Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6344/25 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
15 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6344/25 (2-з/295/35/25) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,
У травні 2025 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 до досягнення дітьми 14-річного віку.
11 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заява про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову наступним способом:
- встановити тимчасовий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуванні з ними;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати особисті зустрічі ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щонайменше 2 рази на тиждень, у вихідні дні, з 10:00 до 18:00 за місцем проживання дітей або за погодженням сторін в іншому місці, яке відповідає інтересам дітей;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати щоденне онлайн спілкування ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за допомогою відеозв'язку (наприклад, через месенджери Viber, Telegram, Zoom або інші доступні засоби) тривалістю не менше 30 хвилин щодня, у зручний для дітей та батька час, за попереднім погодженням.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначала, що в провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа №295/6344/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та способу участі у їх вихованні. Вказує, що ОСОБА_1 докладає всіх зусиль для підтримки постійного та повноцінного контакту зі своїми дітьми, що відповідає їхнім найкращим інтересам та вимогам законодавства України. Однак, після розлучення відповідач перевезла дітей від батька, почала систематично створювати перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми, обмежуючи їхні зустрічі та онлайн-комунікацію. Ці дії відповідача значно ускладнюють реалізацію позивачем батьківських прав та обов'язків, а також негативно впливають на психологічний стан та емоційний розвиток дітей, позбавляючи їх можливості повноцінного спілкування з батьком. Зокрема, після події, описаної в заяві про забезпечення позову від 10.06.2025, що стосувалася публічного використання дітей у соціальних мережах, відповідач публічно підтвердила створені нею обмеження у спілкуванні батька з дітьми, що прямо суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та порушує їхні права. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову щодо встановлення тимчасового порядку зустрічей та онлайн спілкування може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав та інтересів малолітніх дітей у цій справі, а також порушити право позивача на участь у вихованні та спілкуванні з дітьми до остаточного вирішення спору по суті.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, невжиття заходів забезпечення позову, призведе до втрати психоемоційного зв'язку між батьком і дітьми, так як наразі відповідачка всіляко обмежує зустрічі батька з дітьми й намовляє на батька дітей при них, тому виникла необхідність покладення на відповідача обов'язку не чинити перешкоди зустрічам батька і дітей та не вчиняти дії, спрямовані на маніпулювання малолітніми дітьми, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказує, що до заяви були подані відеозаписи прямого ефіру відповідача, що підтверджують обставини використання дітей у публічних виступах. Однак, судом першої інстанції при винесенні ухвали, не було досліджено жодного з долучених доказів та не надано їм оцінку, що свідчить про формальний підхід до розгляду заяви про забезпечення позову. Звертає увагу на те, що тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування дітей з батьком може призвести до втрати емоційного зв'язку між батьком та дітьми, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення про задоволення його позову. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
14 липня 2025 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивач в заяві про забезпечення позову не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про ризик не виконання судового рішення, у випадку задоволення позову. Вказує, що єдиним доказом в підтвердження вимог заяви, які позивач надав суду, є відеозаписи ефіру відповідачки в соціальній мережі. Проте, висловлення нею своєї думки відносно сімейного конфлікту між сторонами не свідчить про утруднення або неможливість виконання рішення суду в майбутньому. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не довів, що невжиття заходів забезпечення позову запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей, крім того, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними є окремим предметом судового розгляду та не може бути визначене як захід забезпечення позову по справі про визначення місця проживання дитини. Щодо суті заявлених вимог заяви про забезпечення позову, відповідач, виходячи з наявності кримінального провадження відносно позивача за вчинення домашнього насильства, вважає, що зустрічі позивача з дітьми неможливі без присутності представника Люблінського міського центру захисту сім'ї.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів, що невжиття заходів забезпечення позову запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей, крім того, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними є окремим предметом судового розгляду та не може бути визначене як захід забезпечення позову по справі про визначення місця проживання дитини. Позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом встановлення порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, оскільки предметом даного позову є визначення місця проживання дітей. Предметом поданого ОСОБА_1 позову є визначення місця проживання дітей, вимог щодо визначення способу участі позивача у вихованні дітей поданий позов не містить.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов'язку вчинити певні дії (постанова Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №940/448/23 (провадження №61-6470св24).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначила, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження №61-10859св20) зазначено, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц.
Отже, вимога про зустрічі батька з дітьми є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
При цьому, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21 вказав, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини.
Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19, від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20, від 15 вересня 2021 року у справі №752/6099/20.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дітей проживає окремо, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права штучно створювати перешкоди батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні та піклуванні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і відбувається саме в інтересах дітей.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її стосунків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Отже, якщо в родині постійно відбуваються сварки і з'ясування взаємин між батьками, та ще й випадки насильства, такі обставини можуть призвести до серйозних змін у психічному стані дітей.
Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що відповідачем не надано обґрунтованих доказів, що зустрічі дітей із батьком можуть призвести до негативних наслідків для їх стану. У справі, що перебуває на розгляді в суді доказів щодо таких випадків з боку матері не надано.
Тому, задля безпечного, спокійного та всебічного розвитку має бути забезпечено спілкування дітей з обома батьками, і зустрічі батька з ними, у даному випадку на думку колегії суддів, будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із його малолітніми дітьми і ця обставина відповідатиме найкращим їх інтересам.
Незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв'язку між батьком та дітьми, що не відповідає інтересам дітей. Отже негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту батька з дітьми, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі.
За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.
Саме лише небажання матері передавати дітей для проведення батьківського часу з батьком й намір визначити місце проживання дітей лише з нею не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким діти на час вирішення спору фактично не проживають, у спілкуванні й вихованні дітей, зобов'язання іншого з батьків вчинити певні дії не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітніх дітей. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов'язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав.
На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування дітей з батьком.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, на думку колегії суддів доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у обраний заявником спосіб.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2025 року скасувати та ухвали нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дітей законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, у вихідні дні з 10:00 год до 16:00 год кожного тижня в громадських місцях, призначених для відпочинку та розвитку дитини.
Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити надання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для зустрічей дітей з батьком у встановлений судом графік побачень.
Зустрічі проводити з урахуванням стану здоров'я дітей.
Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дітей законної сили зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити спілкування дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами мобільного, інтернет та іншого зв'язку в режимі відеозв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, Zoom, кожного дня тривалістю 30 хвилин у зручний для дітей час.
В решті вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості відповідно до вимог пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення 16 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді