ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2025Справа № 910/5478/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІАЛ БУД ЮКРЕЙН»
про стягнення 22 214,78 грн,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІАЛ БУД ЮКРЕЙН» (далі - відповідач) про стягнення 22 214,78 грн, з яких сума основного боргу - 21 792,96 грн, 3% річних - 94,93 грн, інфляційне збільшення - 326,89 грн.
Позивач посилається на те, що ним як аванс за виставленим на оплату рахунком перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 21 792,96 грн, проте товар на вказану суму відповідачем не поставлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/5478/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
Позивач повідомлений про відкриття провадження шляхом доставки копії ухвали до електронного кабінету 07.05.2025.
Відповідачу копія ухвали суду направлена за адресою, яка станом на дату відкриття провадження у справі відповідача даним, зазначеним у Єдиному дердавному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення ухвалу суду отримано відповідачем 12.05.2025..
Крім того, ухвала суду від 06.05.2025 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень
21.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що 12.05.2025 здійснено повернення позивачу грошових коштів у розмірі 21 792,96 грн, а також відповідачем відхилено вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, оскільки відповідачем не отримувалась вимога про досудове врегулювання, а також примірник позовної заяви та доданих до неї документів.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідачем (як постачальником) виставлено позивачу (як покупцю) рахунок № 12 від 24.01.2024 на оплату рейки 40*40*2000 мм на загальну суму 21 792,96 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 33014356 від 29.01.2024 позивачем здійснено перерахування коштів у розмірі 21 792,96 грн.
У свою чергу, відповідачем 29.01.2024 зареєстровано податкову накладну, що підтверджує отримання ним від позивача оплати на загальну суму 21 792,96 грн.
Проте, як вказує позивач, йому не було поставлено товар на суму 21 792,96 грн, у зв'язку з чим 28.02.2025 він звернувся до відповідача з претензією № 801/02 від 27.02.2025, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком.
У вказаній претензії позивач вимагав протягом 7 днів з моменту пред'явлення претензії здійснити поставку товару, за який позивачем сплачено грошові кошти або здійснити повернення грошових коштів у розмірі 21 792,96 грн.
Водночас, як вбачається з трекінгу відстеження/пересилання поштової кореспонденції, поштове відправлення № 6500500059154, яке прибуло у відділення відповідача 01.03.2025, було повернуто 08.03.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання.
Враховуючи, що, як вказано у позові, відповідачем не виконано його зобов'язань з поставки товару або повернення сплачених за товар грошових коштів, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи та вбачається з доданих до відзиву документів, після відкриття провадження у даній справі (06.05.2025) відповідачем здійснено повернення позивачу грошових коштів у розмірі 21 792,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 624 від 12.05.2025 з призначенням платежу «повернення авансового платежу зг. листа б/н від 20.03.2024».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що основний борг, вимога про стягнення якого заявлена в позові в розмірі 21 792,96, сплачено, провадження у справі в цій частині позову підлягає закриттю, оскільки предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних 94,93 грн та інфляційних втрат у сумі 326,89 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 вищевказаної статті).
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли цивільно-господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку на оплату, оплата позивачем такого рахунку, реєстрація відповідачем податкової накладної, засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 вказаної норми якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено ч.ч. 1-3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Під час розгляду даної справи відповідачем надано суду докази повернення позивачу грошових коштів, сплачених як аванс.
Водночас, судом не беруться до уваги доводи відповідача про безпідставність позовних вимог позивача, у зв'язку з не проведенням заходів з досудового врегулювання.
Так, як вбачається з копії опису вкладення, накладної та фіскального чеку від 28.02.2025, позивачем направлено вимогу, в якій останній просив відповідача у строк 7 днів дня пред'явлення вимоги здійснити поставку оплаченого товару або повернути грошові кошти, сплачені як попередня оплата.
При цьому, така вимога була направлена на юридичну адресу відповідача станом 28.02.2025, оскільки юридична адреса відповідача була змінена 20.08.2025.
Водночас, не отримання відповідачем такої вимоги не вказує не обґрунтованість вимог позивача.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних 94,93 грн та інфляційних втрат у розмірі 326,89 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд не погоджується з його обґрунтованістю з огляду на наступне.
Так, як вказано вище, поштове відправлення № 6500500059154, яким направлено вимогу, прибуло у відділення відповідача 01.03.2025 та було повернуто 08.03.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання.
Таким чином, семиденний строк виконання зобов'язання, який передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України має відраховуватись саме з дати повернення поштового відправлення за зворотною адресою, зокрема, з 08.03.2025.
Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Проте, згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, закінчення семиденного строку припадає на вихідний 15.03.2025 (суботу), а відтак, враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України, має переноситись на 17.03.2025, а відповідно прострочення виконання зобов'язання починається з 18.03.2025.
За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 18.03.2025 по 30.04.2025 (заявлено в розрахунку) становить 78,81 грн, у вимозі про стягнення 16,12 грн 3% річних суд відмовляє.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 326,89 грн втрат від інфляції, нарахованих за березень 2025 року.
Стосовно вказаної вимоги позивача суд вказує про наступне.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Таким чином, враховуючи, що прострочення з оплати мало місце з 18.03.2025 по 30.04.2025, за вказаний період, з урахуванням вищевказаної позиції Верховного Суду, неможливо здійснити нарахуванням втрат від інфляції, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 326,89 грн втрат від інфляції.
Стосовно розподілу судового збору, суд вказує про наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (у якому позивач звернувся д осуду з позовом) встановлено в сумі 3 028,00 грн.
Проте, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивач, враховуючи звернення до суду з даним позовом в електронній форм, сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості, суд вважає за можливе покласти понесені позивачем витрати по оплаті позову судовим збором на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, зокрема, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмір 21 792,96 грн станом на момент звернення до суду з даним позовом та частково задоволеної вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 78,81 грн, розмір судового збору становить 2 385,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження в частині стягнення 21 792,96 грн основного боргу.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІАЛ БУД ЮКРЕЙН» (01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, код 44998963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Корженка Вадима, будинок 10, код 35116943) 3% річних у розмірі 78,81 грн (сімдесят вісім грн 81 коп.), судовий збір у розмірі 2 385,00 грн (дві тисячі триста вісімдесят п'ять грн 00 коп.).
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 16.09.2025.
Суддя О.Г. Удалова