КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ
Справа № 947/32579/25
Провадження № 2-о/947/504/25
16.09.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Матвієвої А.В.,
за участі:
-заявниці - ОСОБА_1 ,
-заінтересованої особи - ОСОБА_2 ;
-представника заінтересованої особи - Хрипко Максима Юрійовича ;
-перекладача заінтересованої особи - Кучерової Тамари Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду цивільну справу за завою
ОСОБА_1 ,
за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
про видачу обмежувального припису,
01.09.2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, в якій заявниця просить суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , строком на шість місяців, визначивши наступні тимчасові обмеження, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з постраждалою особою за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; м. Одеса, вул. Буніна, 10 (БЦ «Морський»); м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 26 (ліцей №81 Одеської міської ради);
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи постраждалої особи та навчання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалу особу чи доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у невідомому йому місці, переслідувати їх та в будь-який інший спосіб спілкуватися з ними;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (за допомогою будь-яких месенджерів), телефонні переговори з постраждалою особою та донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
В обґрунтування заяви, заявниця посилається на те, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком - ОСОБА_2 та спільною малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця стверджує, що її чоловік зареєстрований за адресою проживання її матері, однак ніколи там не фактично проживав, а реєстрації була необхідна для отримання у 2021 році посвідки на тимчасове проживання на території України, приймаючи що він є громадянином Туреччини. Фактично вони та їх малолітня дитина проживають у будинку АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної часткової власності в рівних частках по кожному. Донька сторін навчається у ліцеї № 81 Одеської міської ради, розташованому за адресою: м.Одеса, вул.Фонтанська дорога, 26 . Заявниця вказує, що під час спільного проживання, на протязі останніх років, її чоловік постійно і систематично вчиняє відносно неї та їх спільної малолітньої доньки домашнє насильство фізичного та психологічного характеру. На теперішній час він не працює, постійно зловживає спиртними напоями, ображає її та доньку, застосовує до них фізичне насильство, застосує фізичну сила, б'є її та доньку, штовхає, ображає, принижує честь і гідність, погрожує фізичною розправою, застосуванням фізичного насильства. Заявниця вказує, що останнім часом, будучи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 руйнує в будинку меблі та інше майно, погрожує їй вбивством, принижує та погрожує в телефонних розмовах, повідомленням у мессенджерах.
Додатково заявниця вказує, що ОСОБА_2 також на постійній основі телефонує їх спільній доньці і погрожує їй, застосовує до неї фізичне насильство, як і дозволяє вчиняти сварки і фізичне насильство відносно заявниці при дитині. Відповідні дії, заявниця вважає такими, що підтверджує вчинення з боку ОСОБА_2 відносно неї та доньки домашнього насильства фізичного і психологічного характеру, за наслідком чого завдано шкоду психічному та фізичному здоров'ю як ОСОБА_1 так і малолітній дитині. Заявниця вказує у заяві, що спільне проживання на даний час між ними є неможливим, оскільки вона побоюється за своє і малолітньої доньки життя і здоров'я. Також заявниця стверджує, що її чоловік, неодноразово приходив на місце її роботи за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 10 БЦ «Морський» , де у присутності її колег вчиняв сварки, ображав її, погрожував фізичною розправою.
ОСОБА_1 в обґрунтування заяви вказує, що вчинення ОСОБА_2 відносно неї та їх спільної малолітньої доньки домашнього насильства було неодноразовим приводом для виклику органів поліції, за наслідком чого відносно ОСОБА_2 були порушені відповідні адміністративні справи, а саме:
- 15.08.2025 року працівниками Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області складено протокол №ВАД 461687 про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, за наслідком вчинення домашнього насильства;
- 23.08.2025 року працівниками УПП в Одеській області протокол № АА 2111958 про адміністративне правопорушення, за наслідком вчинення домашнього насильства;
- 23.08.2025 року працівниками УПП в Одеській області протокол № ГП 314579 про адміністративне правопорушення за порушення вимог діючого тимчасового заборонного припису;
- 23.08.2025 року працівниками Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області складено протокол № ВАД 755124 про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, за наслідком вчинення домашнього насильства;
- 23.08.2025 року працівниками Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області складено протокол № ВАД 755125 про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, за наслідком вчинення домашнього насильства;
- 23.08.2025 року працівниками Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області складено протокол № ВАД 755126 про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, за наслідком вчинення домашнього насильства.
Однак, навіть після порушення відносно ОСОБА_2 справ про адміністративне правопорушення та видачу тимчасових обмежувальних приписів, як вказує заявниця, її чоловік продовжує свою протиправну поведінку та вчиняти відносно неї та їх малолітньої дитини домашнє насильство, психологічний тиск, продовжує принижувати та погрожувати.
Вказані обставини стали підставою для звернення заявниці до суду з даною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
Статтею 350-5 ЦПК України передбачено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
З урахуванням вказаних приписів, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 02.09.2025 року вказану заяву було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
11.09.2025 року заявницею надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке було судом задоволено та приєднано до матеріалів справи надані до суду докази.
11.09.2025 року судом, за клопотанням заявника, було ухвалено витребувати з приміщення суду матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , для огляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні 15.09.2025 року судом здійснено огляд матеріалів справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 за №947/30893/25 та №947/31991/25.
До судового засідання призначеного на 15.09.2025 року з'явились:
- заявниця - ОСОБА_1 , яка заяву підтримала та просила суд її задовольнити;
- заінтересована особа - ОСОБА_2 , за участі перекладача Кучерової Тамари Миколаївни та представника - адвоката Хрипко Максима Юрійовича, які заперечували проти задоволення заяви, стверджуючи що у разі застосування до ОСОБА_2 обмежувальних заходів за адресою: АДРЕСА_1 , буде порушено право останнього на власність. Додатково, під час розгляду справи у судових засідання, заінтересована особа не оспорювала надані заявницею до суду докази, фактичні обставини за якими відносно ОСОБА_2 були складені протоколи про адміністративні правопорушення, які є предметами розгляду адміністративних справ №947/30893/25 та №947/31991/25. ОСОБА_2 підтвердив факт наявності сварок між ним та дружиною, однак заперечував факт того, що відповідні події відбувались за присутності малолітньої дитини, з якою він фактично не спілкується, оскільки не володіє російською мовою, а дитина не спілкується англійською. Так, ОСОБА_2 було визнано факт пошкодження речей, одягу і косметичних виробів заявниці, з метою того щоб вона звернула на нього увагу і заспокоїла. На думку заінтересованої особи, заявниця використовує косметику та одяг для зустрічей з іншим чоловіком, замість нього. Також ОСОБА_2 зазначив, що на теперішній час, заявниця не впускає його до належного йому на праві спільної часткової власності будинку, внаслідок чого він тимчасово орендує іншу квартиру. Крім того, він бажає виїхати поза межі України, однак не має можливості через відсутність грошових коштів, які перебувають у заявниці.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 16.09.2025 року о 13 год. 45 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши сторін по справі, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши оцінку усім доказам по справі та кожному доказу окремо, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає заяву підлягаючою частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, та ОСОБА_2 , громадянин Турецької Республіки, перебувають у шлюбі з 11.11.2020 року, зареєстрованому Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис №1418, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.11.2020 року.
За час перебування у шлюбі, у сторін народилась спільна малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.07.2019 року.
У відповідності до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №Б1-1304701-ф/о від 12.06.2024 року, заявниця - ОСОБА_1 та малолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця стверджувала, що вона з малолітньою дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають за вищевказаною адресою зареєстрованого проживання, що було визнано заінтересованою особою, а відтак у відповідності до приписів ч.1 ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.
Місце проживання чоловіка заявниці - ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади Одеської територіальної громади за №2023/010182688 від 12.12.2023 року.
Заявницею наголошувалось, що вказане житлове приміщення в якому зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 належить матері заявниці.
Сторонами по справі визнано, що ОСОБА_2 фактично мешкає разом з заявницею та малолітньою дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , ані за місцем власного зареєстрованого проживання.
Також судом встановлено, що житлове приміщення - будинок АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності в рівних частках по кожному: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №441577821 від 30.08.2025 року.
Заінтересованою особою було підтверджено та не спростовувались доводи заявниці, що вона - ОСОБА_1 працює в приватній компанії розташованій у БЦ «Морський», за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 10 , а їх спільна малолітня дочка навчається у Одеському ліцеї №81 Одеської міської ради, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 26 .
Згідно з наданими до суду доказами, судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 були порушені наступні адміністративні справи про адміністративне правопорушення та складено:
- 15.08.2025 року протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №461687 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 15.08.2025 року близько о 18:30 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру: погрожував, ображав, принижував честь та гідність, штовхав, наніс удар рукою по голові, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілої;
- за наслідком чого, 15.08.2025 року органами Національної поліції було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, згідно з яким ОСОБА_2 , за наслідком вчинення ним 15.08.2025 року відносно дружини - ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, встановлені заборони строком на 1 добу з 19год. 30 хв. 15.08.2025 року по 19год. 30 хв. 16.08.2025 року у виді: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою;
- 22.08.2025 року протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №271320 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 22.08.2025 року близько о 20:30 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини - ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру: умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою по відношенню до своєї дружини, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілої;
- за наслідком чого, 22.08.2025 року органами Національної поліції було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, згідно з яким ОСОБА_2 , за наслідком вчинення ним 22.08.2025 року відносно дружини - ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, встановлені заборони строком на 3 доби з 00год. 00 хв. 23.08.2025 року по 23год. 59хв. 25.08.2025 року у виді: заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою;
- 23.08.2025 року протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №755126 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 23.08.2025 року близько о 08:15 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно матері своєї дружини домашнє насильство психологічного та фізичного характеру: ображав, принижував честь та гідність, штовхав, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілої;
- за наслідком чого, 23.08.2025 року органами Національної поліції було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №564980, згідно з яким ОСОБА_2 , за наслідком вчинення ним 23.08.2025 року відносно матері дружини - ОСОБА_5 домашнього насильства психологічного характеру, встановлені заборони строком на 10 діб з 12год. 00 хв. 23.08.2025 року по 12год. 00 хв. 02.09.2025 року у виді: заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою;
- 23.08.2025 року протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №755125 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 23.08.2025 року близько о 08:15 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності малолітньої дочки ОСОБА_4 , відносно дружини - ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої дитини, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої;
- за наслідком чого, 23.08.2025 року органами Національної поліції було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №564981, згідно з яким ОСОБА_2 , за наслідком вчинення ним 23.08.2025 року відносно дочки - ОСОБА_4 домашнього насильства психологічного характеру, встановлені заборони строком на 10 діб з 12год. 00 хв. 23.08.2025 року по 12год. 00 хв. 02.09.2025 року у виді: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою;
- 23.08.2025 року протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №755124 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 23.08.2025 року близько о 08:00 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності малолітньої дочки ОСОБА_4 , відносно дружини - ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру: ображав, принижував честь та гідність, погрожував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої;
- за наслідком чого, 23.08.2025 року органами Національної поліції було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №564982, згідно з яким ОСОБА_2 , за наслідком вчинення ним 23.08.2025 року відносно дружини - ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, встановлені заборони строком на 10 діб з 12год. 00 хв. 23.08.2025 року по 12год. 00 хв. 02.09.2025 року у виді: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи.
У судовому засіданні 15.09.2025 року судом було здійснено огляд матеріалів справ про адміністративні правопорушення за №947/30893/25 та №947/31991/25 відносно ОСОБА_2 , за наслідком чого встановлено наступне:
- у відповідності до матеріалів справи №947/31991/25 порушеної за наслідком складення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №755125 від 23.08.2025 року відносно ОСОБА_2 , за наслідком вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, вбачається наявність письмових пояснень наданих ОСОБА_2 , згідно з якими останній підтвердив що перебував у стані алкогольного сп'яніння, почав підозрювати дружину у зраді, за наслідком чого вчинив сварку, виражав погрози дружині, обрав усіх, агресивно себе поводив, кидався у бійку;
- у відповідності до матеріалів справи №947/30893/25 порушеної за наслідком складення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №461687 від 15.08.2025 року відносно ОСОБА_2 , за наслідком вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного і фізичного характеру, вбачається наявність письмових пояснень наданих ОСОБА_2 , згідно з якими останній підтвердив що з мотивів ревнощів, не стримавши емоцій, почав ображати свою дружину, висловлювався нецензурною лайкою та штовхнув дружину, свою провину визнає.
Під час судового засідання 15.09.2025 року представник заінтересованої особи заперечував, що вищевказані матеріали та протоколи підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки останнього не визнано винним та не притягнуто до адміністративної відповідальності. Разом з тим, судом враховується, що під час надання пояснень по справі, ОСОБА_2 не оспорював фактичні обставини, за якими було складено відносно нього відповідні протоколи про адміністративне правопорушення, як і визнавалось, що відповідні сварки мали місце та були ним скоєні з підстав непорозумінь, ревнощів і різного ставлення до життя.
До заяви також заявницею були надані фотокопії, на яких зображені розкидані по квартирі особисті речі, одяг, вилита в умивальнику косметика і предмети особистої гігієни. Під час судового засідання, ОСОБА_2 було визнано факт вказаної події та вчинення ним цих дій під час сварки з дружиною.
Також, заявницею надано до заяви скріншоти смс-листування з абонентом на ім'я « ОСОБА_2 », з яких вбачається наявність висловлених від абонента на ім'я « ОСОБА_2 » адресатові: погроз фізичної розправи, образ, висловлення нецензурною лайкою, фотографій ножа, погроз зі зіпсування ділової репутації дружини, у тому числі за текстом: «…Я заплачу всім, щоб убили тебе…», «…Я працюватиму, щоб убити тебе…», «…Я уб'ю тебе…», «…Ти помреш…». Під час судового засідання, ОСОБА_2 визнав обставини, що надані до суду скріншоти смс-листування, були вчинені ним на адресу дружини - ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до правил ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється у т.ч. на: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; батьки (мати, батько) і дитина (діти); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими.
Згідно з пунктами 3, 12, 14, 15 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить у тому числі обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
Згідно ч. ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIII, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 14 липня 2021 року у справі № 643/15988/20, провадження № 61-5729св21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23), зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22), вказано, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20) вказано, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22).
Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22).
За тлумаченням статті 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов'язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Opuz v. Turkey, no. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши відповідальність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
Суд проголосив, що нездатність держави захистити жінок від домашнього насильства порушує їх право на рівний захист перед законом, навіть за відсутності наміру такої дискримінації. У рішенні Європейського Суду по справі Б. проти республіки Молдова (п. 51), та інших справах Європейський Суд також вказує, що необхідно визначити, чи національна влада знала чи повинна була знати про насильство, від якого потерпала заявниця, та про загрозу повторного насильства, і у випадку якщо так, то чи були вжиті всі розумні заходи для її захисту та покарання винного.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 вже неодноразово вживалися спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству у виді термінових заборонних приписів, не зважаючи на які, ОСОБА_2 в період їх дії продовжувалось вчинення дій з домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та їх малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1 .
Суд погоджується з доводи представника заінтересованої особи, що наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 не є доказами визнання вини і притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Однак, судом враховується, що наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення та викладена в них суть адміністративних правопорушень, враховуючи не спростування даних обставин з боку ОСОБА_2 , а також в поєднанні з наявними в матеріалах справи іншими доказами, винесеними відносно ОСОБА_2 терміновими заборонними приписами, визнаними ОСОБА_2 обставинами, змістом листування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які у поєднанні між собою не суперечать один одному, суд вважає наявні в матеріалах справи докази належними, достовірними та достатніми, що свідчать про сталий характер вчинення з боку ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини - ОСОБА_1 та їх спільної малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одночасно судом приймається, що наявні в матеріалах справи докази в цілому підтверджують, що відповідні обставини з завдання з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці та малолітньої дочки домашнього насильства триває у часі та містить не одиничний випадок.
З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_2 продовжує вчиняти домашнє насильство щодо заявниці (залякування, шарпання, погрози фізичною розправою), а також психологічне насильство по відношенню до малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає спільно з ними та є свідком відповідних подій, що порушує їх психологічну та фізичну недоторканість.
Таким чином, діяння ОСОБА_2 порушують право на життя в безпечному середовищі для ОСОБА_1 і малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на переконання суду, є і надалі великий ризик продовження вчинення домашнього насильства, і можливість настання невідворотних наслідків для стану їх здоров'я, з огляду на сукупність факторів: характер завданого психологічного насильства з боку ОСОБА_2 ; зміст і характер висловлених погроз; системний характер вчинених дій; недостатність вжитих тимчасових заборонних приписів.
Щодо доводів заінтересованої особи про порушення його прав як співвласника нерухомого майна, у разі встановлення відносно нього обмежувальних приписів за місцем фактичного проживання, судом відхиляються, оскільки встановлення заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування), яким є житловий будинок, є тимчасовим заходом, передбаченим ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому фактичне тимчасове обмеження кривдника у праві користування нерухомим майном, суд вважає пропорційним заходом втручання, який здійснюється з метою захисту та забезпечення безпеки постраждалої особи, що передбачено ч. 2 ст. 321 ЦК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Ураховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №129/1033/13-ц суд дійшов висновку, що у цій справі заявницею належно реалізовано стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Відтак, оскільки ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, для забезпечення дієвого та ефективного захисту прав заявниці та малолітньої дочки сторін по справі, суд вважає наявними підстави для вжиття відносно кривдника заходів тимчасового обмеження прав передбачених ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме у виді: заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами: ОСОБА_1 і малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 і малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , до місця роботи ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 10 (Бізнес Центр «Морський») ; до місця навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.26 (Одеський ліцей №81 Одеської міської ради) ; заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 і малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у невідомому йому місці, переслідувати їх та в будь-який інший спосіб спілкуватися з ними; заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (за допомогою будь-яких месенджерів), телефонні переговори з ОСОБА_1 і малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб, які підлягають встановленню строком у 3 (три) місяці, що на думку суду є належним та розумним строком з урахуванням оцінених ризиків.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити, що у відповідності до ч.5 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Щодо вимог ОСОБА_1 в іншій частині щодо встановлення до ОСОБА_2 заходів тимчасового обмеження прав передбачених ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за місцем зареєстрованого проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , суд вважає безпідставними, оскільки заявницею не надано жодних доказів на підтвердження прав відносно вказаного нерухомого майна, постійного її та малолітньої дочки місця проживання чи перебування за даною адресою, одночасно враховуючи, що предметом розгляду даної заяви є порушені права та інтереси саме ОСОБА_1 і малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , захист яких гарантується вжитими заходами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що подана заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» про видачу обмежувального припису кривднику, суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, суд відносить на рахунок держави.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5,12, 76-83, 259, 263-265, 3501-350-6, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
Заяву ОСОБА_1 (зареєствраоне місце проживання: АДРЕСА_1 ), за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), про видачу обмежувального припису- задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис строком у 3 (три) місяці, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти обов'язки, а саме:
- Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою: ОСОБА_1 і малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань 100 метрів до: місця проживання (перебування) ОСОБА_1 і малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; місця роботи ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 10 (Бізнес Центр «Морський») ; місця навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.2 6 (Одеський ліцей №81 Одеської міської ради) ;
- Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 і малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у невідомому йому місці, переслідувати їх та в будь-який інший спосіб спілкуватися з ними;
- Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (за допомогою будь-яких месенджерів), телефонні переговори з ОСОБА_1 і малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 , в іншій частині вимог про видачу обмежувального припису- відмовити.
Скерувати копію рішення суду до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області для взяття кривдника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на профілактичний облік.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 16.09.2025 року.
Головуючий Л. В. Калініченко