ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5532/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025, прийняте суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст складено 27.06.2025,
у справі №916/5532/24
за позовом: Одеського обласного центру зайнятості
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про стягнення 250 000 грн
У грудні 2024 р. Одеський обласний центр зайнятості звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 250000 грн на рахунок уповноваженого банку, з якого відповідачеві здійснювалося перерахування зазначеної суми коштів.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 14.01.2025 відкрито провадження у справі №916/5532/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 (суддя Сулімовська М.Б.) задоволено позов; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича суму заборгованості у розмірі 250000 грн на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів - отримувач: АТ "Ощадбанк", код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_1 ; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича на користь Одеського обласного центру зайнятості 3750 грн судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Кімінчіджі Андрій Петрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Між тим, з апеляційною скаргою скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на її подання, при цьому ним було заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного строку, мотивоване перебуванням останнього на службі у Збройних Силах України.
Південно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши вищенаведене клопотання, дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Кімінчіджі Андрієм Петровичем рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи обізнаним про існування даної справи, не виявив необхідного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Зокрема, посилання апелянта на неможливість своєчасного апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 внаслідок мобілізації було відхилене судом апеляційної інстанції, оскільки надані відповідачем копії довідок Військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 №882 та Військової частини НОМЕР_3 від 18.08.2025 №490 лише підтверджують перебування ОСОБА_1 на військовій службі, проте не містять при цьому жодних відомостей про те, що вказана особа протягом строку на апеляційне оскарження виконувала бойові завдання у зоні бойових дій, особисто не перебувала у зоні постійної дислокації, а знаходилися у зоні бойових дій. Поряд з цим, сам факт мобілізації без підтвердження належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлені строки внаслідок перебування на службі не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду про те, що в контексті поновлення процесуального строку необхідним є подання заявником доказів виконання бойових завдань та/або перебування у зоні бойових дій, повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відображеною в постанові від 07.04.2025 у справі №260/651/24.
Відтак суд апеляційної інстанції зауважив на недостатності самого факту введення воєнного стану і формального перебування особи у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент в складі Збройних Сил України переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій (постанови Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21 та від 31.05.2023 у справі №160/1543/21).
За таких обставин, підстави, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані апеляційним господарським судом неповажними, а тому, з огляду також і на відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку ОСОБА_1 надав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 10.09.2025 (вх.№3457/25/Д1 від 11.09.2025), до якої додано копію квитанції про сплату №7158-1480-9561-4714 від 10.09.2025 про сплату 4500 грн судового збору за подання вказаної апеляційної скарги.
Поряд з цим, у вищенаведеній заяві про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 10.09.2025 (вх.№3457/25/Д1 від 11.09.2025) апелянт в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 вказує про перебування ОСОБА_1 на лікуванні у стоматологічному центрі у період з 27.06.2025 по 17.07.2025, на підтвердження чого до апеляційного господарського суду подано копію медичної довідки. Крім того, скаржником також зазначено про те, що його повноважний представник, який підписав апеляційну скаргу, не зважаючи на наявність чинного договору про надання правничої допомоги, укладеного з ОСОБА_1 ще за два місяці до ухвалення оскаржуваного рішення, не одержав від апелянта доручення щодо представництва інтересів останнього в межах господарського судочинства.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, викладене апелянтом у заяві б/н від 10.09.2025 (вх.№3457/25/Д1 від 11.09.2025), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 19.06.2025, а повний текст останнього складено та підписано 27.06.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 є 17.07.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 скаржник звернувся 21.08.2025, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
В силу частини четвертої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження фізичної особи-підприємця (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем).
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на момент звернення з позовом та відкриття провадження у цій справі відповідач не зареєстрував припинення здійснення ним господарської діяльності в статусі фізичної особи-підприємця, при цьому зареєстрованим місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича була адреса: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, судова кореспонденція у цій справі надсилалася Фізичній особі-підприємцю Кімінчіджі Андрію Петровичу засобами поштового зв'язку за вищенаведеною адресою, між тим остання поверталася на адресу суду з проставленими на конвертах позначками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що скаржник безпосередньо в апеляційній скарзі підтверджує те, що він був обізнаний про існування даної справи та під час її розгляду у місцевому господарському суді неодноразово повідомляв Господарський суд Одеської області про своє перебування на військовій службі.
Поряд з цим, колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи відсутні повідомлення відповідача про зміну свого зареєстрованого місцезнаходження, необхідність направлення поштової кореспонденції за іншою адресою тощо.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи відповідачу рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/5532/24 за належною поштовою адресою, відображеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Кімінчіджі Андрія Петровича про існування даної справи та ухвалення оскаржуваного рішення, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 було оприлюднене 01.07.2025, тим більше, що відповідач безумовно був обізнаний про існування даного судового провадження, а тому є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.
Подібна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №922/2487/19.
Поряд з цим, апеляційним господарським судом встановлено, що 22.04.2025, тобто ще за два місяці до ухвалення оскаржуваного рішення, апелянт уклав договір про надання правничої допомоги з кваліфікованим фахівцем у галузі права - адвокатом Чижовим Віталієм Андрійовичем (реквізити зазначеного договору, у тому числі і дата його укладення, вказані в ордері, доданому до апеляційної скарги). Вказана обставина підтверджується скаржником безпосередньо у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 10.09.2025 (вх.№3457/25/Д1 від 11.09.2025).
Сам по собі факт перебування Кімінчіджі Андрія Петровича на лікуванні у стоматологічному центрі у період з 27.06.2025 по 17.07.2025, що підтверджується довідкою, яка не містить інформації щодо госпіталізації апелянта до лікарні та перебування його у стаціонарі, не підтверджує неможливості надання скаржником відповідного доручення щодо здійснення апеляційного оскарження адвокату Чижову Віталію Андрійовичу, з яким апелянт вже мав укладений договір про надання правничої допомоги та який, власне, в подальшому і звернувся з апеляційною скаргою в інтересах відповідача.
Крім того, з урахуванням тривалого пропуску строку на звернення з даною апеляційною скаргою, скаржником не наведено жодної причини на підтвердження неможливості оперативного здійснення апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24 у розумний строк, який є об'єктивно необхідним для вчинення відповідних дій, після закінчення лікування у стоматологічному центрі (17.07.2025), натомість відповідну апеляційну скаргу було подано більше, ніж через місяць, після закінчення такого лікування (21.08.2025), і вказаний період бездіяльності (17.07.2025-20.08.2025) апелянт взагалі не пояснив.
Жодного доказу на підтвердження того, що Кімінчіджі Андрій Петрович протягом строку на апеляційне оскарження виконував бойові завдання у зоні бойових дій та особисто не перебував у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій апелянтом до апеляційного господарського суду не подано.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що труднощі у своєчасності реалізації учасником справи своїх процесуальних прав, у тому числі і права на апеляційне оскарження судового рішення, є виключно проблемою організації життєдіяльності такої особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організованості відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, про існування якого повідомлявся належним чином, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (21.08.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Кімінчіджі Андрієм Петровичем рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
В силу пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24, зазначені у заяві б/н від 10.09.2025 (вх.№3457/25/Д1 від 11.09.2025), поданій апелянтом на виконання вимог ухвали від 01.09.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.
Станом на 16.09.2025 будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №916/5532/24 від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 у справі №916/5532/24.
Справу №916/5532/24 повернути Господарському суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук