11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 569/19023/24
провадження № 61-11488ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Штогрін Вікторія Святославівна, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та визнання майна спільним майном подружжя,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову до подачі позову до суду.
07 жовтня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2025 року, якою заяву про забезпечення позову задовольнив.
Наклав арешт на транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 :
- транспортний засіб марки KRONE, модель SD 27, 2011 року випуску (договір купівлі-продажу № MAX-184378/2021 від 26 лютого 2021 року);
- транспортний засіб марки FRUEHAUF, модель TX38CS, 2011 року випуску (договір купівлі-продажу № MTTC-218166 від 22 листопада 2021 року);
- транспортний засіб марки RENAULT, модель MAGNUM 500, 2007 року випуску, об'єм двигуна 12800 (договір купівлі-продажу № 6329/22/1/057177 від 05 липня 2022 року);
- транспортний засіб марки SCANIA, модель R420 LA4X2MNA, 2011 року випуску, об'єм двигуна 11705 (договір купівлі-продажу № 25.2022 вiд
29 серпня 2022 року);
- транспортний засіб марки SCANIA, модель G420, 2011 року випуску, об'єм двигуна 11705 (договір купівлі-продажу № 43-09-22 від 28вересня 2022 року);
- транспортний засіб марки WIELTON, модель NS34, 2007 року випуску (договір купівлі-продажу № 6329/22/1/058768 від 17грудня 2022 року);
- транспортний засіб марки TOTALTRAIL, модель FBT-39, 2010 року випуску (договір купівлі-продажу № 000116 від 11 січня 2023 року);
- транспортний засіб марки SCANIA, модель R440, 2014 року випуску (договір купівлі-продажу № 375 від 01 квітня 2024 року);
- транспортний засіб марки SCHWARZMUELLER, модель J-SERIE, 2012 року випуску (договір купівлі-продажу № 2248 від 01квітня 2024 року).
Заборонив ОСОБА_1 або третім особам проводити реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати відчуження, а також вчиняти будь-які дії щодо зміни стану транспортних засобів.
Також у жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
30 жовтня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_2 прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 12 лютого 2025 року суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_2 про зміну предмета позову, в якій позивачка, зокрема, просила стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості 12 транспортних засобів, відчужених відповідачем без згоди позивачки.
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до судуіз зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання майна спільним майном подружжя.
14 березня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу, якою зустрічний позов ОСОБА_1 прийняв до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 та об'єднав в одне провадження.
18 квітня 2025 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: напівпричіп тентований SCHWARZMUELLER J-SERIE, 2012 року випуску, червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вантажний автомобіль SCANIA R440 12742, білий, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; напівпричіп тентований FRUEHAUF TX 34CSK8ЕAA, сірий, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Клопотання мотивоване тим, що з 01 березня 2010 року до 10 лютого
2023 року ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з ОСОБА_1 , між сторонами наразі існує спір щодо поділу спільного рухомого майна загальною ринковою вартістю 12 223 366,00 грн. Позивачка вважає, що має право на виділ їй майна вартістю 6 111 683,00 грн. Разом із тим, як з'ясувалося, на теперішній час наявні лише 8 транспортних засобів, які можуть бути поділені між сторонами, загальною вартістю 4 085 977,03 грн. Натомість 12 транспортних засобів загальною вартістю 8 137 388, 97 грн відповідачем було відчужено без згоди позивачки, у зв'язку із чим ОСОБА_2 вважала за необхідне стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини відчуженого ним майна. Саме з метою забезпечення позову в частині стягнення з відповідача грошової компенсації ринкової вартості відчужених транспортних засобів позивачка просила суд накласти арешт на інші транспортні засобі, які зареєстровані за ОСОБА_1 , щоб уникнути можливе порушення в майбутньому її прав та охоронюваних законом інтересів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення первісного позову.
30 квітня 2025 року у Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, якою заяву про забезпечення позову задовольнив.
Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арештуна транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 :
- напівпричіп тентований SCHWARZMUELLER J-SERIE, 2012 року випуску, червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- вантажний автомобіль SCANIA R440 12742, білий, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- напівпричіп тентований FRUEHAUF TX 34CSK8ЕAA, сірий, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Штогрін В. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом позову у даній справі є, зокрема, позовні вимоги майнового характеру - про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації ринкової вартості відчужених транспортних засобів, а тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у вказаній частині.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що захід забезпечення позову є співмірним, а підстави для вжиття такого тимчасового заходу доведені. Тому ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є обґрунтованими.
Вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на те, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними, ухваленими з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та визнання майна спільним майном подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Штогрін Вікторія Святославівна, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов