15 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/1351/20 (924/1000/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 5038/2025)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025
у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
у справі № 924/1351/20 (924/1000/24)
за заявою Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"
про забезпечення позову
в межах справи № 924/1351/20
за заявою ОСОБА_2
до Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"
про банкрутство, -
На розгляд суду постало питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, який розглядається в межах справи про банкрутство та можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої в результаті розгляду такої заяви, особою, яка не є учасником позовного провадження, але є кредитором відповідача у справі про його банкрутство.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 16.12.2020 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (далі - КП "Агрофрма "Проскурів", Агрофірма), у зв'язку з тим, що боржник має перед кредитором заборгованість у розмірі 9117,21 грн.
2. 20.01.2021 ухвалою Господарського суду Хмельницької області відкрито провадження у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів".
3. 12.10.2021 ухвалою Господарського суду Хмельницької області визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до боржника на загальну суму 3 653 653,80 грн, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Агрофірми, зокрема, грошові вимоги ОСОБА_2 в сумі 9 117,21 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, додаткові грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 1 792 641,81 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
4. 06.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області разом із позовом надійшла заява Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (далі - КП "Агрофірма "Проскурів", Агрофірма) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили рішенням суду в цій справі державним реєстраторам Державного реєстру речових прав, будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації (Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, нотаріусам і іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м2; об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м2.
5. Агрофірма зазначає, що позовні вимоги сформульовані так:
- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 89610 від 22.01.2013 щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м.кв., закривши відповідний розділ з одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень цього розділу;
- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 90918 від 22.01.2013 щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м.кв., закривши відповідний розділ з одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень цього розділу.
6. Заява КП "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову обґрунтована тим, що у чисельних судових спорах у Господарському суді Хмельницької області, починаючи з 2020 року і по теперішній час, існувала велика кількість справ з позовними вимогами КП "Агрофірма "Проскурів" до осіб родини ОСОБА_1 (батька ОСОБА_3 , сина ОСОБА_4 чи дружини ОСОБА_1 ) чи пов'язаних із ними, як бенефіціарними власниками чи керівниками виконавчих органів товариств, якими до прикладу є: ПАТ "Проскурів"; ТОВ "Технопарк Проскурів"; ПрАТ "Холод" і т.д., судом щонайменше задовольнялася заява про забезпечення позову лише у касаційному суді. Але виконувати таке судове рішення вже не було сенсу і можливості, оскільки Будзінські змінювали предмет спору або переоформлювали предмет спору на інших власників. Господарський суд Хмельницької області, надаючи невідомо з яких причин "процесуальний імунітет" від забезпечень позовів родині ОСОБА_1, сприяв у поданні нових позовів для того, щоб процесуально "наздогнати" предмети таких позовних вимог і зрештою все ж повернути його законному власнику від підставних осіб родини ОСОБА_1.
7. Заявник стверджує, що так було у справах:
1) № 924/1351/20(924/995/22), де одним із відповідачів була ОСОБА_1 , але внаслідок попередньої відмови у забезпеченні позову ухвалою від 23.07.2020 у справі № 924/869/20, за заявою про забезпечення яка подавалася до подання позовної заяви, КП "Агрофірма "Проскурів" довелося пройти усі судові інстанції і постановою Верховного Суду від 05.03.2024 були задоволені позовні вимоги Агрофірми, які лише з третьої спроби були забезпечені арештом. Тобто, Агрофірмі внаслідок незаконної первинної відмови у забезпеченні позову знадобилося майже цілих 4-ри роки, щоб повернути незаконно вкрадені родиною ОСОБА_1 три земельні ділянки;
2) № 924/1351/20(924/926/23) ухвалою суду від 31.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, поданою аналогічно разом із позовною заявою до єдиного відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсними двох договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), які стосуються земель, що належать на праві власності лише Агрофірмі. Через відмову у вжитті заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 в день ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 30.04.2024 про задоволення позовних вимог, подарувала право емфітевзису своєму сину ОСОБА_4 , про що вчинено відповідні два записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Очеретною О.М. Тому, незважаючи на те, що таке рішення суду першої інстанції постановою від 25.06.2024 суду апеляційної інстанції та постановою касаційного суду від 23.10.2024 залишені без змін, необхідно повторно звертатися з аналогічним позовом уже до її сина ОСОБА_7 і знову ж таки клопотати із сплатою судового збору про забезпечення такого позову.
3) ухвалою суду першої інстанції від 01.12.2023 у справі № № 924/1351/20 (924/1227/23) відкрито провадження та об'єднано в одне провадження цю справу із справою № 924/1351/20 (924/699/20) і присвоєно їм № 924/1351/20(924/699/20). Ухвалою від того ж 01.12.2023 за заявою позивача - КП "Агрофірма "Проскурів" вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення ресторану "Жовтневий", оскільки це приміщення з часу первинного відкриття провадження у первинній справі № 924/699/20 від 24.06.2020 про його витребування ще до відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" було уже двічі відчужено: спочатку на підконтрольне родині ОСОБА_1 ТОВ "Технопарк Проскурів", а далі на ТОВ "Хонорус Україна", бенефіціарів якого встановити майже неможливо, оскільки контрольною часткою у статутному капіталі володіє офшорна компанія із Республіки Кіпр.
8. На думку заявника, зазначені обставини вказують на існуванні реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду із вимогою про скасування рішень державного реєстратора та про закриття відповідних розділів із одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень, адже навіть задоволення такого позову може нівелювати ефективність судового захисту, оскільки у разі чергового відчуження спірних об'єктів таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, так як після такого скасування заявнику знову доведеться звертатися до суду з новими позовами до осіб, речові права яких на ці об'єкти будуть зареєстровані у відповідних розділах ДРРП.
Розгляд справи судами
9. 08.11.2024 Господарський суд Хмельницької області постановив ухвалу у справі № 924/1351/20 (924/1000/24) про відмову у задоволенні заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову.
10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи, наведені позивачем на обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з'ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.
11. ОСОБА_2 не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24), в якій скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу і скасувати ухвалу Господарського суду від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1000/24). Прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом введення заборони до набрання законної сили рішенням суду у цій справі № 924/1351/20(924/1000/24) державним реєстраторам Державного реєстру речових прав, будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації (Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, нотаріусам і іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м2; об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м2.
12. 09.01.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Хмельницької областi від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24) на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 є кредитором у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів", однак зазначена особа не є учасником справи відокремленого позовного провадження у справі № 924/1351/20 (924/1000/24). З огляду на вказані обставини, а також те, що оскаржувана ухвала не є рішенням суду першої інстанції по суті спору та безпосередньо прав та обов'язків кредитора не стосується, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не має процесуального права у розумінні статті 254 ГПК України на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24).
13. 10.04.2025 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24) скасовано, справу № 924/1351/20 (924/1000/24) направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024.
14. Направляючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд вказав, що у справі відокремленого позовного провадження № 924/1351/20 (924/1000/24) розглядається спір щодо нерухомого майна, власником якого вважає себе боржник. Тож без з'ясування обставин щодо впливу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову на майнові інтереси кредитора боржника, висновок апеляційного суду про відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження означеної ухвали є передчасним. Отже, обмежившись правильним висновком про недоведення кредитором боржника факту порушення його прав та обов'язків оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не перевірив можливість порушення майнових інтересів цього скаржника зазначеним судовим рішенням, як і не надав належної правової оцінки відповідним доводам апеляційної скарги у цій частині.
15. 04.06.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складений 12.06.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/1351/20 (924/1000/24) - скасовано. Ухвалено нове рішення. Заяву Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (вх.№05-06/1408/24) про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом введення заборони до набрання законної сили рішенням суду у цій справі № 924/1351/20(924/1000/24) державним реєстраторам Державного реєстру речових прав, будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації (Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, нотаріусам і іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо:
- об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м. кв;
- об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м.кв.
16. Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1000/24) про відмову у задоволенні заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову ставить під сумнів наповнення конкурсної маси у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" відповідним майном внаслідок можливості його відчуження відповідачем ( ОСОБА_1 ), а тому така ухвала може бути оскаржена кредитором ОСОБА_2 відчуження спірного майна до закінчення розгляду позову КП "Агрофірма" Проскурів" про скасування рішень державного реєстратора відповідно до положень статті 42 КУзПБ призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити відповідні права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в разі задоволення позову КП "Агрофірма "Проскурів", оскільки існує реальна можливість у ОСОБА_1 в будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення у справі № 924/1351/20(924/1000/24). Водночас зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу ( ОСОБА_1 ), адже не позбавить її прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. 01.07.2025 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/1351/20 (924/1000/24).
18. Скаржниця вказує підставою касаційного оскарження п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує про порушення судом апеляційної інстанції ст. 246 ГПК України, ст.ст. 1, 41, 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №924/699/20, від 23.01.2020 у справі №913/444/18.
19. ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення у справі № 924/1351/20(924/1000/24) впливатиме на наповнення конкурсної маси боржника та її розподілення між кредиторами задля задоволення їхніх кредиторських вимог та доводить, що навіть у випадку задоволення позовних вимог Агрофірми, таке рішення суду не буде підставою для набуття КП "Агрофірма "Проскурів" права власності на спірні нежитлові приміщення, а тому рішення у справі №924/1351/20 (924/1000/24) жодним чином не вплине на наповнення ліквідаційної маси КП "Агрофірма "Проскурів", отже і на права ОСОБА_2 як ініціюючого кредитора.
20. Також скаржниця стверджує про порушення судом апеляційної інстанції ст. 136 ГПК України та посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18.
21. Подана заява про забезпечення позову, за доводом скаржника, за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому захисту прав та інтересів заявника та виконання судового рішення і не містить належного обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Додані до заяви про забезпечення позову документи не містять доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_1 відчужити спірні об'єкти нерухомості третім особам. Вказує, що обставини, встановлені у справах №924/1351/20 (924/995/22), №924/1351/20 (924/926/23) та №924/1351/20 (924/699/20) не є тотожними обставинам у справі №924/1351/20 (924/1000/24). ОСОБА_1 володіє спірними об'єктами нерухомості з червня 2021 року та не має наміру відчужувати такі об'єкти третім особам, про що свідчить вчинення ОСОБА_1 активних процесуальних дій на відновлення своїх порушених справ, зокрема подання позовних заяв про усунення КП "Агрофірма "Проскурів" перешкод у користуванні ОСОБА_1 спірними приміщеннями (справа №924/1351/20 (924/373/24).
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
22. 09.09.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить продовжити строк для подання відзив на касаційну скаргу, мотивуючи тим, що ухвалою Касаційного господарського суду від 18.08.2025 у даній справі строк для подання відзиву на касаційну скаргу визначений до 08.09.2025. Однак подати даний відзив ввечері 08.09.2025 не було можливості через технічні роботи на сайті, що підтверджується відповідним скрін-шотом. А отже, разом із відзивом подається клопотання про продовження строку на надання такого.
23. Згідно із ч. 4 ст. 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження, зокрема, зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
24. Положення ст. 118 ГПК України визначають, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
25. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
26. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (пункт 23).
27. У вказаній постанові Суд також звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
28. Перевіривши доводи ОСОБА_2 та враховуючи те, що ним подано відзив на касаційну скаргу на наступний день після спливу встановленого судом строку, а також оцінивши поданий ним доказ неможливості направити відзив 08.09.2025 з причин, що не залежали від нього, Верховний Суд приймає поданий ним відзив на касаційну скаргу.
29. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вважає, що доводи скаржниці про неврахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 246 ГПК України, ст.ст. 1, 41, 45 КУзПБ є незгодою скаржниці із висновком суду апеляційної інстанції про, що рішення державного реєстратора впливатиме на наповнення конкурсної маси боржника. Висновки у постановах Верховного Суду на які посилається скаржниця не стосуються правовідносин у цій справі. Щодо зауваження скаржниці про те, що навіть у випадку задоволення позовних вимог Агрофірми таке рішення суду не буде підставою для набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення, ОСОБА_2 вказує, що у позовній заяві Агрофірми йшлося, що незаконна первинна реєстрація права власності на неприйняті в експлуатацію об'єкти на підставі скасованого рішення суду (юридично не існуючі), унеможливлює саме прийняття їх в експлуатацію Агрофірмою за процедурою будівельної амністії, як об'єкти сільськогосподарського призначення. ОСОБА_2 також вважає безпідставними доводи скаржниці про порушення судом апеляційної інстанції ст. 136 ГПК України, а оскаржувану постанову такою, що не порушує її прав.
30. 09.09.2025 Агрофірмою на електронну пошту Верховного Суду з використанням кваліфікаційного електронного підпису надіслано відзив на касаційну скаргу. В листі, адресованому суду, позивач вказує, що надіслання здійснюється через електронну пошту у зв'язку з технічними роботами на сайті "Електронний суд" та додає скрін-шот помилки електронної сторінки.
31. Суд зазначає, що долучений Агрофірмою скрін-шот сторінки електронного кабінету не містить дати та часу його створення.
32. Частинами шостою, восьмою статті 6 ГПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
33. У постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 916/2001/23 суд вказав, що можливість подавати документи до суду в електронній формі з використанням кваліфікаційного електронного підпису передбачена лише для тих осіб, які не зобов'язані реєструвати свої електронні кабінети в ЕСІКС в силу приписів статті 6 ГПК України і не мають таких зареєстрованих кабінетів. Такий правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.03.2024 зі справи № 400/14570/23, від 23.09.2024 зі справи № 759/14335/20.
34. Судом з'ясовано, що Агрофірма має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
35. Неможливість заявника подати суду відзив через електронний кабінет, у зв'язку з проведенням технічних робіт на сайті "Електронного суду" тощо, не позбавляє заявника права подати суду документи в паперовій формі.
36. Відтак Верховний Суд залишає без розгляду поданий Агрофірмою відзив, оскільки такий поданий в непередбачений ГПК України спосіб.
37. 11.09.2025 через систему "Електронний Суд" Агрофірмою подано відзив на касаційну скаргу. Водночас позивач не порушує питання щодо поновлення йому строку на подання відзиву, а тому Суд залишає його без розгляду.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
39. Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою вжито заходи забезпечення позову, постановлена за результатом розгляду апеляційної скарги кредитора позивача у справі про банкрутство, який не є учасником позовного провадження.
40. У цій справі в межах справи про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" Агрофірмою разом із позовною заявою до ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора щодо нерухомого майна, було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору, будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна.
41. Ухвалою суду першої інстанції було відмовлено позиву у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
42. Не погоджуючись із ухвалою суду, ініціюючим кредитором позивача (Агрофірми) ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, провадження за якою судом апеляційної інстанції ухвалою від 09.01.2025 було закрито з тих підстав, що скаржник не є учасником цієї справи позовного провадження, а ухвалою, яка не є рішенням по суті спору, суд не вирішував питання про права, інтереси та обов'язки апелянта.
43. Верховний Суд, направляючи цю справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що скаржник позбавлений права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов'язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою). Однак Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції у тій частині, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала про відмову у забезпеченні позову не стосується та не порушує інтересів кредитора боржника.
44. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 є учасником провадження у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів", а саме - ініціюючим кредитором Агрофірми, вимоги якого визнані судом у справі № 924/1351/20 про банкрутство та дійшов висновку, що прийняте рішення у справі № 924/1351/20(924/1000/24) за позовом Агрофірми до ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора впливатиме на наповнення конкурсної маси боржника та її розподілення між кредиторами задля задоволення їхніх кредиторських вимог.
45. Відтак, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2025 у справі № 924/1351/20(924/1000/24), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1000/24) про відмову у задоволенні заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову ставить під сумнів наповнення конкурсної маси у справі № 924/1351/20 про банкрутство Агрофірми відповідним майном внаслідок можливості його відчуження відповідачем ( ОСОБА_1 ), а тому така ухвала може бути оскаржена кредитором ОСОБА_2 .
46. Верховний Суд вважає, що такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає встановленим апеляційним судом обставинам справи, характеру спірних відносин у цій справі, а також висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у пункті 158 постанови від 02.10.2019 справі № 910/9535/18, відповідно до якого кредитор у справі має право оскаржити судове рішення у справі, в якій він не є учасником, у разі впливу цього рішення на наповнення конкурсної маси боржника, розподілення її між кредиторами та формування вимог кредиторів.
47. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції ст. 1, 45 КУзПБ та неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у постанові від 23.01.2020 у справі № 913/444/18 та від 10.01.2024 у справі № 924/699/20 Верховний Суд відхиляє.
48. Так у справі № 913/444/18 вирішувалося питання щодо права оскарження в касаційному порядку судових рішень не учасником справи про банкрутство з підстав вирішення питання таким судовим рішенням про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, а не питання щодо впливу оскаржуваного неучасником позовного провадження судового рішення на наповнення конкурсної маси боржника, розподілення її між кредиторами та формування вимог кредиторів, як у цій справі № 924/1351/20(924/1000/24).
49. У справі № № 924/699/20 предметом апеляційного оскарження особи, яка не є учасником справи була ухвала суду першої інстанції про передачу справи №924/699/20 за позовом КП "Агрофірма "Проскурів" до ПАТ "Проскурів" до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах справи №924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів".
50. Верховний Суд визнав правильним застосування судом апеляційної інстанції положення п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою не учасника справи, за встановлених обставин того, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 01.05.2023 не надавалась правова оцінка правам та обов'язкам скаржника, як і не міститься будь-яких встановлених судом фактів щодо його правовідносин зі сторонами у справі, у резолютивній частині оскаржуваної ухвали також не вказано про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, а вказана ухвала стосується лише процесуальних питань. Відтак скаржник посилається на висновки Верховного Суду, зроблені за відмінних цій справі обставин справи.
51. Суд також зазначає, що вказуючи як підставу касаційного оскарження порушення судом апеляційної інстанції ст. 41 КУзПБ (мораторій на задоволення вимог кредиторів) та ст. 246 ГПК України (окрема ухвала) скаржник не обґрунтовує, яким чином судом порушено зазначені норми права чи необхідності їх застосування у цій справі.
52. Щодо тверджень скаржниці про порушення апеляційним господарським судом ст. 136 ГПК України, колегія суддів виходить з такого.
53. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
54. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
55. Положення ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачають, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
56. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, на яку посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1 , Велика Палата вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
57. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
58. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, на яку посилається скаржниця в касаційній скарзі).
59. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
60. У постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, на яку посилається скаржник, Суд зазначив, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
61. Предметом заявлених позовних вимог Агрофірми до ОСОБА_1 є скасування рішень державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області щодо нежитлових приміщень.
62. В заяві про забезпечення позову Агрофірма просила заборонити до набрання законної сили рішенням суду у цій справі державним реєстраторам та будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних об'єктів нерухомого майна.
63. Задовольняючи заяву Агрофірми про вжиття заходів забезпечення позову, надавши оцінку доводам заявника та врахувавши предмет і підстави позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження спірного майна до закінчення розгляду позову призведе до неможливості виконати рішення суду, в разі задоволення позову та захистити відповідні права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Апеляційний суд також врахував доводи ОСОБА_1 про те, що вона володіє спірним нерухомим майном з червня 2021 року та не має наміру відчужувати його третім особам та дійшов висновку, що зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу, адже не позбавить її прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
64. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції висновками судів обох інстанцій про те, що такий захід забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову у справі № 924/1351/20(924/1000/24).
65. Відтак Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано ст. 136, 137 ГПК України, а висновки, що їх дійшов суд не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які посилається скаржниця. Доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків апеляційного господарського суд, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
67. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова апеляційного господарського суду - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
69. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік