16 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/788/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Яремчук Альони Василівни (далі - ФОП Яремчук А.В., скаржник)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025
у справі за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Яремчук Альони Василівни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД»
про стягнення
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД»
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Яремчук Альони Василівни
про стягнення заборгованості,
ФОП Яремчук А.В. 08.09.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить визнати протиправною та скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 про повернення апеляційної скарги ФОП Яремчук А.В. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 у справі №907/788/24 та ухвалити рішення за яким зобов'язати Західний апеляційний господарський суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Яремчук А.В. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 у справі №907/788/24. Крім того, скаржник у цій справі просить поновити строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 13.08.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 для розгляду справи №907/788/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025.
Верховний Суд, щодо перевірки на дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційної скарги ФОП Яремчук А.В. відзначає, що у вступній, описовій та мотивувальній її частинах визначається предмет касаційного оскарження, як ухвала Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24, якою апеляційну скаргу ФОП Яремчук А.В. б/н від 10.07.2025 (вх. №01-05/2186/25 від 14.07.2025) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 у справі №907/788/24 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику, а у прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції:
« 1. Визнати протиправною та скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 року по справі № 907/788/24 про повернення апеляційної скарги фізичній особі-підприємцю Яремчук Альоні Василівні (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 року по справі № 907/788/24 за позовом фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (код ЄДРПОУ: 37407352) про стягнення суми збитків у розмірі 12 460 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) євро 62 євроценти, три відсотки річних від суми боргу за Договором- заявкою №567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25 березня 2024 року, у розмірі 31 (тридцять одна) євро 58 євроцентів.
2. Ухвалити рішення за якою зобов'язати Західний апеляційний господарський суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 року по справі № 907/788/24 за позовом фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (код ЄДРПОУ: 37407352) про стягнення суми збитків у розмірі 12 460 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) євро 62 євроценти, три відсотки річних від суми боргу за Договором-заявкою №567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25 березня 2024 року, у розмірі 31 (тридцять одна) євро 58 євроцентів».
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
У статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень цих статей дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення і ці повноваження мають узгоджуватися зі статтею 308 ГПК України.
Проте, зі змісту касаційної скарги, за наведеного вище, її вимоги, які у ній містяться не відповідають повноваженням касаційного суду, і які передбачені у статті 308 ГПК України, адже формулювання скаржником у касаційній скарзі, як-то: «Ухвалити рішення за якою зобов'язати Західний апеляційний господарський суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою……» не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції визначених у статті 308 ГПК України.
Верховний Суд виходить з того, що вільне волевиявлення щодо обрання предмета оскарження, меж оскарження, підстав та вимог є практичною реалізацією скаржником принципу диспозитивності і залежить виключно від його волевиявлення.
При цьому Верховний Суд виходить з того, що суд касаційної інстанції перевіряє касаційну скаргу виключно щодо застосування норм права в межах доводів і підстав касаційного оскарження передбаченого частиною першою статті 300 ГПК України
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника. Касаційна скарга не містить однозначної інформації у відповідності до приписів пунктів 6 частини другої статті 290, статті 308 ГПК України щодо вимог.
Стосовно предмета касаційного оскарження, то Суд зазначає, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24 у задоволенні клопотання вих. №1598-К/25 від 07.08.2025 (вх.№01-04/6107/25 від 08.08.2025) ФОП Яремчук А.В. про поновлення строків встановленого для подання апеляційної скарги відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Яремчук А.В. б/н від 10.07.2025 (вх. №01-05/2186/25 від 14.07.2025) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2024 у справі №914/2683/23. Апеляційну скаргу ФОП Яремчук А.В. б/н від 10.07.2025 (вх. №01-05/2186/25 від 14.07.2025) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 у справі №907/788/24 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику, а тому ФОП Яремчук А.В. в касаційній скарзі необхідно конкретизувати, яку ухвалу оскаржує чи про відмову у відкритті апеляційного провадження і про повернення апеляційної скарги, або про повернення апеляційної скарги.
За таких міркувань Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги з урахуванням наведених вище вимог щодо оскарження судового рішення у цій справі та які повноваження Суд має застосувати при його перегляді.
Наслідком неусунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Верховний Суд відзначає, що порядок та підстави касаційного оскарження залежить від предмета оскарження, про що свідчить стаття 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, та підстави оскарження судових рішень, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
Касаційна скарга ФОП Яремчук А.В. обґрунтована тим, що у неї виникла необхідність в оскарженні ухвали Західного апеляційного господарського суду, оскільки відповідною ухвалою було порушено її право на доступ до правосуддя.
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України) та не наводить конкретно яких норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
При поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду ухвали, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення та яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Наразі скаржник, як зазначено вище, не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (ухвали) та вище наведених міркувань, а також не зазначає яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.
За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження та вказати яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлено в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
У поданій касаційній скарзі ФОП Яремчук А.В. просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 про повернення апеляційної скарги.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги предмет касаційної скарги ФОП Яремчук А.В. щодо оскарження ухвали апеляційного суду, при поданні касаційної скарги у письмовій формі мав сплатити судовий збір, з урахуванням предмета оскарження, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року, у розмірі 3 028,00 грн.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому у додатках до касаційної скарги хоча й зазначено про докази оплати судового збору, проте при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 0505366175843), яке надійшло від АБ «Касьяненко і партнери», не виявилося вказаних в п.3, п.8 додатку касаційної скарги доказів оплати судового збору та доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що працівниками Суду складено акт від 10.09.2025 №32.1-14/369.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 235 ГПК України встановлено, що ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену ухвалу Західного апеляційного господарського суду у справі №904/788/24 прийнято 13.08.2025, а отже, останній день її оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 02.09.2025.
Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 08.09.2025, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної ухвали апеляційного господарського суду від 13.08.2025.
В клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, доданого до касаційної скарги, яке мотивоване тим, що відповідну ухвалу постановлено 13.08.2025, а касатор отримав її у паперовому варіанті 26.08.2025, то на думку скаржника, відповідно крайній строк на подання касаційної скарги спливає 15.09.2025, а отже, як зазначає скаржник, виникає підстава для поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги на вищевказану ухвалу.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В контексті викладеного суд зазнає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
На підтвердження дати отримання ухвали суду до матеріалів касаційної скарги додана копія ухвали суду з власною відміткою представника скаржника - адвоката в якій зазначено «Адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович Свідоцтво ПТ №2658 від 26.03.2019 р. КАСЬЯНЕНКО і ПАРТНЕРИ вхід №99 від 26.08.2025».
Відтак, твердження скаржника про отримання копії оскаржуваної ухвали суду саме 26.08.2025 підтверджується виключно власною відміткою представника скаржника - адвоката Касьяненко Д.Л.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі власна відмітка скаржника про реєстрацію судового рішення без надання інших доказів щодо дати отримання, не є достовірним доказом, адже її (відмітки) вчинення залежить від суб'єктивної волі скаржника/представника скаржника.
Отже, Верховний Суд зазначає, що скаржником не надано доказів того, що датою отримання представником скаржника - адвокатом Касьяненко Д.Л., надісланої апеляційним судом, оскаржуваної ухвали є саме 26.08.2025.
Скаржник обрав спосіб звернення з касаційною скаргою безпосередньо до суду касаційної інстанції, а отже матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином суд самостійно не може перевірити факт направлення/ненаправлення сторонам судового рішення.
При цьому Суд відзначає, що згідно з приписами статей 6, 42 ГПК України, зокрема:
- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
- особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
- реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;
- особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом;
- якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
За приписами частин шостої та сьомої статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Суд відзначає, що у вступній частині касаційної скарги представник скаржника - адвокат Касьяненко Д.Л. зазначив про наявність Електронного кабінету ЄСІТС «Електронний суд» при цьому не надав докази отримання оскаржуваного судового рішення в Електронному кабінеті ЄСІТС «Електронний суд» так і будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 13.08.2025 саме 26.08.2025, як і не надав отримання цього судового рішення ФОП Яремчук А.В., що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України.
У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано достовірних, належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24, оскільки скаржником не доведено обставин отримання ним копії оскаржуваної ухвали 26.08.2025 доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Таким чином, Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.
З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП Яремчук А.В. підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів;
касаційної скарги в новій редакції та (1) уточнити прохальну частину касаційної скарги з урахуванням наведених вище вимог щодо предмета оскарження судового рішення у цій справі; які повноваження Суд має застосувати при їх перегляді та (2) зазначити підстави касаційного оскарження ухвали суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з огляду на предмет касаційного оскарження та вказати яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення;
документа на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції в розмірі 3 028,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи статтю 291 ГПК України відповідно до якої особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 7, 119, 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, статтями 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яремчук Альони Василівни на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №907/788/24 - залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі - підприємцю Яремчук Альоні Василівні строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Фізичній особі - підприємцю Яремчук Альоні Василівні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов