вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2025 р. Справа № 910/4214/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.07.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги FERREXPO PLC
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024
повний текст рішення складено 04.12.2024
у справі № 910/4214/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп"
до 1. FERREXPO PLC
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Українські новини"
3. Приватного акціонерного товариства "Картель"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаб Главком"
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Апостроф ТВ"
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест"
про визнання недостовірною та спростування інформації, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до FERREXPO PLC (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Українські новини" (відповідач-2), Приватного акціонерного товариства "Картель" (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаб Главком" (відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Апостроф ТВ" (відповідач-5) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" (відповідач-6) про визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної відповідачами в мережі Інтернет 20.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що поширена відповідачами в мережі Інтернет інформація щодо позивача є недостовірною, негативною та такою, що шкодить діловій репутації ТОВ "Максі Капітал Груп".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4214/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 позов задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що шкодить діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" інформацію, поширену 20 березня 2024 року в повідомленні від імені FERREXPO PLC, а саме:
"Із Полтавського ГЗК, використовуючи сфальсифіковані документи; намагаються стягнути уявний борг у розмірі 4,7 мільярда гривень (125 млн доларів США). Цей борг; який нібито виник понад 15 років тому, згідно з рішенням українського Верховного Суду від червня 2022 року був погашений ще у 2015 році",
"Щодо ситуації із нібито боргом у розмірі 4.7 млрд гривень, у компанії назвали його "неіснуючим"
"... Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) продав фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК невідомій компанії ТОВ "Максі капітал груп", що призвело до винесення Східним апеляційним господарським судом (місто Харків) рішення про повторне стягнення коштів з Полтавського ГЗК."
"За оцінкою адвокатів сторони Полтавського ГЗК, процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру".
Зобов'язано FERREXPO PLC невідкладно, але не пізніше ніж на п'ятий день з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" у всіх медіа, в яких було поширену таку інформацію, шляхом розміщення в онлайн-медіа, у відповідних розділах, вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп".
Стягнуто з FERREXPO PLC на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" 6058,00 грн. судового збору.
В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Українські новини", Приватного акціонерного товариства "Картель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаб Главком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Апостроф ТВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що поширена відповідачем-1 інформація є негативною по відношенню до ТОВ "Максі Капітал Груп", оскільки в ній саме особа позивача асоціюється з твердженнями про порушення закону, використання сфальсифікованих документів, "замовність" ініційованого позивачем судового процесу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що поширення в інформаційному просторі негативної та недостовірної інформації щодо позивача зі сторони відповідача-1 є порушенням особистих немайнових прав позивача, як юридичної особи, на недоторканність ділової репутації та завдає шкоди репутації ТОВ "Максі Капітал Груп". Крім того, судом першої інстанції встановлено, що розміщення відповідачами-2, 3, 4, 5 інформації, поширеної прес-службою відповідача-1, не може бути підставою для притягнення останніх до відповідальності за її поширення. Також судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" надає послуги з хостингу та не розміщує на відповідних ресурсах будь-яку інформацію, тож є неналежним відповідачем у даній справі. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до відповідачів-2, 3, 4, 5, 6.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24, 20.12.2024 FERREXPO PLC звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) з чотирьох висловів, які позивач просить визнати недостовірними лише один містить назву ТОВ "Максі Капітал Груп" і обмежується оціночним судженням відповідача-1 про те, що ця компанія є невідомою; (2) у поширеній відповідачем-1 інформації були відсутні номер справи та дати судових рішень; (3) власна інтерпретація позивачем змісту статті не має юридичного значення; (4) позивачем не доведено факту порушення його особистих немайнових прав.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів суддів від 06.01.2025 матеріали апеляційної скарги FERREXPO PLC у справі № 910/4214/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Пономаренко Є.Ю., Ходаківська І.П.
13.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4214/24.
03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4214/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4214/24 за апеляційною скаргою FERREXPO PLC на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та призначено розгляд справи на 27.03.2025.
06.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що поширена відповідачем-1 інформація є негативною по відношенню до ТОВ "Максі Капітал Груп", оскільки в ній стверджується про порушення товариством норм чинного законодавства, у тому числі підробку документів, недобросовісну поведінку, вплив на суд. За відсутності на момент поширення інформації відповідних судових рішень, що встановлюють порушення ТОВ «Максі Капітал Груп» чинного законодавства, про які йде мова в поширених відповідачем-1 повідомленнях, - поширена інформація є недостовірною.
27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 24.04.2025.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 № 09.1-08/1046/25 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з 24.04.2025 у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4214/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 для розгляду справи № 910/4214/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Пономаренко Є.Ю.
23.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/4214/24 за апеляційною скаргою FERREXPO PLC на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та призначено розгляд справи на 24.04.2025.
В судовому засіданні 24.04.2025 оголошувалась перерва до 22.05.2025.
22.05.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 21.05.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 26.06.2025.
В судовому засіданні 26.06.2025 оголошувалась перерва до 24.07.2025.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу FERREXPO PLC слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.03.2024 в мережі Інтернет в ряді онлайн-медіа було опубліковано статті:
- в онлайн-медіа "Українські новини" (https://ukranews.соm/ua/nеws/993112-ferrexpo-zvernula-uvagu-na-nekorektnu-informatsiyu-shho-bula-rozpovsyudzhena-deyakymy-ukrayinskymy) під назвою "Ferrexpo звернула увагу на некоректну інформацію, що була розповсюджена деякими українськими ЗМІ";
- в онлайн-газеті "Dsnews" (https://www.dsnews.ua/ukr/economics/ferrexpo-otreagirovalo-na-nekorrektnuyu-informaciyu-ukrainskih-smi-ob-akcivah-kompaniі-20032024-498153) під назвою "Ferrexpo відреагувало на некоректну інформацію українських ЗМІ щодо акцій компанії";
- в онлайн-медіа "Інформаційне агентство "Главком" (https://glavcom.ua/news/ferrexpo-zvertaie-uvahu-na-nekorektnu-informatsiiu-shcho-bula-rozpovsiudzhena-deiakimi-ukraiinskimi-zmi-991766.html) під назвою "Ferrexpo звертає увагу на некоректну інформацію, що була розповсюджена деякими українськими ЗМІ";
- в онлайн-медіа інтернет-виданні "Апостроф" (https://apostrophe.ua/ua/news/business/2024-03-20/v-ferrexpo-oprovergli-informatsiyu-v-smi-o-prichinah-izmeneniya-stoimosti-aktsiy-kompanii/316806) під назвою "У Ferrexpo спростували інформацію у ЗМІ щодо причин зміни вартості акцій компанії".
У кожній з наведених статей міститься текст ідентичного змісту:
"Щодо ситуації із нібито боргом у розмірі 4.7 млрд гривень, у компанії назвали його "неіснуючим".."Із Полтавського ГЗК, використовуючи сфальсифіковані документи, намагаються стягнути уявний борг у розмірі 4,7 мільярда гривень (125 млн доларів США). Цей борг, який нібито виник понад 15 років тому, згідно з рішенням українського Верховного Суду від червня 2022 року був погашений ще у 2015 році", - пояснюють у Ferrexpo рlс…
"... Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) продав фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК невідомій компанії ТОВ "Максі капітал груп", що призвело до винесення Східним апеляційним господарським судом (місто Харків) рішення про повторне стягнення коштів з Полтавського ГЗК.
За оцінкою адвокатів сторони Полтавського ГЗК, процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру, адже справу обсягом майже в 4 тисячі сторінок було розглянуто колегією, що сформувалась за годину до початку судового розгляду. А саме рішення було прийняте в єдиному апеляційному засіданні, яке тривало півтори години й було оголошено після 5 хвилин обговорення справи суддями в нарадчій кімнаті. Тобто судді витратили в середньому по 1 секунді на вивчення кожної сторінки справи".
Позивач стверджує, що поширена про ТОВ "Максі Капітал Груп" інформація є недостовірно, негативною та такою, що порочить ділову репутацію товариства.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що більша частина поширеної інформації не стосується ТОВ "Максі Капітал Груп", поширена інформація є оціночними судженнями FERREXPO PLC, а не констатацією фактів, тому позивачем не доведено порушення його особистих немайнових прав.
Відповідач-3 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що поширені відомості не стосуються позивача, така інформація є оціночними судженнями, позивачем не доведено порушення його прав поширенням спірної інформації, поширена інформація є дослівним відтворенням повідомленням прес-служби компанії FERREXPO, тож відповідно до Закону України "Про медіа" відповідач-3 не несе відповідальність за її достовірність.
Відповідач-4 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність поширення ним недостовірної інформації щодо позивача.
Відповідач-5 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ТОВ "Апостроф ТВ" не є належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами.
Відповідач-6 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ТОВ "Інтернет Інвест" не поширювалась жодна інформація відносно позивача, він не є власником чи реєстрантом сайтів на яких було опубліковано спірні статті, а надає послуги з хостингу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спростування поширеної щодо ТОВ "Максі Капітал Груп" інформації, яку позивач вважає недостовірною.
Колегія суддів зазначає, що вибір способу захисту належить позивачу відповідно до частини 1 статті 4, статті 5 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб захисту немайнового блага має бути: 1) належним, 2) ефективним, 3) правомірним.
Законодавець передбачив окрім основних способів захисту й спеціальні. Зокрема, спеціальними способами захисту гідності, честі та ділової репутації є:
- право на відповідь і спростування недостовірної інформації і (частина 1 статті 277 Цивільного кодексу України);
- встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування в порядку окремого провадження (частина 4 статті 277 Цивільного кодексу України);
- заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 Цивільного кодексу України);
- право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) (стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", стаття 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні").
Відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації (ст. 277 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Відповідно до статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 Цивільного кодексу України).
Статтею 277 Цивільного кодексу України унормовано, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
В частині юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, яка викладена у пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, зокрема: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 693/1278/21, від 01.11.2023 у справі №357/1235/22 та інші).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істинною, або хибною, але при цьому неодмінно однією з двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 910/2441/22).
Частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Водночас фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи, що факт є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 виснувала, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За загальним правилом інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо), а в разі неможливості - у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/6902/20).
Крім того, у цій категорії справ необхідно враховувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 27.03.2014 № 1170-VII частину третю статті 277 Цивільного кодексу України було виключено. З 19 квітня 2014 року законодавство не містить презумпції добропорядності, а тому відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації.
Отже, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема й недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Наведений правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 757/49189/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 та від 06.11.2019 у справі № 165/2559/15-ц.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).
Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).
Так, предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки та/або фактичних тверджень у поширеній відповідачами інформації.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснювався в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Як встановлено судом, 20.03.2024 в ряді онлайн-медіа було опубліковано статті за схожими назвами, а саме:
- в онлайн-медіа "Українські новини" (https://ukranews.соm/ua/nеws/993112-ferrexpo-zvernula-uvagu-na-nekorektnu-informatsiyu-shho-bula-rozpovsyudzhena-deyakymy-ukrayinskymy) під назвою "Ferrexpo звернула увагу на некоректну інформацію, що була розповсюджена деякими українськими ЗМІ";
- в онлайн-газеті "Dsnews" (https://www.dsnews.ua/ukr/economics/ferrexpo-otreagirovalo-na-nekorrektnuyu-informaciyu-ukrainskih-smi-ob-akcivah-kompaniі-20032024-498153) під назвою "Ferrexpo відреагувало на некоректну інформацію українських ЗМІ щодо акцій компанії";
- в онлайн-медіа "Інформаційне агентство "Главком" (https://glavcom.ua/news/ferrexpo-zvertaie-uvahu-na-nekorektnu-informatsiiu-shcho-bula-rozpovsiudzhena-deiakimi-ukraiinskimi-zmi-991766.html) під назвою "Ferrexpo звертає увагу на некоректну інформацію, що була розповсюджена деякими українськими ЗМІ";
- в онлайн-медіа інтернет-виданні "Апостроф" (https://apostrophe.ua/ua/news/business/2024-03-20/v-ferrexpo-oprovergli-informatsiyu-v-smi-o-prichinah-izmeneniya-stoimosti-aktsiy-kompanii/316806) під назвою "У Ferrexpo спростували інформацію у ЗМІ щодо причин зміни вартості акцій компанії".
Вказані статті були розміщені у мережі Інтернет на сайтах, доступ до яких є вільним, в режимі відкритого доступу.
Зі змісту даних статей вбачається, що вказаними медіа було поширено повідомлення FERREXPO PLC.
У кожній з цих статей вказано:
"Щодо ситуації із нібито боргом у розмірі 4.7 млрд гривень, у компанії назвали його "неіснуючим".."Із Полтавського ГЗК, використовуючи сфальсифіковані документи, намагаються стягнути уявний борг у розмірі 4,7 мільярда гривень (125 млн доларів США). Цей борг, який нібито виник понад 15 років тому, згідно з рішенням українського Верховного Суду від червня 2022 року був погашений ще у 2015 році", - пояснюють у Ferrexpo рlс…
"... Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) продав фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК невідомій компанії ТОВ "Максі капітал груп", що призвело до винесення Східним апеляційним господарським судом (місто Харків) рішення про повторне стягнення коштів з Полтавського ГЗК.
За оцінкою адвокатів сторони Полтавського ГЗК, процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру, адже справу обсягом майже в 4 тисячі сторінок було розглянуто колегією, що сформувалась за годину до початку судового розгляду. А саме рішення було прийняте в єдиному апеляційному засіданні, яке тривало півтори години й було оголошено після 5 хвилин обговорення справи суддями в нарадчій кімнаті. Тобто судді витратили в середньому по 1 секунді на вивчення кожної сторінки справи".
В спростування вказаного повідомлення позивач стверджує, що ТОВ "Максі Капітал Груп" придбало у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на торгах пул активів банку "Фінанси та Кредит", у складі якого були кредиторські вимоги, забезпечені порукою Полтавського ГЗК . Користуючись своїм правом кредитора, ТОВ "Максі Капітал Груп" пред'явило позов щодо стягнення заборгованості до поручителя, а саме до Полтавського ГЗК. Судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення про задоволення вимог ТОВ "Максі Капітал Груп". Станом на момент виходу статей Полтавським ГЗК подано касаційну скаргу на відповідні судові рішення.
Проаналізувавши зміст опублікованої у статтях інформації, підставним є висновок, що ТОВ "Максі Капітал Груп" придбало "фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК"; подало позов до суду на підставі "сфальсифікованих документів"; судами винесено рішення про повторне стягнення з Полтавського ГЗК коштів; за оцінкою адвокатів сторони Полтавського ГЗК процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру.
За висновками суду, поширена FERREXPO PLC інформація щодо ТОВ "Максі Капітал Груп" дає хибне уявлення про господарську діяльність позивача як господарюючого суб'єкта, оскільки саме особа позивача асоціюється з твердженнями про порушення закону, використання сфальсифікованих документів, "замовність" ініційованого позивачем судового процесу, отже шкодить діловій репутації позивача та порушує його особисті немайнові права.
Позаяк, відповідач-1 не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження того, що викладена ним інформація є достовірною, а перелічені відповідачем-1 обставини і факти такими, що відбулися або мали місце в реальності.
За встановлених судом обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем-1 було поширено недостовірну, тобто таку, що не відповідає дійсності, негативну інформацію про ТОВ "Максі Капітал Груп" у стверджувальній формі, тоді як поширення в інформаційному просторі негативної та недостовірної інформації щодо юридичної особи є порушенням її особистих немайнових прав позивача та завдає шкоди діловій репутації позивача.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
Враховуючи наведені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини, та встановлений судом апеляційної інстанції склад правопорушення в діях відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність спростування такої недостовірної інформації.
Що стосується позовних вимог до відповідачів-2, 3, 4, 5, 6, то колегія суддів зазначає наступне.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1 визначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1).
Таким чином, належними відповідачами у даній справі є власники сайтів ukranews.соm, dsnews.ua, glavcom.ua, apostrophe.ua.
Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, серед іншого, що:
- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об'єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом;
- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу;
- обліковий запис - формалізований згідно із стандартами мережі Інтернет запис на комп'ютерному обладнанні (комп'ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад власника веб-сайту) на такому обладнанні, містить дані про доступ до частини каталогів і комп'ютерної програми, комп'ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати цифровий контент і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частини, окремих даних іншим особам.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про авторське право і суміжні права", якщо на веб-сайті та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) відсутні відомості про власника веб-сайту в обсязі, що дає змогу звернутися до нього із заявою про припинення порушення, передбаченою частиною другою цієї статті. Такими відомостями є інформація про адресу електронної пошти для зв'язку з власником веб-сайту та інші відомості, розміщення яких передбачено частиною одинадцятою цієї статті.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про електронні комунікації" домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну назву (доменне ім'я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Отже, власник веб-сайту може бути встановлений, серед іншого, з публічних баз даних (WHOIS).
За даними сервісу WHOIS на сайті реєстратора доменних імен "Imena.UA" реєстрантом (власником) доменного імені UKRANEWS.COM є Network Solutions, LLC.
При цьому, інформацію щодо реєстрантів (власників) доменних імен dsnews.ua, glavcom.ua, apostrophe.ua у вільному доступі не опубліковано, тому що така інформація є закритою.
За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів у підтвердження того, що відповідачі-2, 3, 4, 5 є власниками доменних імен ukranews.соm, dsnews.ua, glavcom.ua, apostrophe.ua, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Українські новини", Приватне акціонерне товариство "Картель", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаб Главком" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Апостроф ТВ" є належними відповідачами у даній справі за пред'явленими позивачем позовними вимогами.
Принагідно слід зазначити, що на означених інтернет-ресурсах поширена щодо позивача недостовірна інформація була розміщена з посиланням на повідомлення FERREXPO PLC.
Статтею 117 Закону України "Про медіа" передбачено, що суб'єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація: 1) є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них; 2) була отримана у відповідь на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", або у відповідь на звернення, подане відповідно до Закону України "Про звернення громадян"; 3) містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації; 4) є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади; 5) поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками відповідного суб'єкта у сфері медіа, якщо працівники такого суб'єкта вжили заходів щодо припинення порушення.
Таким чином, розміщення відповідними онлайн-медіа на сайтах ukranews.соm, dsnews.ua, glavcom.ua, apostrophe.ua інформації, поширеної прес-службою FERREXPO PLC, не може бути підставою для притягнення їх до відповідальності за її поширення.
Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" надає послуги, що необхідні для технічного забезпечення делегування імені в частині ієрархічного адресного простору мережі Інтернет в інтересах реєстранта, створення сайту та розміщення на ньому інформації відносяться до процесу використання доменного імені, а не до його реєстрації з хостингу та не розміщує на відповідних ресурсах будь-яку інформацію, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" не є належним відповідачем у даній справі.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідачів-2, 3, 4, 5, 6.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги FERREXPO PLC слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу FERREXPO PLC на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/4214/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 15.09.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Є.Ю. Пономаренко
Г.А. Кравчук