Справа № 456/589/25
Провадження № 2/456/778/2025
іменем України
01 вересня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 в розмірі 131 284,53 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 11.09.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №Z06.00210.005689745. Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 49 999,00 грн. для власних потреб. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 36 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 21,99% річних. Підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконано повністю. Відповідач виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право пимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019. Згідно з розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 заборгованіст ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») станом на дату подачі позову, складається з: заборгованості за основним боргом - 49 515,34 грн.; заборгованості за відсотками - 36 468,87 грн.; заборгованості за іншими процентними платежами - 45 300,32 грн., а всього 131 284,53 грн.
Представник позивача Владко Р.О. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якій зазначива, що позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує.
Позиція відповідача. Представник відповідача - адвокат Волоховський О.І. 08.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу підлягає до задоволення, а сума заборгованості за відсотками є занадто завищеною та підлягає зменшенню, а відсотки за іншими платежами взагалі не підлягають до задоволення. Заявлений розмір відсотків в розмірі 36 468 грн. 87 коп. порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. Враховуючи нарахований розмір процентів у розмірі 36 468 грн. 87 коп., такий є не співрозмірний сумі кредиту, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків та суперечать принципам розумності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитом. Щодо стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, зазначив, що у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № OZ06/00210/005689745 від 11. 09. 2019 станом на 25.07.2023 року сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями становить 45300 грн. 32 коп. При цьому, банк, встановивши у кредитному договорі сплату за інші послуги банку та плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,15% щомісячно від початкової суми кредиту, не зазначив, за які саме послуги сплачуються комісії. Таким чином, на підставі вищевикладеного, він вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з позивача заборгованості за нарахованими несплаченими комісіями у розмірі 45300 грн. 32 коп. необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача - адвокат Волоховський О.І. в судове засідання не з'явився, 11.08.2025 подав до суду заяву про розгляд справи у його та відповідача відсутності, в якій зазначив, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому просить звільнити її від сплати відсотків за кредитним договором відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 21.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 05.05.2025 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
З договору кредиту та страхування №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 вбачається, що такий укладено між АТ «Ідея Банк» (Банк/Кредитодавець), ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (Страховий агент) та ОСОБА_1 . Відповідно до умов вказаного договору, відповідачу надано кредит на суму 49 999,00 грн., для власних потреб. В свою чергу ОСОБА_1 отримала кредит і доручила Банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4 337,81 грн., згідно із умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 даного договору. Кредит надано на строк 36 місяців, дата повернення кредиту 11.09.2022, розмір процентної ставки 21,99 % річних /а.с.6/.
Згідно з ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 11.09.2019, ОСОБА_1 на підставі договору №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 видано розпорядження на перерахування коштів у сумі 45 661,19 грн. та згідно з ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу від 11.09.2019, ОСОБА_1 видано розпорядження на перерахування коштів у сумі 4 337,81 грн. на підставі страхового платежу від ОСОБА_1 /а.с.8/.
З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.07.2023 становить 131 284,53 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 49 515,34 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 36 468,87 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 45 300,32 грн. /а.с.9/.
З виписки за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 11.09.2019 на підставі вказаного договору видано кредит у розмірі 49 999,00 грн., остання користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення кредитної заборгованості та погашення строкових та прострочених процентів /а.с.10/.
Згідно з договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (попередня назва «Росвен Інвест Україна»), АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників /а.с.11-15/.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 становить 131 284,53 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 49 515,34 грн., заборгованість за відсотками - 36 468,87 грн., заборгованість за комісіями - 45 300,32 грн. /а.с. 22/.
Відповідно до рішення від 25.03.2024 найменування Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінено на Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» /а.с.23/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз ст.ст. 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом було встановлено, що 11.09.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z06.00210.005689745, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит на суму 49 999,00 грн., для власних потреб. В свою чергу ОСОБА_1 отримала кредит і доручив Банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4 337,81 грн., згідно із умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 даного договору. Кредит надано строком на 36 місяців, дата повернення кредиту 01.09.2022, розмір процентної ставки 21,99 % річних.
11.09.2019 АТ «Ідея Банк» видано розпорядження на перерахування коштів в сумі 45 661,19 грн. на підставі договору кредиту та страхування №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 11.09.2024.
Судом також встановлено, що 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке у подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників, де вказано, що заборгованість відповідача за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 становить 131 284,53 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 49 515,34 грн., заборгованість за відсотками - 36 468,87 грн., заборгованість за комісіями - 45 300,32 грн.
Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушила свої зобов'язання, передбачені кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019, не повернула в повному обсязі взятих коштів, тому позовні вимоги у частині стягнення основної суми боргу за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача відсотків за договором про надання споживчого кредиту № 1303115 від 19.11.2023, суд враховує наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 №823/489/47/1666/пс, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, яка проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - вона звільнена від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.
При цьому, згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 станом на 25.07.2023 має заборгованість за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 в розмірі 131 284,53 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 49 515,34 грн., заборгованість за відсотками - 36 468,87 грн., заборгованість за комісіями - 45 300,32 грн., однак детального розрахунку заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями та періоду її виникнення, довідка не містить.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи наведене суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення частково, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту (основним боргом) в сумі 45 515,34 грн.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 913,73 грн. (49 515,34 х 100% : 131 284,53 = 37,72%; 2 422,40 : 100% х 37,72% = 913,73 грн.).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» /код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6/ заборгованість за кредитним договором №Z06.00210.005689745 від 11.09.2019 у розмірі 49 515 /сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять/ грн. 34 коп.
В задоволені решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» /код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6/ 913 /дев'ятсот тринадцять/ грн. 73 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник відповідача: адвокат Волоховський Олександр Іванович, місцезнаходження: Львівська область, м. Стрий, вул. Майдан Ринок, 41/14.
Повний текст судового рішення
виготовлено 12 вересня 2025 року.
Головуючий суддя В. Л. Бучківська