Справа № 645/1177/25
Провадження № 2/645/1293/25
11 вересня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Спесивцева О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Асєєвої К.М.,
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Бібіка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ТДВ СК «Альфа-Гарант»
про відшкодування шкоди,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування суму завданої майнової шкоди у розмірі 495515 грн., моральної шкоди 30000 грн., а всього 525515 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 12.07.2024 року о 14:00 у м.Харкові по пр.Льва Ландау в районі буд. 241-А, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 . Постановою Московського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року по справі №643/7702/24, ОСОБА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Внаслідок ДТП автомобіль «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, отримав пошкодження. Вказує, що згідно з калькуляцією, складеною товариством з обмеженою діяльністю «ТЕХНО АВТО ДІМ» вартість ремонту автомобіля, становить: 126365 грн. - вартість робіт та 480750 грн. - вартість деталей, які підлягають заміні та матеріалів, а загальна сума майнової шкоди, завданої внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 607115 грн. 10 вересня 2024 року була укладена угода про розмір страхового відшкодування відповідно до якої Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», за страховиком за полісом 217948633, було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 111 600,00 грн. Також вказує, що крім майнової шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у пережитому у ДТП переляку, нервовому стресі, моральних стражданнях та переживаннях за стан здоров'я постраждалої внаслідок ДТП ОСОБА_3 , яка отримала легкі травми, а також через пошкодження власного майна, погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього, яку оцінив у 30000 грн.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року відкрито провадження по справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Визначено відповідачу строк для надання письмового відзиву на позовну заяву.
18.03.2025 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант» потерпілому ОСОБА_1 повністю відшкодовано розмір шкоди у сумі 111600,0 грн. Розмір матеріального збитку за страховим випадком від 08.07.2024 сторони погодили в угоді про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024, яку скріпив своїм підписом потерпілий ОСОБА_1 . Вказує, що надана позивачем копія рахунку-фактури № СФ-0000210 від 01.08.2024, виданого ТОВ «ТЕХНО АВТО ДІМ» на суму 607115,00 грн. не може слугувати належним доказом, що підтверджує дійсний розмір шкоди, заподіяний пошкодженням автомобіля SUBARU OUTB AK д/н НОМЕР_3 в результаті ДТП 08.07.2024, оскільки рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Доказів того, що позивачем ОСОБА_1 вказаний рахунок на зазначену у ньому суму 607115,00 грн. оплачений до підписання угоди про розмір страхового відшкодування від 10 вересня 2024 не надано. Відтак вважає, що дійсним реальним розміром матеріальної шкоди, завданої автомобілю SUBARU OUTBAK д/н НОМЕР_3 , що належить позивачу ОСОБА_1 , в результаті ДТП 08.07.2024 є сума 111600,0 грн. про що без проведення експертизи погодився позивач, зафіксувавши своє волевиявлення власним підписом в угоді про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024. В п. 4 вказаної угоди сторони підтвердили, що вказана у п.3 цієї Угоди сума страхового відшкодування за дорожньо-транспортною пригодою, зазначеною вище, є остаточною. Сторони не матимуть жодних фінансових або будь-яких інших претензій щодо розміру цієї суми. З урахуванням тих обставин, що ліміт страхового відшкодування за заподіяну шкоду майну є більшим ніж розмір узгодженого сторонами розміру матеріальної шкоди та цей розмір визначено за свідомим і добровільним волевиявленням потерпілого ОСОБА_1 без проведення відповідної товарознавчої експертизи, то виходячи із принципу добросовісності учасників цивільного обороту вказує на відсутність підстав для сумніву у дійсному розмірі спричиненої шкоди у розмірі 111600,0 грн, яка відшкодована потерпілому у повному обсязі ТДВ СК «Альфа-Гарант». Також у наданому письмовому відзиві відповідач просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Ухвалою суду від 16.04.2025 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТДВ СК «Альфа-Гарант». Встановлено третій особі п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали на надання пояснення щодо предмету спору. Продовжено строк проведення підготовчого провадження по цивільній справі на тридцять днів.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача Бібік О.В. надав клопотання про витребування доказів, а саме, просив витребувати у третьої особи ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином завірені письмові докази: копію угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024, укладену між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 ; докази перерахування грошей ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_1 на виконання угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у ТДВ СК «Альфа-Гарант» письмові докази: - належним чином засвідчену копію угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024, укладену між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 ; - докази перерахування грошей ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_1 на виконання угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024. Відкладено підготовче судове засідання.
20.06.2025 року до суду від представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» Костюк Інни Богданівни надійшла заява, в якій просить для виконання ухвали суду надати номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за яким застрахована відповідальність в ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Ухвалою суду від 23.06.2025 року повторно витребувано у ТДВ СК «Альфа-Гарант» письмові докази: належним чином засвідчену копію угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024, укладену між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 ; докази перерахування грошей ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_1 на виконання угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024. Повідомлено ТДВ СК «Альфа-Гарант», що номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за яким застрахована відповідальність в ТДВ СК «Альфа-Гарант» - №217948633, строком дії з 00:00 годин 17.11.2023 року по 16.11.2024 року включно. Відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалами суду від 01.07.2025 року та 17.07.2025 року повторно витребувано у ТДВ СК «Альфа-Гарант» письмові докази.
23.07.2025 року, 01.08.2025 та 05.08.2025 до суду від ТДВ СК «Альфа-Гарант» надійшли витребувані документи: копія угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024, укладена між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 та платіжна інструкція від 03.10.2024 року про виплату позивачу 110000 грн. страхового відшкодування на виконання угоди про розмір страхового відшкодування від 10.09.2024.
Ухвалою суду від 06.08.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у визначеному законом порядку.
У судовому засідання 11.09.2025 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Бібік О.В. у судовому засідання заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в частині стягнення матеріальної шкоди, а в частині стягнення моральної шкоди просив зменшити розмір відшкодування до 25000 грн., яка визнається відповідачем.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи не звертався.
Враховуючи факт належного повідомлення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення позивач та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником транспортного засобу «Subaru Outback», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
12.07.2024 року о 14:00 у м.Харкові по пр.Льва Ландау в районі буд. 241-А, сталася ДТП за участю транспортних засобів «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав пошкодження.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року по справі №643/7702/24, ОСОБА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Свою провину у ДТП відповідач під час розгляду справи не заперечувала.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується наявним в матеріалах справи полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №217948633 (строком дії з 00:00 годин 17.11.2023 року по 16.11.2024 року включно).
10.09.2024 року між страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант» та потерпілим ОСОБА_1 укладено угоду про розмір страхового відшкодування, згідно з якою сторони на підставі ст. 36 п. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» досягли згоди про розмір матеріального збитку та розмір страхового відшкодування. Також сторони не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Сторони досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 08.07.2024 р., складає 111600 грн. Страхових і потерпілий досягли згоди, що сума страхового відшкодування за вказаним страховим випадком визначається з урахуванням франшизи, яка за полісом 217948633 складає 1600 грн., в розмірі 110000 грн. Сторони підтверджують, що вказана у цій угоді сума страхового відшкодування за дорожньо-транспортною пригодою, зазначеною вище, є остаточною. Сторони не матимуть жодних фінансових або будь-яких інших претензій щодо розміру цієї суми. Страховик зобов'язаний у строк, визначений законом прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Дана угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.
На виконання даної угоди ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 110000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 03.10.2024 року №51834 та наданою позивачем випискою по рахунку.
Позивач вказував, що виплачена страховиком сума не покриває повністю вартість відновлення належного йому автомобіля, який складає загалом 607115 грн. (у т.ч. 126365 грн. - вартість робіт та 480750 грн. - вартість деталей, які підлягають заміні та матеріалів), на підтвердження чого надав копію Рахунку-фактури №СФ-0000210 від 01.08.2024 року складеного ТОВ «ТЕХНО АВТО Дім», а також складені ФОП ОСОБА_4 рахунком-фактурою від 14.08.2024 року та Рахунком-заказом №16/09 (Акт виконаних робіт) від 16.09.2024 року.
Посилаючись на те, що саме відповідач, як винуватець ДТП повинен нести відповідальність за завдані збитки в частині різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди у розмірі 495515 грн., а також моральної шкоди 30000 грн.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167, 1187 ЦК України.
Частиною першою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: 1) в повному обсязі; 2) особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Згідно зі статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування та/або законодавства зобов'язаний провести виплату в разі настання страхового випадку (п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
На час спірних правовідносин порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів були врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV (тут і далі, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).
Так, у статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У відповідності до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно з п.36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Суд зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону та статті 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з пунктом 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18 відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
Тобто, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц міститься правовий висновок, згідно з яким розмір обов'язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач просить стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, зазначивши, що загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 607115 грн. (у т.ч. 126365 грн. - вартість робіт та 480750 грн. - вартість деталей, які підлягають заміні та матеріалів), яка визначена на підставі Рахунку-фактури №СФ-0000210 від 01.08.2024 року складеного ТОВ «ТЕХНО АВТО Дім», а також складених ФОП ОСОБА_4 рахунку-фактури від 14.08.2024 року та рахунку-заказу №16/09 (Акт виконаних робіт) від 16.09.2024 року.
Представник відповідача під час розгляду справи заперечував щодо заявленої позивачем суми, посилаючись на те, що висновку експерта, який би підтверджував що загальна вартість відновлення транспортного засобу позивача у зв'язку із ДТП яке відбулось з вини відповідача складає саме 607115 грн. позивачем надано не було, а надані Рахунок-фактура №СФ-0000210 від 01.08.2024 року складений ТОВ «ТЕХНО АВТО Дім», а також Рахунок-фактура від 14.08.2024 року та рахунок-заказ №16/09 (Акт виконаних робіт) від 16.09.2024 року складені ФОП ОСОБА_4 не є належними доказами, які б підтверджували вказану обставину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Суд погоджується з тим, що відповідач має нести відповідальність у випадку наявності різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо прийняття поданих позивачем доказів, що підтверджують розмір фактичної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, суд керується наступним.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд вважає, що надані позивачем докази не підтверджують, що сума відновлення транспортного засобу позивача у зв'язку із ДТП яке відбулось з вини відповідача складає саме 607115 грн.
Так, наданий позивачем Рахунок-фактура №СФ-0000210 від 01.08.2024 року складений ТОВ «ТЕХНО АВТО Дім» не підтверджує, що загальна вартість понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля складає 607115 грн. (у т.ч. 126365 грн. - вартість робіт та 480750 грн. - вартість деталей, які підлягають заміні та матеріалів), оскільки як було підтверджено позивачем, вказаним товариством ремонт транспортного засобу позивача не проводився.
З приводу наданих позивачем рахунку-фактури від 14.08.2024 року та рахунку-заказу №16/09 (Акт виконаних робіт) від 16.09.2024 року, які складені ФОП ОСОБА_4 , суд зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту оплати вказаних послуг.
З приводу посилання позивача на те, що роботи були оплачені ним у готівковій формі, суд зауважує, що відповідно до п.23 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №148 від 29.12.2017 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Електронні касові документи повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу.
Згідно п.25 вказаної Постанови НБУ №148 від 29.12.2017, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Факт понесення збитків може бути підтверджений або квитанцією (в разі сплати готівкових грошей), або платіжним дорученням, або іншим законним способом, що підтверджує отримання ремонтним підприємством від позивача заявлених сум.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення відновлювального ремонту та фактичного понесення позивачем заявлених ним витрат, позивач повинен надати всі передбачені законодавством первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами, та які сукупно із іншими підтверджуючими доказами давали б можливість встановити об'єктивні обставини справи.
Проте, позивачем не надані належні докази дійсної оплати відновлювальних робіт автомобіля виконавцю таких робіт.
А тому, за відсутності візуального підтвердження відновлення автомобіля позивача та документального підтвердження здійснення оплати відповідної суми грошових коштів позивачем, неможливо встановити чи дійсно відновлювальний ремонт автомобіля позивача становить саме 607115 грн. (у т.ч. 126365 грн. - вартість робіт та 480750 грн. - вартість деталей, які підлягають заміні та матеріалів), як і неможливо встановити, чи взагалі здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля позивача та чи відновлювались пошкодження отримані саме внаслідок вищевказаного ДТП.
При цьому, суд також зазначає, що відповідно до висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20: "За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
А тому, враховуючи суму вказану позивачем в якості вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (607115 грн), характеристики транспортного засобу: марка (Subaru), модель (Outback), рік виробництва (2010 рік) та вказана позивачем під час судового засідання орієнтовна на його думку вартість автомобіля на момент ДТП (14000 дол.США), суд дійшов висновку, що саме висновками відповідного експертного дослідження та звітами про оцінку може бути підтверджена як реальна вартість відновлювального ремонту, так і його економічна обґрунтованість.
Натомість, згідно підписаної між страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант» та потерпілим ОСОБА_1 угоди від 10.09.2024 року про розмір страхового відшкодування, сторони досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 08.07.2024 р., складає 111600 грн., а сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи (1600 грн.) - 110000 грн. Факт отримання вказаної суми підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечувався.
При цьому, доказів того, що позивач не погоджувався з сумою страхового відшкодування, чи звертався до страховика з проханням переглянути розмір оцінених матеріальних збитків та нарахованого страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і доказів того, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» надавав йому відповідь про відмову у розгляді такого прохання.
Із клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи, з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, якщо він не погоджується із сумою, яка була визначена в угоді від 10.09.2024 року та ним отримана, позивач під час розгляду справи не звертався.
Інших належних доказів, які б фактично підтвердили підстави на які, посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині позивачем не надано.
Отже, виходячи з того, що сума матеріального збитку, на момент виплати визначалася між потерпілою особою та страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант», позивач погодився з виплатою, не заперечував проти її розміру; відсутні докази на підтвердження проведення позивачем відновлювального ремонту автомобіля саме на заявлену суму - 607115 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення різниці між сумою для відновлення автомобіля та страховою виплатою, у зв'язку з його недоведеністю.
Разом з тим, згідно з п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Поняття «франшиза» міститься у п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», відповідно до якої, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Отже, франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.
Як встановив суд, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, сума франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №217948633, яка була також погоджена між позивачем та ТДВ СК «Альфа-Гарант» в угоді від 10.09.2024 року становить 1600,00 грн. Доказів, що станом на час розгляду справи відповідач франшизу позивачу відшкодував матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми франшизи у розмірі 1600 грн 00 коп.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.23.1 ст.23, ст.26-1, п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок страховика відшкодувати моральну шкоду обмежений лише двома випадками: у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, а також у зв'язку із смертю потерпілого (право на отримання відшкодування отримують чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі) та діти (усиновлені) потерпілого).
Позивачем заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження його автомобіля, отже належним відповідачем за такою вимогою є винна особа (заподіювач шкоди), тобто відповідач по справі.
Відповідно до положень статей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач посилається на факт пошкодження його майна (автомобіля), протиправність дій відповідача, тривалість порушення прав позивача, що потягнуло зміни у нормальному ритмі життя, у незручностях, пов'язаних з неотриманням грошової виплати протягом тривалого часу, в необхідності вживати заходи щодо відновлення його майна і оцінив таку шкоду в 30000 грн.
Суд вважає обґрунтованими вказані вимоги позивача, однак, застосовуючи принципи розумності, справедливості та співмірності суд вважає необхідним і достатнім для відновлення порушеного права позивача стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 25000 грн., задовольняючи в цій частині позовні вимоги частково.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями частин 1-3 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 265 грн. 91 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 1600 грн 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 25000 грн. 00 коп., що загалом становить 26600 (двадцять шість тисяч шістсот) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 91 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Третя особа- ТДВ СК «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, адреса:01133,м.Київ, б-р.Лесі Українки, 26
Повний текст рішення складено 16.09.2025 року.
Головуючий суддя О.В. Спесивцев