Справа № 953/9690/25
н/п 2-о/953/127/25
"16" вересня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Вітюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на окупованій території
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Антрацит, Луганської області.
Заява мотивована тим, що бабуся чоловіка заявниці померла у м. Антрацит, Луганської області, який віднесено до тимчасово окупованих територій. Заінтересована особа позбавлена можливості зареєструвати факт смерті, оскільки смерть настала на окупованій території. Встановлення факту смерті потрібно для отримання свідоцтва про смерть.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 15.09.2025 прийняв до розгляду заяву, відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 09:50 год. 16.09.2025.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце судового засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 у селі Красна Поляна Антрацитівського району Луганської області, що підтверджується копією паспорта.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 25.01.1956.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 30.06.1978.
30.08.2003 ОСОБА_5 і ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 30.08.2003. Після одруження прізвище дружини - " ОСОБА_1 ".
Відповідно до довідки від 13.12.2024 № 6327-5003556033 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає / перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією медичного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23:50 год.
Відповідно до копії довідки про смерть № С-02340 від 02.07.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 50 хв. Луганська область, місто Антрацит. Причина смерті: серцева недостатність ІІІ ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 02.07.2025 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23:50 год.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Суд встановив, що заява про встановлення факту смерті ОСОБА_2 подана дружиною її онука ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспорта ОСОБА_2 , свідоцтва про народження від 25.01.1956 ОСОБА_3 ,свідоцтва про народження від 30.06.1978 ОСОБА_9 , свідоцтва про одруження від 30.08.2003 ОСОБА_9 і ОСОБА_1 (після одруження ОСОБА_1 ).
А підставою звернення заявниці до суду є неможливість реєстрації факту смерті бабусі свого чоловіка.
Оцінюючи надані до суду документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення певних правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особами своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За ч. 3 - 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
У преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
Відповідно до ч. 2 - 4 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому за змістом вказаного рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Виходячи з наявних у справі доказів вбачається, що реєстрація смерті свекрухи заявниці у органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати її смерть не має, тому відновлення прав заявниці неможливо в іншій спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Згідно з вказаними Правилами, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
За таких обставин, суд зазначає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копіями медичного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , довідки про смерть № С-02340 від 02.07.2025.
Наведене вказує, що факт смерті свекрухи заявниці є доведеним, та враховуючи, що вона померла на тимчасово окупованій території, а саме у м. Антрацит, Луганської області, реєстрація її смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану через відсутність документів є неможливою, а встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Висновки за результатами розгляду заяви
Суд, ураховуючи подані докази та норми чинного законодавства, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на окупованій території підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 263 - 265, 268, 293 - 294, 315 - 319, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на окупованій території задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Красна Поляна Антрацитівського району Луганської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Антрацит, Луганської області.
Рішення суду є підставою для державної реєстрації смерті особи.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копію рішення надіслати заінтересованій особі.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня отримання копії рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення суду складено 16.09.2025 року.
Суддя Роман ВІТЮК