вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/8640/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 28.02.2025
у справі №910/8640/24 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація"
про стягнення 966 710,49 грн
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" (далі - відповідач) про стягнення 966 710,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 в позові відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що оскільки відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 657 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, а відтак є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію з моменту набуття вказаного майна у власність - 07.09.2021, з огляду на що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2018 року по 06.09.2021.
Також суд встановив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, облікові картки та інші докази щодо здійснених нарахувань не мають обґрунтованих розрахунків спожитої відповідачем теплової енергії та, відповідно, відомостей щодо включення площі нежитлових приміщень № 78 (112,5 кв.м) та №81, №82 (207,9 кв.м) до опалюваних приміщень споживача. Окремого розрахунку щодо заборгованості за опалення групи приміщень №78, приміщення з №1 по №45, загальною площею 449,1 кв.м позивачем не надано. Враховуючи вищевикладене, оскільки сплаті підлягає саме спожита відповідачем теплова енергія, суд не вбачав за можливе встановити обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості. Окрім того суд зазначив, що надані позивачем документи на підтвердження наявності у відповідача заборгованості (акти надання послуг з постачання теплової енергії, рахунки на оплату, акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування, акти взаємозвірки) складені в односторонньому порядку виключно працівниками позивача. Доказів їх вручення або надіслання відповідачу матеріали справи не містять. Відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність належними доказами позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 793 087,71 грн.
Оскільки позивачем належними доказами не доведено наявності у відповідача основного боргу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 28.02.2025 у справі №910/8640/24.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, натомість відповідачем на спростування позовних вимог належних доказів не надано, вимоги позивача не спростовано. Також апелянт зазначив, що прийняттям таких рішень, наносяться збитки КП "Київтеплоенерго" та створюються сприятливі умови для споживачів/боржників безоплатно отримувати теплову енергію.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
21.05.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві відповідач наголосив, що послуги з теплопостачання у нежитлових приміщеннях з № 46 по № 50 групи приміщень № 78 загальною площею 112,5кв.м. та групі приміщень № 81, № 82, загальною площею 207,9 кв.м., відповідач не отримував, договору на постачання теплової енергії з позивачем не укладав, не має теплоспоживчих приладів, не розробляв та не погоджував з позивачем технічні умови приєднання до системи теплопостачання, а також не погоджував необхідне теплове навантаження, місце приєднання до теплових мереж, параметри теплоносія тощо, тому не був та не є споживачем теплової енергії, в розумінні законодавства про теплопостачання. А окремого розрахунку на групу приміщень № 78 загальною площею 449,1кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16, які обладнані приладами опалення, позивач не здійснює.
До матеріалів справи позивачем не було надано розрахунок за фактично відпущену теплову енергію, виконаного відповідно до вимог Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії по кожному нежитловому приміщенню належному відповідачеві.
Відповідач не оспорює порядок визначення обсягів та вартості отримання теплової енергії визначений нормативно-правовими актами, але, в даному випадку позивач не довів, що визначив реальні обсяги та вирахував вартість наданих відповідачу послуг відповідно до норм чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 апеляційну скаргу у справі №910/8640/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у справі №910/8640/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8640/24.
08.05.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" строк для подання апеляційної скарги на на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у справі №910/8640/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у справі №910/8640/24. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у справі №910/8640/24 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 24.06.2025.
15.05.2025 матеріали справи №910/8640/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
24.06.2025 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив. Розгляд справи відкладено на 29.07.2025.
29.07.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за відстуності його представника.
Розгляд справи відкладено на 26.08.2025.
Перед судовим засіданням 26.08.2025 позивачем подано додаткові пояснення, які зводяться до того, що прилади опалення загальнобудинкової системи опалення в належному відповідачу нежитловому приміщенню демонтовано самовільно, відтак у позивача є всі підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлену теплоенергію, які, з огляду на приписи ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України, суд не бере до уваги, як такі, що виходять за межі доводів та вимог апеляційної скарги та не були предметом судового розгляду в суді першої інстанції. З цих же підстав колегія суддів не враховує під час апеляційного розгляду долучені до вказаних пояснень додаткові докази, а саме Акт №02714 від 03.11.2023.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 26.08.2025 з'явились представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
07.09.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, група приміщень №81 №82, загальною площею 207,9 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 183 від 15.04.2021.
07.09.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, група приміщень №78, приміщення з №1 по №45, загальною площею 449,1 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 183 від 15.04.2021.
За твердженням позивача, з жовтня 2018 року відповідач споживав теплову енергію за вказаними адресами без укладення договору постачання теплової енергії.
Факт постачання на об'єкти відповідача теплової енергії, а також її обсяг позивач підтверджує Корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актами про готовність комерційного обліку споживача до роботи, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16.
Облік споживання теплової енергії по будинку за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, здійснюється за особовим рахунком: 520896-0401 та пропорційно його опалюваній площі.
При цьому позивач вказує, що система опалення приміщень відповідача не обладнана окремими засобами обліку теплової енергії та є частиною загальнобудинкової системи опалення житлового будинку, а відтак кількість тепла для потреб опалення нежитлових приміщень визначена розрахунковим способом.
Позивач зазначає, що відповідач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
30.09.2021 позивачем на своєму офіційному веб-сайті було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.
Відтак позивач зазначає про укладення відповідачем публічного договору приєднання - Договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Зважаючи на викладене, за доводами позивача, відповідачем було спожито послуги з постачання теплової енергії у періоди жовтня 2018 року по жовтень 2021 року та з 01.11.2021 по 30.04.2024.
З огляду на те, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 793 087,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 138 252,42? грн та 3% річних у розмірі 34 438,38? грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до статей 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Законодавством України у сфері теплопостачання передбачено обов'язок споживача укласти відповідні договори на постачання теплової енергії, а також встановлено строки і порядок оплати поставленої теплової енергії, відповідно до яких отриманий товар оплачуються споживачем щомісячно. Такі положення законодавства у сфері теплопостачання свідчать про обов'язковість договорів про теплопостачання та неможливість споживача відмовитись від укладання договорів (за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом). За таких обставин прийняття відповідачем оферти у вигляді поставленого товару може бути у вигляді мовчання.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії.
Водночас, відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.
Матеріали справи свідчать, що факт постачання на об'єкт відповідача теплової енергії, а також її обсяг позивач підтверджує Корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актами про готовність комерційного обліку споживача до роботи, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16.
Облік споживання теплової енергії у будинку за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, здійснюється за особовим рахунком: 520896-0401 та пропорційно його опалюваній площі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Також позивач посилається на ту обставину, що з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених Кабінетом Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.
Суд встановив, що відповідач з 07.09.2021 є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16.
Враховуючи що 30.09.2021 позивачем на своєму офіційному веб-сайті було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а відповідачем не надано доказів укладення відповідного договору протягом встановленого законом тридцятиденного строку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач приєднався до договору про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.11.2021, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Враховуючи що відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 657 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, а відтак є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію з моменту набуття вказаного майна у власність - 07.09.2021, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2018 року по 06.09.2021.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.
Як вище зазначено судом, на підтвердження постачання відповідачу в період з жовтня 2018 по 30.04.2024 теплової енергії позивач посилається на наявні у матеріалах справи акти прийняття-передавання товарної продукції, облікові картки, відомості обліку споживання теплової енергії, корінці нарядів на включення та відключення об'єкту від опалення та акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.
Згідно з п. 23 Правил користування, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика), затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається так: за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності; розрахунковим методом у разі тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку (Qопбуд.розр) відповідно до розділу XI цієї Методики; розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку. Такий обсяг споживання теплової енергії у будівлі/будинку підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря у відповідності до формул 10, 11 цього розділу.
Облік обсягу спожитих комунальних послуг у будинку №16 по вул. Інститутській у місті Києві здійснюється за допомогою теплолічильника SKS-3, заводський номер 041104, що підтверджується наданими позивачем Актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи.
При цьому, у приміщеннях відповідача відсутні індивідуальні вузли комерційного обліку теплової енергії, у зв'язку з чим визначення обсягу спожитої енергії здійснюється розрахунковим методом, виходячи з площі опалюваних приміщень споживача.
У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на ту обставину, що в належних йому приміщеннях № 78 (112,5 кв.м) та №81, №82 (207,9 кв.м) відсутні прилади централізованого опалення та розводка трубопроводів для їх підключення, що підтверджується Актом обстеження від 03.08.2023, складеним комісією у складі працівників Комунального підприємства "Житло-Сервіс" (Відділення №4) у присутності представника відповідача та Актом № 02714 від 03.11.2023, складеним представниками СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго".
При цьому, в Акті № 02714 від 03.11.2023 зафіксовано, що в нежитлових приміщеннях з № 46 по № 50 групи приміщень № 78 загальною площею 112,5 кв.м та групі приміщень № 81, № 82, загальною площею 207,9 кв.м проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкового центрального опалення, які були виявлені через технологічні люки. Інформація про здійснення вимірювань температури приміщення, температури теплоносія та витрат теплової енергії в системах опалення під час огляду нежитлових приміщень в Акті відсутня.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, облікові картки та інші докази щодо здійснених нарахувань не мають обґрунтованих розрахунків спожитої відповідачем теплової енергії та, відповідно, відомостей щодо включення площі нежитлових приміщень № 78 (112,5 кв.м) та №81, №82 (207,9 кв.м) до опалюваних приміщень споживача.
Окремого розрахунку щодо заборгованості за опалення групи приміщень №78, приміщення з №1 по №45, загальною площею 449,1 кв.м позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, оскільки сплаті підлягає саме спожита відповідачем теплова енергія, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність можливості встановити обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості на підставі представлених позивачем доказів.
До того ж надані позивачем документи на підтвердження наявності у відповідача заборгованості (акти надання послуг з постачання теплової енергії, рахунки на оплату, акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування, акти взаємозвірки) складені в односторонньому порядку виключно працівниками позивача. Доказів їх вручення або надіслання відповідачу матеріали справи не містять.
Отже, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість та недоведеність належними доказами позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 793 087,71 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 138 252,42 ??грн та 3% річних у розмірі 34 438,38? грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем належними доказами не доведено наявності у відповідача основного боргу, правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також відсутні.
Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі про те, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, КП "Київтеплоенерго" несе збитки та створюються сприятливі умови для споживачів/боржників безоплатно отримувати теплову енергію, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки, в даному випадку позивач, який в силу законодавчих приписів повинен довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, не довів належними та допустими доказами наявність у відповідача невиконаного грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії у заявному позивачем розмірі на підставі представлених позивачем доказів.
При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи апелянта, фактично дублюють його позицію викладену в позові, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 28.02.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у справі №910/8640/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Матеріали справи №910/8640/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2025
після виходу судді Кравчука Г.А. з відпустки
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук