Справа № 946/1061/23
Провадження № 2/946/709/25
15 вересня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - Станкова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про стягнення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу, різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою та моральної шкоди, -
13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який остаточно уточнив заявою про уточнення позовних вимог від 09.04.2025 року до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про стягнення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу, різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою та моральної шкоди і просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на його користь 243448,91 грн., які складаються з: 121653,32 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу; 100087,83 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування; 8339,09 грн. - 3% річних; 13368,67 грн. - інфляційне збільшення суми боргу. Крім цього, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь 115963,53 грн., а саме: 105963,53 грн. - різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою; 10 000 грн. - моральної шкоди. А також, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати: 3000 грн. - витрати на проведення оцінки завданої шкоди; 3594,12 грн. - витрати на оплату судового збору; 10 000 грн.- витрат на проведення експертизи, 8000 грн. - витрати на правничу допомогу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30.05.2022 року в м. Ізмаїлі, Одеської області, на проспекті Незалежності кут вулиці Грушевського водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем DAF FT XF 105.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом KASSBOHKER, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , порушив ПДР, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, що привело до матеріальних збитків.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (поліс № 207214186) з лімітом відповідальності 130 000 грн. та франшизою 2 600 грн.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/3693/22 від 14 червня 2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано винним у ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Під час скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_4 працював водієм у ФОП ОСОБА_3 за трудовим договором №5/05/22 від 06.05.2022 року та виконував трудові обов'язки, тому належним відповідачем позивач вважає володільця транспортного засобу.
Автомобіль DAF FT XF 105.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом KASSBOHKER, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 належать відповідачу ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 .
11 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» про настання страхового випадку, а 17 серпня 2022 року звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, яке йому не було виплачено.
Як зазначає позивач в подальшому він дізнався, що на підставі рішення Правління Національного Банку України від 20 вересня 2022 року страховику ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»» анульовано всі ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування. З 18.05.2023 року ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» знаходиться в стані припинення.
Позивач зазначає, що 17.08.2022 року ним надано страховій компанії всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, а відповідач не направляв їй будь-яких вимог про надання додаткових документів, пояснень, проведення додаткових оглядів транспортного засобу, у зв'язку із чим він був змушений самостійно забезпечити проведення оцінки завданої шкоди та проведення автотоварознавчої експертизи.
Так, згідно з висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) №66/24 від 09.08.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 складає 227616,85 грн., вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 124253,32 грн., а ринкова вартість перед ДТП складала 259810,74 грн., що більше ніж вартість відновлювального ремонту.
Разом з тим матеріальна шкода не була відшкодована, а ліміт страхової відповідальності не покриває весь розмір майнової шкоди, якої він зазнав як власник автомобіля, тому він вимушений звернутись до суду із позовом.
Представник позивача адвокат Міркун С.М. в додаткових поясненнях від 14.06.2023 року наполягав на тому, що з ФОП « ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та виплатою страхового відшкодування, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 в якій є висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та що різниця викликана законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а в поясненнях від 27.02.2025 року зазначив, що розбіжність в переліку пошкоджень в довідці поліції та акті огляду оцінювача викликана тим, що в Накази Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395 в якому описані особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачено, що на зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються окрім іншого перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП, а оцінювач фіксує всі пошкодження. Щодо цифрових фото, використаних експертом пояснив що експерту були надані фото пошкодженого автомобіля, які були у звіті оцінювача ОСОБА_6 та такі ж самі фото в цифровому форматі для більш детального огляду пошкоджень викорастані експертом. Вжиті у висновку експерта слова повний відновлювальний ремонт та відновлювальний ремонт є тотожними. Ремонт автомобіля проводити доцільно, тому що ринкова вартість КТЗ до ДТП більша ніж вартість відновлювального ремонту. При цьому, при ремонті повинна бути використана не будь-яка запасна частина, а така, яка забезпечить безпеку експлуатації. Методика вимагає враховувати технічні вимоги виробника КТЗ з ремонту транспортних засобів. Відповідно до вимог виробника КТЗ, в процесі ремонту повинні використовуватися нові оригінальні запасні частини. Такі коштують більше, ніж запасні частини зі зносом. Таким чином, на користь особи, якої завдано збитків, необхідно стягнути саме вартість відновлювального ремонту, а не лише вартість матеріального збитку.
В своєму відзиві від 01.05.2023 року представник відповідача ФОП ОСОБА_3 адвокат Станков С.С. заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. Вказав, що розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою покладається на ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт». Також заперечував проти задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що позивач не надав жодних доказів підтвердження душевних страждань, змін у способі його життя, причинного зв'язку маж подією ДТП та зазначеними у позові душевними стражданнями.
В додаткових поясненнях від 31.05.2023 року представник відповідача ФОП ОСОБА_3 крім аргументів, вказаних у відзиві, вказав на відсутність доказів що позивачем були придбані та використані нові вузли, деталі, комплектуючи частини оскільки відсутні докази фактичного здійснення відповідачем ремонту (акт надання послуг з ремонту, квитанції щодо придбання нових деталей). Послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в якій зазначено, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 73). Також звернув увагу суду на те, що сума 113025,61 грн. вказана в звіті №973/0822 від 06.08.2022 року була погоджена позивачем, підтвердженням чого є звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Також додав, що немає доказів того, що відповідачем вживалися заходи досудового врегулювання спору.
В додаткових поясненнях від 29.09.2023 року представник відповідача заперечував проти долучення до матеріалів справи звіту 973/0822 у зв'язку з наявністю грубих помилок та недостовірних даних, а також посилався на те, що оцінювач ОСОБА_6 може оцінювати лише вартість транспортного засобу, а не вартість відновлювального ремонту, тому не уповноважений на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого в ДТП власнику транспортного засобу. Вважає, що належним доказом у справі з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку повинен бути висновок судового експерта, а не звіт про оцінку майна № 973/0822 ФОП ОСОБА_6 . Зазначив, що ремонт є недоцільним, тому що вартість ремонту майже дорівнює ринкові вартості пошкодженого автомобіля. Також представник відповідача зазначив, що до переліку пошкоджених деталей безпідставно внесено пошкодження заднього правого крила, тому що зіткнення відбулося лише передньою частиною автомобіля NІSSAN LEAF, що таке пошкодження могло бути наслідком подій, які відбулися раніше, до ДТП. При цьому представник відповідача не був присутній при огляді та не міг пересвідчитися у наявності таких пошкоджень. Звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження моральної шкоди.
З врахуванням наведеного представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Міркун С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у поясненнях та просив суд позов задовольнити.
В судове засідання представник відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив або письмові пояснення суду не надав.
Представник відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - адвокат Станков С.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та поясненнях та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмову заяву, якою просив розглянути справу за його відсутності, пояснення від нього не надходили.
За клопотанням представника відповідача ФОП Бабаян В.С. в судовому засіданні допитаний експерт Пастир Ю.І., який надав пояснення, що ринкова вартість КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 до ДТП, яка сталася 30.05.2022 року визначена ним рівною 259 810,74 грн., повна вартість відновлювального ремонту визначається рівною 227616,85 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на день проведення технічного огляду 02.08.2022 року рівною 124 253,32 грн. Також пояснив, що використані ним терміни повна вартість відновлювального ремонту та вартість відновлювального ремонту є тотожними. При проведенні дослідження ним використовувалися фото пошкодженого автомобіля, які були зроблені оцінювачем ОСОБА_6 та долучені до звіту на паперовому носії та ті ж фото в цифровому форматі. Під час складання висновку ним надавалась оцінка доцільності заміни або ремонту пошкоджених деталей. Також він пояснив, що зі звітів ОСОБА_6 він використовував лише акт огляду транспортного засобу та фотографії, всі інші дослідження він робив самостійно. Різницю між переліком пошкоджених деталей в акті огляду оцінювача та довідкою поліції пояснив тим, що поліція за своєю інструкцією, проводить лише поверхневий огляд автомобіля, а оцінювач описує всі наявні пошкодження. Також пояснив, що в даному випадку описані в акті оцінювача ОСОБА_6 пошкодження задньої частини автомобіля NІSSAN цілком могли виникнути при тому, що основний контакт відбувся переднюю частиною автомобіля.
Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Міркуна С.М. та представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адвоката Станкова С.С., пояснення експерта ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини.
30.05.2022 року в м. Ізмаїлі, Одеської області, на проспекті Незалежності кут вулиці Грушевського водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем DAF FT XF 105.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом KASSBOHKER, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , порушив ПДР, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку.
Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, що привело до матеріальних збитків.
Дані обставини підтверджені довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3022151465715391 від 18.01.2023 року виданою відділом організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області. (т.1 а.с. 67-68).
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF FT XF 105.460 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № 207214186 з лімітом відповідальності 130 000 грн. та франшизою 2 600 грн. ( т.1 а.с. 64)
14 червня 2022 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/3693/22 ОСОБА_4 визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. (т.1 а.с.13).
Під час ДТП ОСОБА_4 працював водієм у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за трудовим договором №5/05/22 від 06.05.2022 року, керуючи автомобілем DAF FT XF 105.460 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 він виконував трудові обов'язки. (т.1 а.с.65).
Автомобіль DAF FT XF 105.460 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та причіп KASSBOHKER, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 19.04.2017 року та серії НОМЕР_5 від 16.05.2017 року (т.1 а.с. 61-62).
Автомобіль NІSSAN LEAF реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 07.07.2017 року. (т.1 а.с. 39).
Відповідно до звіту №973/0822 від 06.08.2022 року оцінювача ФОП ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, завданого володільцю КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 станом на дату ДТП 30.05.2022 року складає 113025,61 грн. (т.1 а.с.14-39.), вартість відновлювального ремонту складає 206 415,93 грн., ринкова вартість до ДТП складає 498 576,00 грн. (т.1 а.с., 148-165).
11 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»» про настання страхового випадку. (т.1 а.с.82-83)
17 серпня 2022 року звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування (т.1 а.с. 55-56, 84)
Судом, за клопотанням представника позивача та з урахуванням позиції представника відповідача, ухвалами від 14.12.2023 року та 04.04.2024 року було призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Пастир Ю.І. на вирішення якої були поставлені питання: яка була ринкова вартість КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 до ДТП; яка повна вартість відновлювального ремонту КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ; яка вартість відновлювального ремонту КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. (т.1 а.с. 199, т.1 а.с. 212-213).
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №66/24 від 09.08.2024 року проведеної судовим експертом Пастир Ю.І. ринкова вартість КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 до ДТП, яка сталася 30.05.2022 року визначається рівною 259 810,74 грн., повна вартість відновлювального ремонту КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 станом на момент проведення технічного огляду 02.08.2022 року визначається рівною 227616,85 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ NІSSAN LEAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на день проведення технічного огляду 02.08.2022 року визначається рівною 124253,32 грн. (т.1 а.с. 224-241)
ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» страхове відшкодування не виплатило. ФОП ОСОБА_3 заподіяну шкоду не відшкодовувала.
В частині заявленої позивачем вимоги, щодо стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» страхового відшкодування суд виходить з наступного.
Так, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентував, зокрема, закон чинний на час виникнення вищевказаних правовідносин, а саме Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( далі № 1961-IV, що втратив чинність на підставі Закону № 3720-ІХ від 21.05.2024 року).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV.
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Одночасно Верховний Суд у постанові № 911/286/20 від 21.12.2020 року, висловив правову позицію, що страховик відповідає за завдану шкоду у межах визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Суд приходить до висновку, що з урахуванням обмежень (ліміту відповідальності, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, франшизи ) з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» підлягає стягненню 121653,32 грн. (вартість відновленого ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 124253,32 грн - франшиза 2600 грн.) страхового відшкодування.
В частині заявлених позивачем 3% річних, інфляційних витрат та пені суд виходить з наступного.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15,провадження № 14-68цс18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18, зазначила, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Уразі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 ЦК України).
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві розрахував 3% річних за період з 17.11.2022 року (виходячи з того, що виплата мала бути здійснена страховиком протягом 90 днів з дня надання всіх необхідних документів, а саме не пізніше 17.11.2022 року) по 27.02.2025 року (дату подання до суду заяви про збільшення позовних вимог) в розмірі 8 339,09 грн.
Вимоги, заявлені щодо інфляційних витрат, та розраховані позивачем за період з 17.11.2022 року по 01.10.2024 року та складають 13 368,67 грн.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також період нарахування відповідає дійсним обставинам справи та є вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Пеня нарахована позивачем за період з 17.11.2022 року по 27.02.2025 року складає 100 087,83 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Суд урахував що відповідачами не подано заяву про застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, та приходить до висновку про стягнення пені з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» за період з 17.11.2022 року по 27.02.2025 року в розмірі 100 087,83 грн.
В свою чергу, судом встановлено наявність трудових відносин між водієм ОСОБА_4 та володільцем автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом KASSBOHKER фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , а також що шкоду було завдано при виконанні ним своїх трудових обов'язків. Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 479/392/20 від 24.11.2021 року; № 131/709/18 від 11.11.2021 року; № 920/343/20 від 01.11.2021 року; № 177/472/16 від 27.10.2021 року; № 641/7683/19 від 08.10.2021 року; № 127/27732/19 від 14.07.2021 року; № 646/989/18 від 07.07.2021 року; № 229/4838/17 від 09.06.2021 року; № 303/5874/18 від 09.06.2021 року; № 640/14435/17 від 14.04.2021 року.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі.
В свою чергу, щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою необхідно зазначити наступне.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд виходить із визначеного у висновку експерта розміру матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 як власнику пошкодженого транспортного засобу. (т.1 а.с. 224-241).
Відповідач клопотань про призначення експертизи не заявляв, жодними доказами не спростував розмір шкоди, а тому немає підстав для не врахування цього письмового доказу при ухваленні рішення у справі.
Суд встановив, що розмір шкоди (227 616,85 грн.), завданої ОСОБА_1 є більшим за визначений розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість відновленого ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 124253,32 грн - франшиза 2600 грн. дорівнює страховому відшкодуванню 121653,32 грн.) та дійшов висновку, що для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди ФОП ОСОБА_3 зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) з урахуванням франшизи в розмірі 105 963,53 грн.
Визначаючи розмір такої різниці, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20). Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).
Доводи представника відповідача адвоката Станкова С.С. про те, що визначений у висновку експерта розмір матеріальної шкоди повинна сплатити страхова компанія, а ФОП ОСОБА_3 не зобов'язана нести додаткових витрат, є необґрунтованими, оскільки зазначеної суми недостатньо для компенсації витрат, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права, тоді як за змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Необґрунтованими також є його твердження про те, що пошкодження правого заднього крила автомобіля NІSSAN LEAF реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 не пов'язано з ДТП, яка сталася 30.05.2022 року тому, що воно спростовується матеріалами справи - схемою ДТП, фотознімками з місця ДТП відповідно до яких контактування цього транспортного засобу з автомобілем DAF FT XF 105.460 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом KASSBOHKER було, як передньою частиною так і заднім правим крилом. (т.2 а.с 84-85).
Щодо твердження про відсутність представника ФОП ОСОБА_3 при огляді пошкодженого автомобіля оцінювачем, суд зазначає, що наявність пошкоджень відображена в схемі ДТП, акті огляду транспортного засобу оцінювачем, на фотознімках зроблених ним підчас огляду, та на фотознімках з місця ДТП тобто підтверджена сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи та не викликає сумнівів.
З матеріалів справи вбачається, що представник ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» не бажав бути присутнім при проведенні огляду як зацікавлена особа, страхова компанія не сприяла ОСОБА_1 у врегулюванні страхового випадку, а навпаки ініціювала, щоб проведення огляду транспортного засобу та оцінка завданої шкоди проводилися на замовлення самого потерпілого за його рахунок.
Згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року, у постановах Верховного Суду України № 161/200/15-ц від 23.05.2016 року, та № 359/9135/15-ц від 19.04.2017 року
Крім того, доводи адвоката Станкова С.С. про те, що представника ФОП ОСОБА_3 не було викликано для проведення огляду колісного транспортного засобу для проведення огляду транспортного засобу, в результаті чого в акті огляду було вказано на пошкодження заднього правого крила, яке відбулося до ДТП, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків. Наведені посилання представника відповідача спростовані матеріалами справи, та не можуть бути оцінені та враховані судом.
Доказів на спростування визначеної вартості відновлювального ремонту автомобіля, відповідачем не надано та не наведено обґрунтувань у чому полягає невідповідність наданих позивачем документів обставинам ДТП і пошкодженням, які отримані автомобілем.
У випадку незгоди з визначеною сумою матеріальних збитків, адвокат Станков С.С., як представник відповідача ФОП ОСОБА_3 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи, але цього не зробив.
В свою чергу, щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язкiв через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
У даному випадку пошкодження автомобіля позивача сталось із вини ОСОБА_4 під час виконання ним своїх трудових обов'язків, як працівником ФОП ОСОБА_3 .. Позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили. Безумовно, внаслідок пошкодження автомобіля, позивачу було завдано душевних страждань та переживань. Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав емоційного стресу, що вплинуло на його самопочуття, почав відчував тривогу та безсоння, знизилась якість життя через постійні переживання та стрес. Крім цього, необхідність самостійного відновлення транспортного засобу, відсутність страхового покриття відповідальності мало емоційний та психологічний вплив на позивача.
Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій "Відшкодування моральної шкоди" (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є стягнення 3000,00 грн.
Крім цього, при вирішенні щодо стягнення судових витрат необхідно зазначити наступне.
За проведення оцінки завданої шкоди позивачем, згідно з квитанцією №13 від 02.08.2022 року, сплачено 3000,00 грн. ( т.1 а.с. 41).
Відповідно до квитанцій від 13.02.2023 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2330,87 грн. (т. 1 а.с. 10), 30.09.2024 року у зв'язку зі збільшенням позовних вимог, додатково сплачено судовий збір в розмірі 1111,99 грн. ( т.2 а.с.14), 09.04.2025 року доплачений судовий збір в розмірі 151,26 грн. (т.2 а.с 90)
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2023 року та квитанції від цієї ж дати сплачено за послуги адвоката 8000, 00 грн. ( т.1 а.с.85,88).
Відповідно до квитанції від 17.07.2024 року проведена оплата за автотоварознавчу експертизу в розмірі 10000 грн. ( т.2 а.с. 89).
Суд вважає за необхідне стягнути 3 000 грн. витрат позивача на проведення оцінки майнової шкоди з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» з підстав, визначених п.п. 34.2 та 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до яких протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Суд враховує також дані з переписки позивача зі страховою компанією (т.1 а.с. 42-57) в якій представник ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» просить позивача самостійно звернутися до оцінювача для визначення матеріальної шкоди та обіцяє оплатити послуги оцінювача.
Крім цього, стягнути з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» 5000 грн. витрат на проведення експертизи та 1797,06 грн. судового збору.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 4698 грн. витрат на проведення експертизи, 1688,51 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 93,96%).
В свою чергу, щодо витрат на правничу допомогу, необхідно зазначити наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано договір про надання правової допомоги ( без номеру) від 10 січня 2023 року р., за яким вартість послуг та гонорар адвоката становить 8000,00 грн, та квитанція від 10 січня 2023 року про сплату 8000,00 грн. авансом та детальний опис робіт виконаних адвокатом.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідачів та їх представників не надходило.
З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 відповідно з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та з ФОП ОСОБА_3 по 4000,00 грн. витрати на правничу допомогу.
На думку суду, вказаний розмір витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про стягнення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу, різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою та моральної шкоди.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 121 653,32 грн. страхового відшкодування, 100087,83 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 8339,09 грн. - 3% річних, 13368,67 грн. інфляційних витрат, а всього 243 448,91 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», на користь ОСОБА_1 судові витрати - 3000,00 грн. витрат на оцінку завданої шкоди, 5000,00 грн. витрат на проведення експертизи, 4000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, 1797,06 грн. судового збору.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 105963,53 грн. завданої матеріальної шкоди (різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням), та 3000 грн. моральної шкоди, а всього 108963,53 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4698, 00 грн. витрат на проведення експертизи, 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 1688,51 грн. судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст.12-13, 137, 141, 211, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Український страховий стандарт» (місце знаходження: 04107, м. Київ, вул. Баггодухівська, 17 - 21, код ЄДРПОУ - 22229921), фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа - ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) про стягнення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу, різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (місце знаходження: 04107, м. Київ, вул. Баггодухівська, 17 - 21, код ЄДРПОУ - 22229921) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування в розмірі 121 653 (сто двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят три) гривні 32 (тридцять дві) копійки, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 100087 (сто тисяч вісімдесят сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки, 3% річних в розмірі 8339 (вісім тисяч триста тридцять дев'ять) гривень 09 (дев'ять) копійок, інфляційні витрати в розмірі 13368 (тринадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, а всього 243 448 (двісті сорок три тисячі чотириста сорок вісім) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (місце знаходження: 04107, м. Київ, вул. Баггодухівська, 17 - 21, код ЄДРПОУ - 22229921) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, витрат на оцінку завданої шкоди, 5000 (п'ять тисяч) гривень, витрат на проведення експертизи в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, витрат на правничу допомогу, 1797,06 (одна тисяча сімсот дев'яносто сім) гривень судового збору.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) суму завданої матеріальної шкоди (різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням) в розмірі 105 963 (сто п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 53 (п'ятдесят три) копійки та моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень, а всього 108 963 (сто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 53 (п'ятдесят три) копійки.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на проведення експертизи в розмірі 4698 (чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім ) гривень витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень та судовий збір в розмірі 1688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) гривень 51 (п'ятдесят одна) копійка.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя: О.О.Бурнусус