Провадження № 11-кп/821/644/25 Справа № 705/1046/25 Категорія: ч. 1 ст. 255-2 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисниці - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м. Черкаси апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 на ухвалу Маньківського райсуду Черкаської обл. від 28.07.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно
ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Черповоди Уманського р-ну Черкаської
обл., українця, громадянина України, який
має середню спеціальну освіту, не одруже-
ний, раніше судимий, проживає
АДРЕСА_1 ,
продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.09.2025 р. включно, без визначення розміру застави, -
В провадженні Маньківського райсуду Черкаської обл. перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62024000000000635 від 23.07.2024 р., за обвинуваченням ОСОБА_8 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2552 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.09.2025 р. включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_7 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
При прийняті такого рішення суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому та яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень. Судом встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що зумовлено суворістю можливого судового рішення; ризики які були наявні про застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому не зменшилися та не зникли, суд врахував що ОСОБА_8 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, відсутність малолітніх дітей на утриманні, майновий стан та інше.
В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, оскільки, на її думку, при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом не враховано відсутність обґрунтованого обвинувачення, відсутність ризиків, передбачених КПК України, наявності міцних соціальних зв'язків, належної правової поведінки, які підтверджують відсутність підстав для продовження обраного раніше запобіжного заходу.
Вважає, що суд першої інстанції скопіював клопотання прокурора, не надав оцінки зазначеним в клопотанні аргументам прокурора, не оцінював надані стороною обвинувачення докази. Судом не зазначено чому саме інші запобіжні заходи такі як застава або домашній арешт не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку, а тому зауважує, що ризики передбачені ст. ст. 177-178 КПК України не доведені, належним чином не обґрунтовано подальше тримання під вартою ОСОБА_8 .
Прокурором в клопотанні формально перераховані ризики, зазначені в КПК України без жодного пояснення як вказаний ризик доводиться та має існування по відношенні до обвинуваченого.
ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки за місцем проживання, а саме матір яка потребує догляду та перебувала на його утриманні, має постійне місце проживання, в розшуку ніколи не перебував, належним чином виконує процесуальні обов'язки, а тому вважає, що застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_8 є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави. Вважає що прокурором не доведено неможливості застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Зауважує що ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання, але зменшується за збігом часу, проведеного під вартою.
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи.
Просить звернути увагу суду на погіршенні стану здоров'я ОСОБА_8 в умовах тримання під вартою та необхідності проведення лікування в закладах МОЗ України, а тому його перебування в СІЗО за станом здоров'я є неможливим, так як може спричинити суттєве погіршення стану та привести до невідворотних наслідків для його здоров'я.
Просить постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю за адресою АДРЕСА_1 та/або у частині визначення альтернативного запобіжного заходу як застави, від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, захисницю ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю або встановити альтернативний запобіжних захід - заставу від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали, виділені з кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Суд врахував, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема неявкою до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, наведені прокурором ризики є триваючими та виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до двох місяців, суд першої інстанції також врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2552 КК України, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого, відповідно, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того ризики, які були наявні при обранні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.
Суд встановив та обґрунтував, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження.
Прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого, доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено, обставин, які б виключали перебування ОСОБА_8 під вартою не встановлено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише відомостям про особу обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, продовжують існувати, в зв'язку з чим суд прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність збереження застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначені ризики, наразі, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, альтернативний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження.
Ризиком в контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, доводи апеляції захисниці про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про відсутність підстав для продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Апеляційний суд також не бере до уваги посилання захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 про незадовільний стан його здоров'я, тому що зазначені обставини не зменшують суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, не виключають ризиків, наявність яких була встановлена судом та не виключають його тримання під вартою, де обвинувачений не позбавлений можливості отримати належну медичну допомогу, а тому з цієї підстави апеляційний суд не вбачає можливості для зміни або скасування обраного запобіжного заходу.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність існування ризиків, зазначених в клопотанні, та враховує, що згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, у вказаному випадку до обвинуваченого не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до двох місяців, без можливості внесення застави.
Суд першої інстанції, згідно вимог ст. 331 КПК України, розглянув питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому прокурор подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою, що відповідає вимогам КПК України і знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Згідно довідки про рух розгляду справи, судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 та інших осіб не завершено, не проведено підготовче судове засідання, не оголошено обвинувальний акт, не допитані свідки, не досліджені докази, а тому доводи апеляційної скарги про обрання обвинуваченому занадто суворого запобіжного заходу без визначення розміру застави, апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законних підстав для впливу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі ст. 2552 КК України. Тобто, законодавець визначив певний перелік кримінальних правопорушень, які становлять підвищену небезпеку, та які вимагають від суду більш прискіпливого та вкрай виваженого підходу при вирішенні питанні про можливість застосування застави. Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд першої інстанції дотримався цих вимог та дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Доводи апеляції не спростовують таких висновків, а фактично зводяться лише до того, що фінансовий стан обвинуваченого дозволяє йому сплатити заставу у достатньо великому розмірі, але це ніяким чином не переважає встановлені судом першої інстанції ризики.
Враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , апеляційний суд, виходячи із вимог п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави та задоволення апеляції.
Крім того, суд звертає увагу, що тривалість запобіжного заходу у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, застосування до останнього менш суворого запобіжного заходу не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної його поведінки.
Доводи захисниці ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно нього строку тримання під вартою, апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисниці обвинуваченого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 418 та 4221 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Маньківського райсуду Черкаської обл. від 28.07.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.09.2025 р. включно, без визначення розміру - залишити без змін.
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 .
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді