12 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5619/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 (суддя Бездоля Ю.С.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Богацька Н.С., Ярош А.І.)
за скаргою ОСОБА_1
на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича (далі - приватний виконавець Крецул В.А.) щодо примусового виконання наказу суду
у справі № 916/5619/23
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - Банк, позивач, стягувач, скаржник)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адварте Трейд» (далі - ТОВ «Адварте Трейд», відповідач 1, боржник 1);
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2, боржник 2)
про солідарне стягнення 750 360 грн,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі № 916/5619/23 частково задоволений позов АТ «Сенс Банк» про солідарне стягнення з ТОВ «Адварте Трейд» як боржника та ОСОБА_1 як поручителя 600 000 грн основного боргу та 139 178,63 грн боргу за відсотками за кредитним договором від 24.05.2021 № CLMB2021039; у решті позову відмовлено. Крім того, на користь позивача з відповідачів стягнуто по 5 543,84 грн судового збору за подання позовної заяви.
Господарським судом Одеської області на виконання зазначеного рішення 07.05.2024 видано відповідний наказ.
30.05.2024 АТ «Сенс Банк» звернулося до приватного виконавця Крецула В.А. із заявою про примусове виконання судового рішення у справі № 916/5619/23.
31.05.2024 приватним виконавцем Крецулом В.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 відносно боржника 2 - ОСОБА_1 із примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі № 916/5619/23 про солідарне стягнення з ТОВ «Адварте Трейд» та ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 600 000 грн. боргу за кредитом та 139 178,63 грн боргу за відсотками.
Того ж дня 31.05.2024 приватним виконавцем Крецулом В.А. винесено постанови про: - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; - стягнення з боржника основної винагороди; - об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, у зв'язку із тим, що на примусовому виконанні відносно боржника знаходиться декілька виконавчих проваджень; - арешт коштів боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору приватного виконавця, яка становить 820 394,71 грн.
04.06.2024 приватним виконавцем Крецулом В.А. винесено постанову про оголошення у розшук майна боржника: 1) CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ) MITSUBISHI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .
Приватним виконавцем Крецулом В.А. 01.08.2024 винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1199 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:0326, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Приватним виконавцем Крецулом В.А. 04.09.2024 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_5.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1199 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:0326, підготовленого Товариством з обмеженою діяльністю «І-КБ «Тріада», ринкова вартість земельної ділянки складає 375 191 грн, дата оцінки - 04.09.2024.
Протоколом про результати земельних торгів від 20.01.2025 № LAE001-UA-20241218-72694 визначено переможця земельних торгів - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) щодо лота - земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:0326; стартова ціна лота - 318 919,35 грн, ціна лота - 322 200,00 грн.
Відповідно до акта приватного виконавця Крецула В.А. від 21.01.2025 про проведений електронний аукціон - сума внесена переможцем електронного аукціону за придбане майно (322 200 грн).
Між організатором земельних торгів - приватним виконавцем Крецулом В.А. та переможцем земельних торгів - ОСОБА_2 11.02.2025 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1199 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:0326, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 98. Визначена вартість земельної ділянки - 322 200 грн.
ОСОБА_1 звернулася 03.03.2025 до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії приватного виконавця Крецула В.А. з вимогами про: 1) визнання поважними причини пропуску строку на оскарження постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024 за ВП № НОМЕР_5; 2) скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024, прийнятої приватним виконавцем Крецулом В.А. та визнання дій приватного виконавця Крецула В.А. неправомірними.
Ухвалою Господарського суду Одеської області суду від 20.03.2025 у задоволенні зазначеної скарги ОСОБА_1 відмовлено. При цьому місцевий господарський суд поновив скаржниці строк на подання скарги та розглянув її по суті, водночас відмовив у її задоволенні з обґрунтуванням обрання скаржницею невірного способу захисту порушеного права. Так, суд першої інстанції вказав про те, що у прохальній частині скарги скаржниця просила суд скасувати постанову приватного виконавця про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024, та визнати дії приватного виконавця неправомірними (без конкретизації, яких саме дій і в чому вони полягають).
ОСОБА_1 27.03.2025 повторно звернулася до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії приватного виконавця Крецула В.А. з вимогами про: 1) визнання поважними причин пропуску строку на подання скарги щодо визнання дій приватного виконавця неправомірними за ВП № НОМЕР_5; 2) визнання неправомірною дії приватного виконавця Крецула В.А. щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024; 3) визнання неправомірними дій приватного виконавця Крецула В.А. щодо неповідомлення боржника про прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024; 4) визнання неправомірними дій приватного виконавця Крецула В.А. щодо проведення оцінки земельної ділянки площею 0,1199 га, місце розташування: Одеська обл., Одеський р-н, Авангардівська селищна територіальна громада, громадська організація «ІНФОРМАЦІЯ_1», ділянки НОМЕР_6, НОМЕР_7 (колишня адреса Одеська обл., Овідіопольський р-н, Прилиманська сільська рада, СК «Авангард-2», ділянки НОМЕР_6, НОМЕР_7), кадастровий номер 5123783500:01:001:0326; 5) визнання неправомірними дій приватного виконавця Крецула В.А. щодо реалізації на аукціоні земельної ділянки площею 0,1199 га, місце розташування: Одеська обл., Одеський р-н, Авангардівська селищна територіальна громада, громадська організація «ІНФОРМАЦІЯ_1», ділянки НОМЕР_6, НОМЕР_7 (колишня адреса Одеська обл., Овідіопольський р-н, Прилиманська сільська рада, СК «Авангард-2», ділянки НОМЕР_6, НОМЕР_7), кадастровий номер 5123783500:01:001:0326.
Клопотання про визнання причин пропуску поважними на звернення із вказаною скаргою мотивоване тим, що ухвалою місцевого господарського суду у цій справі від 20.03.2025 скаржниці поновлено строк для звернення зі скаргою, водночас відмовлено по суті, а повторне подання скарги вчинено у межах 10-денного строку без зайвих зволікань, через що заявниця просила визнати поважними причини пропуску нею строку на оскарження дій державного виконавця за виконавчим провадженням № НОМЕР_5 щодо винесення постанови про опис та арешт майна від 01.08.2024, а також вчинення подальших дій, пов'язаних з оцінкою та реалізацією майна.
Скарга по суті мотивована тим, що: всупереч вимог статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024 не зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП), як і не зареєстровані супровідні листи щодо повідомлення про арешт майна, відсутній також в АСВП протокол про результати земельних торгів від 20.01.2025 № LAE001-UA-20241218-72694, поштової кореспонденції про вчинення приватним виконавцем оскаржуваних дій боржницею також не отримано. Зазначене, на думку скаржниці, свідчить про неправомірність дій приватного виконавця стосовно неповідомлення боржника про винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024, оцінки нерухомого майна та подальшої реалізації майна боржника на аукціоні; всупереч статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем позбавлено боржника права надавати пропозиції щодо визначення вартості майна; лише в разі недосягнення згоди щодо вартості майна, приватний виконавець міг би самостійно визначити вартість майна боржника та замовити звіт про оцінку; зважаючи на положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна, однак у матеріалах виконавчого провадження міститься інформація про арешт грошових коштів боржника у сумі, що еквівалентно 4 000 доларів США, при цьому вказані кошти приватним виконавцем стягнуті не були, крім того відсутні документи щодо здійснення виконавчих дій за місцем перебування боржника, в тому числі, опис рухомого майна боржника. Як вказує заявниця, наведене призвело до істотного порушення її прав та нанесли значну шкоду її майновим інтересам. Так, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між організатором земельних торгів - приватним виконавцем Крецулом В.А. та переможцем торгів - ОСОБА_2 , продаж вказаної земельної ділянки вчинено за 322 200 грн, що еквівалентно 7 858 доларів США, у той час як покупець ( ОСОБА_2 ), відповідно до оголошення, розміщеного на платформі OLX, виставив цю ж земельну ділянку на продаж через місяць за 20 000 доларів США, що еквівалентно 820 000 грн. Зазначені факти можуть свідчити про умисне неповідомлення стороні виконавчого провадження про вчинені виконавчі дії з метою відчуження майна боржника за ціною, що не відповідає реальній її вартості.
Ухвалою від 28.03.2025 господарський суд поновив скаржниці строк на подання цієї скарги та призначив її до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 у справі № 916/5619/23, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Крецула В.А. щодо: 1) неповідомлення боржника про прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024; 2) проведення оцінки зазначеної вище земельної ділянки; 3) щодо реалізації на аукціоні зазначеної вище земельної ділянки. В іншій частині скарги відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані з посиланням на доведення боржницею порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства про виконавче провадження та неправомірності дій щодо неповідомлення боржниці стосовно проведення виконавчих дій, на підтвердження чого матеріали справи та інформація з АСВП не містять такого повідомлення, зокрема відсутні докази: повідомлення боржника - ОСОБА_1 про узгодження з нею вартості її майна; залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна боржника за відсутності доказів щодо неузгодженості з боржником вартості майна, яке в подальшому реалізовано виконавцем шляхом проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу. Вказане позбавило боржницю можливості бути присутньою під час вчинення виконавчих дій стосовно визначення вартості належного їй майна, яка, на думку боржника, є заниженою, а в наступному, - істотного порушило її права та нанесло значну шкоду її майновим інтересам.
Стосовно вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024, суди, відмовляючи в її задоволенні, зазначили, що таке право (факт винесення постанови) виконавця передбачене Законом України «Про виконавче провадження», відповідно підстави для задоволення скарги у цій частині відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Банк, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду; ухвалити нове рішення, згідно з яким скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на те, що вимоги про неправомірність дій приватного виконавця щодо реалізації на аукціоні земельної ділянки є нічим іншим як оскарженням торгів, а зазначена вимога не може розглядатися в межах скарги на дії виконавця та повинна розглядатися в рамках окремого позовного провадження. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем та переможцем аукціону, а в скарзі боржника 2 відсутні доводи щодо недобросовісності набувача майна, а, отже, відсутні підстави для задоволення скарги.
В контексті доводів боржниці щодо оскарження оцінки майна Банк зазначив, що правова природа звіту про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, а тому унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до звіту про оцінку наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
При цьому Банк зазначив, що оскарження дій приватного виконавця, за умови вже реалізації арештованого майна, не призведуть до відновлення порушеного права боржниці, оскільки торги пройшли, переможець визначений (добросовісний набувач), договір купівлі-продажу укладений, зареєстровано майно на нового власника, тобто зазначений спосіб захисту боржниці її прав є неналежним, оскільки такий не призводить до відновлення порушеного права, що, у свою чергу, є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу Банку проти доводів касаційної скарги заперечила, з посиланням, зокрема на дотримання судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, та просила: касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення скарги боржника ( ОСОБА_1 ) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо: неповідомлення боржника про прийняття постанови про опис та арешт майна боржника, проведення оцінки земельної ділянки, яка належить боржниці, без її участі; реалізації на аукціоні вказаної земельної ділянки.
При цьому Суд враховує, що в силу приписів частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Таке право передбачене положеннями статті 339 ГПК України.
Скарга на дії чи/бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Характеризуючи ж суть дій виконавця у виконавчому провадженні, Велика Палата Верховного Суду вже визначала, що в такому випадку виконавець не має власного юридичного інтересу, створюючи юридичні наслідки для боржника. Так, розглядаючи дії виконавця в порядку виконання судового рішення, Велика Палата Верховного Суду в пункті 88 постанови від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 виснувала, що за змістом Закону України «Про виконавче провадження» вбачаються можливими дії виконавця, спрямовані на виконання обов'язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов'язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну/фактичну можливість самостійно виконати свій обов'язок, але через дефект волі не виконує його. У зв'язку із цим здатність боржника своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки обмежується, зокрема шляхом накладення арешту на кошти і майно боржника. Натомість виконавець своїми діями створює юридичні наслідки для боржника. При цьому виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника.
З'ясовані судами у цій справі обставини свідчать про те, що земельна ділянка, належна боржнику 2, була предметом продажу на земельних торгах з продажу арештованого майна, проведених за ініціативною приватного виконавця; Мельник О.Ю. був учасником торгів та відповідно до протоколу про результати земельних торгів від 20.01.2025 № LAE001-UA-20241218-72694 останнього визначено переможцем земельних торгів щодо лота - земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:0326.
Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Суд зазначає, що у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб'єктності власника майна, яке в цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця. Саме тому відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Правова природа процедури реалізації майна на торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.
Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги Банку та в контексті наведених ним доводів про те, що вимоги скарги боржниці не можуть розглядатися в межах скарги на дії виконавця зазначає, що у справі № 285/3414/17 Верховний Суд дійшов висновку, за змістом якого: застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними.
Оскільки предметом розгляду за скаргою боржника-2 були дії виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, у тому числі, з підготовкою арештованого майна до примусової реалізації шляхом проведення торгів, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, у зв'язку з чим скаргу на дії виконавця суди мали залишити без розгляду і роз'яснити заявниці можливість вирішення спору в позовному провадженні, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
До близьких за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема і в постановах від 17.02.2021 у справі № 757/9754/13-ц, від 03.11.2021 у справі № 2-2117/2010, від 09.07.2025 у справі № 334/10020/24.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
У зазначеному аспекті Суд вважає слушними доводи Банку про те, що оскарження дій приватного виконавця, за умови вже реалізації арештованого майна, не призведуть до відновлення порушеного права боржниці, оскільки торги відбулися, переможець визначений (набувач майна), договір купівлі-продажу укладений, зареєстровано майно на нового власника, тобто зазначений спосіб захисту боржниці її прав є неналежним, оскільки не призводить до відновлення порушеного права.
При цьому, Суд враховує, що звернення зі скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо примусового виконання наказу суду у справі № 916/5619/23 вперше відбулося 03.03.2025, а вдруге - 27.03.2025 (тобто вже після проведення торгів та укладення договору від 11.02.2025 купівлі-продажу земельної ділянки), а отже, не могло бути направлене на припинення порушення її прав такими діями.
Водночас за змістом статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними та зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право). Таким чином визнання неправомірності дій або бездіяльності виконавця в межах виконавчого провадження має бути направлене саме на припинення або поновлення порушеного права та бути досяжним в той спосіб, про який просить скаржник відповідно до вимог чинного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 зазначено, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
У зв'язку із цим Верховний Суд не аналізує доводи касаційної скарги та скарги на дії приватного виконавця, які стосуються додержання порядку реалізації на аукціоні земельної ділянки та вчинення підготовчих дій до такої реалізації. Встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог, у випадку наявності спору про право цивільне.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця слід скасувати та ухвалити нове рішення про залишення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Крецула В.А. щодо примусового виконання наказу суду у справі № 916/5619/23 без розгляду.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
З урахуванням викладеного вище, вимоги касаційної скарги Банку щодо скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця підлягають задоволенню частково, із залишенням скарги на дії приватного виконавця без розгляду.
Судові витрати
За подання касаційних скарг на судові рішення, в яких розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу виконавчої служби судовий збір не сплачується, а отже, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 916/5619/23 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі № 916/5619/23 залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов