14.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3208/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від скаржника Палькевич Наталія Сергіївна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Торгова електрична компанія" - адвокат, довіреність №б/н від 07.01.2025р.
від відповідача: Гладкий Віктор Кімович (поза межами приміщення суду) - від Приватного акціонерного товариства "ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ" - адвокат, ордер серія АР № 1110949 від 10.02.2024р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 (Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2025 суддя Азізбекян Т.А.) за наслідками розгляду заяви Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3208/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 36530971)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 135, код ЄДРПОУ 02573817)
про стягнення 1777410 грн 19коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
10.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 по справі № 908/3208/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» 685205,41 грн, з яких: інфляції в розмірі 289 772,80 грн, 3% річних в розмірі 56 098,34 грн та пеню в розмірі 339 334,27 грн, строком на дванадцять місяців, починаючи з березня 2025 року по березень 2026 року, з оплатою рівними частинами.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що 10 жовтня 2022 року було значно пошкоджене майно ПрАТ «Інтурист Запоріжжя» пов'язане з воєнними діями на території України, що підтверджується Протоколом огляду слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області. З вказаної дати, підприємство значно зменшило свою діяльність, що підтверджується даними фінансового звіту, який надається у встановлені законом терміни. Часткова діяльність підприємства вимагає обов'язкову сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджету. Також підприємством сплачуються комунальні послуги, що впливає на фінансовий стан та унеможливлює виконати сплату боргу перед позивачем однією сумою. Відповідач виконав усі умови розстрочки виплати основного боргу, про що було прийняте відповідне рішення по справі. До теперішнього часу відповідач не має фінансової можливості сплатити наявну заборгованість та просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 908/3208/23 Заяву Приватного акціонерного товариства «Інтурист - Запоріжжя» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3208/23 задоволено.
Розстрочено виконання судового рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Інтурист-Запоріжжя (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 135, ідентифікаційний код 02573817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, ідентифікаційний код 36530971) інфляційних нарахування в розмірі 289772 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 80 коп., 3% річних в розмірі 56098 (п'ятдесят шість тисяч дев'яносто всім) грн 34 коп. та пені в розмірі 339334 (триста тридцять дев'ять тисяч триста тридцять чотири) грн 27 коп. - строком на один рік, починаючи з березня 2025 року, з оплатою наступними частинами:
- до 31.03.2025- 37100,45 (тридцять сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 30.04.2025- 47100,45 (сорок сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 31.05.2025- 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 30.06.2025- 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 31.07.2025- 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 31.08.2025- 67100,45 (шістдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 30.09.2025 - 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 31.10.2025 - 67100,45 (шістдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 30.11.2025 - 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 31.12.2025 - 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 31.01.2026 - 57100,45 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.;
- до 28.02.2026- 67100,45 (шістдесят сім тисяч сто) грн 45 коп.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем надано докази та наведено аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Також судом враховується, що для господарської діяльності Відповідача використовується будівля готелю, яка була значно пошкоджена під час вибуху на території готелю, пошкоджена будівля використовується частково, що значно впливає на одержання обігових коштів.
Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ці обставини є тими конкретними винятковими обставинами, в розумінні ст. 331 ГПК України, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі № 908/3208/23 і є підставою для надання ПрАТ «Інтурист Запоріжжя» можливості виконати судове рішення з поступовим погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на функціонування підприємства.
Враховуючи фінансовий стан боржника та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі № 908/3208/23 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського відповідача, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідача, а отже негативно впливає на сторін спору, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 ГПК України процедури розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» 685205,41 грн, з яких: інфляції в розмірі 289 772,80 грн, 3% річних в розмірі 56 098,34 грн та пеню в розмірі 339 334,27 грн, строком на дванадцять місяців, починаючи з березня 2025 року по березень 2026 року, з оплатою рівними частинами.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеною ухвалою, через систему “Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 у справі № 908/3208/23 про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2024. Відмовити в задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2024.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що жодним належним доказом Заявник не підтвердив важке матеріальне становище. З аналізу наданої фінансової звітності не вбачається, що у Боржника відсутні грошові кошти, а довідок з банківських установ чи інших доказів, що підтверджують відсутність коштів на рахунках Заявник не надав. Більше того, незадовільний фінансовий стан боржника не є самостійною та достатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю.
В заяві про розстрочення виконання рішення суду Заявник не посилався на таку обставину, що ускладнює виконання рішення суду, як важке матеріальне становище. Заявник зазначав про зменшення господарської діяльності та підтверджував дану обставину саме фінансовою звітністю, з якої, як вже зазначалося, не вбачається відсутність грошових коштів.
Апелянт звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі господарський суд Запорізької області зазначив: «судом враховується, що для господарської діяльності Відповідача використовується будівля готелю, яка була значно пошкоджена під час вибуху не території готелю, пошкоджена будівля використовується частково, що значно впливає на одержання обігових коштів». Проте, дану обставину Боржник підтверджує лише власною довідкою, в якій зазначає, що під час вибуху була пошкоджена будівля готелю, тому в господарській діяльності вона використовується частково, а інше нерухоме майно для здійснення господарської діяльності у товариства відсутнє.
За доводами скаржника, суд першої інстанції не врахував заперечення Стягувача, що дана довідка не надає можливості встановити ступінь пошкодження, актуальний стан майна, наявність іншого майна та взагалі не є належним доказом, що підтверджує факт пошкодження майна або його відсутність. Жодних інших обставин, що свідчать про подальші труднощі у здійсненні господарської діяльності Заявника, а також, що негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 685 205,41 грн може поставити під загрозу стабільність функціонування Заявника, Боржник не навів та доказами не підтвердив.
Крім наведеного, скаржник зауважує, що в ухвалі від 02.04.2025 р. господарський суд Запорізької області зазначає: «Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ці обставини є тими конкретними винятковими обставинами в розумінні ст. 331 ГПК України...». Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне:
- ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 за заявою Боржника було розстрочено виконання судового рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 в частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені строком на один рік, починаючи з березня 2024 року, з оплатою рівними частинами. Зазначена ухвала була скасована постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025, але у Заявника була можливість протягом року (з березня 2024 р. до 18 лютого 2025 р.) виконати рішення суду частинами. Разом з тим, рішення суду не було виконано Боржником в повному обсязі та з жовтня 2024 р. від Боржника взагалі не надходять кошти на виконання судового рішення. Більше того, відсутність доказів щодо очевидних речей (протягом тривалого часу рішення не виконано у строки та частками, запропонованими самим же Заявником) свідчить про застосування судом завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
- при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суду господарський суд Запорізької області врахував лише доводи Заявника та на надав оцінку аргументам Стягувача, що неоплата Боржником заборгованості/невиконання рішення суду погіршує фінансове становище самого Стягувача, призводить до знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни, впливає на своєчасність розрахунків з постачальниками/продавцями електричної енергії, а також на виконання договірних зобов'язань перед іншими контрагентами.
Окрім того, скаржник зазначає, що господарський суд Запорізької області при винесенні ухвали про розстрочення рішення суду неправильно застосував ст. 331 ГПК України та не врахував численні висновки Верховного Суду, правову позицію Європейського суду з прав людини та відстрочив виконання рішення суду за відсутності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та відсутності доказів на підтвердження таких обставин, не врахував доводи Стягувача, ступінь вини Заявника у виникненні спору та не дотримався балансу інтересів сторін.
Щодо порушення норм процесуального права скаржник наводить ту обставину, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував реальність виконання рішення суду у даній справі за терміном, на який Відповідач просить розстрочити його виконання.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення... Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина перша і п'ята статті 331).
Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3208/23 було прийняте 06.02.2024. Тож за наявності підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, розстрочення виконання згаданого рішення можливе виключно до 06.02.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 розстрочено виконання судового рішення до 28.02.2026, фактично на один календарний рік більше, ніж вказує за можливе ст. 331 ГПК України, тобто судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині перевищення максимально допустимого процесуальним законом строку надання розстрочки, передбаченого положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України, оскільки рішення суду прийнято 06.02.2024, проте його виконання розстрочено до 28.02.2026.
Вищенаведене, на думку апелянта, свідчить про порушення балансу інтересів сторін та настання негативних наслідків для Стягувача та є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваної ухвали суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/3208/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 у справі №908/3208/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.
24.04.2025р. матеріали справи № 908/3208/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2025 Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 (заява Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання судового рішення) у справі № 908/3208/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.08.2025 об 09:30 годин.
Судове засідання, призначене на 05.08.2025 не відбулось, у зв'язку з відпусткою судді доповідача Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 призначено в судове засідання на 14.08.2025 о 09:30 год.
14.08.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 позов задоволено. Стягнуто Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» заборгованість за електричну енергію в розмірі 1 092 204 грн 78 коп., інфляційні нарахування в розмірі 289772 грн 80 коп., 3% річних в розмірі 56098 грн 34 коп., пеню в розмірі 339334 грн 27 коп. та 26661 грн 15 коп. судового збору.
Ухвалою суду від 28.02.2024 розстрочено виконання судового рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» заборгованості за електричну енергію в розмірі 1 092 204 грн 78 коп., інфляційних нарахування в розмірі 289772 грн 80 коп., 3% річних в розмірі 56098 грн 34 коп. та пені в розмірі 339334 грн 27 коп. - строком на один рік, починаючи з березня 2024 року, з оплатою рівними частинами.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 залишено без змін.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/3208/23 скасовано. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 по справі № 908/3208/23 відмовлено в повному обсязі.
10.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 по справі № 908/3208/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інтурист Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» 685205,41 грн, з яких: інфляції в розмірі 289 772,80 грн, 3% річних в розмірі 56 098,34 грн та пеню в розмірі 339 334,27 грн, строком на дванадцять місяців, починаючи з березня 2025 року по березень 2026 року, з оплатою рівними частинами.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що 10 жовтня 2022 року було значно пошкоджене майно ПрАТ «Інтурист Запоріжжя» пов'язане з воєнними діями на території України, що підтверджується Протоколом огляду слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області. З вказаної дати, підприємство значно зменшило свою діяльність, що підтверджується даними фінансового звіту, який надається у встановлені законом терміни. Часткова діяльність підприємства вимагає обов'язкову сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджету. Також підприємством сплачуються комунальні послуги, що впливає на фінансовий стан та унеможливлює виконати сплату боргу перед позивачем однією сумою. Відповідач виконав усі умови розстрочки виплати основного боргу, про що було прийняте відповідне рішення по справі. До теперішнього часу відповідач не має фінансової можливості сплатити наявну заборгованість та просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, прийнята за наслідками розгляду заяви Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» від 10.03.2025р. про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3208/23, яке було прийняте 06.02.2024.
Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Зі змісту ухвали суду, яка є предметом апеляційного оскарження, вбачається, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині перевищення максимально допустимого процесуальним законом строку надання розстрочки, передбачений положеннями ч. 5 статті 331 ГПК України, оскільки рішення суду прийнято 06.02.2024, проте його виконання розстрочено до 28.02.2025.
Оскільки Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 залишено без змін, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що « …за наявності підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, розстрочення виконання згаданого рішення можливе було виключно до 06.02.2025р….».
Вищенаведене свідчить про порушення балансу інтересів сторін та настання негативних наслідків для кредитора - ТОВ «Торгова електрична компанія» та є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваної ухвали суду першої інстанції з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права , дозволяє колегії суддів прийняти доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині: «… ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п'ята статті 331).
Рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3208/23 було прийняте 06.02.2024.
Тож за наявності підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, розстрочення виконання згаданого рішення можливе виключно до 06.02.2025. …
… Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 розстрочено виконання судового рішення до 28.02.2026, фактично на один календарний рік більше, ніж вказує за можливе ст. 331 ГПК України, тобто судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині перевищення максимально допустимого процесуальним законом строку надання розстрочки, передбаченого положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України, оскільки рішення суду прийнято 06.02.2024, проте його виконання розстрочено до 28.02.2026.
Вищенаведене свідчить про порушення балансу інтересів сторін та настання негативних наслідків для Стягувача та є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваної ухвали суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права.
… Проте, суд першої інстанції дійшов до передчасних і помилкових висновків про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення, не дав належну оцінку доказам, допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована…» як такі, що відповідають фактичним обставинам справи.
Обґрунтовуючи наявність підстав для розстрочення виконання рішення, ПрАТ «Інтурист-Запоріжжя» в своїй заяві про розстрочення виконання рішення наводило наступне: «… На даний час виконати рішення суду не можливо, в зв'язку з наявністю обставин, які виникли у відповідача при здійсненні господарської діяльності.
Відповідач просить суд врахувати вказані обставини та надати Відповідачу розстрочку на погашення боргу строком на 12 місяців.
Дане звернення також обґрунтоване тим, що 10 жовтня 2022 року було значно пошкоджене майно ПрАТ «Інтурист-Запоріжжя» пов'язане з воєнними діями на території України, що підтверджується Протоколом огляду слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області.
З вказаної дати, підприємство значно зменшило свою діяльність, що підтверджується даними фінансового звіту, який надається у встановлені законом терміни.
Часткова діяльність підприємства вимагає обов'язкову сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
Також нами сплачуються комунальні послуги, що впливає на фінансовий стан підприємства та унеможливлює сплату боргу перед Позивачем однією сумою.
Відповідач виконував усі умови розстрочки виплати основного боргу, про що було прийняте відповідне рішення по справі. …
… Як ми вказали , 24 лютого 2022 року почалася військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили.
Вказані обставини свідчать про наявність надзвичайних обставин, які також були причиною не виконання умов договору.
До теперішнього часу, Відповідач не має фінансової можливості сплатити наявну заборгованість та просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців у наступному порядку: …».
Відповідач посилається на наявність збитків від фінансової діяльності підприємства, в підтвердження чого надав до суду першої інстанції фінансовий звіт за 2023 та 2024 рр.
На підтвердження наведених доводів відповідач в якості доказів подав:
- фінансова звітність мікропідприємства станом на 01.01.2023 (том 2, а.с. 87-88;
- фінансова звітність мікропідприємства станом на 01.01.2024 (том 2, а.с.89 - 90);
- фінансова звітність мікропідприємства станом на 01.01.2025 (том 2, а.с. 91-92);
- довідка про відсутність нерухомого майна в іншій місцевості (том 2. а.с. 93).
Колегія суддів зауважує, що визначення розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційні повноваження суду можуть полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.
Тож, розстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, і тому мають досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23). Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Враховуючи те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Положеннями ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).
Постановою Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").
Оскільки колегією суддів вище встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині надання розстрочення виконання рішення суду поза встановлений процесуальним законом річний строк з дати прийняття рішення інші доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… По-перше, слід зазначити, що жодним належним доказом Заявник не підтвердив важке матеріальне становище. З аналізу наданої фінансової звітності не вбачається, що у Боржника відсутні грошові кошти, а довідок з банківських установ чи інших доказів, що підтверджують відсутність коштів на рахунках Заявник не надав. Більше того, незадовільний фінансовий стан боржника не є самостійною та достатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю.
По-друге, в заяві пр о розстрочення виконання рішення суду Заявник не посилався на таку обставину, що ускладнює виконання рішення суду, як важке матеріальне становище. Заявник зазначав про зменшення господарської діяльності та підтверджував дану обставину саме фінансовою звітністю, з якої, як вже зазначалося, не вбачається відсутність грошових коштів.
Також в оскаржуваній ухвалі господарський суд Запорізької області зазначив: «судом враховується, що для господарської діяльності Відповідача використовується будівля готелю, яка була значно пошкоджена під час вибуху не території готелю, пошкоджена будівля використовується частково, що значно впливає на одержання обігових коштів».
Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що дану обставину Боржник підтверджує лише власною довідкою, в якій зазначає, що під час вибуху була пошкоджена будівля готелю, тому в господарській діяльності вона використовується частково, а інше нерухоме майно для здійснення господарської діяльності у товариства відсутнє.
Однак, суд першої інстанції не врахував заперечення Стягувача, що дана довідка не надає можливості встановити ступінь пошкодження, актуальний стан майна, наявність іншого майна та взагалі не є належним доказом, що підтверджує факт пошкодження майна або його відсутність.
Жодних інших обставин, що свідчать про подальші труднощі у здійсненні господарської діяльності Заявника, а також, що негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 685 205,41 грн може поставити під загрозу стабільність функціонування Заявника, Боржник не навів та доказами не підтвердив.
Крім наведеного, в ухвалі від 02.04.2025 р. господарський суд Запорізької області зазначає: «Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ці обставини є тими конкретними винятковими обставинами в розумінні ст. 331 ГПК України...».
Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 за заявою Боржника було розстрочено виконання судового рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 в частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені строком на один рік, починаючи з березня 2024 року, з оплатою рівними частинами. Зазначена ухвала була скасована постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025, але у Заявника була можливість протягом року (з березня 2024 р. до 18 лютого 2025 р.) виконати рішення суду частинами. Разом з тим, рішення суду не було виконано Боржником в повному обсязі та з жовтня 2024 р. від Боржника взагалі не надходять кошти на виконання судового рішення.
Більше того, відсутність доказів щодо очевидних речей (протягом тривалого часу рішення не виконано у строки та частками, запропонованими самим же Заявником) свідчить про застосування судом завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін …» приймаються колегією суддів як такі, що знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційній інстанції і не спростовані відповідачем.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню
Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 по справі №908/3208/23. Апеляційна скарга, відповідно, підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" та доходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі №908/3208/23 з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 по справі № 908/3208/23 в повному обсязі.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2422,40 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 за наслідками розгляду заяви Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3208/23 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 за наслідками розгляду заяви Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3208/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Інтурист - Запоріжжя» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Інтурист Запоріжжя» (69005,м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 135, код ЄДРПОУ 02573817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 36530971) 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ по справі.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. - 08.09.2025, суддею Кощеєвим І.М. -15.09.2025.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв