Постанова
іменем України
справа №650/1958/25
провадження №22ц/819/726/25
03 вересня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Базіль Л.В.,
Воронцова Л.П.,
секретар: Олійник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сікори О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі,
Зміст позовних вимог
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (далі - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») про розірвання договору оренди землі.
Позов мотивовано тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ №066015 від 25 жовтня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:032:0025, загальною площею 9,8066га, розташованої в межах території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
18 травня 2009 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс -Агропродукт» укладено договір оренди землі №4АА02463-040971600028, за умовами якого позивач передав товариству в оренду належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:04:039:0010, загальною площею 9,81 га.
20 січня 2015 року, на підставі договору про зміну сторони у договорі, ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» передало право оренди вищевказаної земельної ділянки новому орендарю ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та новим орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду №1700095 до договору оренди землі від 18 травня 2009 року, за якою сторонами погоджений розмір орендної плати - 5,31% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 350 786,38грн., що в грошовому виразі склало 16 237,26грн. Пунктом 4.5 цієї угоди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Строк дії договору погоджений до 30 листопада 2025 року.
26 квітня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду №1700095-2 до договору оренди землі від 18 травня 2009 року, за якою погоджений збільшений розмір орендної плати -7,09 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 24 870,75грн. на рік. Строк дії договору подовжено до 30 листопада 2026 року.
Оскільки відповідач систематично порушував умови договору та не сплатив орендну плату за 2022-2024роки, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив розірвати договір оренди земельної ділянки №4АА002463-040971900028 від 18 травня 2009року; додаткові угоди №1700095 від 28 грудня 2017року та №1700095-2 від 26 квітня 2019 років, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» щодо земельної ділянки площею 9,8066 га, кадастровий номер 6520983700:04:032:0025; вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Постановлено розірвати договір оренди земельної ділянки №4АА002463-040971900028 від 18 травня 2009року та додаткові угоди №1700095 від 28 грудня 2017року та №1700095-2 від 26 квітня 2019 років, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» щодо земельної ділянки площею 9,8066 га, кадастровий номер 6520983700:04:032:0025, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду мотивовано, тим що відповідач належним чином не виконував взяті на себе обов'язки за договором, що проявилося у систематичній несплаті орендної плати протягом періоду з 2022 по 2024 роки включно, що є підставами для розірвання договору оренди.
Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. Також відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між запровадженим в країні воєнним станом та неможливістю обробітку землі.
Загальне посилання товариства на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов'язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов'язання відповідача.
Доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду від 16 травня 2025 року, ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначив, що між ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем існують правовідносини з оренди землі. З 24 лютого 2022 року у зв'язку зі збройною агресією військами рф частина території України, включаючи Херсонську область та земельні ділянки Бериславського району були тимчасово окуповані, у зв'язку з чим ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» не мало можливості здійснювати господарську діяльність на орендованих земельних ділянках. Після звільнення території Бериславського району Херсонської області підприємство не припустило до оброблення земель сільськогосподарського призначення, оскільки земельні угіддя забрудненні вибуховонебезпечними предметами. Крім того, майно товариства під час окупації території Бериславського району було розграбовано.
28 лютого 2022 року Торгово - промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист, яким визнала військову агресію рф проти України форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). За таких обставин, враховуючи вимоги пункту 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає оскільки має місце випадок непереборної сили.
З огляду на ці обставини, розпорядженням Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24 «Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», до вказаного переліку додано ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ».
Оскільки невиконання обов'язку з виплати орендної плати зумовлено настанням непереборних обставинами, скаржник вважав, що є підстави для звільнення товариства від виконання договірних зобов'язань.
Правова позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Промітний Д.С., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , пославшись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення від 16 травня 2025 року без змін.
Адвокат зазначив, що посилання на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2924/02.0-7.1. є безпідставним, оскільки вказаний лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», оскільки вказаний лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідача, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області, проте не навів доказів того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства та не надав доказів того, що підприємство припинило чи призупинило свою діяльність в період з 24 лютого 2022 року по травень 2025 року.
Посилання відповідача на розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24 «Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акту. Проте, доказів про затвердження зазначеного розпорядження відповідачем не надано, а відтак товариством не підтверджено наявності обставин, які б звільняли від обов'язку виконання договірних зобов'язань
Зазначив, що докази отримання відповідачем відповідного сертифікату ТПП України із засвідченням настання форс-мажорних обставин саме щодо товариства відсутні.
Розгляд справи апеляційним судом
В судове засідання суду апеляційної інстанції представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог процесуального законодавства, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронних кабінетів сторін.
В заяві від 03 вересня 2025року адвокат Промітний Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив провести розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Ураховуючи наведене, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №066015 від 25 жовтня 2004 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:032:0025, загальною площею 9,81га, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с.4).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 червня 2019 року встановлено, що 18 травня 2009 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс -Агропродукт» укладено договір оренди землі №4 АА02463-040971600028 , за умовами якої позивач передав в оренду товариству земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:04:039:0010, загальною площею 9,81 га.
20 січня 2015 року, на підставі договору про зміну сторони у договорі, ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» передало право оренди вищевказаної земельної ділянки новому орендарю ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». (а.с. 5).
28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ПП «ЮТС -АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та новим орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду №1700095 до договору оренди землі № 4АА002463-040971600028 від 18 травня 2009 року, за якою погоджений розмір орендної плати - 5,31% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 350 786,38 грн., що в грошовому виразі склало 16 237,26грн. Пунктом 4.5 додаткової угоди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Строк дії договору погоджений до 30 листопада 2025 року (а.с.6-8).
26 квітня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 700095-2 до договору оренди землі від 18 травня 2009 року, за якою сторонами погоджений збільшений розмір орендної плати -7,09 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 24870,75грн. на рік. Строк дії договору подовжено до 30 листопада 2026 року (а.с.9).
Належна позивачу земельна ділянка знаходиться на території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що відноситься до Борозенської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка у період з 03 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 09 листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, який є чинним.
В ході розгляду справи відповідач визнавав, що товариство не проводило виплату орендної плати на користь позивача протягом 2022-2024років.
Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24 ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» включено до переліку суб'єктів господарювання, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили (а.с.34-35).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець, відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, встановив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично не виплачувало орендодавцю орендну плату у строки, передбачені умовами укладеного між сторонами договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договорів оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.
Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24), підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним своїх зобов'язань щодо виплати позивачу орендної плати за 2022- 2024 роки відповідно до умов договору оренди землі, у строк до 31 грудня кожного року.
Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, товариство вказувало на неможливість виконання цих зобов'язань через обставини, які на його думку, унеможливлювали виконання зобов'язань, а отже доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем існування заборгованості за 2022 - 2024 роки, зі сплати орендної плати відповідачем не спростовані.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в доводах апеляційної скарги посилається на те, що відсутність сплати орендної плати відповідачем у період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
В зв'язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі №922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом.
Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України(постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені в частині шостій статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Бериславського району, в період з 03 березня по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач також посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період та на не можливість використання орендованої земельної ділянки позивача через її потенційне замінування та існування загрози для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки.
Проте жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Спірна земельна ділянки розташована в адміністративних межах Борозенської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка з 09 листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій. Отже бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність у нього протягом 2023-2024 років можливості використання земельної ділянки позивача у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, потенційною загрозою забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а також у зв'язку зі знищенням чи розкраданням належного товариству майна.
Крім того, відповідач не довів, що вчиняв будь-які дії, спрямовані на підтвердження існування зазначених перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема не звертався до компетентних органів щодо проведення обстеження та розмінування земельної ділянки, не направляв листів позивачу про наявність перешкод та необхідність звільнення його від сплати орендної плати. За відсутності таких доказів неможливо встановити факт вчинення відповідачем дій, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили, що могли б бути підставою для застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.
Також скаржник зазначив, що наявність форс-мажорних обставин в даному випадку підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.
Проте, частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022року, на який посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01 червня 2021 у справі №910/9258/20, від 14 червня 2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.
Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22.
Отже, лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022року не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження забруднення спірної земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює її використання за цільовим призначенням. Посилання скаржника на розпорядження начальника Борозенської сільської військової адміністрації про потенційну загрозу забруднення земельних ділянок господарства вибухонебезпечними предметами (за відсутності в матеріалах справи цих розпоряджень), не доводять факту визнання спірної земельної ділянки забрудненою вибухонебезпечними предметами, а відтак не звільняють товариство від обов'язку сплачувати орендну плату за орендовану земельну ділянку приватної власності.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення господарської діяльності через знищення та розкрадання майна товариства, зокрема сільськогосподарської техніки, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідачем не доведено втрату всієї техніки та обладнання, необхідного для обробки землі та неможливості залучення такої техніки на правах оренди.
За наведених обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки згідно договору оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання орендарем умов договору, а саме: систематичного (два і більше разів) невиконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Встановивши дійсні обставини справи та дослідивши надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі.
При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неможливості через тимчасову окупацію, використання орендарем за призначенням земельних угідь у період 2022 року, і як наслідок виконання зобов'язань зі сплати у 2022 році орендної плати, відповідно до умов договору, але вважає, що ця обставина не вплинула на результат вирішення спору по суті, оскільки встановлене судом першої інстанції систематичне невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати мало місце не лише у 2022 році, а й в інші періоди дії договору, що свідчать про істотне порушення умов договору та є самостійною підставою для його розірвання.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ураховуючи, що позивачем пред'явлено вимогу лише про розірвання договору оренди землі, а відповідачем в цілому не надано доказів на спростування доводів позивача щодо наявності правових підстав про дострокове розірвання договору оренди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог діючого законодавства, а відтак рішення Великоолексадрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року залишити без змін
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 вересня 2025року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.П. Воронцова