16 вересня 2025 року м.Суми
Справа №591/5612/24
Номер провадження 22-ц/816/1079/25
22-ц/816/1078/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 грудня 2024 року та на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2024 року, ухвалені у складі судді Ніколаєнко О.О. у м.Суми,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів, що підлягають розподілу за результатами ліквідації юридичної особи.
Свої уточнені вимоги обґрунтовував тим, що між ТОВ «АРТОС ПЛЮС» та АТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про відкриття та обслуговування рахунку № НОМЕР_1 . Загальним рішенням зборів учасників товариства від 30.08.2021 р. №12 прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «АРТОС ПЛЮС» шляхом його ліквідації за рішенням учасників. Він є єдиним учасником товариства як на момент його заснування, так і на момент його ліквідації. 30.12.2021 року до ЄДРЮО внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі рішення про припинення. Вказує, що залишок коштів на рахунку склав 60000,00 грн та повинен бути переданий йому як єдиному учаснику товариства в 100% розмірі. Він неодноразово звертався до відповідача з заявами про перерахування зазначених коштів, проте отримував відмови у задоволенні його вимог з різних причин. Відмову відповідача вважає необґрунтованою, тому просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 залишок коштів на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АРТОС ПЛЮС» в сумі 60000,00 грн, а також на підставі ст.625 ЦК України 3 % річних в розмірі 4949,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 23649,39 грн та неустойку.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 85780,17 грн, у тому числі:
залишок коштів, які були на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та належали ТОВ «АРТОС ПЛЮС» в сумі 60000,00 грн.,
3 % річних в розмірі - 4347,57 грн.,
інфляційні втрати в розмірі 21 432,60 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2024 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1182,65 грн судового збору.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування обставини справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також відмовити у стягненні з АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені позивачем вимоги спрямовані на отримання активів ліквідованого товариства, засновником якого він був, тому такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.
Крім того, вказує, що передача майна юридичної особи її учасникам має відбуватись в процедурі її ліквідації, порядок якої визначений ст. 111 ЦК України та безпосередньо після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу та забезпечення його подання до податкового органу. Передача залишку грошових коштів з рахунку юридичної особи її учасникам, після задоволення вимог кредиторів, відбувається на підставі відповідного розрахункового документа, який складається і пред'являється банку уповноваженою особою, в даному випадку ліквідатором ТОВ «АРТОС ПЛЮС». Ліквідатор ТОВ «АРТОС ПЛЮС» до АТ КБ «ПриватБанк» із відповідним розрахунковим документом для перерахування залишку грошових коштів на рахунок учасника такої юридичної особи не звертався, тому у банку не було законної підстави для перерахування з рахунку ТОВ «АРТОС ПЛЮС» на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, які обліковувались на рахунку підприємства.
Доказів порушення банком умов договорів банківського обслуговування позивачем надано не було, тому вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок прострочення грошового зобов'язання, є необґрунтованими. Посилаючись на безпідставність позовних вимог, апелянт вважає, що підстави для стягнення судових витрат з банку відсутні.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до апеляційного суду не подано.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АРТОС ПЛЮС» було зареєстроване як юридична особа. Засновником, керівником та головою комісії з припинення товариства був ОСОБА_1 30.12.2021 р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації за рішенням засновників (а.с. 10-13, 14-18).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 18.01.2022 рахунок ТОВ «АРТОС ПЛЮС» № НОМЕР_1 не закритий (а.с. 19).
ОСОБА_1 , діючи як голова комісії з припинення ТОВ «АРТОС ПЛЮС» звертався до відповідача з питання закриття вказаного поточного рахунку, на яку листом від 24.01.2022 р. було надано відповідь про те, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком. Надіслана заява про закриття поточного рахунку не містить вимоги та реквізитів на перерахування залишку коштів (а.с. 20).
На повторне звернення листом від 14.02.2022 була надана відповідь, що надіслана заява містить некоректно вказані реквізити рахунку отримувача коштів (вказаний рахунок для перерахування коштів не належить клієнту юридичній особі, якій закривається рахунок). Банк повідомив, що вимогу виконати неможливо (а.с. 21).
Листами від 21.02.2022 р. та від 23.02.2022 р. на наступні заяви позивача банк повідомив, що заява повинна бути завірена головним бухгалтером банку або іншою уповноваженою особою (а.с. 22,23).
Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 ТОВ «АРТОС ПЛЮС», за період з 30.12.2021 р. по 06.11.2024 р. на рахунку були кошти в розмірі 60497,41, які перераховані у зв'язку з закриттям рахунку (припиненням діяльності) на рахунок НОМЕР_2 .
За поясненням представника відповідача судом встановлено, що у зв'язку із закриттям рахунку ліквідованої юридичної особи, банк 03.06.2022 р. перерахував кошти на балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками».
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був єдиним учасником ТОВ «АРТОС ПЛЮС», яке було припинено в результаті ліквідації, та має право отримати кошти, які залишились на банківському рахунку ТОВ «АРТОС ПЛЮС», як єдиний учасник. Суд вважав, що на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування в розмірі 21432,60 грн. та 3% річних у розмірі 4 347,57 грн.
Проте, повністю погодитись з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
З січня 2022 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких просив кошти, що обліковуються на розрахунковому рахунку ТОВ «АРТОС ПЛЮС» перерахувати на особисту картку.
У відповідь на вказані заяви, листами від 18.01.2022р., 24.01.2022р., 14.02.2022р., АТ КБ «ПриватБанк» повідомив позивача про те, що відповідно до п. 20.1. Постанови НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 року № 492, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта. Згідно з п. 20.6. Постанови № 492, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо.
Згідно з записом № 1006321110020005295 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.12.2021 року ТОВ «АРТОС ПЛЮС» припинено на підставі рішення щодо його припинення, що не заперечується позивачем.
Спір у справі виник у зв'язку з відмовою банку в перерахуванні грошових коштів, що залишились на рахунку ТОВ «АРТОС ПЛЮС» після його припинення, ОСОБА_1 , як єдиному учаснику такого товариства, з огляду на те, що на рахунку підприємства залишились кошти у розмірі 60000,00 грн.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників, суб'єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа з числа арбітражних керуючих у такій справі.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.12.2021р проведена державна реєстрація припинення ТОВ «АРТОС ПЛЮС» в результаті його ліквідації за рішенням засновників (учасників) юридичної особи, про що державним реєстратором зроблено відповідний запис.
При цьому, відповідно до вказаного витягу, ОСОБА_1 був єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АРТОС ПЛЮС».
Відповідно до копії наданої позивачем довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 24.04.2023 р. №20.1.0.0.0/7- 230419/46260, 06.06.2022 р., рахунок НОМЕР_3 , на якому обліковувався залишок коштів ТОВ «АРТОС ПЛЮС» закритий.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Виходячи із зазначеної норми законодавства, грошові кошти, які залишились на банківському рахунку ТОВ «АРТОС ПЛЮС», після задоволення вимог кредиторів, мають право отримати учасники такої юридичної особи, в даному випадку ОСОБА_1 , як єдиний учасник.
Разом з тим, передача майна юридичної особи її учасникам має відбуватись в процедурі її ліквідації, порядок якої визначений ст. 111 ЦК України, яка і носить назву «Порядок ліквідації юридичної особи».
Так, відповідно до ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.
Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.
Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).
Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу.
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.
Отже, аналіз ст. 111 ЦК України дає підстави для висновку про те, що передача майна юридичної особи її учасникам має відбуватись безпосередньо після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу та забезпечення його подання до податкового органу, проте до передачі в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам документів, що підлягають обов'язковому зберіганню та до забезпечення ліквідаційною комісією (ліквідатором) подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.
Після здійснення всіх заходів ліквідаційного процесу юридична особа позбавляється статусу юридичної особи. Стаття 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає право учасників товариства отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Враховуючи вищевикладене, підприємство припинено і повноваження ліквідатора також, проте позивач, для вирішення питання по суті, до банку з документами, підтверджуючими його статус ліквідатора, або правонаступника не звернувся, вимоги закону не виконав. Недотримання ліквідатором порядку ліквідації юридичної особи не позбавляє права учасника на майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як єдиний учасник юридичної особи, має право отримати кошти припиненої юридичної особи, які містяться на рахунку у банку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів, які залишились на рахунку припиненої юридичної особи - ТОВ «АРТОС ПЛЮС».
Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з банку процентів у вигляді 3% річних, та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем умови договорів банківського обслуговування не порушувались, банк діяв згідно їх умов, з якими сторони повністю погодились при вчиненні правочинів. При задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано доказів порушення банком умов договорів банківського обслуговування, тому вимоги про стягнення нарахованих внаслідок простроченням грошового зобов'язання сум є необґрунтованими.
Частиною 3 ст. 1068 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 145 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, банк закриває поточний рахунок юридичної особи - резидента, фізичної особи - підприємця (якщо немає залишку коштів на поточному рахунку фізичної особи - підприємця) на підставі інформації, отриманої від контролюючих органів та перевірки її в Єдиному державному реєстрі у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів про державну реєстрацію припинення юридичної особи / підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або самостійного виявлення таких відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Банк перераховує залишок коштів з поточного рахунку юридичної особи, що ліквідувалася, на балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками».
Також питання обліку коштів після ліквідації юридичної особи відображене в Листі НБУ «Щодо закриття рахунків юридичних осіб, які припинили свою діяльність» від 24.10.2012 № 25-112/2307-10083, а саме в ньому зазначається: «...При цьому мають місце випадки, коли на рахунку, що підлягає закриттю, є залишки коштів, за якими клієнт не звертається. Для обліку коштів клієнтів - юридичних осіб, що ліквідовані, рекомендуємо використовувати рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками», який призначено для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.
Згідно з п. 146 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), поточний рахунок юридичної особи-резидента закривається клієнтом/юридичною особою-правонаступником у разі припинення юридичної особи- резидента внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення за умови подання ним таких документів:
1) заяви про закриття поточного рахунку;
2) копії рішення учасників або органу юридичної особи - резидента, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законодавством України, - копії рішення суду або відповідних органів державної влади про припинення юридичної особи-резидента, засвідченої в установленому порядку.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
З дня внесення запису про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа-власник коштів припиняє своє існування.
Отже, у разі закриття рахунку ліквідованої юридичної особи, Банк перераховує залишок коштів з поточного рахунку вказаної юридичної особи на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками". В свою чергу, Банк має право перерахувати кошти з рахунку *2903 лише на рахунок власника таких коштів на підставі відповідного розпорядження. Тому оскільки юридична особа-власник коштів припинила своє існування, у Банку відсутні інші напрямки для перерахування коштів з *2903.
П. 147 Інструкції передбачено, що ліквідатор (ліквідаційна комісія) для проведення ліквідаційної процедури використовує один поточний рахунок юридичної особи- резидента, що ліквідовується. До банку в цьому випадку подається копія рішення учасників або органу юридичної особи-резидента, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законодавством України, - копія рішення суду, на підставі якого здійснюється ліквідація юридичної особи-резидента, засвідчена в установленому законодавством України порядку або уповноваженим працівником банку.
Таким чином, передача залишку грошових коштів з рахунку юридичної особи її учасникам, після задоволення вимог кредиторів, відбувається на підставі відповідного розрахункового документа, який складається і пред'являється банку уповноваженою особою, в даному випадку ліквідатором ТОВ «АРТОС ПЛЮС».
До матеріалів справи позивачем не додані будь-які належні та допустимі докази в підтвердження звернення ліквідатора ТОВ «АРТОС ПЛЮС» до АТ «ПриватБанк» із відповідним розрахунковим документом для перерахування залишку грошових коштів на рахунок учасника такої юридичної особи.
Матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження виникнення у АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання із перерахування з рахунку ТОВ «АРТОС ПЛЮС» на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, які обліковувались на рахунку підприємства.
Відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій позивача, колегія суддів вважає за необхідне покласти на позивача судові витрати понесені ним у суді першої інстанції, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Таким чином додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2024 року підлягає скасуванню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні, з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти в сумі 60000,00 грн (залишок коштів, які були на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та належали ТОВ «АРТОС ПЛЮС»), а не 85780,17 грн, як вважав суд першої інстанції.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в розмірі - 4347,57 грн та інфляційних втрат в розмірі 21432,60 грн необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги про те, що такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем за апеляційний перегляд справи у розмірі 1831,80 грн підлягають компенсації за рахунок позивача в розмірі 549,54 грн пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 грудня 2024 року в оскаржуваній частині змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 залишок коштів, які були на рахунку в Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № НОМЕР_1 та належали Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТОС ПЛЮС» в сумі 60000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.
Додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2024 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір за апеляційний перегляд справи у розмірі 549 гривень 54 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов