вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3547/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Марченко Х.А.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Львів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (м. Дніпро)
про стягнення сум штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 408 000 грн. 00 коп.,
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (далі - відповідач) суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 204 000 грн. 00 коп. та пеню у сумі 204 000 грн. 00 коп., а всього: 408 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 №63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020 дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" визнані порушенням, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на підставі чого на відповідача накладений штраф у загальному розмірі 204 000 грн. 00 коп., який своєчасно та у добровільному порядку ним не сплачений. При цьому рішення колегії було оскаржене відповідачем до суду, однак за результатом розгляду залишено в силі, на підставі чого встановлена сума штрафу у розмірі 204 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача. Також, на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 204 000 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в сумі 4 896 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 03.07.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2025.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 30463/25 від 14.07.2025), в якому він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.07.2025 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.
У підготовче засідання 22.07.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 03.07.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 03.07.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 04.07.2025 о 00:00 год. (а.с. 44).
Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.07.2025 вважається врученою відповідачу 04.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 44).
Судом відзначено, що ухвалою суду від 03.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату отримання відповідачем ухвали суду - 04.07.2025, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 21.07.2025 включно.
У той же час, суд звертав увагу на положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З огляду на викладене, приймаючи до увагу ймовірність направлення відзиву на позовну заяву засобами поштового зв'язку, враховуючи строки пересилання поштової кореспонденції, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання та надати відповідачу час для подачі відзиву на позовну заяву та висловлення власної правової позиції у спорі.
Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.
Враховуючим вказане, ухвалою суду від 22.07.2025 підготовче засідання було відкладене на 06.08.2025.
У підготовче засідання 06.08.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 22.07.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 22.07.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 25.07.2025 о 18:46 (а.с. 51).
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, з урахуванням чого, зокрема, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.07.2025 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.07.2025 вважається врученою відповідачу 04.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 44).
Так, ухвалою суду від 03.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату отримання відповідачем ухвали суду - 04.07.2025, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 21.07.2025 включно.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог прокурора. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану у Дніпропетровській області.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 06.08.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд прийшов до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
У підготовчому засіданні 06.08.2025 представник позивача зазначив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв'язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження та не заперечував проти призначення судового засідання в межах розумного строку.
Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 06.08.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.08.2025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025.
У судове засідання 16.09.2025 з'явився представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 06.08.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 06.08.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 06.08.2025 о 20:16 (а.с. 164).
Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Також судом була додатково відзначена недоцільність відкладення судового засідання з огляду на те, що всі ухвали суду по даній справі були отримані відповідачем, але протягом строку розгляду справи відповідач наміру брати участь у розгляді справи не виявив: у жодне засідання його представник не з'явився, жодних документів по справі відповідачем також подано не було.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засідання 16.09.2025 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 16.09.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у заявленій сумі.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 №63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020, зокрема:
1) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 36002589) та Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи 05756783) щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю Торги 1 "Рама бокова, балка надресорна" "Код ДК 021-2015 (CPV): 34630000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху" (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-02-001282-а) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів;
- на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1, накладено на ТОВ "Машбудінвест" штраф у розмірі 68 000 грн.;
2) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 36002589) та Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" ( ідентифікаційний код юридичної особи 05756783) щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю Торги 2 "Рама бокова, балка надресорна" "Код ДК 021-2015 (CPV): 34630000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху" (ідентифікатор закупівлі UA-2017-08-03-000235-а) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів;
- на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 4, накладено на ТОВ "Машбудінвест" штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп.;
3) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 36002589) та Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код юридичної 05756783) щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах про закупівлю Торги 3 "Рама бокова, балка надресорна" "Код ДК 021-2015 (CPV): 30000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху" (ідентифікатор закупівлі UA-2017-09-14-0002435-а) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів;
- на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 7, накладено на ТОВ "Машбудінвест" штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп.
Отже, судом встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 №63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020 на відповідача було накладено штраф у загальному розмірі 204 000 грн. 00 коп.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Як зазначає позивач у позовній заяві та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с.20-22), вказане вище Рішення було отримано відповідачем 02.07.2020.
Відповідно до частин 3, 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, останній день двомісячного строку для сплати штрафу є 03.09.2020.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідач скористався вказаним правом та оскаржив Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020 до Господарського суду Львівської області.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2020 було відкрито провадження у справі № 914/2243/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 63/45-р/к в частині, що стосується позивача (а.с.23).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2243/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі (а.с.24-26).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2243/20 (а.с.27).
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №914/2243/20 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" та Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2243/20 залишено без змін (а.с.27-29).
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 914/2243/20 відкрито провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" та Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі № 914/2243/20 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 914/2243/20 (а.с.30).
Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/2243/20 закрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" та Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 914/2243/20 (а.с.30).
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).
Слід також відзначити, спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з несплатою відповідачем суми штрафу у розмірі 204 000 грн. 00 коп., внаслідок чого позивачем додатково було нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 204 000 грн. 00 коп., яка також у добровільному порядку відповідачем не сплачена. Викладене і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Слід відзначити, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу; під час розгляду справи судом відповідач не заперечував, що штраф, накладений рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020 в загальному розмірі 204 000 грн. 00 коп. на час розгляду справи не сплатив.
Отже, станом на день розгляду справи судом штраф відповідачем не сплачений, доказів зворотного суду не надано.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ухилився від сплати накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.
Оскільки, рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 №63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020 було отримано відповідачем 02.07.2020, то двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов'язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочав перебіг 03.07.2020 і закінчився у відповідне число останнього місяця строку - 03.09.2020.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Станом на день розгляду справи судом штраф в сумі 204 000 грн. 00 коп. відповідачем не сплачений, доказів на підтвердження його оплати відповідачем не надано.
Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 204 000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Так, за несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 04.09.2020 по 06.09.2020, з 13.01.2021 по 16.02.2021, з 26.05.2021 по 22.07.2021 та з 29.08.2021 по 31.12.2021, яка з урахуванням обмежень статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 204 000 грн. 00 коп. (а.с.3-4).
Здійснюючи перевірку розрахунку пені, наведеного в тексті позовної заяви, а також з приводу вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, згідно з яким у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати наступне:
- абзацами 3-5 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
- отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (постанова Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 914/3599/23).
В силу вимог частини 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
Оскільки, рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020 було отримано відповідачем 02.07.2020, то двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов'язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочав перебіг 03.07.2020 і закінчився у відповідне число останнього місяця строку - 03.09.2020.
Отже, період прострочення оплати штрафу та нарахування пені розпочав перебіг з 04.09.2020.
Судом також досліджено рух господарської справи № 914/2243/20.
Суд відзначає, що фактично розгляд справи № 914/2243/20 здійснювався:
1) Господарським судом Львівської області з 07.09.2020 (дата ухвали про відкриття провадження у справі) по 12.01.2021 (дата проголошення судового рішення, оскільки, як вбачається з тексту рішення, його було ухвалено в присутності представників учасників справи - позивача, відповідача та третьої особи);
2) Західним апеляційним господарським судом з 17.02.2021 (дати постановлення Західним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 914/2243/20) по 25.05.2021 (дати ухвалення Західним апеляційним господарським судом постанови у справі № 914/2243/20);
3) Верховним Судом з 23.07.2021 (дати постановлення Верховним судом ухвали про відкриття касаційного провадження у справі № 914/2243/20) по 25.08.2021 (дати постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження у справі №914/2243/20).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 04.09.2020 (після закінчення кінцевого терміну сплати відповідачем штрафу) по 06.09.2020 (до дати постановлення Господарським судом Львівської області ухвали про відкриття провадження у справі № 914/2243/20), в період з 13.01.2021 (з дати ухвалення Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/2243/20) по 16.02.2021 (до дати постановлення Західним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 914/2243/20), з 26.05.2021 (з дати ухвалення Західним апеляційним господарським судом постанови у справі №914/2243/20) по 22.07.2021 (до дати постановлення Верховним Судом ухвали про відкриття касаційного провадження у справі № 914/2243/20) та з 29.08.2021 (з дати постановлення ухвали Верховного Суду про закриття касаційного провадження у справі №914/2243/20) по 31.12.2021 (по дату, на яку штраф не був сплачений відповідачем, та на яку здійснив нарахування пені позивач); всього 221 день.
Отже, розрахунок пені здійснений позивачем (а.с.3-4) визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Сума штрафів, накладених Рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020, складає 204 000 грн. 00 коп., відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені за один день складає 3 060 грн. 00 коп. (204 000 грн. 00 коп. * 1,5% = 3 060 грн. 00 коп.).
Враховуючи строк, на який зупинялося стягнення пені, загальна кількість днів прострочення сплати штрафу складає 221 день, а саме: пеня підлягає нарахуванню в період з 04.09.2020 по 06.09.2020, з 13.01.2021 по 16.02.2021, з 26.05.2021 по 22.07.2021 та з 29.08.2021 по 31.12.2021, але з урахуванням обмежень статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пеня становить 204 000 грн. 00 коп.
Відтак, сума пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2020 № 63/45-р/к у справі № 63/3-01-14-2020, складає 204 000 грн. 00 коп.
Накладений Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Станом на день розгляду справи судом штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.
Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 204 000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4 896 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 408 000 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (вулиця Ударників (Чечелівський, Новокодацький райони), будинок 27, офіс 20, м. Дніпро, 49019; ідентифікаційний код 36002589) в дохід Державного бюджету України 204 000 грн. 00 коп. - штрафу та 204 000 грн. 00 коп. - пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудінвест" (вулиця Ударників (Чечелівський, Новокодацький райони), будинок 27, офіс 20, м. Дніпро, 49019; ідентифікаційний код 36002589) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вулиця Коперника М., будинок 4, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код 20812013) 4 896 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 16.09.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко