15.09.2025
Справа № 497/2376/25
Провадження № 2/497/1404/25
15.09.2025 року суддя Болградського районного суду Одеської області Раца В.А. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Раца В.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-
10.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Суддя Болградського районного суду Одеської області, якій було розподілено розгляд справи, ухвалою суду 12.09.2025 року задовольнила самовідвід.
12.09.2025 року справа перерозподілена судді Раца В.А.
12.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Раца В.А., посилаючись на те, що він звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення суддями Болградського районного суду Одеської області, серед яких також суддя Раца В.А., дій, які містять ознаки кримінального правопорушення.
Розглянувши заяву, матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Стаття 36 ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді, та зазначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як вбачається з тексту заяви про відвід, заявник просить відвести суддю Раца В.А. через те, що ним подана заява до правоохоронних органів з приводу дій суддів Болградського районного суду Одеської області, що містять ознаки кримінального правопорушення.
До своєї заяви, позивач надає відповідь ГУНП про перенаправлення його заяви щодо дій суддів до ТУ ДБР в м. Миколаєві.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Статтею 2 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Право позивача на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до п. 12 Висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу, відповідно, - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
За таких обставин, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це може бути розцінено як порушення прав особи на справедливий суд.
При розгляді заяви про відвід, слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви") наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Отже, не задоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Враховуючи викладене, оскільки у позивача наявні сумніви щодо упередженості та об'єктивності головуючого судді при розгляді вказаної справи, з метою забезпечення впевненості учасників справи в тому, що справа буде розглянута безстороннім, неупередженим та об'єктивним судом, суд вважає можливим заяву про відвід головуючого судді задовольнити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40, 258-260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Раца В.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - передати до канцелярії суду для його перерозподілу в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає.
Суддя Раца В.А.