печерський районний суд міста києва
Справа № 607/13486/25-ц
пр. 2-8310/25
10 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань -Романенко Ю.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») кредитний договір №712230229 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у Кредит, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством та позичальником. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 6 800 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір №712230229 від 25 грудня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV68A3S було направлено позичальнику 25 грудня 2021 року о 19:51:44 годині, на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV68A3S було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 25 грудня 2021 року о 19:53:02 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу 6 800 грн., на банківську карту № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6 800 грн. строком на 20 днів зі сплатою 2,10% процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.7. цього договору.
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 6 800 грн. відповідачеві підтверджується платіжним дорученням. В свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ « Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №712230229 від 25 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 15.02.2022 року.
23 лютого 2024 між ТОВ « Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 712230229 від 25 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року.
В подальшому, 29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05-25-Е.
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 29 травня 2025 року до договору факторингу №29/05-25-Е від 29 травня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 17 804,44 грн., з яких 6 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 004,44 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2025 року справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді від 04 серпня 2025 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
22 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
25 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
25 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про неспівмірність та завищенність відсотків.
22 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про неможливість врегулювання спору мирним шляхом.
22 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав про неповідомлення останнього про заміну кредитора.
26 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, вказавши, що строк позовної давності не був пропущений.
02 вересня 2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказав, що у позивача відсутній обов'язок повідомлення позивача про заміну кредитора.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 25 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») кредитний договір №712230229 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у Кредит, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством та позичальником. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 6 800 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір №712230229 від 25 грудня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV68A3S було направлено позичальнику 25 грудня 2021 року о 19:51:44 годині, на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV68A3S було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 25 грудня 2021 року о 19:53:02 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу 6 800 грн., на банківську карту № НОМЕР_2 , яяка належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6 800 грн. строком на 20 днів зі сплатою 2,10% процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.7. цього договору.
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 6 800 грн., Відповідачеві підтверджується платіжним дорученням. В свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ « Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №712230229 від 25 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 15.02.2022 року.
23 лютого 2024 між ТОВ « Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «ОнлайнФінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 712230229 від 25 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року.
В подальшому, 29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ОнлайнФінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05-25-Е.
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 29 травня 2025 року до договору факторингу №29/05-25-Е від 29 травня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 17 804,44 грн., з яких 6 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 004,44 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Як вказує позивач відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Згідно ст. ст. 514, 625, 1050, 1054 ЦК України, 1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 2. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог про стягнення кредиту та процентів, стороною відповідача суду не надано і судом не здобуто.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Разом із тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16 березня 2020 року та №239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.
Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22 квітня 2020 року, №343 від 04 травня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року та №383 від 25 квітня 2023 року.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25 квітня 2023 року дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширеннямкоронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Суд зазначає, що з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений.
Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.
Окрім того, ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року внесено наступні зміни до п 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні воєнний стан діє з 24.02.2022 року до 09.11.2025року.
Враховуючи зазначені норми законодавства, строк позовної давності не можна вважати таким, що сплив на момент подачі позову.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір в сумі 2 422,20 грн.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; копія додаткової угоди №2577070708908 від 30.05.2025, копія акту прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13 лютого 2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Враховуючи заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, враховуючи часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3500 грн. витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 128-131, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 804 (сімнадцять тисяч вісімсот чотири) гривень 44 копійки, витрати з оплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик