Справа № 439/1207/24 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О.В.
Провадження № 22-ц/811/1296/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
15 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум пенсії,-
У червні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській областізвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум пенсії.
Позовну заяву мотивували тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 28 лютого 2012 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на весь строк встановлення інвалідності.
Пенсіонер зобов'язаний повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію про обставини, які можуть вплинути на пенсійне забезпечення, однак ОСОБА_1 вчасно не повідомив, що друга група інвалідності загального захворювання встановлена йому до 01 березня 2022 року, відтак безпідставно отримував пенсію по інвалідності за період з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року, у зв'язку з чим виникла переплата в розмірі 12700.00 грн.
Оскільки переплата пенсії виникла саме внаслідок недобросовісних дій відповідача, сума переплати підлягає стягненню з нього в повному обсязі.
З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зайво виплачену пенсію в розмірі 12700 грн.
Заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року у задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено.
Заочне рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
В апеляційній скарзі покликається на те, що переплата з виплати пенсії виникла внаслідок того, що ОСОБА_1 не повідомив орган Пенсійного фонду України про те, що він не буле проходити повторний огляд МСЕК та в період з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року продовжував отримувати пенсію по інвалідності, права на отримання якої не мав.
Зазначені дії відповідача є недобросовісними, що є підставою для стягнення з нього надмірно виплаченої суми пенсії.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 15 вересня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Випискою з акту огляду МСЕК серія 12ААА №846418 від 06 березня 2019 року підтверджується, що 28 лютого 2019 року в результаті чергового переогляду ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності загального захворювання до 01 березня 2022 року.
З 01 березня 2022 року ОСОБА_1 встановлено розмір пенсії - 1934 грн, з 01 квітня 2022 року - 2100 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Бродівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив припинити виплату пенсії.
Випискою по рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що за період з березня 2022 року по вересень 2022 року йому виплачено пенсію в розмірі 14700 грн.
При цьому, у виписці зазначено про повернення на рахунок Пенсійного фонду України 2000 грн (платіжне доручення від 13 грудня 2022 року), у зв'язку з чим станом на 01 січня 2023 року переплата становить 12700 грн.
Листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області квітня від 18 листопада 2022 року № 1300-5214-8/108272, від 17 квітня 2023 року № 1300-5214-8/54390, від 05 вересня 2023 року № 1300-5214-8/128266, від 28 лютого 2024 року 1300-5214-8/33500 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність прибути до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для вирішення питання про повернення переплати пенсії.
Відносини, що виникають у процесі призначення, перерахунку і виплати пенсій, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, якими визначений порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
Статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно із частиною 1 статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року № 25-3 (далі - Порядок…).
Відповідно до п. 3 Порядку…суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника
При цьому відповідальність може бути покладена на пенсіонера виключно в наслідок зловживання з його боку, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Аналогічне тлумачення ст.ст. 1212, 1215ЦК України надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15.
Верховний Суд у Постановах по справах: №711/1509/17 від 12 грудня 2018 року, №554/1809/17 від 21 грудня 2018 року у справі, № 307/2100/16-ц від 31 жовтня 2018 року, №487/2596/17від 13 квітня 2020 року дійшов до висновку, що тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.
Так, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява № 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факти підроблення документів або подання відповідачем до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які б стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку пенсіонера, або недобросовісності відповідача.
Разом з тим, нарахування та виплата пенсії відповідачу, який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській, як особа з інвалідністю у період з 01 березня 2022 по 30 вересня 2022 року поза межами строку встановленої інвалідності відбувалася за ініціативою позивача, що був обізнаний зі строком, на який відповідачу встановлювалася група інвалідності, з огляду на те, що такий зазначено у виписці з акту огляду МСЕК, наданій при призначені пенсії, однак продовжив нарахування та виплату пенсії поза межами цього строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії в розмірі 12700 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо недобросовісності дій ОСОБА_1 не підтверджуються матеріалами справи, а самостійне подання ОСОБА_1 заяви про припинення виплати пенсії не може свідчити про зловживання з його боку.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області- залишити без задоволення.
Заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.