Справа № 643/15597/25
Провадження № 1-кс/643/5127/25
15 вересня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №62025170020003699 від 15.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ, Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні маючого доньку, 2014 років, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , як ВПО зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , -
Слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №62025170020003699 від 15.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, в якому 15.09.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у самовільному залишені військової частини та не з'явлення на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України; у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: повідомленням від 30.11.2024 командира В/Ч НОМЕР_1 стосовно нез'явлення до місця тимчасової дислокації в/ч військовослужбовця ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; актом службового розслідування від 24.11.2024; протоколами допиту свідків; протоколом огляду місця події від 13.06.2025 за адресою: АДРЕСА_4 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 16.06.2025; протоколом огляду предмета, а саме оглядом відео, наданим потерпілою 16.06.2025; протоколом огляду відеозапису за участі потерпілої ОСОБА_6 від 16.06.2025; висновком експерта №8982 за результатами проведення товарознавчої експертизи; довідкою з ломбарду № 530251526; протоколом огляду предмету (відео, надане ломбардом ПТ «Кредити під заставу»); протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.07.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_5 від 16.06.2025; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 від 17.07.2025; протоколом огляду предмета ( копій відеозаписів) наданих ЖК «Париж» від 04.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.07.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.07.2025; висновком експерта №12312 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи; протокол огляду місця події від 16.07.2025 за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 43; протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 18.07.2025; протокол огляду речей від 08.08.2025 відеозапис наданий Ломбардом «Кредити під заставу»; протокол огляду відеозапису за участі потерпілого ОСОБА_11 від 11.08.2025; протокол огляду відеозапису за участі потерпілого ОСОБА_11 від 11.08.2025; висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №11203; іншими матеріалами кримінального провадження.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України:
- переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, максимальна санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, з моменту нез'явлення до військової частини до моменту встановлення його місцезнаходження, переховувався у квартирі, належній його матері, крім того, самовільно залишивши військову частину, ОСОБА_5 офіціальних доходів не отримував, а вчиняв корисливі злочини проти власності, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання;
- незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів, щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус підозрюваного, останньому стало відомо анкетні дані свідків та підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, крім того перебуваючи на волі він може шляхом погроз, вмовлянь, незаконно вплинути на останніх;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець ОСОБА_5 , займаючи посаду у військовій частині НОМЕР_1 , маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, може вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема, самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України) тощо, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового слідства у вказаному кримінальному провадженні, крім того ОСОБА_5 самовільно залишивши в/ч вчинив ряд майнових злочинів, за які останньому неодноразово було повідомлено про підозру, та обвинувальні акти по яким були направлені на розгляд судів, тобто має стійкий асоціальний настрій та схильний до вчинення злочинів, тобто є достатні підстави вважати, що джерелом доходів підозрюваного є доходи від скоєння злочинів проти власності, та останній перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки припинення її не було добровільним волевиявленням, а є наслідком роботи правоохоронних органів.
Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав, що підозра обґрунтована, вину визнав. Стосовно самовільного залишення частини пояснив це незадовільним станом здоров'я і необхідністю проведення оперативного втручання. Проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити та застосувати цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Судом встановлено, що слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №62025170020003699 від 15.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, в якому 15.09.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у самовільному залишені військової частини та не з'явлення на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України; у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст.176 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини проти власності, має не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, наразі він підозрюється у скоєнні, серед іншого, тяжкого корисливого злочину, а також злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), офіційного місця працевлаштування не має, що, на думку слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до останнього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі в межах даного кримінального провадження, оскільки вказаний запобіжний захід не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, настання кожного окремо, та усіх у сукупності ризиків можливе і з урахуванням невідворотності призначення реального покарання особі, оскільки санкція ч.5 ст.407 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років тощо.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних прав та обов'язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,193-194,196,197,376 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 15:25 години 15.09.2025.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 15:25 години 13.11.2025.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_5 родичів останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1