Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4158/25
15.09.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Кобрин М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, третя особа Виноградівський відділ ДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 28 березня 2025 року телефонував «на лінію 102», щоб приїхала поліція для вирішення конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_2 , за адресою його місця проживання. Виходячи з постанови від 28.03.2025 року, замість того, щоб поліція склала постанову на неї, склали чомусь на позивача.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням працівника поліції, бо вважає себе невинним, постанову серії ЕГА №1727771 від 28.03.2025 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Якби копію постанови отримав рекомендованим листом то одразу би звернувся до суду для оскарження незаконної постанови за 183 КУпАП. Тим більше він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури.
До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.
За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону. Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Досліджена постанова по справі про адміністративне правопорушення, скасування якої є предметом позову, не містять обставин, які б встановлювали наявність адміністративних порушень, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження подій адміністративних правопорушень, відсутні будь-які пояснення свідків подій або інші доказі, передбачені ст. 251 КУпАП. Описові частини постанови самі по собі не можуть бути доказом вини водія у скоєнні адміністративних правопорушень.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
У відповідності до ст.124 Конституції України: «Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.»
Таким чином, винесення рішення з питання наявності або відсутності складу правопорушення, вини конкретної особи, тощо, може здійснюватися тільки судом. Винесення такого рішення будь-якою іншою службовою особою є привласненням функції правосуддя. При цьому, відповідно до ст.8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. »Аналогічна норма міститься й у ч.3 ст.6 КАС України. У відповідності до ч.4 ст.7 КАС України: «Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.». Очевидно, що тлумачення на користь особи у разі сумнівів щодо доведеності її вини, як передбачено ст..62 Конституції України і, як вказано у Рішенні Конституційного Суду України N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року, цей принцип розповсюджується і на справи про адміністративні правопорушення, стосується й суперечності між собою різних правових норм, що стосуються процесу доведення вини особи. Первинним у цьому має бути саме дотримання прав особи, і взагалі принципу верховенства права, у відповідності до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України.
До суду подано відзив, узагальнені доводи якого зводяться до того, що 28.03.2025 громадянин ОСОБА_1 здійснив повідомлення на спеціальну лінію 102, та повідомив, про здійснення домашнього насильства його дружиною відносно нього однак по прибутті працівників поліції за місцем виклику даної обставини не було виявлено.
Постановою серії ЕГА № 172771 від 31.07.2025 громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.
Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається. Так, згідно з ч. 2 даної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно- мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, інспектором ВП№1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області капралом Яремою Ю.Ф. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕАГ № 1727771 від 28.03.2025 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.
Постанова серії ЕАГ № 1727771 від 28.03.2025 року складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні позивач поданий позов підтримав та просив його задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що з відповідачкою проживали у шлюбі з 1993 року. Розлучилися у 2014 році. Протягом 2006-2009 років побудували будинок. Оскільки він з колишньою жінкою розлучений то він зняв її з реєстрації з будинку, тому вона не має права там жити.
Того дня він вдруге викликав поліцію у зв'язку з тим, що між ним та колишньою жінкою виникали суперечки щодо проживання в будинку. Так як він є власником будинку він не бажає, щоб вона там проживала.
Однак з незрозумілих обставин склали постанову саме на нього.
Представник позивача поданий позов підтримала та просила такий задовільнити з підстав, викладених у ньому. Додатково зазначила, що ОСОБА_1 безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності. Жодних правопорушень він не вчиняв.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Судом встановлено, що 28.03.2025 громадянин ОСОБА_1 здійснив повідомлення на спеціальну лінію 102 про те, що 28.03.2025 року 0 20:20 за адресою АДРЕСА_1 колишня дружина не впускає до будинку. Заявник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рапортом Шпакова О.В. від 28.03.2025 року
Згідно вказаного рапорту прибувши на місце події нарядом сектору реагування патрульної поліції відділення поліції номер один Берегівського РВП було встановлено заявника, який говорить різні нісенітниці, які не мають жодного відношення до вказаного повідомлення. Факт домашнього насильства за вказаною адресою відсутній. На заявника винесено постанову за ст.183 КУпАП серії ЕГА №1727771.
Згідно постанови серії ЕГА №1727771 від 28.03.2025 року громадянин ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок на лінію 102 який не знайшов свого логічного підтвердження. Ураховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП накладено штраф у розмірі 3400 грн.
Так, згідно ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб (матеріальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, при цьому наявність такої події доводиться шляхом надання доказів, визначених ст.251 КУпАП.
На підставі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Для повного та всебічного з'ясування обставин справи у судовому засіданні судом був переглянутий відеозапис наданий позивачем на якому видно, що позивач ОСОБА_1 фільмує частину будинку та весь час до когось говорить.
Вчинення по відношенню до нього з боку будь яких осіб якихось неправомірних дій не зафіксовано на даному відеозаписі.
Вказаний відеозапис долучений до матеріалів справи позивачем при подачі позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
При цьому, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права на користування юридичною допомогою, -є законодавчою гарантією об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення. Водночас, реалізація вищевказаного положення можлива лише у разі, забезпечення реальної можливості користування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, правовою допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Окрім того, надаючи оцінку твердженню позивача щодо невідповідності форми та змісту оскаржуваної постанови судом відзначається наступне.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.
Згідно ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається. Так, згідно з частиною другою даної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема за ст.183 КУпАП.
Загальні відомості, які повинна містити постанова по справі про адміністративне правопорушення наведено у ч. 2 ст. 283 КУпАП.
При цьому, дослідивши зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1227771 від 28.03.2025 року у формі роздрукованої стрічки, - судом встановлено її відповідність вимогам ст.283 КУпАП.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що позивач викликав наряд поліції, за наслідком виїзду наряду поліції, обставини, які слугували як підстава виклику не підтвердилися.
Отже, позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, за що передбачена відповідальність за ст.183 КУпАП.
Доводи, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Фактично такі ґрунтуються на суб'єктивному трактуванні правових норм.
Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
За викладених обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, тому у задоволенні позову позивачу слід відмовити в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст.122, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні про адміністративні правопорушення, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Виноградівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення складено 16.09.2025 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо