Справа № 390/2640/24
Провадження №2/390/969/24
(заочне)
"11" вересня 2025 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Гершкул І.М.,
при секретарі Лазаренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за позовом ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "Споживчий центр" звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 13120 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладено кредитний договір №21.04.2024-100002559, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору. ТОВ "Споживчий центр" виконали зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно умов укладеного договору. ОСОБА_1 зобов'язався у строки здійснювати погашення заборгованості, проте через неналежне виконання умов договору виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути та судові витрати по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, проте позовна заява містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечують щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.
Оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з'явився в судове засідання без поважних причин і не подав відзив, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд згідно вимог ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно статей 525, 526, 527, 530, 625 ЦК України: одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок; якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що передбачено ст.1054 ч.1 ЦК України.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно ст.1 ч.1 п.4 Закону України ''Про споживче кредитування'' загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно ст.8 ч.2 абз.4 Закону України ''Про споживче кредитування'' до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Статтею 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'' передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року викладено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року по справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування.
Судом встановлено, що 21.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладено кредитний договір №21.04.2024-100002559, шляхом підписання Заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) з якою позичальник ознайомилася 21.04.2024 року за посиланням. Відповідно умов договору ТОВ "Споживчий центр" надали ОСОБА_1 кредит у сумі 4000 грн., із процентною ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом, строком на 112 днів, зі сплатою комісії 400 грн. за надання кредиту та неустойки в розмірі 40 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання. Квитанція №2452828720 від 21.04.2024 року свідчить, що 21.04.2024 року перераховано кредитні кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 *49 на суму 4000 грн., призначення платежу: видача за договором №21.04.2024-100002559. Довідка - розрахунок заборгованості свідчить, що загальна сума заборгованості 13120 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 4000 грн., за процентами - 6720 грн., за комісією - 400 грн.; неустойка - 2000 грн.
Таким чином, зваживши у сукупності надані позивачем докази по справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, проте лише частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором у сумі 10720 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 4000 грн., за процентами - 6720 грн. Щодо вимог про стягнення заборгованості за нейстойкою, суд зазначає, що оскільки згідно положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від сплати неустойки за прострочення виконання забов'язання, неустойка стягненню не підлягає. Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією, пов'язаною з наданням кредиту, суд зазначає наступне. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно ст.1054 ч.1 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Разом із тим, суд звертає увагу, що позивачем у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги надаються за комісію, пов'язану з наданням кредиту. Натомість з її змісту вбачається, що вона є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що є обов'язком позивача за кредитним договором, тобто не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику, а тому комісія стягненню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що документально підтверджені судові витрати, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідатиме вимогам ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.525-527, 530, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за договором №21.04.2024-100002559 від 21.04.2024 року в сумі 10720 грн. і судові витрати у сумі 1979 грн. 28 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У порядку ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Кропивницького районного суду
Кіровоградської області І.М. Гершкул