печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19291/25-а
пр. 2-а-207/25
06 серпня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ВІДПОВІДЧ, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить скасувати постанову від 14.03.2025 року № 253/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення та накладено штраф у сумі 25 500,00 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зазначав, що 04.03.2025 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 996 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно якого останній, маючи постійне місце реєстрації та проживання в АДРЕСА_1 не з'явився 08.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Також ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 10-00 год. 14.03.2025 року в приміщенні
ІНФОРМАЦІЯ_5 , полковником ОСОБА_2 14.03.2025 року винесена постанова № 253/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та накладено штраф в сумі 25 500,00 грн. Позивач при розгляді справи присутнім не був, копія постанови, яка оскаржується йому вручена не була, через ці обставини постанова у строки встановлені ст. ст. 287 - 289 КУпАП у судовому порядку оскаржена не була.
Позивач вважає постанову такою, що прийнята з порушенням діючого законодавства, протиправною, внаслідок чого необхідно її скасувати, провадження у справі закрити.
Приймаючи рішення по справі за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, посадовцем не було враховано, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом у лікаря-психіатра з діагнозом: хронічне психічне захворювання шизофренія, параноїдна форма.
19.12.2024 року рішенням МСЕК ОСОБА_1 визнано людиною з інвалідністю 3 груп йому протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах. Через зазначену хворобу ОСОБА_1 позбавлений можливості самостійно прибути до міста Київ без супроводу сторонніх осіб.
06.03.2025 року на адресу відповідача ОСОБА_1 була надіслана пояснювальна записка до протоколу № 996, в якій ОСОБА_1 довів до відома посадовця, що він 02.11.2024 року отримав повістку; 03.11.2024 року зателефонував до ІНФОРМАЦІЯ_6 та повідомив, що у нього зламана нога, через що з'явитись ТЦК можливості не має, на що йому запропонували з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивачу видали бланк на проходження ВЛК, яку він проходив з 07.11.2024 року.
3 врахуванням наведеного, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні через недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення та призначено справу до розгляду на 28.05.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.05.2025 року розгляд справи відкладено на 18.07.2025 року.
Судове засідання призначене на 18.07.2025 року було знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Дата наступного судового засідання 06.08.2025 року.
23.07.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача, у якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
Відзив обґрунтований тим, що позивач у своїй позовній заяві вдається до власних суб'єктивних оцінок дій (рішень) суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до наведеного вище, у спосіб, визначений Постановою № 560, 15.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була направлена повістка № 829414 від 26.10.2024 року, (номер відправлення УКРПОШТИ 0690265120608), за якою ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_2 , об 11:00 годині 08.11.2024 року. Зазначене відправлення було отримано 02.11.2024 року, про що стоїть відмітка про отримання.
Повістка № 829414 від 26.10.2024 року була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з використанням відомостей і даних (в тому числі щодо адреси реєстрації/проживання), що містяться в реєстрі, та відповідає вимогам п.п. 29, 30, 30-1, 30-2, 30-3 Постанови № 560.
Позивач повинен був прибути о 11-00 год. 08.11.2024 року, проте у вказаний день не з?явився та у відведений Законом строк не повідомив про причини неявки та не надав жодних документів, підтверджуючих поважність причини неявки.
З огляду на наведене, доводи позивача стосовно того, що він вважає постанову протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач у судове засідання не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була направлена повістка № 829414 від 26.10.2024 року, (номер відправлення УКРПОШТИ 0690265120608), за якою ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_2 , об 11:00 годині 08.11.2024 року. Зазначене відправлення було отримано 02.11.2024 року, про що стоїть відмітка про отримання особисто.
Позивач повинен був прибути об 11-00 год. 08.11.2024 року, проте у вказаний день не з'явився та у відведений Законом строк не повідомив про причини неявки та не надав жодних документів, підтверджуючих поважність причини неявки.
04.03.2025 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 996 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно якого останній, маючи постійне місце реєстрації та проживання в АДРЕСА_1 , не з'явився 08.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Також ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 10-00 год. 14.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: місто Київ.
Зміст протоколу ОСОБА_1 зрозумілий, доповнень та зауважень немає, що підтверджується його підписом у протоколі № 996.
Про розгляд адміністративної справи 14.03.2025 року ОСОБА_1 повідомлений 04.03.2025 року, що підтверджується підписом останнього на повідомленні від 04.03.2025 року.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , полковником ОСОБА_2 14.03.2025 року винесена постанова № 253/25 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та накладено штраф в сумі 25500,00 грн.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 3ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1ст. 4 КАС України).
Пунктом 1частини 1ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
Так, відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 , полковником ОСОБА_2 , складаючи постанову № 253/25 від 14.03.2025, діяв у межах повноважень, передбачених законом.
Суд враховує також те, що вказана обставина позивачем не оскаржується.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною третьою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до частини третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Пунктом 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, зокрема передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 вищеописаного Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 205/1993/17-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Позивач є громадянином України, військовозобов'язаним, а отже є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Об'єктом адміністративного правопорушення є порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації, а об'єктивною стороною його порушення в особливий період.
Так, як вже зазначалось, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені в ній місце та строк. Ця норма встановлює прямий обов'язок з'явитися до ТЦК на виклик за повісткою.
26.10.2024 року, (номер відправлення УКРПОШТИ 0690265120608), в особливий період, ОСОБА_1 було направлено повістку № 1316937 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_2 , о 11:00 годині 08.11.2024 року. Зазначене відправлення було отримано 02.11.2024 року про що стоїть відмітка про отримання особисто.
За вказаною повісткою на визначену дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 не з'явився.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає в тому, що позивач умисно проігнорував законну вимогу про явку до ІНФОРМАЦІЯ_9 не з'явився.
У зв'язку з викладеним, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , полковником ОСОБА_2 14.03.2025 року винесена постанова № 253/25 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та накладено штраф в сумі 25500,00 грн.
Таким чином, суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення, пов'язаного із невиконанням позивачем обов'язку, передбаченого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначена відповідачем як підстава для притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, аналізуючи оскаржувану постанову від 14.03.2025 року № 253/25, суд приходить також до наступного.
Відповідно до ст. ст. 8, 61 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Важливим складником правовладдя (верховенства права) є принцип домірності.
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип домірності застосовують, зокрема, й під час визначення відповідності заходу юридичної відповідальності, що його покладають на особу, характеру та змісту вчиненого нею правопорушення.
Тому реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання у процедурі притягнення порушника до юридичної відповідальності принципу домірності
Важливе значення у тлумаченні принципу домірності має рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023, у якому зазначається: «за юридичними позиціями Конституційного Суду України» принцип верховенства права, зокрема така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов'язаними фундаментальними засадами функціонування усієї юридичної системи України; конкретні санкції за адміністративні правопорушення мають бути справедливими та відповідати принципові домірності
Конституційний Суд України в аспекті додержання принципу домірності обраної щодо особи санкції як міри її юридичної відповідальності враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях послідовно зазначав: «Також може мати значення те, чи можна було б досягти тієї самої мети у спосіб менш серйозного втручання в права заявника та чи органи влади розглядали можливість застосування цих менш обтяжливих рішень (див.mutatis mutandis, OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russiaвід 20 вересня 2011 року (заява № 14902/04), §§ 651-654) [рішення у справіVaskrsic v. Sloveniaвід 25 квітня 2017 року (заява № 31371/12), § 83]; «для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають.
Принцип домірності має бути додержано не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції» [рішення у справіImeri v. Croatiaвід 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84]».
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).
З огляду на вказане суд зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 210-1 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
З огляду на надання частиною третьою статті 210-1 КУпАП уповноваженому суб'єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання розміру штрафу, начальник ТЦК, як посадова уповноваженого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності, зобов'язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідатиме принципу домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, і мотивувати своє рішення у постанові (обґрунтувати визначений розмір штрафу), що відповідатиме принципу верховенства права, оскільки інше не виключає необмеженості трактування норми у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
У постанові, що оскаржується, відсутнє належне мотивування застосування штрафу у максимальному розмірі 25 500,00 грн.
Так, згідно частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або подання прокурора без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного, з огляду на наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , правомірність дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , полковником ОСОБА_2 в частині визнання громадянина ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
За висновком суду штраф у розмірі 17 000,00 грн, що є мінімальним можливим відповідно до санкції частини третьої статті 210-1 КУпАП, є домірним заходом адміністративної відповідальності.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення - задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 від 14.03.2025 року № 253/25, зі штрафу розміром однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн., на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_10 : АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 14.08.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ