вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа№ 911/3070/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Кологойда О.В.;
від відповідача: Шевченко О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 (повний текст складено 06.05.2025)
у справі №911/3070/24 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "КІНТО"
до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"
про стягнення грошових коштів, -
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "КІНТО" до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 491 503,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік з 31.10.2021 року, а також, виконання зобов'язання з відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору та витрат на надання професійної правничої допомоги, стягнутих з відповідача рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2022 у справі №911/553/22.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/3070/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" 31 366 грн 30 коп. інфляційних втрат та 6115 грн. 90 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_1 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Класичний";
1972 грн 88 коп. інфляційних втрат та 384 грн 68 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_2 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський";
8740 грн 61 коп. інфляційних втрат та 1704 грн 27 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_3 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті";
37584 грн 62 коп. інфляційних втрат та 7328 грн 37 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_4 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі";
14820 грн 82 коп. інфляційних втрат та 2889 грн 81 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_5 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Достаток";
5519 грн 07 коп. інфляційних втрат та 1076 грн 13 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_6 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Народний";
107010 грн 03 коп. інфляційних втрат та 20865 грн 15 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_7 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-4";
56314 грн 50 коп. інфляційних втрат та 10980 грн 38 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_8 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-5";
17181 грн 54 коп. інфляційних втрат та 3350 грн 11 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_9 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7";
23724 грн 51 коп. інфляційних втрат та 4625 грн 88 коп. на рахунок НОМЕР_10 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал";
92940 грн 15 коп. інфляційних втрат та 18121 грн. 76 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_11 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб";
8390 грн 98 коп. інфляційних втрат та 1636 грн 10 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_12 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Непідприємницького товариства "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт";
5189 грн 35 коп. інфляційних втрат та 1669 грн 56 коп. 3% річних на рахунок НОМЕР_13 в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658 Приватного акціонерного товариства "КІНТО";
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" 5898 грн 05 коп. витрат зі сплати судового збору та 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 80 748,10 грн. та інфляційних втрат у сумі 410 755,36 грн., є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Суд першої інстанції встановив обставини відсутності пропуску строку позовної давності за заявленими вимогами та відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ЦЕНТРЕНЕРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/3070/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції було порушено норми процесуального закону при постановленні ухвали про поновлення строку для подання позивачем доказів та долучення листа відповідача;
- подана Приватним акціонерним товариством «КІНТО» позовна заява містить дані лише одного позивача, а вимог від тринадцяти, частина з яких не є юридичними особами, у зв'язку із чим у Господарського суду Київської області були наявні усі підстави для залишення позовної заяви у справі № 911/3070/24 без руху;
- у даній справі наявні підстави для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат;
- незадоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат має наслідком суттєве погіршення становища, як ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», так і нашої Держави, оскільки фактично оплата таких штрафних санкцій призведе до зменшення можливості та у деяких випадках взагалі неможливості, ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» забезпечувати енергетичну безпеку України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3070/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 03.06.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/3070/24 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 8847,06 грн.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.07.2025.
Ухвалою суду від 22.07.2025 відкладено розгляд справи на 09.09.2025.
Позиції учасників справи
25.06.2025 через систему «Електронний Суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.04.2021 Наглядовою радою ПАТ "Центренерго" прийнято рішення (протокол №16/2021), що у разі прийняття річними Загальними зборами, які відбудуться 30.04.2021 року, рішення з питання порядку денного "Затвердження розміру річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2018 рік, у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015)": 1) визначити, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, є робочий день, що наступив після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття рішення Наглядовою радою Товариства (протокол № 11/2019 від 20.05.2019); 2) нарахування та виплату дивідендів здійснити з 10.06.2021 до 30.10.2021 в порядку, визначеному статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства". Дата складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів: 04.06.2019.
Строк виплати дивідендів: з 10.06.2021 до 30.10.2021;
Розмір дивідендів, що підлягають виплаті: 199 650 732,72 грн.;
Розмір дивідендів на 1 просту акцію за результатами роботи Товариства у 2018 році становить 0,54046261572 грн.;
Порядок виплати дивідендів: ПАТ "Центренерго" в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує суму дивідендів у повному обсязі на грошовий рахунок Центрального депозитарію цінних паперів в Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках;
Виплата дивідендів здійснюється виключно грошовими коштами в національній валюті України.
До переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за результатами 2018 року, включені акціонери, що володіють акціями відповідача, зокрема: 1) Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд "КІНТО-Класичний" у кількості 125600 шт.; 2) Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд "КІНТО-Казначейський" у кількості 7900 шт.; 3) Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій "КІНТО-Еквіті" у кількості 35000 шт.; 4) Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "Індекс Української Біржі" у кількості 150500 шт.; 5) Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд "Достаток" у кількості 59347 шт.; 6) Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд "КІНТО-Народний" у кількості 22100 шт.; 7) Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-4" у кількості 428500 шт., 8) Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-5" у кількості 225500 шт.; 9) Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" у кількості 68800 шт., 10) Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал" у кількості 95000 шт.; 11) Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" у кількості 372160 шт.; 12) Непідприємницьке товариство "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт" у кількості 33600 шт.
30.04.2021 проведено рiчні загальні збори ПАТ "Центренерго" (протокол №2), на яких з питання №5 порядку денного "Затвердження розміру річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2018 рік, у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015)" прийнято рішення (протокол №5 про підсумки голосування (крім кумулятивного голосування) на річних загальних зборах акціонерів ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" від 07.05.2021) згідно якого вирішено: 1) затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2018 рік у розмірі - 449214148,63 грн., у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015); 2) врахувати сплату Товариством дивідендів на державну частку у статутному капіталі Товариства до державного бюджету за результатами діяльності Товариства за 2018 рік та іншим акціонерам через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, у загальному розмірі 249563415,91 грн.; 3) зобов'язати керівника Виконавчого органу сплатити Товариством дивіденди за результатами діяльності Товариства за 2018 рік.; 4) встановити, що виплата дивідендів здійснюється Товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
10.12.2021 року позивач звернувся до відповідача із запитом №519 від 10.12.2021 про надання інформації про виплату дивідендів та вимогою щодо погашення заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік в строк до 16.12.2021 року.
У відповідь на вказаний запит відповідач листом від 12.01.2022 №11/89 надав запитувані позивачем документи та повідомив, що ним вживаються заходи для повної виплати нарахованих акціонерам дивіденди за 2018 рік згідно рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2021 (протокол №2) та надав інформацію про суму належних до виплати дивідендів акціонерам за 2018 рік.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2022 у справі №911/553/22 з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь учасників пайових інвестиційних фондів та учасників недержавного пенсійного фонду стягнуто заборгованість у сумі 877 715,05 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" 13 165,73 грн. судового збору та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
26.08.2022 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2022 року у справі №911/553/22 видано відповідні накази.
26.08.2022 року Приватне акціонерне товариство "КІНТО" звернулось до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановами Головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черненко А.А. від 01.09.2022 відкрито виконавчі провадження ВП №69755819, ВП № 69756832 про стягнення заборгованості за наказами Господарського суду Київської області від 26.08.2022 року у справі №911/553/22 на користь стягувача.
05.09.2022 постановами Головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черненко А.А. зупинено вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №69755819, ВП №69756832 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 та ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Оскільки рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2022 року у справі №911/553/22 не виконано в повному обсязі, зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Центренерго" нарахованих інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 31.10.2021 року по 31.10.2024 року (заборгованість з виплати дивідендів за 2018 рік), з 17.08.2022 по 01.11.2024 року (заборгованість згідно рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2022 року у справі №911/553/22).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу (абз. 2 ч. 1 ст. 30 Закону "Про акціонерні товариства").
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 р. у справі №910/11316/17).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов'язку із виплати дивідендів, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача грошових коштів.
Як вже раніше зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2022 року у справі №911/553/22 з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь учасників пайових інвестиційних фондів та учасників недержавного пенсійного фонду стягнуто заборгованість у сумі 877715,05 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" 13165,73 грн. судового збору та 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У рішенні Господарського суду Київської області від 07.07.2022 у справі №911/553/22 встановлено, що у процесі розгляду справи, ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по виплаті дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "Центренерго" за 2018 рік фондам, в інтересах яких позивач звернувся до господарського суду, у порядку та строки, встановлені рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" від 30.04.2021, оформленим протоколом № 2 від 30.04.2021 та рішенням Наглядової ради ПАТ "Центренерго", оформленим протоколом №16/2021 від 29.04.2021.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вказаним вище судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Центренерго» за 2018 рік.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік та згідно рішення суду Господарського суду Київської області у справі №911/553/22 від 07.07.2022 про стягнення заборгованості зі сплати дивідендів не виконує, що стало підставою нарахування позивачем у даній справі інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення основного зобов'язання з 31.10.2021 року по 31.10.2024 року (заборгованість з виплати дивідендів за 2018 рік), з 17.08.2022 по 01.11.2024 року (заборгованість згідно рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2022 року у справі №911/553/22).
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Вказане узгоджується із сталою правовою позицією щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання за рішенням суду, яка викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З цих підстав суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на зупинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № ВП69755819, №ВП69756832 про стягнення заборгованості за наказами Господарського суду Київської області від 26.08.2022 року у справі №911/553/22, оскільки це не звільняє відповідача від обов'язку сплатити суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення.
Матеріалами справи підтверджується, що останнім днем грошового зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік визначено 30.10.2021 року.
Нарахування інфляційних втрат на заборгованість з виплати дивідендів за 2018 рік проведено позивачем з 01.11.2021 по 31.10.2024, 3% річних з 31.10.2021 по 31.10.2024. Нарахування інфляційних втрат на заборгованість з відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору та витрат на надання професійної правничої допомоги, що виникло згідно рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2022 у справі №911/553/22 з 01.09.2022 по 31.10.2024, 3% річних з 17.08.2022 по 01.11.2024.
Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим з відповідача правомірно стягнуто 3 % річних у сумі 80 748,10 грн та інфляційні втрати у сумі 410 755,36 грн.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99% колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статі 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи можливість зменшення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, зазначила наступне:
«Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання.
Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.»
А тому, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, нараховані у даній справі 3 % річних та інфляційних втрат не можуть бути зменшенні за рішенням суду.
Стосовно посилань відповідача на сплив строків позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
Трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, відносно вимог про інфляційних втрат та 3 % річних розпочався з 30.10.2021 року.
Водночас, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №922/1467/19)
Так, позивач 17.02.2022 року звернувся до Господарського суду Київської області із позовом у справі №911/553/22 про стягнення з відповідача заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік.
У постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначено, що зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Крім того, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, тощо неодноразово продовжено.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19).
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантин тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що на момент ухвалення судового рішення в цій справі, триває.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії карантину та на строк дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Наведене узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 727/4133/22, в постанові від 28.03.2024 у справі № 903/877/20, від 01.02.2024 у справі № 916/411/23.
Враховуючи зазначене, строки позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не сплинули у зв'язку як із перериванням строку позовної давності, так і через їх зупинення на строк дії карантину та воєнного стану.
Також рішенням суду стягнуто з відповідача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи додано: Договір про надання правової допомоги №153-АО/2019 від 29.07.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Інтеракціо" та Додаткову угоду від 11.11.2024 до договору; додаток №1 до договору про надання правової допомоги № №153-АО/2019 від 29.07.2019, в якому сторонами погоджено тарифи за послуги з надання правової допомоги; розрахунок розміру витрат на надання правничої допомоги у справі №911/3070/24 від 28.02.2025 на загальну суму 14 000,00 грн., підписаний обома сторонами, що є актом виконаних робіт.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено жодних заперечень стосовно неспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу, і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.
Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Враховуючи викладене вище, з огляду на фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи № 911/3070/24 у суді першої інстанції, наявність доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апелянта про те, що подана Приватним акціонерним товариством «КІНТО» позовна заява містить дані лише одного позивача, а вимог від тринадцяти, частина з яких не є юридичними особами, у зв'язку із чим у Господарського суду Київської області були наявні усі підстави для залишення позовної заяви у справі № 911/3070/24 без руху, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО» є компанією з управління активами та на підставі ст. 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» діє від власного імені в інтересах учасників корпоративних та пайових інвестиційних фондів: Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Класичний», Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Казначейський», Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій «КІНТО-Еквіті», Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Індекс Української Біржі», Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Достаток», Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Народний», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб», а також на підставі ст. ст. 6, 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» здійснює управління активами Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт», які є акціонерами Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Представництво засноване на нормах закону та договорах про управління активами корпоративних інвестиційних фондів та недержавного пенсійного фонду (договір №4 про управління активами ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» (нова редакція) від 27.04.2017 р., Договір про управління активами ПАТ «ЗНКІФ «Синергія-4» №8 від 02.04.2007 р. (нова редакція) в редакції додаткової угоди від 18.04.2017 року, договір про управління активами ПАТ «ЗНКІФ «Синергія-5» №9 від 07.09.2007 р. в редакції додаткової угоди від 20.04.2017 року, договір про управління активами ПАТ «ЗНКІФ «Синергія-7» №10 від 12.03.2008 р. (нова редакція) в редакції додаткової угоди від 11.04.2017 року, договір про управління активами ПАТ «ЗНКІФ «КІНТО-Капітал» №3 від 17.06.2004 р. (нова редакція) в редакції додаткової угоди від 24.04.2017 року, договір №1 від 3.03.2005 р. про управління активами НТ «ВПФ «Соціальний стандарт» з змінами), які долучено до позовної заяви.
Таким чином, позивач на підставі ст. ст. 14, 41, 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», ст. 6, 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», положень статуту Приватного акціонерного товариства «КІНТО» здійснює представництво корпоративних, пайових інвестиційних фондів, учасників недержавного пенсійного фонду та діє від імені та в інтересах корпоративного фонду, недержавного пенсійного фонду на підставі договору про управління активами, а в інтересах учасників пайового фонду діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового фонду.
На виконання вимог ч. 5 ст. 162 ГПК України позивачем в п. 6.1 позовної заяви зазначено повні найменування всіх пайових та корпоративних інвестиційних фондів, недержавного пенсійного фонду, правові підстави подання позову ПрАТ «КІНТО» від імені та в інтересах учасників пайових та корпоративних інвестиційних фондів та недержавного пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Таким чином, вимоги статей 45, 53, 162 ГПК України при поданні позову до суду дотримано, а тому підстав для залишення позову без руху у суду першої інстанції не було.
Стосовно доводів апелянта щодо неправомірного поновлення позивачу строку для подачі доказів, а саме листа ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» №11/89 від 12.01.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідний доказ долучений позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на подання доказів (ч. 2 ст. 80, ст. 119 ГПК України) на спростування заяви відповідача про застосування строків позовної давності у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Отже, вирішення судом в підготовчому засіданні ухвалою від 04.02.2025 питання щодо поновлення позивачу строку на подання доказів (Лист ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» №11/89 від 12.01.2022) за клопотанням позивача відповідало закону, принципам та засадам господарського судочинства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/3070/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/3070/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/3070/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/3070/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повна постанова складена 15.09.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко