Справа № 453/867/25
№ провадження 2/453/522/25
(заочне)
10 вересня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Ясінського Ю.Є.,
секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,
розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
28 травня 2025 року ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» в особі представника Осадчої Т.С. звернулося до суду із з позовною заявою доОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 6815097 від 08 серпня 2023 року в сумі 29215,98 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн.
Ухвалою судді від 26 червня 2025 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Розгляд справи відбувся 10 вересня 2025 року без учасників справи.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 10 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №6815097, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №6815097 від 08 серпня 2023 року) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
ТзОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Однак всупереч умовам укладеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту не виконував.
Враховуючи обставини, умови чинного законодавства та п.3.2.6. Кредитного договору №6815097 від 08 серпня 2023 року позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Пункт 7.1. Кредитного договору №6815097 від 08 серпня 2023 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після цього, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача та перераховано відповідачу кошти відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від ТОВ Мілоан. Добровільне укладення відповідачем даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит №6815097 від 08 серпня 2023 року, яка була заповнена та підписана відповідачем.
29 липня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №108- МЛ.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги. Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТзОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №108- МЛ від 29 липня 2024 року.
Згідно Витягу з реєстру Боржників, долученого до Договору відступлення прав вимоги, сума заборгованості відповідача становить 29215,98 грн., з якиих прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 23851,98 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 700 грн.
Позивач зазначає, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме було надіслано на адресу відповідача письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23774390/4108 від 23 квітня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав.
У зв'язку з викладеним судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 08 серпня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6815097, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 7 000, 00 грн. (п.1.2 Договору).
Згідно п. 1.3 Договору, кредит надається загальним строком на 120 днів з 08 серпня 2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 30 днів, настає з дати видачі кредиту та завершується 07 вересня 2023 року (рекомендована дата платежу).
Згідно п. 1.3.2. Договору, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06 грудня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Як вбачається з п.1.4 Договору, Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за наданням кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу - 07 вересня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 06 грудня 2023 року (останнього строку кредитування).
Пунктом 1.5 Договору передбачені загальні витрати Позичальника за пільговий період, які складають 3325 грн. в грошовому виразі. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 7 450,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за весь строк кредитування складає 22225 грн. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий строк так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредитування, розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладеня цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним, а також що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Згідно п.1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту становить 700 грн. і нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2625 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Згідно п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 18900 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Пунктом 1.6 Договору передбачений тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2, 2.3 цього Договору.
Пунктом 2.3. Договору передбачено умови пролонгації, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати та /або поновлювати пільговий період та строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділу 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).
Згідно п.2.3.2 Договору, після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем до собистого кабінету Позичальника або в смс- повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п.2.3 Договору. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятися від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Згідно із п.4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості, кредитодавець, починаючи з наступного дня після закінчення строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою в п.1.5.3 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Тобто з врахуванням п.п. 2.3.2, 4.2. Договору, пролонгація обумовлює складання оновлених графіків платежів.
Згідно з п.6.1 Договору, Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитних договорів або інформація з посиланням на них є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником на сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п.6.2 кредитного договору).
За змістом п.6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію Товариства про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він:
-ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил;
-не перебуває під впливом хвороби, алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками;
-на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив Кредитовця (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо);
-вся інформація надана Кредитодвцю, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил.
Укладення ТзОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТзОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитних договорів, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору).
Кредитний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно з п.7.1 цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору і діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої п.1.4 договору.
Згідно додатку № 1 до договору про споживчий кредит №6815097 від 08 серпня 2023 року заборгованість відповідача за вказаним договором мала бути сплачена 06 грудня 2023 року.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 7 000 грн. підтверджується платіжним дорученням №107173589 від 08 серпня 2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
29 липня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ, відповідно до умов якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Згідно акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 29 липня 2024 року до Договору відступлення прав вимог №108-МЛ від 29 липня 2024 року, ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали цей акт про наступне:
-згідно з вимогами п.8.3 Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 29 липня 2024 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору, Кількість боржників: 2604.
Згідно витягу реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №108-МЛ від 29 липня 2024 року, під номером 974 зазначено боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №6815097 від 08 серпня 2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30 квітня 2025 року (включно) складає 29215,98грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4664 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить - 700 грн.; прострочена заборгованість за відсотками становить - 23851грн. 98 коп.; строкова заборгованість за комісіями становить - 0,00 грн.; строкова заборгованість за відсотками становить - 0,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний кредитний договір позики, розміщений на веб-сайті miloan.ua, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L61728, надісланим кредитором 04 серпня 2022 року у смс-повідомленні засобом зв'язку за номером телефону, зазначеним відповідачем.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Приписами ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем було порушено свої зобов'язання перед позивачем за умовами Договору.
Щодо нарахованих позивачем процентів на дату відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.
Як вбачається з умов пункту п.1.4 Договору, Позичальник мав повернути кредит, сплатити комісії за наданням кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 07 вересня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06 грудня 2024 (останнього строку кредитування).
Згідно із п.4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості, кредитодавець починаючи з наступного дня після закінчення строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою в п.1.5.3 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Тобто, як було встановлено вище, з урахуванням п.п.2.3.2., 4.2. Договору, пролонгація обумовлює складання оновлених графіків платежів.
Однак позивачем в порядку ст. 81 ЦПК України не було надано суду доказів пролонгації строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених договором про споживчий кредит.
Крім того, наведені умови кредитного договору є суперечливими, оскільки п.2.4.1 Договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору (06 грудня 2023), однак не вказано іншої умови, зокрема, «або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п. 2.3.1. цього Договору».
Таким чином, за умовами договору про споживчий кредит № 6815097 від 08 серпня 2023 року сторони погодили строк його дії до 06 грудня 2024 року, тому саме із зазначеної дати кредитодавець - ТзОВ «Мілоан» не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення судом встановлено, що після закінчення строку дії договору про споживчий кредит №6815097 від 08 серпня 2023 року, позивачем - ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» нараховувалися проценти згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто після закінчення строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ст. 1050 ЦК України.
Відтак, суд вважає безпідставним нарахування процентів після спливу строку кредитування, передбаченого п.п.1.3.2, 1.4 договору про споживчий кредит №6815097 від 08 серпня 2023 року, оскільки останнім днем повного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії сторони договору встановили 06 грудня 2023 року. Аналогічні положення щодо строку кредитування містяться і в Додатку № 1 до Договору.
Так, в п. 4.2 Договору наголошується на тому, що нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою поза строком кредитування є не нарахування процентів за користування кредитом, а мірою відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України.
Разом з цим, ч.1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто даною нормою закону передбачено можливість стягнення процентів, за порушення зобов'язання, розмір яких встановлено законом - 3% річних або договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2 та 3 ст. 6 ЦК України).
Оскільки, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (в тому числі, за прострочення заборгованості) припиняється, тому відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає у розмірі встановленому законом, а саме ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3 % річних.
Позивач же в свою чергу не заявляв такої вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з розміру, визначеного законом, відповідного розрахунку вказаної заборгованості суду не надавав, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим заборгованість за тілом кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом у відповідності до погодженого графіку платежу (додаток №1 до договору про споживчий кредит №6815097 від 08 серпня 2023 року) та відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №6815097 від 08 серпня 2023 року, у розмірі 26847 грн. (7000 грн. + 19847 грн.).
Щодо вимоги ТзОВ "Фінансова Компанія «Кредит Капіта» про стягнення з відповідача заборгованості з комісії за оформлення кредиту у розмірі 700 грн., то суд зазначає наступне.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідачки передбаченої умовами Договору комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 422, 40 грн.,
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у відповідності до положень ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 29215 грн. 98 коп. заборгованості, в той же час суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на 91%, відтак вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2204 грн. тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 610-611, 612, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд-
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість Кредитним договором №6815097 від 08 серпня 2023 року в розмірі 26847 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок сім) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю.Є. Ясінський