03 вересня 2025 року м. Харків Справа № 917/1078/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Плахов О.В. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" та представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (вх.1790) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 у справі № 917/1078/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", пл. Спортивна, БЦ "Гуліцвер", буд. 1-А, поверх 15, м. Київ, 01001, адреса для листування: 01001, пров. Рильський, 4, поверх 6
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", вул. Київська, 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42721
про стягнення штрафу, збитків, інфляційних та 3 % річних
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулося з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", в якому просить стягнути:
- штраф на підставі пункту 7.4 Договору поставки № К2403-0380 від 13.03.2024 у розмірі 4 860 000,00 грн;
- збитки відповідно до пункту 7.4.1 Договору поставки № К2403-0380 від 13.03.2024 у розмірі 5 458 845,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 0,00 грн, 3 % річних у розмірі 4 935,39 грн.
23.06.2025 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на усе належне Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус компані Україна" судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 10 677 466,60 грн (десять мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 60 копійок).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 суд задовольнив заяву про забезпечення позову. Наклав арешт на усе належне Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 10 677 466,60 грн (десять мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 60 копійок).
09.07.2025 відповідач звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 9114 від 09.07.2025).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 задоволено клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" про скасування заходів забезпечення позову; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 у справі № 917/1078/25, щодо накладення арешту на усе належне Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 10 677 466,60 грн (десять мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 60 копійок).
Суд скасував заходи забезпечення позову, оскільки дійшов висновку, що підстави для їх застосування більше не існують. У своїй ухвалі суд врахував, що після накладення арешту відповідач - ПСП «Комишанське» набув право власності на нові об'єкти нерухомості загальною площею понад 500 квадратних метрів. Хоча позивач вказував на відсутність у документах підтвердження вартості нових об'єктів і наголошував, що саме факт попереднього відчуження майна може свідчити про ризик невиконання рішення, суд вважав, що нові обставини (придбання об'єктів нерухомості) свідчать про зникнення ризику, який був підставою для арешту. Оскільки забезпечення позову має тимчасовий характер і застосовується лише за наявності обґрунтованого ризику, суд визнав, що після придбання нового майна необхідність у вжитих заходах відпала. Тому ухвалою від 15.07.2025 суд скасував арешт, який було накладено на майно та рахунки відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції передчасно вирішив, що ризик невиконання рішення з боку відповідача зник. За словами позивача, саме факт того, що після надсилання претензії відповідач відчужив частину свого нерухомого майна на користь працівника підприємства, свідчить про ризик ухилення від виконання рішення суду в майбутньому;
- навіть якщо відповідач придбав нове майно після арешту, його реальна вартість не була доведена. Витяги з реєстру, надані відповідачем, не містять оцінки вартості, а отже, немає гарантії, що цього майна достатньо для повного виконання майбутнього рішення суду. На момент винесення ухвали про арешт відповідач мав майна лише на суму 3 274 201,34 грн, тоді як сума позовних вимог становить 10 677 466,60 грн. Таким чином, відповідач мав довести, що у нього є ще майно на суму 7 403 265,26 грн, але таких доказів підприємством надано не було;
- фінансова звітність підприємства за попередній рік не є належним доказом платоспроможності. Наявність активів не означає їх ліквідність або доступність для стягнення. Крім того, скаржник зазначає, що зняття арешту надає відповідачу можливість у будь-який момент вивести кошти або продати майно, а позивач не має можливості контролювати такі дії чи оперативно реагувати на них.
27.08.2025 від Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- будинок і земельні ділянки були продані працівниці підприємства як частина соціальної політики, і вони не є виробничими активами. Підприємство ухвалило таке рішення, адже працівниця переїхала з іншої місцевості і не мала власного житла. Продаж, на думку ПСП "Комишанське", жодним чином не може вплинути на здатність виконати майбутнє судове рішення, тим паче підприємство продало працівниці житловий будинок та земельні ділянки на суму 113 300,00 грн;
- після ухвали про арешт, 07.07.2025, ПСП "Комишанське" набуло право власності на дві нові будівлі загальною площею 503,4 кв.м, розташовані у селі Комиші. Згідно довідок про оціночну вартість майна складають - 1 265 948,61 грн та 1 643 938,75, що разом складає 2 909 887,36 грн. Це свідчить про інвестиції в майнову базу підприємства, а не про спроби ухилитися від виконання рішення;
- ПСП "Комишанське" подало фінансову звітність за 2024 рік, з якої вбачається, що оборотні активи складають 323 456 000,00 грн, чистий прибуток - 112 380 000,00 грн. Підприємство немає боргів перед бюджетом, не є банкрутом, не перебуває у процедурі санації. Це, на думку відповідача, свідчить про відсутність будь-якого економічного чи юридичного ризику невиконання рішення суду;
- саме на позивача покладено обов'язок довести, що існує реальна загроза невиконання майбутнього рішення. Проте в апеляційній скарзі ТОВ «ЛДК Україна» знову лише повторює свої припущення, не надаючи конкретних доказів про загрозу виведення майна чи ліквідації підприємства.
29.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній зазначає таке:
- відповідач долучив до відзиву на апеляційну скаргу нові докази, які не досліджувались судом першої інстанції, а саме: довідку від 22.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованих речових прав підприємством на нерухоме майно, довідку про оціночну вартість об'єктів нерухомості від 26.08.2025, інформацію Державного земельного кадастру від 25.08.2025, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідач не заявляє клопотання про визнання поважними причин неподання таких доказів до суду першої інстанції;
- загальна вартість всього майна у підприємства все одно не співвідноситься із розміром позовних вимог та не дозволить виконати судове рішення у цій справі;
- набуття відповідачем нового майна не нівелює ризиків невиконання ним судового рішення у даній справі.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 03.09.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" та представник Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське".
Колегією суддів встановлено, що до відзиву на апеляційну скаргу Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське" додало такі докази, зокрема, довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 26.08.2025 (2 шт.).
З приводу цього, колегія суддів зазначає, що відповідні докази мали бути подані учасником справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
За змістом статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги виписок, кредитором надано не було.
Крім того, ПСП "Комишанське" не ставить питання про офіційне долучення цих документів до матеріалів справи, а лише зазначає, що апеляційний суд має їх врахувати, що не відповідає вимогам процесуального закону.
Відтак, апеляційний суд не приймає надані ПСП "Комишанське" нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулося з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", в якому просить стягнути:
- штраф на підставі пункту 7.4 Договору поставки № К2403-0380 від 13.03.2024 у розмірі 4 860 000,00 грн;
- збитки відповідно до пункту 7.4.1 Договору поставки № К2403-0380 від 13.03.2024 у розмірі 5 458 845,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 0,00 грн, 3 % річних у розмірі 4 935,39 грн.
23.06.2025 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на усе належне Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус компані Україна" судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 10 677 466,60 грн (десять мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 60 копійок).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 суд задовольнив заяву про забезпечення позову. Наклав арешт на усе належне Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 10 677 466,60 грн (десять мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 60 копійок).
09.07.2025 відповідач звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 9114 від 09.07.2025)
Обґрунтовуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, відповідач просить врахувати, що 07.07.2025 ПСП «Комишанське» набуло право власності на нежитлові будівлі за адресою: Сумська область Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська б. 2-В місце розташування - земельна ділянка кадастровий номер 5920383600:02:002:5162 площа нерухомого об'єкту - 284,7 кв. м за адресою: Сумська область Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська б. 62 площа нерухомого об'єкту - 218,7 кв. м. Тобто, ПСП «Комишанське» набуло право власності на об'єкти загально площею - 503,4 кв. м.
Також зазначає, що відповідно до наданих витягів з Державного реєстру речових прав набуття права власності здійснено на підставі викуплених майнових сертифікатів.
Заяви про реєстрацію права власності за ПСП «Комишанське» були подані 04.07.2025 (номери заяв № 67790294 та № 67789711). Дата подачі заяв зазначена у витягах доданих до даного клопотання у рядку «Підстави формування витягу».
Отже, відповідач набув право власності на об'єкти нерухомості які по вартості є значно дорожчими ніж продані об'єкти у червні 2025 року, набуті об'єкти є нежитловими приміщеннями і будуть використовуватись у виробничій діяльності.
Стверджує, що якщо б відповідач дійсно цілеспрямовано відчужував об'єкти нерухомості у зв'язку з наявним спором, то набуття права власності на приміщення 07.07.2025 не відповідало б таким діям.
Крім того, відповідач вказує, що спірні відносини виникли рік тому і якби відповідач дійсно мав намір ухилитися від якихось зобов'язань (претензії), то здійснював би відчуження набагато раніше, але таких відчужень не було. Крім того, подано звітність, відповідно до якої наявні активи більше ніж на 300 млн. грн.
Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів несумлінних дій відповідача, спрямованих на відчуження нерухомого майна, пов'язаного з вимогою позивача, його реалізації чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи іпотеки тощо в межах цього провадження.
Суд першої інстанції своєю ухвалою вирішив скасувати заходи забезпечення позову, що стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025, якою було скасовано заходи забезпечення позову у справі № 917/1078/25. Зокрема, мова йде про скасування арешту, накладеного раніше на все майно та грошові кошти Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» в межах суми позовних вимог у розмірі 10 677 466,60 грн.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такі ж за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Вимогами частини четвертої статті 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
У означеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Суд зазначає про те, що наведений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що зміст ухвали про забезпечення позову свідчить про те, що звертаючись до суду позивач вказував 06.06.2025 відповідач відчужив декілька об'єктів нерухомого майна, тобто вже після надсилання Товариством претензії до ПСП "Комишанське" щодо сплати штрафу і відшкодування збитків у зв'язку з невиконанням договору поставки і подачі позову у межах цієї справи. Враховуючи попередній факт відчуження майна існує реальний ризик вчинення подібних дій у майбутньому, що обґрунтовує необхідність арешту саме всіх категорій активів - коштів і нерухомості.
Також позивач наголошував, що позбавлений можливості контролювати процес відчуження відповідачем свого майна і попередити його подальші дії з відчуження його іншого майна, оскільки у ДРРПНМ такі відомості з'являться лише після вибуття майна з його володіння. Тому ТОВ "ЛДК Україна" звертається із заявою про забезпечення позову завчасно, тобто до того моменту поки все майно ПСП "Комишанське", буде реалізоване на користь третіх осіб, оскільки у зворотному випадку взагалі нівелюється можливість звернення за судовим захистом свого порушеного права, якщо таке не буде реально поновленим.
Водночас, проаналізувавши відомості ДРРПНМ, щодо наявного у відповідача нерухомого майна, позивач виявив, що реалізації цього майна може бути недостатньо для виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення його позову, виходячи з того, що орієнтовна вартість такого майна становить 3 274 201,34 грн, що втричі менше за суму позовних вимог.
Також позивач вказує, що позбавлений можливості контролювати процес виведення відповідачем грошових коштів зі своїх банківських рахунків, оскільки інформація про рух коштів з банківського рахунку відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" становить банківську таємницю.
Водночас дії ПСП "Комишанське" з відчуження нерухомого майна після пред'явлення ТОВ "ЛДК Україна" вимог щодо сплати штрафу і відшкодування збитків за Договором поставки свідчать про високий ризик того, що Підприємством можуть також вживатися заходи із виведення грошових коштів зі своїх банківських рахунків.
Саме з таких мотивів місцевий суд виснував наявність підстав для такого забезпечення, зазначивши, що заявлені заходи забезпечення (арешт майна) безпосередньо пов'язані із предметом позову, а виконання в майбутньому судового рішення у цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Разом з тим, до місцевого суду надійшло клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 задоволено клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" про скасування заходів забезпечення позову; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 у справі № 917/1078/25, щодо накладення арешту на усе належне Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 10 677 466,60 грн (десять мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 60 копійок).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про скасування арешту, дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для забезпечення позову, відпали. Суд зазначив, що після накладення арешту відповідач набув нове нерухоме майно, що свідчить не про виведення активів, а про поповнення майнової бази; позивач не надав доказів, що ризик невиконання судового рішення зберігається; забезпечення позову - це тимчасовий захід, і він підлягає скасуванню, якщо зникають підстави для його застосування.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 145 ГПК України.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Такий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 15.08.2019 із справи № 15/155-б, від 28.05.2025 у справі № 916/4912/24 та від 06.08.2025 у справі № 910/15790/23.
Так, ПСП "Комишанське" в порядку статті 145 ГПК України звернулося до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, відповідач просить врахувати, що 07.07.2025 ПСП «Комишанське» набуло право власності на нежитлові будівлі за адресою: Сумська область Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська б. 2-В місце розташування - земельна ділянка кадастровий номер 5920383600:02:002:5162 площа нерухомого об'єкту - 284,7 кв. м за адресою: Сумська область Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська б. 62 площа нерухомого об'єкту - 218,7 кв. м. Тобто, ПСП «Комишанське» набуло право власності на об'єкти загально площею - 503,4 кв. м.
Також зазначає, що відповідно до наданих витягів з Державного реєстру речових прав набуття права власності здійснено на підставі викуплених майнових сертифікатів.
Заяви про реєстрацію права власності за ПСП «Комишанське» були подані 04.07.2025 (номери заяв № 67790294 та № 67789711). Дата подачі заяв зазначена у витягах доданих до даного клопотання у рядку «Підстави формування витягу».
Отже, відповідач набув право власності на об'єкти нерухомості які по вартості є значно дорожчими ніж продані об'єкти у червні 2025 року, набуті об'єкти є нежитловими приміщеннями і будуть використовуватись у виробничій діяльності.
Стверджує, що якщо б відповідач дійсно цілеспрямовано відчужував об'єкти нерухомості у зв'язку з наявним спором, то набуття права власності на приміщення 07.07.2025 не відповідало б таким діям.
Крім того, відповідач вказує, що спірні відносини виникли рік тому і якби відповідач дійсно мав намір ухилитися від якихось зобов'язань (претензії), то здійснював би відчуження набагато раніше, але таких відчужень не було. Крім того, подано звітність, відповідно до якої наявні активи більше ніж на 300 млн. грн.
Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів несумлінних дій відповідача, спрямованих на відчуження нерухомого майна, пов'язаного з вимогою позивача, його реалізації чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи іпотеки тощо в межах цього провадження.
Місцевий суд у своїй ухвалі вказав, що набуття ПСП «Комишанське» права власності на нежитлові будівлі за адресою: Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська б. 2-В місце розташування - земельна ділянка кадастровий номер 5920383600:02:002:5162 площа нерухомого об'єкту - 284,7 кв. м за адресою: Сумська область Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська б. 62 площа нерухомого об'єкту - 218,7 кв. м. Тобто, ПСП «Комишанське» набуло право власності на об'єкти загально площею - 503,4 кв. м, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав є достатньою підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає таке.
Щодо наданих відповідачем звітів про фінансовий стан Підприємства за 2024 рік.
У постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22 зазначено, що наявність активів та ведення господарської діяльності не усуває ризику розпорядження активами у будь-який момент, що потенційно унеможливить виконання судового рішення. Верховний Суд зазначив, що навіть активне підприємство зі значною виручкою може вивести активи до моменту виконання рішення, що виправдовує арешт і є допустимим заходом забезпечення позову. Отже, наведена відповідачем фінансова інформація не гарантує збереження коштів та виконання рішення.
Наведена фінансова звітність Підприємства не гарантує збереження активів у майбутньому та не підтверджує наявності ліквідних коштів для виконання рішення суду, адже містить відомості за попередній рік. Більше того, такі дані не спростовують факту вже вчиненого відчуження нерухомого майна після виникнення цього спору, що є свідченням наявності ризику виведення активів і утруднення виконання судового рішення.
Крім того, якщо підприємство має активи у розмірі більше 300 млн грн, то накладення арешту на частину майна не створює надмірного тягаря для відповідача і не порушує принципу пропорційності, оскільки лише фіксує активи на рівні, достатньому для виконання рішення суду.
Щодо набуття відповідачем нових об'єктів нерухомого майна.
Факт придбання ПСП «Комишанське» нових об'єктів нерухомості не може автоматично вважатися підставою для скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять офіційних та верифікованих доказів оцінки цих об'єктів у грошовому еквіваленті. Подані у відзиві довідки про оцінку не мають статусу належного доказу, оскільки не оформлені відповідно до вимог процесуального законодавства та не приймалися судом апеляційної інстанції як належні докази.
У результаті суд не може достеменно встановити, що вартість набутого майна є достатньою для забезпечення виконання судового рішення, якщо позов буде задоволено. Ураховуючи суму позовних вимог у понад 10 млн грн, наведені відповідачем обставини є недостатніми для визнання ризику усунутим.
Щодо передачі майна працівнику Підприємства з соціальною метою.
У контексті забезпечення позову юридичне значення має не мета, а факт та час вчинення правочину. Верховний Суд неодноразово наголошував, що факт розпорядження майном у період після отримання претензії або під час судового спору є самостійною обґрунтованою підставою для застосування заходів забезпечення, незалежно від мотивів сторони (постанови № 905/447/22, № 910/268/23).
У даному випадку ПСП «Комишанське» здійснило відчуження декількох об'єктів нерухомого майна 06.06.2025, тобто після надсилання претензії та після подачі позову. Цей факт має процесуальне значення і вказує на існування ризику повторення подібних дій у майбутньому, що порушує презумпцію сумлінності сторони у господарському процесі. Враховуючи вказане, арешт активів (як нерухомого, так і грошового) є адекватним та пропорційним заходом реагування на поведінку сторони-відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий і допоміжний характер, адже вони не вирішують справу по суті, а лише забезпечують реальну можливість виконати рішення суду у майбутньому, якщо позов буде задоволено.
Їх не можна сприймати як покарання чи втручання у господарську діяльність відповідача. Це - процесуальний запобіжник, який має на меті зберегти ситуацію стабільною на час розгляду справи, щоб відповідач не міг позбутись майна або вивести кошти, що унеможливить виконання рішення.
Тому застосування таких заходів є правомірним, розумним і необхідним інструментом захисту прав сторін у судовому процесі.
Таким чином, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність ризику невиконання судового рішення з боку відповідача, є обґрунтованим.
Отже, колегія суддів підкреслює, що скасування заходів забезпечення позову допускається виключно у випадках, коли відпадає потреба в їх застосуванні - тобто, коли обставини справи істотно змінюються таким чином, що ризик невиконання судового рішення більше не існує.
Проте у цій справі апеляційний суд доходить висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про повне усунення відповідного ризику. Зміни, на які посилається відповідач, мають лише формальний характер і не забезпечують достатньої гарантії реального та своєчасного виконання судового рішення у разі задоволення позову. Відповідно, необхідність у вжитих заходах забезпечення позову зберігається, а їх скасування на цьому етапі є передчасним.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" підлягає задоволенню; ухвала Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 у справі №917/1078/25 скасуванню.
Керуючись статтями 269, п.6 ч.1 ст. 275, п.1, 4 ч.1 ст.277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 у справі №917/1078/25 скасувати.
Відмовити у задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" про скасування заходів забезпечення позову.
Матеріали справи №917/1078/25 направити до Господарського суду Полтавської області.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.С. Хачатрян