Справа № 947/11964/25
Провадження № 2-о/947/246/25
16.09.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
за участі:
- представника заявника - адвоката Бузовського Ігоря Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 ,
за участі заінтересованої особи - Одеської міської ради,
про встановлення факту,
що має юридичне значення,
31.03.2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Одеської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявниця просить суд встановити факт постійного проживання її чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із його матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 01.03.2005 року по день смерті останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви, заявниця вказує, що вона є спадкоємцем за заповітом до майна свого померлого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є спадкоємцем до майна його померлої матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за законом.
Як стверджує заявниця, спадкодавець - ОСОБА_3 з 30.08.2003 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та знята з реєстрації місця проживання за вказаною адресою 27 лютого 2008 року в зв'язку зі смертю, однак з 2005 року фактично постійно проживала із своїм сином - ОСОБА_2 та заявницею ОСОБА_1 у належній їм на праві спільної часткової власності квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця звернулася із заявою до суду, вважаючи себе спадкоємицею після смерті її чоловіка, який на її переконання, за життя фактично прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 , оскільки остання станом на момент смерті як спадкодавець проживала спільно із заявницею та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані обставини слугували підставою для звернення до суду з даною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаної заяви розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2025 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
Одночасно з заявою, а також 18.06.2025 року та 13.08.2025 року представником заявниці були подані до суду клопотання про виклик та допит свідків, за наслідком розгляду яких клопотання були задоволені та здійснено допит зазначених у клопотанні свідків, а саме громадян: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
13.08.2025 року представником заявника адвокатом Бузовським Ігорем Миколайовичем надано до суду клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.08.2025 року задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова Сергія Сергійовича інформацію, а саме чи заводилась спадкова справа до майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
01.09.2025 року на виконання Київського районного суду міста Одеси суду від 13.08.2025 року надійшли витребувана судом інформація.
До судового засідання, призначеного на 03.09.2025 року з'явився представник заявниці адвокат Бузовський Ігор Миколайович, який подану заяву підтримав та просив суд її задовольнити.
Заінтересована особа - Одеська міська рада у судове засідання, призначене на 03.09.2025 року не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, однак про причини неявки суд не повідомила.
Судом підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України не встановлено, за наслідком чого було ухвалено здійснити розгляд справи в судовому засіданні 03.09.2025 року за наявною явкою учасників справи.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 16.09.2025 року о 13 год. 30 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши представника заявниці, допитавши свідків, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши оцінку усім доказам по справі та кожному доказу окремо, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає заяву підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 31.05.1995 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів та зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за №19-3796, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 та його членам сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в рівних частках.
Співвласники вказаної квартири: ОСОБА_2 та ОСОБА_11 перебували у шлюбі з 31 травня 1985 року, який був зареєстрований в місті Одесі Відділом РАЦС Київського РВК про що складено актовий запис №575, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
Починаючи з 23.08.1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_11 були зареєстровані за вищевказаною адресою належної їм на праві спільної часткової власності квартирі, що підтверджується відповідними записами у паспортах громадян України: серії НОМЕР_2 виданим Київським РВ УМВС України в Одеській області 06 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_1 та серії НОМЕР_3 виданимКиївським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 21 червня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, що іншій співвласник вищевказаної квартири - ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.09.1989 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у Київському районі міста Одеси у віці 81 рік, померла матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
Згідно із даними довідки про причину смерті від 28.02.2008 року, виданою Одеською міською поліклінікою №20, причиною смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , є церебральний атеросклероз з гіпертонією.
28.02.2008 року між КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» та ОСОБА_2 , укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання №062645 ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Одесі.28.02.2008 року об 11:30. у відповідності до умов договору, загальна вартість послуг з організації та проведення поховання складає 596,21 28 грн.
У відповідності до відповіді Центру обслуговування «Прозорий офіс» відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 17.05.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 30 серпня 2003 року та 27 лютого 2008 року знята з реєстрації місця проживання за вказаною у зв'язку зі смертю.
Приймаючи вищевикладене вбачається, що внаслідок смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до приписів статті 1220 ЦК України відкрилась спадщини на належне останній за час життя майно, у тому числі на належну на праві спільної часткової власності частку квартири АДРЕСА_3 .
В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова Сергія Сергійовича з заявою про відкриття спадщини до майна його матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак останньому листом приватного нотаріуса від 06.06.2024 року за вих. №161/01-16 було роз'яснено про необхідність озернення до суду з питання про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що померла ОСОБА_3 постійно проживала з ним до моменту настання її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця у заяві зазначала, що її чоловік - ОСОБА_2 за життя звертався до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення з питання встановлення спільного проживання з померлою матір'ю - ОСОБА_3 .
Враховуючи положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України, судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень було перевірено та встановлено дійсність вказаних тверджень про перебування в провадженні Київського районного суду міста Одеси цивільної справи №947/19727/24 за заявою ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особа - Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання, однак ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.10.2024 року провадження по цивільній справі №947/19727/24 було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19.09.2024 року складено відповідний актовий запис №7151.
Отже, внаслідок смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відповідності до приписів статті 1220 ЦК України відкрилась спадщини на належне останньому за час життя майно, у тому числі на належну на праві спільної часткової власності частку квартири АДРЕСА_3 .
Судом також встановлено, що 06.09.2024 року за життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим Сергієм Сергійовичем та зареєстрований в реєстрі за №999 щодо розпорядження майном останнього на випадок його смерті, у відповідності до якого належний йому транспортний засіб марки Toyota, моделі Corolla, типу загальний легковий хетчбек-в, номер шасі (кузава, рами) НОМЕР_6 , синього кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого Центром 5141 від 18.11.2016 року, заповідав у власність ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; а все інше належне йому нерухоме та рухоме майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати йому на час смерті, крім вказаного транспортного засобу, а також належні йому майнові права та обов'язки на час смерті, заповідав у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Отже, спадкоємцями до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .
У відповідності до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №78698572 від 10.10.2024 року вбачається, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим Сергієм Сергійовичем було заведено спадкову справу №14/2024 до майна померлого ОСОБА_2 , яка зареєстрована у спадковому реєстрі за №73113773.
20.03.2025 року на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим Сергієм Сергійовичем та зареєстроване в реєстрі №268 (спадкова справа №14/2024) у відповідності до якого спадщина на яку видано вказане свідоцтво складається з 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, її загальна площа 62,4 кв.м., житлова 37,3 кв.м.
Однак, заявниця вказує, що померлому її чоловікові також належала в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , належна останній за життя частка квартири АДРЕСА_3 , яка була прийнята ОСОБА_2 в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, однак право власності на яку померлим ОСОБА_2 не було оформлено за життя.
З метою встановлення юридичного факту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до смерті останньої, проживали спільно за однією адресою в АДРЕСА_1 , заявниця звернулась до суду з даною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд зазначає, що внаслідок смерті особи відкривається спадщина, часом відкриття якої є день смерті такої особи (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).
Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Стаття 1261 Цивільного Кодексу України встановлює, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявив, відповідно до ст. 1270 ЦК України, впродовж шести місяців з часу відкриття спадщини, про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до положень статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Приймаючи вищевикладене та розглядаючи заяву в межах заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Як вже судом встановлено, що заявниця - ОСОБА_1 з 31 травня 1985 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.05.1995 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_2 та його членам сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина щодо майна останньої.
З метою підтвердження та реалізації свого права на спадкування до майна померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звертався до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання (цивільна справа №947/19727/24), однак ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.10.2024 року провадження по справі було закрито на підставі п.7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Також, на виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 13.08.2025 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова Сергія Сергійовича судом отримано витяг зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82379527 від 01.09.2025 року з якого вбачається, що інформація щодо спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 у Спадковому реєстрі відсутня.
Отже, спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , за заявами спадкоємців за законом не заводилась, як і відсутня інформація щодо наявності заповіту складеного останньою за час життя.
У відповідності до акту, складеного 13.06.2024 року: ОСОБА_13 , мешканкою квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_14 , мешканкою квартири АДРЕСА_5 вказаного будинку; ОСОБА_15 , мешканкою квартири АДРЕСА_6 вказаного будинку; ОСОБА_16 , мешканцем квартири АДРЕСА_7 вказаного будинку, ОСОБА_7 мешканкою квартири АДРЕСА_8 вказаного будинку, ОСОБА_8 мешканкою квартири АДРЕСА_9 , засвідчено, що ОСОБА_2 , починаючи з 01 березня 2005 року проживав разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день смерті останньої, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 , у вказаний період і до дня смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , вів з нею спільне господарство, надавав їй піклування та утримання, а також займався її похованням.
Підписи вищевказаних громадян у складеному акті засвідчені головою ТОВ «Управляюча компанія «Чорноморський» Дільниця №1.
Також, у судовому засіданні, призначеному на 11 серпня 2025 року за клопотання представника заявника було допитано в якості свідків громадян: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Свідок - ОСОБА_5 надав свідчення, під час яких повідомив, що його теща перебувала в дружній відносинах з ОСОБА_3 . Також свідок повідомив суд, що товаришував з ОСОБА_2 та часто приходив у гості до останнього. Свідок підтвердив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом з дітьми та ОСОБА_3 постійно проживали в квартирі АДРЕСА_3 , починаючи приблизно з 2001 року та по день смерті - ОСОБА_3 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Свідок - ОСОБА_13 повідомила суду, що проживає в будинку АДРЕСА_10 із своїм чоловіком ОСОБА_5 з моменту заселення будинку. Свідок повідомила, що її мати та ОСОБА_3 були подругами, часто разом ходили в магазин та на прогулянки. Також свідок підтвердила факт, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно проживали в квартирі АДРЕСА_3 , починаючи з 2001 року та по день смерті - ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що проживає в будинку АДРЕСА_10 . Повідомила, що в квартирі АДРЕСА_11 вказаного будинку проживала ОСОБА_3 , яка померла 2008 року. Остання мала окрему кімнату в якій знаходились особисті речі. Повідомила суд, що ОСОБА_3 останні роки життя мала проблеми зі здоров'ям. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , проживали однією сім'єю та вели спільне господарство.
Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що зареєстрована в будинку АДРЕСА_10 з 2000 року, а проживає у вказаному будинку з 1994 року. Підтвердила, що в квартирі АДРЕСА_3 проживали: ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , починаючи з 1994 року. Свідок повідомила, що підтримувала дружні відносини із онуками ОСОБА_3 , часто бувала у них в гостях. Свідок підтвердила, що у ОСОБА_3 була окрема кімната, а також підтвердила про наявність в квартирі особистих речей останньої. Підвердила, що ОСОБА_3 померла у 2008 році в місті Одесі.
Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що проживає в сусідньому будинку по АДРЕСА_12 та товаришувала із онукою ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , часто приходила в гості. Підтвердила також, що останні кілька років перед смертю, ОСОБА_3 не виходила із квартири через погіршення стану здоров'я. Догляд за нею здійснювали її син, невістка та онуки. Підтвердила факт, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 постійно проживали в квартирі АДРЕСА_3 , раніше ніж з 2005 року та по день смерті - ОСОБА_3 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_8 . У ОСОБА_3 в квартирі була окрема кімната, а також підтвердила, що у квартирі знаходились особисті речі останньої.
Статтею 90 ЦПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Досліджуючи отримані свідчення свідків за наслідком їх допиту, суд вважає відсутніми підстави для ставлення їх під сумнів, а також відсутність сумнівів у їх достовірності, правдивості фактів повідомлених свідками, приймаючи, що дані свідчення узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку показанням свідків у поєднанні з письмовими доказами наявними в матеріалах справи, суд вважає, що факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 01 березня 2005 року по день смерті останньої, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується належними доказами та є встановленим.
У зв'язку з чим, викладені заявницею в обґрунтування своїх вимог доводи є достовірними, підтвердженими письмовими доказами, а також показаннями свідків, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, за наслідком чого заява підлягає задоволенню.
Судом не встановлено можливе порушення прав та інтересів третіх осіб, за наслідком встановлення заявленого факту, з урахуванням відсутності відомостей про інших спадкоємців до майна ОСОБА_3 . Судом також встановлено, що встановлення заявленого факту необхідно заявниці для підтвердження належності померлому чоловікові нерухомого майна та оформлення своїх спадкових прав на спадщину.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_13 ), за участі заінтересованої особи: Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, Біржова площа, 1), про встановлення факту що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із його матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 01 березня 2005 року по день смерті останньої, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його(її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко