09 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/3683/24
Провадження № 22-ц/4815/867/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Жуковської О.Ю. в м. Дубно Рівненської області,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 13.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №7065688 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на сайті товариства. Згідно умов договору сума кредиту складає 25000 грн., строк кредиту 361 день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит у сумі 25000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . У період з 13.09.2023 по 26.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитор у розмірі 8979,88 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 5198,88 грн. та оплату процентів у розмірі 3781,00 грн. 27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і кредитним договором щодо відповідача. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачені і складає 19801,12 грн. - тіло кредиту і 31306,65 грн. - нараховані відсотки, нараховані позивачем проценти за 60 днів - 23642,40 грн., а всього 74750,17 грн., яку й проситло стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №7065688 у розмірі 74 750 гривень 17 копійок, з яких: сума кредиту - 19 801,12 грн., сума процентів за користування кредитом - 31 306,65 грн. та нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 23 642,40 грн, а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу, а разом 12 422 гривні 40 копійок.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує факт укладення договору з позивачем, отримання від нього коштів, вказує на відсутність доказів відкриття рахунків або перерахування коштів на вже відкриті рахунки, так само, які доказів видачі кредитних коштів через касу. Додає, що позивачем не надано виписок із рахунків, з яких можливо було б встановити факт користування нею банківською картою, рахунком, наявність заборгованості по ньому. Зауважує, що позивачем не надано доказів переходу до нього прав вимоги за договором факторингу. Наголошує, що за таких обставин у позивача відсутнє право вимоги до неї за вищевказаним кредитним договором. Не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості та вказує на те, що реальна процентна ставка за ним у розмірі 630%, тобто 2.5% за кожен день прострочення, суперечить принципу справедливості, закріпленому у ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 13.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №7065688 про надання споживчого кредиту. Згідно умов вказано Договору сума кредиту складає 25 000 грн., строк кредиту - 361 день (п. 1.3 та п. 1.4 Договору). Згідно п. 1.5.1 та 1.5.2 стандартна процентна ставка становить 1,99% в день, знижена процентна ставка - 1,89%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною процентною ставкою складає 204 597,50 грн., за зниженою ставкою - 204 124,88 грн. (п.1.8 Договору). Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем (п. 2.1).
Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідачка та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С5111.
Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором, містить дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
Видача грошових коштів у сумі 25 000 грн. ОСОБА_1 підтверджується долученою до справи довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_1 .
Належність банківської картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 25 000 грн. підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк»..
Таким чином, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 26.05.2024 заборгованість відповідача за кредитом складає 51 107,77 грн., з яких 19801,12 грн. - тіло кредиту і 31306,65 грн. - нараховані відсотки. Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснила часткову оплату за Договором 7065688, а саме 20.09.2023 відповідач здійснила оплату у розмірі 8979,88 грн., з яких 5198,88 грн. спрямовані на оплату тіла кредиту та 3781,00 грн. - на оплату відсотків. Дані суми включенні у розрахунок заборгованості.
Таким чином, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників
від 27.05.2024 підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною Договору факторингу.
Відповідно до Витягу реєстру боржників від 27.05.20247 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 51 107,77 грн., з яких: 19801,12 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 306,65 грн - сума заборгованості за відсотками.
Після відступлення права вимоги, позивачем нараховано ОСОБА_1 проценти за 60 календарних днів за період з 27.05.2024 по 25.07.2024 в межах строку договору в розмірі 23 642,40 грн. (19801,12 грн х 1,99% = 394,04 грн х 60 календарних днів).
Про відступлення права вимоги ОСОБА_1 повідомлялася представниками позивача шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту, зазначену при укладені Кредитного договору (а.с.25).
Рішенням єдиного учасника товариства №251124/1 від 25.11.2024 вирішено змінити найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» станом на момент звернення з цим позовом становить 74750,17 грн, з яких: 19801,12 грн. - тіло кредиту і 31306,65 грн. - нараховані відсотки, нараховані позивачем проценти за 60 днів - 23642,40 грн..
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р. суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).
Таким чином, ОСОБА_1 уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з їх прийняттям, і доводи її апеляційної скарги про неукладеність кредитного договору з позивачем спростовані наявними у справі доказами та наведеними нормами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У апеляційній скарзі стороною відповідача заперечується факт укладення кредитного договору в цілому, однак такі твердження спростовуються встановленими обставинами справи та дослідженими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» та відповідно до ч.5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід'ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати клієнт (відповідно до Правил надання споживчих кредитів клієнт повинен володіти відкритим на власне ім'я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; - діяти від власного імені за власним інтересом, не отримувати кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи (вигодо набувача або бенефіціара)); після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. В подальшому, відповідно до Правил надання споживчих кредитів, клієнт заповнює заявку на отримання кредиту на сайті, обов'язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення. У заявці клієнт зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснені всі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливим, а саме: без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між сторонами по справі не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, що підтверджується долученої до позовної заяви копією
У свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця. При цьому, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
З огляду на вказане, апеляційним судом відхиляються заперечення апелянта щодо факту укладення договору кредиту із позивачем.
Покликання апеляційної скарги на відсутність доказів перерахування коштів Банком апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать наявним у справі доказам та встановленим обставинам справи.
Так, на підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором матеріали справи містять довідку ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів у сумі 25 000 грн. на банківську картку НОМЕР_1 (а.с.92), а належність цієї банківської картки ОСОБА_1 та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 25 000 грн. підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на а.с.199.
У Постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц наведена позиція, згідно з якою розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості. У касаційний скарзі Відповідач посилався на те, що судами попередньо не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом. У свою чергу суд справедливо зазначив, що такі доводи не є обґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів з огляду на наступне. Зокрема, зазначив, що «У даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Заперечення, викладені в апеляційній скарзі щодо нарахування заборгованості за відсотками, які не ґрунтуються на умовах договору, апеляційним судом відхиляються, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3%річних).
Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Сторонами погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру та є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту, у ньому відображена фактична сума кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до закінчення дії кредитного договору лише на залишок неповернутої суми. Крім того, у розрахунку відображуються всі факти виконання відповідачем грошових зобов'язань із зазначенням дат та сум платежів. Зокрема, за умовами договору строк кредитування складає 361 день. Первісним кредитором в період з 13.09.2023 по 26.05.2024 було нарахованої відповідачці відсотки у розмірі 44067,53 грн. Разом з тим, 20.09.2023 відповідач здійснила оплату у розмірі 8979,88 грн., з яких 5198,88 грн. спрямовані на оплату тіла кредиту та 3781,00 грн. - на оплату відсотків. Дані суми включені у наданий позивачем розрахунок заборгованості. Після відступлення права вимоги новим кредитором було нараховано проценти за 60 календарних днів за період з 27.05.2024 по 25.07.2024 в розмірі 23 642,40 грн, що також відповідає умовам договору та строку його дії.
Відхиляючи зазначені доводи апеляційної скарги, суд також бере до уваги, що відповідачка на спростування заборгованості нарахованих процентів не надала суду іншого належного розрахунку, який відрізнявся б від наданого позивачем, виходячи з умов кредитного договору.
З огляду на наведене, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за договором №7065688 у розмірі 74 750 гривень 17 копійок.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, які були понесені ним у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною в суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надано: копію Договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною; копію ордера на надання правничої допомоги на підставі вказаного договору АН№1676415 від 24.04.2025 р.; копію Звіту про надання правової допомоги згідно копію Договору №07/07-2022 від 07.07.2022 р..
Європейський суд з прав людини основними критеріями судових витрат, що підлягають відшкодуванню, називає їх (а) фактичність, тобто їх реальне підтверджене здійснення, (б) неминучість, тобто відсутність альтернативних шляхів забезпечення такого ж захисту/представництва, і (в) обґрунтованість, тобто пропорційність вчинених дій до наявних завдань та отриманого результату й адекватність оголошеної ціни за виконану роботу. Такий погляд сформовано, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України».
Об'єднана Палата Верховного Суду у справі № 922/445/19, серед іншого наголосила, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» долучило копію електронного листа, з якого вбачається, що відзив та заява про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції направлені на електронну пошту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 30.05.2025 року. При цьому, від відповідачки не надійшло жодних заперечень проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
У Звіті від 10.02.2025 року про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 07.07.2022 р. вказано види правової допомоги, зокрема правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі за кредитним договором з ОСОБА_2 , на що витрачено 4 години вартістю 8 000,00 грн.
У даній справі предметом позову є стягнення заборгованості за договором, укладеним з ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , а відтак цей доказ не є належним підтвердженням понесених у цій справі витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим заява про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 вересня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.