пункту 4.12. кредитного договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 05 лютого 2025 року, строк дії договору є рівним строком кредитування.
Отже базовий період (строк), протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме 2,50 % проценти за користування кредитом (в даному випадку 14 днів), а строк кредитування, строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів до 05 лютого 2025 року) і за який нараховуються проценти в розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом (стандартна процента ставка).
Відповідно до пункту 2.3. договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно з розрахунком у вигляді таблиці, відображеної у договорі.
Окрім того, пунктом 4.14. договору передбачено орієнтовну вартість кредиту.
При цьому як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом (згідно з пунктами 4.10, 10.1 кредитного договору) в строк договору (відповідно до пункту 4.12 договору), що погоджений між сторонами.
Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.
У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 оспорював положення договору щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом.
Як видно із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, загальна заборгованість становить 38857,50 грн, з яких 9900 грн - заборгованість за основним боргом, 28957,50 грн відсотки (а.с. 41).
Відповідач наявність вказаної заборгованості не спростував, доказів повної чи часткової її сплати не надав.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в повному обсязі.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд скасовує в цілому рішення суду першої інстанції і задовольняє позовну заяву і апеляційну скаргу, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Так, позивачу необхідно компенсувати за рахунок відповідача сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн, а всього 6056,00 грн
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1379-8318 від 12 квітня 2024 року в розмірі 38857,50 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн 50 коп.), з яких прострочена заборгованість за кредитним договором у розмірі 9900 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 28957,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 6056,00 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов