Справа № 457/1309/25
провадження №2-а/457/14/25
09 вересня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючої-судді Василюк Т.В.,
з участю секретаря Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА № 5447937 від 10.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - поліцейська ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гончарова Ірина Петрівна, -
ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - поліцейська ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гончарова Ірина Петрівна про скасування постанови. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.08.2025 постановою майора поліції Гончарової Ірини Петрівни серії ЕНА № 5447937 у справі про адміністративне правопорушення від 10.08.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - здійснення зупинки транспортного засобу ближче 3 м від суцільної лінії дорожньої розмітки , що є порушенням вимоги п.п. 15.9д Правил дорожнього руху та було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Дана постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неврахуванням всіх обставин справи. Під час винесення постанови поліцейська Гончарова І.П. взагалі не розібралася в ситуації, яка виникла та належним чином не дослідила всіх обставин справи. Просить скасувати постанову серії ЕНА № 5447937 від 10.08.2025.
Від представниці відповідача ГУНП у Львівській області Коваль І.А. надійшов відзив, у якому сторона відповідача зазначає, що під час патрулювання визначеної території 10.08.2025, рухаючись на службовому автомобілі близько 17 год 30 хв, проїжджаючи по вул. Стебницька, 62, що у м. Трускавці, працівники поліції помітили автомобіль KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого, керуючи даним транспортним засобом, порушив вимогу п. 15.9.д. Правил дорожнього руху, а саме: здійснив зупинку автомобіля у місці між автомобілем та суцільною лінією розмітки залишилося менше 3 метрів. Також даний факт чітко задокументований нагрудним відеореєстратором поліцейського. Так, на підставі п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейські ввімкнули проблискові маячки синього та червоного кольорів, та підійшовши до автомобіля, поліцейський представився, роз'яснив водію його порушення та попередив про відеофіксацію бесіди згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію України» та у відповідності до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію України», керуючись п.п. 2.4.а, 2.1.а, 2.1.б, попросив надати водія його документи. Так, у відповідності до п. 2.4.а, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил дорожнього руху. Водій пред'явив документи на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій пояснив, що не мав умислу порушувати правила дорожнього руху, адже у нього виникла технічна несправність транспортного засобу, а саме несправний акумулятор. Працівники поліції роз'яснили водію ОСОБА_1 , що у відповідності до пункт 15.14 Правил дорожнього руху, якщо виникла неможливість продовжувати рух, наприклад, технічна несправність, у такому випадку необхідно вжити всіх заходів для усунення транспортного засобу з проїзної частини або діяти згідно з пунктами 9.9, 9.10 та 9.11 Правил дорожнього руху. Тобто, позивач, будучи учасником дорожнього руху, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язаний був, окрім як ввімкнути аварійну світлову сигналізацію, встановити знак аварійної зупинки. Окрім цього, враховуючи технічні характеристики автомобіля, не може під час руху припинити свою роботу акумуляторна батарея, з цього слід зробити висновок, що водій вже здійснив зупинку до моменту виникнення технічної несправності автомобіля та вводив в оману поліцейських, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності. В цей же час, керуючись ст. 279 КУпАП, інспектор СРПП роз'яснив основні положення ст.ст. 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також, керуючись ст. 252 КУпАП, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили оцінка доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити в повному обсязі з причин, наведених у позовній заяві. Окрім цього, пояснив, що він рухався по вул. Данилишиних від магазину «Траш», раптово транспортний засіб зупинився, та зникло електроживлення. Після цього він увімкнув аварійний сигнал зупинки і спробував завести двигун, однак попри численні спроби цього зробити не вдалося. Після цих спроб живлення зникало, вимикалась панель приладів та аварійний сигнал фар. Під час цього під'їхали працівники поліції для з'ясування чому транспортний засіб стоїть з порушенням правил дорожнього руху. Позивач вказав на технічну несправність транспортного засобу і на вимогу поліцейського надав свої документи для перевірки, сів у машину поліцейських, де було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає дії працівників поліції не правомірними, оскільки була технічна несправність транспортного засобу.
Представниця відповідача Коваль Ірина Анатоліївна у судовому засіданні підтримала свої доводи, наведені у відзиві, а також пояснила, що водійавтомобіля KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючи даним транспортним засобом, порушив вимогу п. 15.9.д. Правил дорожнього руху, а саме: здійснив зупинку автомобіля у місці між автомобілем та суцільною лінією розмітки залишилося менше 3 метрів. Також даний факт чітко задокументований нагрудним відеореєстратором поліцейського. Окрім того, водієм не було дотримано правил дорожнього руху, якщо мала місце несправність, оскільки при виникненні технічної несправності, мала бути увімкнена аварійна світлової сигналізації та виставлено знак аварійної зупинки. Вважала позов необгрунтованим та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - поліцейська ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гончарова Ірина Петрівна, в судовому засіданні пояснила суду, що саме нею було винесено постанову, яка оскаржується. Відеофіксація здійснювалась на бодікамеру, запис з якої було подано до суду разом з відзивом на позовну заяву. Місце, де водій ОСОБА_1 здійснив зупинку, є доволі небезпечним з точки зору руху транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль на заокругленні дороги. Автомобілі, які рухалися тою самою смугою, були змушені об'їжджати авто ОСОБА_1 по зустрічній перетинаючи суцільну смугу руху на заокругленій ділянці дороги. Своїми діями ОСОБА_1 міг створити аварійно небезпечну ситуацію на дорозі. Жодних заперечень при складанні протоколу водій не висловлював. Вважала позов безпідставним та просила суд відмовити у його задоволенні.
Допитаний в судовому засіданні інспектор ОСОБА_3 по суті справи пояснив, що він є інспектором СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області. 10.08.2025 він разом з поліцейською ОСОБА_2 патрулювали місто, побачили правопорушення, а саме те, що водій зупинив транспортний засіб ближче 3 м від суцільної лінії дорожньої розмітки. Водій повідомив, що транспортний засіб несправний, однак ключ запалювання працював. Після чого водію було запропоновано сісти в машину поліцейських для перевірки документів та повідомлено про те, що відносно нього буде складено постанову, оскільки він порушив п. 15.9д Правил дорожнього руху.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини та перевіривши докази, суд прийшов до наступного висновку.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5447937 від 10.08.2025 року, винесеною поліцейською ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гончаровою І.П., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 10.08.2025 о 17 год 30 хв в м. Трускавці по вул. Данилишиних, 62 здійснив зупинку транспортного засобуближче 3 м від суцільної лінії дорожньої розмітки, чим порушив п. 15.9 д Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не заперечує того факту, що він здійснив зупинку транспортного засобуближче 3 м від суцільної лінії дорожньої розмітки однак вказує про правомірність такої дії у зв'язку з несправністю транспортного засобу.
Не зважаючи на те, що позивач наполягає, що ним було здійснено екстренну зупинку транспортного засобу у зв'язку з несправністю акумуляторної батареї, однак жодних доказів на підтвердження цієї обставини він не надав. З відеозапису, долученого стороною відповідача до матеріалів справи, встановлено, що під час зупинки автомобіля не було ввімкнено аварійні сигнали та не було виставлено знак аварійної зупинки.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Положенням п. 15.1 Правил дорожнього руху визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п. 15.9д Правил дорожнього руху зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог зупинки.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 5447937 від 10.08.2025, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки інспектора є необґрунтованими, а постанова підлягає скасуванню у зв'язку з неврахуванням всіх обставин справи.
Однак вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується відеозаписами з бодікамер поліцейських, показами інспектора Бонтей М.М., який підтвердив, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу ближче 3 м від суцільної лінії дорожньої розмітки. Окрім цього, сам позивач в судовому засіданні визнав те, що ним було здійснено зупинку та не виставлено знаку аварійної зупинки у зв'язку з несправністю транспортного засобу. Таким чином, будучи учасником дорожнього руху, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та не встановив знак аварійної зупинки, як того вимагають Правила дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законом України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Докази зі сторони відповідача в цій справі є належними та допустимими в розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Піддавати вказані докази сумніву у суду немає підстав, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.
Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 15.9д Правил дорожього руху та вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене вище, суд не знаходить підстав вважати, що інспекторкою ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гончаровою І.П. при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що сторона відповідача довела перед судом правомірність рішення поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 76 ,77, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА № 5447937 від 10.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - поліцейська ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гончарова Ірина Петрівна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду впродовж 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 вересня 2025 року.
Суддя: Т. В. Василюк